48. Соціальна структура суспільства.

Соціальна структура суспільства — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою соціальних груп, спільностей та інститутів, пов'язаних між собою відносно сталими відносинами.

Соціальна структура формується за різними ознаками: класовими, національними, статевими, віковими, професійними та ін.Іншими словами, це внутрішній устрій суспільства, який складається з відповідно розташованих, упорядкованих елементів, що взаємодіють між собою.

Поняття «соціальна структура» охоплює системно-організаційний і стратифікаційний аспекти.

Соціальний статус є первинним елементом соціальної структури суспільства, що розкриває місце особистості в соціальній структурі суспільства. Він зумовлений професією, віком, освітою, матеріальними статками тощо.

Наприклад,структура сім'ї утворюється взаємозалежною мережею позицій: чоловік,дружина, діти; у системі освіти — учитель, учень; в економіці —підприємець, робітник і т. д.

Соціальні позиції (статуси) та зв'язки між ними визначають характер соціальних відносин. На основі близькості соціальних статусів, що встановлюють потенційну можливість участііндивідів у відповідних видах діяльності, формуються складнішіструктурні елементи суспільства — соціальні групи.

Статус - це позицiя у певнiй соцiальнiй структурi суспiльства з певними правами та обов'язками.

Статуси вiдрiзняються: правами та обов'язками , які визначаються ісоцiальними нормами.Кожна доросла людина у сучасному суспiльствi має кiлька статусiв(наприклад, студент, син, приятель, громадський дiяч i т.iн. - в однiй особi).

Статус визначає, по-перше, де саме - в якiй соцiальнiй позицiї -лдина,"включена" до суспiльства, "з'єднана" з ним.

По-друге, статусвизначає, як саме людина має поводитися з iншими людьми - представникамиiнших статусiв.

Наприклад, статус дочки визначає основнi взаємовiдносини тiєїособи, що займає цей статус, з iншими членами родини.

49. Соціальна функція права.

Для збереження стабільності с-тва необхідно щоб підростаюче покоління глибоко засвоїло правові цінності і норми які діють в даній державі.Результатом правильної соціалізації є формування в індивіда правової свідомості,культури та поведінки.

Свідомість-це набір взаємопов’язаних ідей та емоцій, що виражають відношення с-тва чи індивіда до права його системи та структури і представляє собою с-му знань та оцінок з приводу права, його застосування та форм вираження.

Є будення та теоретична.Поведінка-соц.значуща поведінка індивідів і підконтрольна їх свідомості воля передбачена нормами права яка тягне певні наслідки.

Є правомірна:об’єктивно-правомірна-дотримання в силу внутрішніх переконань,ситуаційно-правомірна-дотримання норм залежно від ситуації, законопослушна-інтереси особи розходяться з змістом норм але вона їх дотримується.

Неправомірна:ситуативно-випадкова-скоєння правопорушення непередбаченого в зв’язку з обставинами або під впливом афекта,обумовлена-скоєнн правопорушення з повним розумінням того що дії заборонені і за це встановлюється відповідальність.

50. Соціальні інститути та х види.

Соціальний інститут— відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства.

Соціальні інститути класифікують на основі різних критеріїв. Найпоширенішою є класифікація за критерієм цілей (змістових завдань) і сферою дії.

У такому разі прийнято виокремлювати економічні, політичні, культурні та виховні, соціальні комплекси інститутів:

— економічні (власність, гроші, банки, господарські об'єднання різного типу)

— забезпечують виробництво і розподіл суспільного багатства, регулюють грошовий обіг;

— політичні (держава, Верховна Рада, суд, прокуратура)

— пов'язані з встановленням, виконанням і підтриманням певної форми політичної влади, збереженням і відтворенням ідеологічних цінностей;

— культурні та виховні (наука, освіта, сім'я, релігія, різні творчі установи)

— сприяють засвоєнню і відтворенню культурних, соціальних цінностей, соціалізації індивідів;

— соціальні — організовують добровільні об'єднання, регулюють повсякденну соціальну поведінку людей, міжособистісні стосунки.

За критерієм способу регулювання поведінки людей у межах певних інститутів виділяють формальні та неформальні соціальні інститути.