- •1. Здоровя і хвороба. Критерії їх оцінки
- •2. Формування нової якості у хвороби.
- •3. Аналіз хвороби за рівнями абстракції.
- •4. Людина і навколишнє середовище. Екологія людини.
- •5. Визначення здоров’я за вооз.
- •11. Загальна характеристика гельмінтів.
- •12. Аскаридоз, шляхи зараження, механізм розвитку.
- •13. Збудник трихоцефальозу, шляхи, механізм зараження.
- •14.Лямбліоз, шляхи, прояви.
- •16. Ентеробіоз, шляхи, прояви.
- •17. Трихінельоз, шляхи зараження.
- •18. Ехінококоз, шляхи зараження.
- •24. Туберкульоз – хронічне інфекційне захворювання.
- •25. Захворюваність на туберкульоз.
- •26. Збудник туберкульозу, його властивості.
- •27. Шляхи зараження туберкульозом.
- •28. Туберкульоз легень.
- •30. Методи діагностики туберкульозу.
- •31. Специфічна та неспецифічна профілактика туберкульозу.
- •32 .Поняття про венеричні хвороби
- •34. Гонорея, збудник.
- •35. Боротьба з венеричними захворюваннями
- •36. Снід, збудник…
- •37.Поширення захворюв.На снід
- •38. Поширення сніду у дітей
- •39. Анатомо –фізіолог. Особливості органів дихання.
- •40. Порожнина носа, її роль в акті дихання.
- •41.Гігієна органів дихання та голосового апарату.
- •42. Носова кровотеча.
- •43. Гострі запалення мигдаликів.
- •44. Хронічне запалення піднебінних мигдаликів.
- •45. Фізіологія функцій гортані.
- •46. Пневмонія у дітей, їх перебіг у різних вкових категоріях.
- •47. Значення опорно-рухового апарату.
- •49 Хребет, вікові особливості
- •50. Постава її формування Постава - це комплексне поняття
- •51.Функції хребта.
- •52.Паталогічні викривлення хребта та їх роль у виникненні деяких захворювань
- •53. Гостре запалення слизової оболонки шлунку.
- •54.Виразкова хвороба шлунка,основні прояви, ускладнення. Профілактика
- •55. Відмінності перебігу виразки шлунку і виразки 12 перстної кишки.
- •56. Розвиток кори великих півкуль головного мозку.
- •57. Характеристика умовних рефлексів у дітей.
- •58. Типи нервової діяльності у дитячому віці за Красногорським.
- •59. Взаємодія процесів збудження і гальмування.
- •60. Травматизм. Його види і профілактика.
- •61. Дитячий травматизм, профілактика
- •62. Основи десмургії, її розвиток, призначення
- •63. Загальні правила накладання пов’язок в залежності від їх призначення
- •64. Реанімація, завдання її. Основні методи реанімації
- •65. Особливості проведення реанімації дітям
- •67. В яких випадках проводять реанімацію
- •69.Кровотечі класифікація ускладнення.
- •70. Ознаки артеріальних венозних і капілярних кровотеч.
- •71. Способи зупинки кровотечі.
- •72.Носові кровотечі, можливі ускладнення.
- •73. Опіки, класифікація, види.
- •74. Перегрівання. Тепловий і сонячний удар.
- •75. Відмороження, ознак і допомога.
- •76. Поняття про перелом кісток.
- •77. Достовірні ознаки перелому, ускладнення.
- •78. Іммобілізація при переломах кісток.
- •79. Гостра серцева недостатність.
- •80. Бронхіальна астма, причини, прояви.
- •81. Серцева астма, прояви.
- •82. Круп справжній і несправжній.
- •83.Гострий живіт., причини, ознаки.
- •84.Поняття про отрути , класифікація..
- •85. Особливості труєння кислотами і лугами.
- •86. Розпізнавання та знешкодження отрути.
- •87. Отруєння препаратами побутової хімії.
