Прийоми роботи над собоюУ процесі організації самовиховання учнів навчають спе­ціальним прийомам роботи над собою, до яких належать:

а) самопереконання. Його суть полягає в пропонуванні учневі знайти у певній ситуації аргументи і за їх допомо­гою переконати в правильності чи неправильності свого вчинку або переключити в конфліктній ситуації думки на інші теми і справи, які б відвернули його від конфлікту, заспокоїли;

б) самонавіювання. Його пропонують використовувати за необхідності подолати в собі страх перед труднощами, невпевненість у власних силах, нерішучість. Самонавіювання передбачає повторення учнем подумки або вголос певних суджень. Наприклад, щоб подолати запальність, можна запропонувати таке судження: «Ненавиджу в собі запальність. Я повинен і можу її позбутися»;

в) самопідбадьорювання. Цей прийом ефективний, якщо учень губиться в складних ситуаціях, зневірюється у власних силах та можливостях;

г) самозаохочення. Застосовують його, якщо учень, дола­ючи певні труднощі, виконав складне завдання. Ефективний він за необхідності подолати негативні риси особистості;

ґ) самопримус. Допомагає у боротьбі з внутрішньою не­організованістю, небажанням вчитися, працювати, з ліно­щами;

д) самоаналіз. Йому належить вирішальна роль у само­ вихованні, оскільки він передбачає уміння аналізувати свої вчинки, давати їм певну оцінку;

є) практичні прийоми. До них належать прийом «крок уперед» — щоденне планування діяльності на наступний день; прийом «оцінювання прожитого дня» — аналіз уч­нем своїх дій, вчинків, недоліків;

є) «правила моєї поведінки». Полягає у дотриманні складених для учня правил поведінки. Привчає до вико­нання своїх обов'язків;

ж) самозобов'язання. Передбачає планування учнем роботи над собою на місяць, семестр або рік залежно від то­го, які риси особистості і в який термін він прагне сформу­вати чи подолати;

з) «упізнай себе». Має характер гри, за якої учитель дає неповну характеристику учневі, не називаючи його прізвища. Той впізнає себе, а товариші доповнюють цю ха­рактеристику;

і) «самохарактеристика» і «взаємохарактеристика». Суть цих прийомів полягає в обговоренні в колективі під­готовлених у такий спосіб характеристик, що привчає уч­нів до самоаналізу, дає педагогові багатий матеріал для ро­боти з ними.

23. 1. Планування виховної роботи

1.1 Призначення, функції плану. Вимоги до планування

Планування значною мірою зумовлює результати та ефективність системи виховної роботи. Цілеспрямоване та чітке планування допомагає педагогам уникнути багатьох помилок і негативних явищ. Обгрунтований план дозволяє намітити загальні перспективи і конкретні шляхи вирішення поставлених виховних завдань.

Як свідчить педагогічна практика, до плану нерідко відносяться лише як до адміністративного вимогу, а процес планування, на жаль, обмежується рамками складання та написання плану. При такому підході план, безсумнівно, носить формальний характер і не може бути орієнтиром у діяльності. Ефективність результатів, що досягаються і успіх будь-якої діяльності багато в чому залежать від того, наскільки грамотно ця діяльність планується.

Призначення плану - порядок педагогічну діяльність, забезпечити виконання таких вимог до педагогічного процесу, як планомірність і систематичність, керованість і наступність результатів. У самому загальному уявленні план - це документ, який вказує змістовні орієнтири діяльності, визначає її порядок, обсяг, часові межі. Він виконує наступні функції:

- Напрямну, визначальну, тобто конкретні напрямки і види діяльності;

- Прогнозуючу, тобто побічно відбиває задум, представляє результати через конкретні дії;

- Координуючу, організаторську, тобто, з одного боку, відображає те, яким чином, якими засобами діяльність організується і хто є її суб'єктом і об'єктом, з іншого боку, вказує порядок діяльності, її взаємозв'язок з іншими видами, а також відображає взаємодію суб'єктів діяльності, визначає її місце і час, відповідає на питання: хто, що, коли і де має робити;

