
- •1. Виховання як процес цілеспрямованого формування та розвитку особистості
- •2. Зміст виховного процесу
- •3. Форми і методи виховної роботи
- •4. Педагогічні умови що забезпечують ефективний виховний вплив на формування особистості
- •5. Мета і завдання виховного процесу в школі.
- •7. Методи виховання. Їх класифікація.
- •8. Характеристика методів вправляння та привчання.
- •9. Передумови створення виховних ситуацій
- •10. Різноманітність словесних методів виховання.
- •11. Характеристика стимулюючих методів виховання.
- •12. Методи пізнання, самопізнання, саморегуляції.
- •13. Прийоми і засоби виховання
- •14. Критерії оцінки рівнів ефективності виховного впливу
- •15. Особистісно-професійні якості педагога, що забезпечують організацію різнопланової виховної діяльності школярів.
- •16.Методи організації спілкування та формування позитивного досвіду сучасної поведінки.
- •17.Характеристика методу педагогічної вимоги.
- •18. Методи гри і змагання
- •19. Методи заохочення і покарання
- •20. Суть і форми позаурочної виховної роботи
- •Прийоми роботи над собоюУ процесі організації самовиховання учнів навчають спеціальним прийомам роботи над собою, до яких належать:
- •27. Методика контролю й оцінки
- •28. Концептуальні положення зміст і логіка особистісно орієнтованих технологій виховання Концептуальні положення
- •35. Організація роботи в школі щодо впровадження технологій педагогічна підтримка та ігрова педагогіка
- •40. Методи і прийоми виховання толерантності
- •41) Діалогові форми виховання толерантності
- •42) Взаємодія педагогів та батьків у вихованні толерантності учнів.
- •43) Основні форми і методи роботи вчителя з батьками учнів.
- •44) Способи залучення батьків до виховної роботи в школі.
- •45) Ідея гуманного виховання Сухомлинського.
- •46) Методика індивідуальної виховної роботи.
- •47) Методика планування виховної роботи.
- •48) Види планів виховної роботи класного керівника.
- •49) Проектувальна діяльність педагога вихователя.
- •50. Теоретичні передумови успішного планування виховної роботи.
- •51. Вивчення класного колективу і написання його психолого-педагогічної характеристики
- •52. Завдання , методи, принципи вивчення учня. Орієнтовна схема психолого-педагогічної характеристики вичення учня.
- •53. Характеристика методу бесіди.
- •54. Зміст організації виховного процесу в позашкільних закладах.
- •55. Емоційне стимулювання як важливий чинник підвищення ефективності різнопланової виховної діяльності школярів.
- •56. Методика організації і проведення виховної години.
- •57. Сутність колективно-творчого виховання. А.С.Макаренко про колектив.
- •58. Педагогічне спілкування та його гуманізація в процесі виховання школярів
- •1. Педагогічне спілкування як форма міжособистісної взаємодії
- •2. Суть гуманізації навчання та її роль в педагогічному процесі
- •59. Рівні морального розвитку
- •63. Громадська думка.
- •64. Методи привчання,тренування
- •65. В.О. Сухомлинський про методику виховання колективу.
- •66. Розвиток внутрішньо колективних стосунків у школярів.
- •68. Етапи і прийоми організації ктс
- •70. Роль колективу у формуванні особистості молодшого школяра
3. Форми і методи виховної роботи
4. Педагогічні умови що забезпечують ефективний виховний вплив на формування особистості
Одним із завдань педагогічної психології є вивчення психологічних основ інтегральних і ситуативних виховних впливів.
Виховний вплив - процес організації спільної активної діяльності педагога і учнів з метою зміни моральних, соціально-психологічних характеристик та перебудови
поведінки об'єктів виховного вплив
У вихованні педагоги частіше використовують імперативні (наказові) та маніпулятивні виховні впливи, дуже рідко -розвивальні. Один і той самий вплив може породжувати різні мотиви поведінки учня. Багато з них залишаються нейтральними, не впливаючи на дитину.
Виховання передбачає вплив на свідомість і самосвідомість, емоційну і спонукальну сфери. Вплив має проектуватись на всю особистість, увесь її суб'єктивний гніт, спонукати до переживань. Однак неможливо викликати в дитини почуття, не схвилювавши її, як і неможливо звеліти їй відчути ненависть до ворогів чи любов до рідного краю. Хоча, за словами К. Станіславського, "почуттю наказувати не можна", але, використовуючи певні впливи, у школяра можна виховати здатність до переживань.
Провідна роль у виховному процесі належить педагогу, який керує ним, створює умови для самовиховання, застосовуючи переконання, вимоги, педагогічне навіювання, санкції, приклад, вправляння та ін.
Ефективний
виховний вплив забезпечують такі
психологічні передумови:
Успіх виховного впливу залежить від смислу, який вбачає вихованець у вимогах педагога. Нерідко найкращі наміри, правильні впливи, вимоги вчителя сприймаються учнями навпаки.
Між ними виникають смислові бар'єри - ситуації, коли одне і те саме явище має різний смисл для педагога і учня: те, що педагог вважає позитивним, учень - негативним, і навпаки. Вони ніби розмовляють різними мовами.
Найчастіше трапляються такі варіанти прояву смислових бар'єрів:
Для подолання смислових бар'єрів між педагогом і дитиною необхідно дбати, щоб зміст інформації відповідав можливостям дитини у її сприйнятті і розумінні; володіти широким арсеналом мовленнєвих і немовленнєвих способів її передавання; розвивати здатність вихованця усвідомлювати небажані наслідки його вчинків; залучати з метою реалізації впливу вимог педагога авторитетних для вихованців особистостей; сприяти педагогові в організації самовиховання і перевиховання; викликати у виховному процесі глибокі емоційні переживання.
Смисловий бар'єр виникає і внаслідок впливів на учня без урахування його потреб, уявлень про дійсність і себе. Тому необхідно дбати не лише про вибір впливів, а й про розуміння мотивів дій, вчинків учня.
Педагогічно доцільними є виховні впливи, які знімають конфлікти між різними актуалізованими спонуками особистості та обмеженнями, що накладаються на них психологічними, соціальними, моральними і духовними умовами, а також вимогами особистісних стосунків і конструктивної соціальної інтеграції.
Впливи педагога повинні бути гуманними, зважати на гідність дитини, не травмувати її, відповідати провідним психічним функціям, враховувати її моральний досвід.