40. Порожнина носа, її роль в акті дихання.

Порожнина носа (лат. cavum nasi) — порожнини тіла, в якій у тварин та людини розміщуються органи нюху та через яку відбувається дихання. Порожнини носа розпочинається ніздрями, які ведуть до пристінка носової порожнини. Внутрішня поверхня пристінка вистелена незроговілим багатошаровим плоским епітелієм і має волосся, сальні і потові залози. Слизова оболонка стінок порожнини носа виконує нюхову та дихальну функції, тому має різну будову. Дихальну функцію забезпечує більша частина слизової оболонки носа і вона вкрита війчастим псевдобагатошаровим епітелієм з великою кількістю гландулоцитів, що виділяють слиз. В порожнину носа виділяється секрет численних слизових альвеолярно-трубчастих залоз. Слиз обволікає чужорідні часточки, а завдяки ритмічним рухам війок грудочки слизу пересуваються назовні й виводяться в зовнішнє середовище. Слиз виконує ще функ­цію — зволожує вдихуване повітря. Під слизовою оболонкою знаходиться велика кількість кровоносних судин, тому повітря в носовій порожнині зігрівається. Власна пластинка слизової оболонки і підслизова основа дуже добре васкуляризовані і забезпечують вирівнювання температури вдихуваного повітря до температури тіла. Носова порожнина ділиться хрящовою перегородкою на дві половини — праву і ліву. На перегородці розташовуються три носові раковини, які утворюють носові ходи: верхній, середній і нижній. Стінки порожнини носа вкриті слизовою оболонкою з війчастим епітелієм. Війки епітелію, рухаючись різко і швидко в напрямку до ніздрів і повільно й плавно в напрямку легень, затримують і виводять назовні пил та мікроорганізми, які осідають на слизовій оболонці. Залози слизової оболонки виділяють слиз, який зволожує стінки порожнини і знижує життєздатність бактерій які потрапляють з повітря. З порожнини носа повітря надходить у носоглотку. У ній містяться скупчення лімфатичних мигдаликів, які у разі запалення можуть збільшуватись і перетворюватися на аденоїди, що утруднюють носове дихання. З носоглотки повітря потрапляє в глотку, в якій перехрещуються дихальні й травні шляхи. Від глотки починаються дві трубки: дихальна — гортань, та травна — стравохід, розміщений позаду гортані.

41.Гігієна органів дихання та голосового апарату.

Дозрівання голоси охоплює тривалий період життя людини: від народження до періоду його зрілості. За цей час голос зазнає вплив найрізноманітніших шкідливостей. При багаторазовому і тривалому впливі вони можуть приводити до більш-менш стійких порушень голосу. Батьки, вихователі дитячих садів, вчителі шкіл, піонервожаті і навіть дитячі лікарі дуже мало знають про необхідність охорони дитячого голосу і часто бувають винуватцями виникнення його порушень. Ось кілька прикладів. Деякі матері спокійно ставляться до крику новонародженого немовляти, грунтуючись на забобоні, що крик мало не необхідний для розвитку голосу, вчителі вимагають від учнів гучних відповідей в шумному класі, при цьому не зважають на те, що учень говорить тихим хриплим голосом після щойно перенесеного грипу; репертуар дитячих пісень часто підбирається без відповідності діапазону середнього дитячого голосу, вихователь чи піонервожатий, для того щоб організувати хлопців, заспівує пісню, незважаючи на мороз або сильний вітер, - її підхоплюють розпалені швидким кроком хлопці. Багато педагогів після кількох років роботи говорять сиплий голос і скаржаться на те, що зірвали голос, тому що змушені щодня говорити голосно по кілька годин поспіль. Терміни, що вживаються як назви порушень голосу, нечисленні: це афонія (повна відсутність голоси), дисфонія (розлад голоси), фонастенія (підвищена стомлюваність голосу і пов'язані з нею зниження сили голосу і хрипота при відсутності скільки-небудь значної органіки), гугнявий голос і голос ларінгоектомірованних.