- Контрольну: по-перше, сам педагог, користуючись планом, може контролювати реалізацію поставлених цілей, по-друге, за планом легко перевірити, наскільки він відповідає дійсності, більше того, рівень і якість плану в певній мірі свідчать про професійної компетентності педагога;

- Репродуктивну (відтворюючу), тобто через будь-який проміжок часу за планом можна відновити зміст і обсяг виконаної роботи »

При грамотній організації планування план стане не формальної папером, а документом, здатним захистити педагога від необгрунтованих вимог і претензій, що доводить системний підхід до організації педагогічного процесу. Тому, перш за все, необхідно ставитися до плану як до свого робочого документу, який потрібен самому педагогу, а не адміністрації, щоб діяти не хаотично, а у відповідності зі своїм задумом, цілями, можливостями та вимогами до педагогічного процесу.

План є помічником у побудові виховної роботи, якщо відповідає низці вимог [1].

1) Цілеспрямованість плану, тобто плановане зміст і форми роботи, передбачає реалізацію конкретних цілей і завдань. Кожна справа, дія повинна сприяти вирішенню поставлених завдань. Залежно від мети кожна форма роботи має свою специфіку в її використанні.

2) План орієнтований на реалізацію потреб та інтересів дітей, на їх розвиток, що передбачає врахування пропозицій школярів і батьків при плануванні, вивчення їх ціннісних орієнтації.

3) План - це результат спільної творчості педагогів, учнів, батьків.

4) План роботи передбачає зв'язок виховного процесу з життям суспільства, практичною діяльністю дітей, що означає:

а) створення умов для застосування школярами на практиці знань, отриманих на уроці, в позаурочний час;

б) відображення основних подій країни в житті колективу;

в) включення дітей в активну діяльність, перетворення навколишнього середовища,

5) Орієнтація на комплексний характер планів, що передбачає:

а) різноманітність змісту і форм роботи, спрямованих на розвиток різноманітних інтересів і здібностей дітей;

6) позитивний вплив на різні сторони, властивості особистості;

в) включення школярів у різні види діяльності;

г) цілісність впливу на свідомість, почуття, поведінка дітей.

6) План передбачає створення умов для вибору учнями різних видів, форм діяльності, своєї позиції у планованій роботі.

7) При плануванні необхідно забезпечити наступність змісту та форм діяльності: виключити невиправдане дублювання, враховувати попередній досвід, бачити перспективи в роботі.

8) Конкретність і доцільність плану, обгрунтованість планованої роботи, що передбачає врахування особливостей кожного учнівського та педагогічного колективу, рівня їх розвитку, традицій, що склалися, педагогічну обгрунтованість планованої роботи відповідно до завдань колективу.

9) Реальність і розумна насиченість плану.

Загальний хід будь-якого планування можна представити трьома етапами:

- Складання педагогами проекту плану (його контурів);

- Колективне планування (апробація, коректування, перевірка задумів педагога, збір пропозицій, ідей учнів, батьків);

- Внесення педагогом коректив у початкові задуми, проект плану з урахуванням результатів колективного планування; остаточне оформлення плану виховної роботи.

При плануванні виховної роботи необхідно враховувати:

- Результати виховної роботи та висновки, отримані в ході аналізу;

- Виховні та організаційно-педагогічні завдання;

- Матеріали, поради та рекомендації педагогічної та методичної літератури з виховної роботи;

- Передовий досвід країни, міста, школи;

- Можливості батьків, громадськості;

- Виховний потенціал соціального оточення школи, підприємств, культурних установ;

- Традиційні свята навчального року;

- Події, факти, пов'язані з життям країни, міста, села;

- Події, дати, пов'язані з життям і діяльністю видатних людей;

- Традиції школи;

- Справи проводяться найближчими культурними установами;

- Пропозиції педагогів, учнів, батьків,

Види і структура планів

Плани з утримання, структура, формою дуже різноманітні. Головне - вони повинні допомагати в організації виховної роботи, бути зручними для користування, бути робочими, а не формальними документами,

У практиці складаються самі різні плани, їх можна класифікувати за різними підставами [2].

