3.2 Оборотні кошти

На підприємстві мають місце перш за все поточні витрати фінансових коштів, які у процесі господарювання здійснюють певний кругообіг. На першій стадії кругообігу вони витрачаються на придбання сировини, матеріалів та інших ресурсів, тобто переходять з грошової форми в матеріально-товарну, формуються певні виробничі запаси, потім вступають у другу стадію – виробничу. На цій стадії у процес виробництва включають робітники, що одержують за виконану роботу заробітну плату. Потім матеріально-товарні цінності матеріалізуються у формі готової продукції. На останній стадії кругообігу виготовлена продукція продається і підприємство має відповідну виручку, яка не лише повністю відшкодовує раніше авансовані витрати, але й містить прибуток.

Саме таким чином здійснюється кругообіг поточних витрат фінансових коштів. Рухаючись по стадіях кругообігу послідовно і безперервно, ці кошти у певній своїй частині одночасно знаходяться в різних формах – грошовій, товарній – на усіх стадіях; обслуговуються сфери виробництва і обігу; відображають вартість оборотних фондів і фондів обігу.

Формування і регулювання окремих елементів оборотних коштів має свої особливості. З огляду на це виділяють оборотні кошти у сферах виробництва та обігу, а також їх розподіляють на нормовані і ненормовані.

Рис. 4. Оборотні кошти підприємства

Певне практичне значення мають виявлення і оцінка структури оборотних коштів. Вони – кошти – використовуються ефективніше тоді, коли більша їх частина зайнята у сфері виробництва. Перебування оборотних кошів у сфері обігу – лише необхідна умова безперервності процесу відтворення; проте ця частина коштів підприємства не бере безпосередньої участі у створенні вартості виготовленої продукції. За розрахунками багаторічних середніх величин, зокрема на промислових підприємствах України, частка оборотних коштів у сфері виробництва становить 72%, а у сфері обігу – 28%.

Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються у мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, найкраще визначити шляхом їх нормування.

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний, коефіцієнтний і прямого рахунку. Аналітичний метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним корегуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових. Коефіцієнтний метод полягає в уточненні діючих на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів у відповідності із змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів. Метод прямого рахунку – це науково обґрунтований розрахунок нормативів по кожному нормованому елементу оборотних коштів.

У практиці господарювання він є основним, інші ж методи розрахунків використовуються як допоміжні.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах:

За своїми економічним змістом виробничі запаси розподіляються на елементи, що: 1) відносяться до оборотних фондів 2) тяжіють до основних фондів. Методика визначення нормативу оборотних коштів у виділених двох видах виробничих запасів неоднакова.

При цьому точність розрахунку залежить від правильного визначення запасів матеріальних ресурсів. На підприємствах існує декілька видів запасів: транспортний, підготовчий, поточний, резервний.

У транспортний запас, що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства. Підготовчий запас створюється за період часу, необхідного для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів. Найбільшим за розміром є поточний запас сировини та інших елементів оборотних фондів; його обчислюють в межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів. Визначення резервного запасу може здійснюватись двома способами:

1) за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором

2) за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставку матеріалів від їх виробника до споживача

В цілому норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що відносяться до оборотних фондів, визначається за такою схемою, де цифри є умовними:

1. Квартальна потреба в матеріалах 2700 т.

2. Середньодобова витрата матеріалів 30 т.

3. Ціна однієї тонни матеріалів 12000 г.о.

4. Вартість добової витрати матеріалів (п.3 х п.2) 360000 г.о.

5. Норма запасу:

а) транспортного 2 дні

б) підготовчого 3 дні

в) поточного 15 днів

г) резервного 5 днів

д) разом 25 днів

6. Норматив оборотних коштів у виробничих запасах (п. 4 х 5д) 9000000 г. о.

