1.Загальна характеристика дієслова.

Дієслово – це змінна частина мови, що узагальнює поняття дії, як процесу, яке виражається у граматичних формах – пообу, чау, тану і виду ( за Жовтобрюхом).

Дієслово – частина мови, що служить для вираження динамічної ознаки( дії і стану) у процесі тривання, розгортання і становлення (за Русанівським).

Дієслово – центральний кла ознакових слів, що виражає дії, процеси та стан, витупає організаційним ядром елементарного простого речення, має активну й широку валентність(поєднування), найбільший набір морфологічних категорії і виконує в реченні оновні формально-синтаксичні функції присудка та головного члена односкладного речення(за Вихованцем).

Дієлово можна охарактеризувати за такими критеріями:

а) лексичний критерій: інваріантним значенням дієслова є те,що дієслово виражає динамічну(процесуальну) ознаку .Це інваріантне значення може виявлятися у варіантних значеннях,наприклад Білодід виділяє 41 семантичну групу:

- дієслова зі значенням руху: бігти

- дієслова зі значенням навчання :вчити

- дієслова зі значенням зневаги і огиди: ненавидіти

- дієслова зі значенням стану і місця положення: сидіти,лежати

- дієслова зі значенням мислення: мислити,думати

- дієслова зі значенням волевиявлення: керувати

- дієслова зі значенням прохання: благати,просити

б)граматичний критерій : Категорії- вид,пер.\непер.,стан,спосіб,особа,час,рід(у мин.ч. умовного способу),число.

Русанівський виділяє персональність\імперсональність (особовість\безособовість)

в)синтаксичний критерій : сопобове дієслово завжди виконує функцію присудка.Способове дієслово поєднується з іменником на основі керування. Способові особові дієслова виконують роль присудка.

г) Словотвірний критерій: І.Р. Вихованець та К.І. Горороденька виділяють первинні і вторинні дієлова. Вторинні дієлова утворюються від: 1. прикметників(зелений-зеленіти); 2. іменників(учитель –учителювати); 3.займенників(ви-викати); 4.вигуків(ой-ойкати).

Порівняльна характеристика дієслова з іншими частинами мови: дієслово найбільше протиставляється з іменником,перш за все за значенням(іменник-предметність,дієслово-дію),граматичними ознаками,оскільки іменнику властиві рід,число,відмінок,тоді як дієслову вид,пер.\непер.,спосіб,стан,час,особа(рід і число спільні). Парадигма іменника твориться відмінюванням, а парадигма дієсова – дієвідмінюванням.

Дієслово і прикметник поєднує те ,що вони виражають ознаку,однак дієслово- процесуальну,а прикметник - непроцесуальну. Прикметник має свої граматичні категорії-рід,число,відмінок,а дієслово-свої…

Дієслово і прислівник поєднує те,що вони виражають ознаку ,однак прислівник, як і іменник – непроцесуальну.Прислівник не має граматичних категорій. Прислівник – незмінна частина мови, а дієслово-змінна.

2. Дієслівна парадигма:5 типів форм.

Дієслово в українській мові має найбільше граматичних категорій,тому дієслово має найбільшу парадигму.До складу дієслівної парадигми входить 5 типів дієслівних форм?

1. Способові (особові) дієслова ?дійсний(малюєш), умовний (писав би), наказовий(нехай танцює)

2. Дієприкметник:дбаючий,керуючий

3. Дієприслівник: зробивши,зігнувши

4. Інфінітив: прочитати,робити

5. Безособові форми на –но,-то: зроблено,прочитано,сказано.

Ці 5 типів дієслівних форм поділяються на 2 групи:

• Фінітні(мають особові закінчення)

• Нефінітні (вербоїдні)- сюди належать супін та герундій.