1) За охопленням змісту:

- Комплексний (загальний) план: планується діяльність в усіх її напрямках та видах. Наприклад, план виховної роботи план роботи педагога з дитячим колективом;

- Тематичний план: планується один напрям або вид діяльності, Приміром, плани роботи з батьками, план профорієнтації та інші,

- Предметний (конкретний) план: планується одне конкретну справу. План конференції,; план підготовки і проведення класного години і т. д,

2) За тривалістю планованого періоду:

- Довгостроковий (перспективний): план на тривалий період часу (рік і більше). План роботи установи на рік, план профорієнтаційної роботи з учнями старших класів (на 2 роки);

- Етапний (періодичний; план: це план середньої перспективи, коли планується якийсь певний етап далекої перспективи (чверть, півріччя);

- Короткостроковий: план найближчої перспективи, коли планується досить короткий відрізок часу (частина етапу, періоду), Приміром, план роботи на місяць, на тиждень, її декаду;

- Оперативний: плануються конкретні найближчі дії. Найбільш поширений план дня.

Перераховані види планів тісно взаємопов'язані: кожний наступний конкретизує, уточнює, коригує попередній.

3) В залежності від суб'єкта планування

- Індивідуальний планує одна людина;

- Колективний: планувати може великий колектив, частина колективу, група. Педагог може організувати колективне планування в дитячому об'єднанні. Колективний або індивідуальний підхід до планування може розглядатися і як спосіб його здійснення, тому при виборі індивідуального або колективного способу планування треба обов'язково пам'ятати про те, що суб'єкт планування повинен бути той же, що і суб'єкт реалізації плану. Практика ж показує, що одним з частих протиріч у педагогічному процесі є невідповідність між тим, хто планував, і тим, хто буде брати участь у реалізації плану,

4) За масштабом планування

- Загальношкільні плани, які передбачають участь у планованій роботи дітей різних класів, педагогів, батьків (план роботи учнівського колективу, план виховної роботи школи, план загальношкільного справи);

- Плани первинних колективів (план роботи класного колективу, клубного колективу).

Необхідно розрізняти плани роботи педагогічного колективу, спільні плани педагогів і учнів, а також плани самих дітей »Природно, що всі плани взаємопов'язані. Так, план роботи педагогів складається з урахуванням тих справ, які визначені дітьми, У плані педагогічного колективу відображена позиція вчителів по відношенню до цих справ або роль у їх підготовці: допомога, консультація для організаторів справи, методична робота з активом дітей »

24.

Години спілкування допомагають учням зрозуміти значущість проблем, що відбуваються в житті, залучають їх у процес вирішення власних про­блем. Важливо проводити годину спілкування не час від часу, а в системі, за певною технологією.

Мета години спілкування – допомогти у вирішенні проблем, розвивати в учнів здатність вирішувати ці проблеми самостійно.

Завдання: викликати дітей на відверту розмову один з одним, ініці­ювати чесну дисципліну серед школярів. Дуже важливий неосудливий тон дискусії.

Структура години спілкування

Структура класних зборів може бути такою.

1. Представлення обговорюваної проблеми (класним керівником або учнями).

2. Виклад інформації з проблеми.

3. Початок дискусії: «Що нам необхідно зробити для того, щоб...», «Результат вийшов таким, тому що...»

4. Пропозиції щодо вирішення проблеми.

5. Вибір рішення.

6. Обговорення передбачуваного результату рішення.

7. Закриття зборів.