1. Здоровя і хвороба. Критерії їх оцінки
Здоров’я і хвороба є формами життя з усіма притаманними їм різноманітностями. Основною характеристикою здоров я є можливість пристосування організму до змін навколишнього середовища. Однак, адаптація організму до шкідливих дій на нього не є безмежною. Стан здоров я може переходити у передпатологічний стан. Якщо організм справляється з ним, то здоров я відновлюється. В тому випадку, якщо пристосувальні та захисні сили організму виявляються недостатніми, - його функції порушуються і виникає хвороба. Головним біологічним призначенням хвороби є мобілізація захисних та пристосувальних механізмів організму. При захворюванні діє одночасно фактор, що його викликає та захисна реакція організму. Хвороба – це боротьба факторів, що пошкоджують організм з його захисними силами. Боротьба, в якій захисні сили перемагають хворобу, або тривалий час стримують розвиток патологічних процесів, чи капітулюють, тоді і хвороба розвивається поступово, або катастрофічно швидко. Хвороба – це порушення нормальної життєдіяльності організму під впливом надмірних подразників, в результаті чого знижується його пристосувальні можливості. Хвороби є основною причиною того, що більшість населення Землі помирає передчасно. Середня біологічна тривалість життя людини становить близько 90 років, тоді як середня фактична тривалість життя людей у розвинутих країнах – 74 роки, а в країнах, що розвиваються – 56 років. Отже ми не доживаємо 26 років до середньої біологічної тривалості життя.
2. Формування нової якості у хвороби.
Хвороба є порушення нормальної життєдіяльності організму при дії на нього агентів, що ушкоджують, у результаті чого знижуються його пристосувальні можливості. Це визначення треба з положення, що нормальне життя є результат постійного пристосування організму до безперервно мінливих умов середовища. При зниженні цих можливостей хвороботворний фактор (надзвичайний подразник) може викликати такі зміни, які ведуть до порушення головної функції людини - здатності трудитися. У хворобі завжди існують два протилежних процеси, два початки. Один із цих початків И. П. Павлов назвав "фізіологічною мірою проти хвороби", а друге - "властиво патологічним, або поломом". Два початки хвороби не існують порізно, вони мислимі тільки в діалектичній єдності й боротьбі.
3. Аналіз хвороби за рівнями абстракції.
У патофізіології прийнято розглядати хворобу на чотирьох рівнях. На найвищому рівні (четвертому) хвороба представляється як абстракція, філософське узагальнення. Наприклад, "хвороба - життя в ненормальних умовах" (Р. Вирхов). Третім, більше низьким рівнем узагальнення є розповсюджене в патології поняття про типові патологічні процеси. Типовими, або типовими, є такі патологічні процеси, які розвиваються за однаковими законами, незалежно від особливостей причини, що викликає їх, локалізації й виду тварини. Гарним прикладом цього є запалення. Воно буває й у жаби, і в кролика, і в людини, причому основні закономірності його однакові. Тому так цінуються дані, отримані в експерименті на тварин, що коштують на різних щаблях еволюційних сходів. Так формувалося загальне подання про запалення, лихоманку, гіпоксію. Поняття про типові патологічні процеси важливо для лікаря в ході його міркування від загального до частки, конкретному. Як уже було сказано, типовий патологічний процес не зв'язують із якою-небудь однією причиною, однією твариною або органом. Конкретизація відбувається в процесі дедуктивного мислення, коли лікар точно встановлює причину хвороби (наприклад, мікобактерії туберкульозу), визначає постраждалий орган. Тоді відбувається перехід від абстракції третього рівня (див. схему) до більше конкретного подання про хворобу, наприклад, туберкульозі легенів у людини або бруцельозі кишок в овець. Це вже буде другий рівень аналізу по ступені узагальнення, коли формується подання про нозологической форму хвороби. У своїй практичній діяльності лікар при аналізі хвороби повинен від другого рівня абстракції перейти до першого, на якому досягається максимальна конкретизація не тільки причини хвороби, локалізації, виду організму, але і його індивідуальності. Так виникає подання про діагноз захворювання в конкретної людини, наприклад: запалення - туберкульозне - легенів - у хворого Н. (підлога, вік і т.д.).