1.2 Клінічна картина.

На сьогоднішній день прийнятий синдромологічний розподіл черепно-мозкової травми на струс, забій мозку, внутрішньочерепний крововилив, здавлення мозку.

Розрізняють відкриті та закриті черепно-мозкові травми. В дитячій траматології запропоноване розмежування черепно-мозкової травми по ступеню тяжкості; багато клініцистів у діагнозі вказують вид травми (відкритий або закрита), неврологічний синдром і ступінь важкості. Оцінка ступеня важкості ґрунтується на всебічному клініко - неврологічному дослідженні, динамічному спостереженні, а також на використанні допоміжних методів діагностики (електрофізіологічних і біохімічних).

Струс мозку може протікати у дітей в легкій, средньотяжкій і тяжкій формах. При легкому ступені коммоції наступає короткочасна (на кілька секунд, хвилин) втрата свідомості, іноді порушення свідомості проявляється млявістю, адинамією, сонливістю. Нудота, блювання, головний біль відзначаються протягом доби після травми. Іноді зазначені загальмозкові симптоми бувають дуже короткочасні і стерті, тому діагноз ставиться на підставі тільки анамнестичних даних. Симптомів локального ураження мозку, змін тиску цереброспінальної рідини, явища застою на очному дні не відзначається.

Струс мозку середньої тяжкості проявляється більш тривалою втратою свідомості (іноді до 30 хвилин), ретроградною амнезією, блюванням, нудотою, головним болем протягом тижня. На тлі загальмозкових симптомів відзначається непостійний горизонтальний ністагм, двустороннє недоведення очних яблук дозовні, судинні зміни на очному дні, добові коливання тиску цереброспінальної рідини (гіпертензія або гіпотензія).[8, с.54]

Важкий струс мозку характеризується тривалою втратою свідомості (від 30 хвилин до декількох годин), що змінюються загальним оглушенням, млявістю, сонливістю.

Відзначається ретро- і антероградна амнезія. Загальмозкові симптоми (блювання, різкий головний біль) спостерігаються протягом 2-3 тижнів. У неврологічному статусі визначаються минуща анизокорія, недостатність відвідного нерва, горизонтальний ністагм, рівномірне підвищення сухожильних рефлексів або анізорефлексія.

Значно рідше в дитячому віці спостерігається забій мозку (11-25%). Звичайно він проявляється стійкими локальними симптомами (геміпарези, порушення чутливості, зорові координаторні розлади) на тлі вираженої загальномозкової симптоматики.

Недостатня дифференційованість мозку дитини, схильність до генералізованих загальмозкових процесів є однією з причин відносної “стушуваності” вогнищевої симптоматики при забої мозку у дітей в порівнянні з дорослими. Переважно в перші години після травматичного впливу загальмозкові явища обумовлюють недостатньо чітку виразність вогнищевого ураження мозку. Нерідко вогнищевий синдром формується лише на 3-ю добу після травми відразу за поступовим «спаданням» явищ гемо- і ліквородисциркуляції, набряку мозку.[8, с.56]

Забій мозку може супроводжуватися субарахноїдальним крововиливом. Найбільш частим у дітей є дисоційований менінгеальний синдром. Залежно від місця найбільшого скупчення крові субарахноїдальний крововилив може проявлятися в клініці психомоторними порушеннями (збудливість, марення, галюцинації, рухове розгальмування), диенцефальними симптомами (спрага, гіпертермія, олігурія), можливо виникнення феномену Белла (відхилення очних яблук при змиканні повік).

РОЗДІЛ 2