Процедура години спілкування

Процедура години спілкування передбачає й особливі умови. Школярі повинні сидіти по колу, бачити того, хто говорить. Не менш важливо дотримуватися встановлених часових обмежень. Для учнів початкової школи досить 30 хвилин, а для старших школярів – 45 хвилин. Якщо обговорення, дискусія відбуваються успішно й цікавлять усіх учнів, то час може бути продовжено, але до розумних меж. Разом із класом необ­хідно встановити, як часто організовувати класні збори, зустрічі. Однак можуть виникнути ситуації, що вимагають невідкладного проведення класних зборів, тоді їх можна організувати вранці, до початку занять. На класних зборах можуть вирішуватися питання виборів і перевиборів органів самоврядування; проводяться групові ігри на відкритому повітрі з моделювання соціальних ситуацій, тренування позитивного мислення; створення класних правил для досягнення бажаної етичної поведінки; вирішення конфліктів і налагодження дружніх взаємин між учнями. За допомогою різноманітних форм діяльності учнів у самоврядуванні клас­ному керівникові необхідно визначити внутрішній ріст дітей. Це може бути виражене в переліку спеціальних навичок, характерних для дітей різного віку.

Для учнів початкових класів характерні такі основні навички:

1. Розуміти й описувати проблему, виступати не соромлячись.

2. Висловлювати власну думку, брати активну участь в обговоренні питання (проблеми).

3. Уміти слухати, коли інші діляться своїми ідеями, думками.

4. Підтримувати тривалий контакт.

5. Чекати й не переривати мовця.

6. Відповідально ставитися до дорученої справи, розвивати здатність до рефлексії.

7. Приймати рішення, адекватне проблемі, потім дотримуватися його.

Для старших школярів характерні такі основні навички:

1. Уміти пропонувати більш ніж один спосіб вирішення проблеми.

2. Враховувати різні точки зору.

3. Передбачати різні наслідки пропонованих рішень.

4. Використовувати активне слухання для перефразування й повто­рення ідей інших учасників.

5. Реагувати на інших на основі принципу емпатії.

6. Відповідально виконувати й брати активну участь у всіх справах класу.

7. Розвивати здатність до рефлексії.

Година спілкування як одна з головних форм виховання в школі

Форма – це зовнішній обрис, зовнішній вид, контури предмета; зо­внішнє вираження якого-небудь змісту.

Форма виховної роботи – це сукупність організаторських прийомів і виховних засобів, що забезпечують зовнішнє вираження виховної робо­ти (композиційна побудова виховного заходу).

Форми виховної роботи – явище динамічне. Існуюча система форм виховної роботи постійно поповнюється новими, відповідно до умов шкільного життя.

Існують різні підходи до класифікації форм виховання, в основі яких лежить та чи інша ознака:

1. за кількістю учасників: масові (шкільний бал), групові (класні збо­ри), індивідуальні (бесіда);

2. за видами діяльності: пізнавально-розвивальні (вікторина), роз­важальні (дискотека), за напрямами виховної роботи (профорієнтаційні, фізкультурно-оздоровчі тощо справи);

3) за результатом: інформаційний обмін (усний журнал), ви­роблення спільного рішення (збори), суспільно значущий продукт (акція милосердя).

Широко розповсюдженою формою виховної роботи є годи­на спілкування (година класного керівника).

Година спілкування – це форма виховної роботи, при якій школярі під ке­рівництвом педагога включаються в спеціально організовану діяльність, яка сприяє формуванню системи відносин до навколишнього світу.

Виділяють два основні види виховної години: тематична і година спілкування з поточних справ у класі.

Функції виховної години

Година спілкування виконує такі функції:

1. просвітницьку – дає можливість розширити коло тих знань учнів, які не знайшли відображення в навчальних програмах. Ці знання можуть містити в собі інформацію про події, що відбуваються в країні, за кордо­ном. Об'єктом обговорення може бути будь-яке явище або подія;

2. орієнтувальну – сприяє формуванню ставлення до навколишньо­го світу, виробленню ієрархії матеріальних і духовних цінностей; допо­магає оцінювати явища, що відбуваються в житті (вона тісно пов'язана з просвітницькою, тому що не можна навчити учнів оцінювати явища, з якими вони не знайомі; хоча година спілкування може виконувати суто орі­єнтувальну функцію);

3. спрямувальну – дає змогу перенести обговорення того чи іншого явища в рамки реального досвіду учнів.

4. формувальну – формує в учнів навички обмірковування й оцінки своїх учинків і самих себе, навички ведення діалогу й побудови вислов­лювання, відстоювання власних поглядів.

Типи години спілкування

Година спілкування морального спрямування

Мета:

1. Освіта учнів з метою вироблення власних моральних поглядів, су­джень, оцінок.

2. Вивчення, осмислення й аналіз морального досвіду поколінь.

3. Критичне осмислення й аналіз власних моральних учинків, учинків однолітків та однокласників.

4. Розвиток моральних особистісних якостей, таких як доброта, ба­жання допомагати людям, уміння визнавати свої помилки, відстоювати власну точку зору і поважати чужу (не можна проводити часто).

Година спілкування пізнавально-інтелектуального спрямування

Мета:

1. Розвиток пізнавального інтересу учнів.

2. Розвиток уміння усвідомлювати свої індивідуальні можливості, прагнення до самовдосконалення.

Тематична година спілкування

Мета:

1. Розвиток кругозору учнів.

Сприяння духовному розвитку учнів, формуванню їхніх інтересів і духовних потреб.

Година спілкування інформаційного спрямування

Мета:

1. Формування в учнів причетності до подій і явищ суспільно-політичного життя своєї країни, свого міста, району.

2. Застосування знань, отриманих на уроках історії й суспільство­знавства.

3. Формування власного ставлення до того, що відбувається.

4. Розвиток дослідницьких умінь.

Форми години спілкування

• бесіди (естетичні, моральні);

• диспути;

• зустрічі з цікавими людьми;

• вікторини 3 різних сфер знань;

• дискусії;

• КВК;

• інтерактивні ігри;

• ігри-подорожі;

• тренінги;

• читацькі конференції.

Класний керівник обирає зміст і форму проведення години спілкування, виходячи з:

• вікових і психологічних особливостей школярів;

• цілей і завдань, які він ставить;

• моральних установок, інтересів, потреб учнів.

Підготовка й проведення

При підготовці й проведенні виховного заходу необхідно орієнтува­тися на таку систему дій:

• визначити тему, сформулювати мету;

• скласти план (сценарій);

• підібрати відповідний матеріал, наочне приладдя, музичне оформ­лення й т. ін. з теми;

• дати завдання учням для попередньої підготовки (якщо це перед­бачено планом);

• визначити ступінь доцільності участі у виховній годині інших пе­дагогів або батьків.

Поради щодо проведення години спілкування:

• від предметної інформації – до оцінки інформації;

• від загальних оцінок – до розгорнутих суджень;

• увага до виступів учнів;

• акцент на важливих моментах;

• міркування разом з дітьми;

• спільний пошук шляхів вирішення проблеми;

• урахування психологічних особливостей сприйняття матеріалу учнями (слабка увага – зміна діяльності: музична пауза / фізкультхвилинка / гостре запитання);

• участь дітей у складанні плану виховних годин (чверть/півріччя/ рік); вибір із декількох запропонованих.

Аналіз години спілкування

Він потрібний вихователеві для визначення завдань індивідуаль­ної роботи з вихованцями, виділення стратегічних напрямів роботи з класом.

Виділяють дві сторони аналізу.

Перша – це спільний аналіз учителя з вихованцями (рефлексія). За­вдання вчителя полягає в тому, щоб допомогти учням зіставити намічене й результат; причому важлива не констатація, а аналіз діяльності, оцінка внеску кожного; виділення позитивних моментів в організації спільної діяльності.

Інша сторона – це педагогічний аналіз. Схематично він виглядає так:

• Чому? Навіщо? – Потреби, особливості, інтереси.

• Що? –Ціль.

• Як? – Методи, форми роботи. Активність, захопленість, інтерес, емоційний стан учнів. Удачі, труднощі.

• І що ми з цього маємо? – Результат, продовження роботи.

25.

Поняття про методику колективного творчого виховання.

Демократизація й гуманізація суспільства зумовили відповідні зміни в методиці виховної роботи. У ній починає домінувати акцент на взаємодію дорослих і дітей, які, об'єднуючись задля загальної мети, формують стосунки між собою на принципах співробітництва й співтворчості. Вихователь орієнтується на позитивні якості учня, вірить у його творчі сили, намагаючись активізувати й розвинути їх. Цьому сприяють творчий підхід до школярів, гнучкість форм впливу на них, урізноманітнення змісту діяльності дитячого колективу.

Методика КТВ залучає до діяльності кожного учасника колективу, орієнтуючись на спільне вироблення дітьми і дорослими мети колективу, використовуючи одночасно різноманітні види виховного впливу, вирішує виховні завдання непомітно для вихованців.

Перехід до системи колективного творчого виховання відбувається за одним із напрямів — «технологічним» чи «ідеологічним». Прибічники “технологічного” підходу обмежуються засвоєнням основних форм методики. Практика свідчить, що зміни технології виховного процесу підвищують інтерес учнів до спільної діяльності, розвивають їх активність. Але здебільшого це не сприяє формуванню нового ставлення до життя, яке є результатом змін не лише способів діяльності, а й характеру міжособистісних стосунків у колективі. Прибічники “ідеологічного» підходу впевнені, що достатньо захопити учнів і педагогів ідеєю спільної творчої праці, змінити характер міжособистісних стосунків у колективі, і вони самі визначать оптимальну для себе технологію діяльності. Така недооцінка технологічних аспектів системи нерідко призводить до провалів хороших задумів, безуспішної трати сил, згасання зацікавленості справою.

Найраціональнішим є поєднання обох підходів. Оскільки методика КТВ передбачає спосіб організації життя дитячого колективу, за якою діти й дорослі, будучи захопленими спільною справою, турбуються про поліпшення клімату в колективі, самопочуття, настрою один одного, вони спільно планують, організують та аналізують свою діяльність, накопичуючи, осмислюючи пропозиції, ідеї, розвиваючи власні погляди, почуття дружби, поваги, взаєморозуміння й турботи.

26. Вимоги до оформлення сценарію виховного заходу

1. Титульна сторінка:

- тема або назва виховного заходу;

- дані про автора;

- дата та місце укладання сценарію.

2. Мета (навчально-розважальна, розважальна, виховна, пізнавальна тощо). 3. Унаочнення, обладнання, декорації, костюми.

4. Дійові особи з характеристикою кожного для відповідного добору учасників.

5. Хід сценарію з детальним описом дій кожного учасника; посилками на авторів за умови використання віршів тощо; вказівками щодо музичного оформлення та зміни декорацій на певний момент виховного заходу.

6. Список використаної літератури.

8. Додаток (тексти віршів, пісень; інструктажі змагань, ігор, конкурсів тощо).

Методичні рекомендації

до письмового оформлення сценарію виховного заходу

Текст сценарію має бути викладений без помилок. Вимоги до

комп’ютерного набору: шрифт – TimesNewRoman, розмір шрифту –

14, інтервал – 1,5.

Текст, у якому йде мова про дії ведучих та учасників заходу, подається

посередині рядка й виділяється курсивом (наприклад: Звучить лірична мелодія),

крапка не ставиться. Зліва жирним шрифтом вказують дійових осіб (наприклад:

Ведуча:), справа – текст їхніх слів. Текст сценарію має бути викладений за

таким алгоритмом:

1. Вказати форму проведення виховного заходу та його тему (наприклад:

Новорічне свято „Найдорожчий скарб”).

2. Вказати адресність, тобто – для учнів якої категорії призначена справа

(наприклад: Для учнів І курсу).

3. Вказати мету проведення: навчальну чи пізнавальну, розвиваючу, виховну .

4. Вказати наочне оформлення, його зміст, кількість (наприклад: плакат

„Книга – джерело знань”, аркуші паперу (3 шт.), журнал „Однокласник ” (3

примірники), портрети художників: вказати прізвища й ініціали, надувні

кульки (15 штук), букети квітів, вишиті рушники тощо).

5. Музичне оформлення передбачає перелік музичних творів та зазначення їх

авторів (наприклад: „Вальс квітів” П.І.Чайковського, „Пісня про рушник”:

музика Г.Майбороди, слова А.Малишка).

6. Обладнання включає усі технічні та інші засоби, необхідні для проведення

виховного заходу (магнітофон, акустична система, мікрофон, телевізор,

проектор, декорації, стелаж для виставки, мольберти, трибуна, музичні

інструменти, вази для квітів тощо).

7. Окремо вказують різного роду реквізит та аксесуари для проведення ігор і

конкурсів: склянки, ложки, мотузки, маски, пов’язки для очей, дрібні предмети,

таці, нитки, клаптики тканини, пластмасові пляшки тощо; спортивний інвентар:

м’ячі, кеглі, обручі, гімнастичні палки тощо.

8. Сценарій ходу виховного заходу (свята, ігрової програми, турніру, усного

журналу, години спілкування тощо) викладається детально в такій

послідовності: вступ (визначається актуальність теми, мотивується діяльність),

основна частина (її зміст спрямований на реалізацію визначених педагогічних

завдань, передбачає залучення учнів до різних видів діяльності), заключна

частина (підведення підсумків, допомагає з’ясувати рівень розуміння й

усвідомлення основних ідей справи). У ході сценарію слід виділити всі види

роботи (розповідь, інтерв’ю, демонстрація, перегляд фрагментів фільму, гра,

бесіда, прослуховування музичних творів) й детально їх описати. Якщо

виконується пісня, вірш чи прозовий твір – слід подати їх повний текст. Якщо

проводиться гра, потрібно вказати завдання її учасникам, правила та умови

проведення. Якщо письмове оформлення є детальним, то на початку викладу

посередині робиться запис: „Хід свята (ігрової програми тощо)”, якщо

подається розгорнутий план проведення виховної справи (наприклад, не можна

наперед передбачити, які потрібно буде вводити коментарі в ході

інтелектуальної гри, екскурсії чи вікторини), то слід записати: „План проведення інтелектуальної гри”. Не детальний план проведення будь-якої

справи педагогом записується за умови, якщо він вільно володіє матеріалом і

немає потреби у детальному викладі. Подаючи досвід виховної роботи, слід

подавати розгорнуті сценарії всіх виховних справ.

9. На титульній сторінці обов’язково потрібно вказати форму проведення

виховного заходу, його тему, прізвище, ім’я та по батькові автора, його посаду

та місце роботи, район.

10. Якщо сценарій є авторською, оригінальною розробкою (у ній немає чужих

текстів), то на титульному аркуші вказують: „Автор сценарію: прізвище, ім’я,

по батькові”, списку літератури не подають. Якщо сценарій має компілятивний

(з різних готових матеріалів компонувався необхідний) або комбінований (є

доробки автора та використаний матеріал інших авторів) характер, слід писати

„Сценарій підготував (підготувала): прізвище, ім’я, по батькові ”. Якщо над

сценарієм працювала творча група, то слід назвати прізвища, імена та по

батькові всіх авторів. За умови використання компілятивного та комбінованого

методів роботи над сценарієм, після викладу його змісту обов’язково потрібно

подати перелік використаної літератури, щоб уникнути плагіату. Описуючи

перелік використаної літератури, необхідно вказати сторінки, матеріал з яких є

складовою сценарію. Наприклад: Батицький М.В. Музична мозаїка: Музично-

дидактичні ігри. – К.: Музична Україна, 1990. – С. 45