Методика нормування оборотних коштів в елементах виробничих запасів, що тяжіють до основних фондів, але за існуючою системою обліку відносяться до оборотних фондів, істотно відрізняється від викладеної. Зокрема основою розрахунку оборотних коштів у запасних частинах для ремонту слугують норми запасу деталей на одиницю ремонтної складності відповідних видів машин і устаткування. Загальними принципами нормування оборотних коштів у малоцінних та швидкоспрацьовуваних предметах є такі:

1) нарізне визначення норм для матеріальних цінностей, що зберігаються на складі підприємства і використовуються у виробництві;

2) грошова оцінка складських запасів за повною заготівельною їх вартістю, а використовуваних предметів – у розмірі 50% первісної їх вартості;

3) відмова від нормування у днях споживання предметів, які експлуатуються, і розрахунок норм для окремих їх груп на основі коефіцієнтів, що характеризуються залежність розміру запасу від чисельності персоналу, кількості робочих місць, вартості окремих видів устаткування тощо.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві. Величина цього нормативу залежить від обсягу вироблюваної продукції, собівартості окремих її видів і характеру розподілу витрат протягом днів виробничого циклу. За інших рівних умов обороті кошти у цій функціональній формі змінюються прямо пропорційно динаміці масштабів випуску та собівартості продукції. При цьому має бути враховане також співвідношення середньої собівартості незавершеного виробництва і собівартості продукції, яке прийнято називати коефіцієнтом наростання витрат.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві можна визначити, користуючись формулою

, (1)

де - середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю;

- середня тривалість виробничого циклу у днях;

- коефіцієнт наростання витрат.

Коефіцієнт наростання витрат потребує спеціальних попередніх розрахунків. Найточніше його можна визначити шляхом розподілу витрат по днях виробничого циклу. З цією метою за даними кошторису витрат на виробництво усі витрати розподіляють на одноразові(вартість сировини і основних матеріалів, що втягується у процес виробництва звичайно з самого його початку) та поступово наростаючі (решта витрат). При цьому якщо витрати на заробітну плату і обслуговування виробництва важко розраховувати у розтині днів виробничого циклу, то їх умовно розподіляють рівними частинами на кожний день циклу.

Методику визначення коефіцієнту наростання витрат покажемо на умовному прикладі. Припустимо, що собівартість виготовлюваного на підприємстві виробу становить 50 100 г.о., а середня тривалість виробничого циклу – 6 днів. Розподіл витрат по днях виробничого циклу представлено в нищеподаній таблиці.

Дні виробничого циклу	Щоденні витрати, г.о.	Сума витрат за наростаючим підсумком, г.о.
Перший	30000	30000
Другий	3000	33000
Третій	3500	36500
Четвертий	4000	40500
П’ятий	4000	44500
Шостий	5600	50100
Разом	50100	234600

За цих умов середня собівартість незавершеного виробництва буде дорівнювати 39100 г.о. (234600:6), а коефіцієнт наростання витрат – 0, 78(39100:50100).

Проте за великої номенклатури виготовлюваної продукції викладений спосіб визначення коефіцієнту наростання витрат не є зручним для використання через його трудомісткість. Тому на підприємствах, що продукують матеріаломістку продукцію і через це має місце велика частка одноразових витрат, коефіцієнт наростання витрат можна обчислювати за такою спрощеною формулою:

, (2)

де - первісні витрати на початку – у перший день – виробничого циклу;

- решта витрат на виготовлення виробу;

- виробнича собівартість виробу.

Так, при вихідних даних таблиці коефіцієнт наростання витрат дорівнює 0,8[(30000+0,5*20100/50100]. Як бачимо, похибка розрахунків зовсім мала – лише 0,02(0,8-0,78); вона цілком припустима для такого роду практичних розрахунків.

Зрештою якщо припустити, що середня величина щоденного випуску продукції становить 200000 крб., а тривалість виробничого циклу – 6 днів, то норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві

= 200000*6*0,8 = 960000 г.о.

Норматив оборотних коштів в інших нормованих елементах. Окрім виробничих запасів і незавершеного виробництва, до нормованих елементів оборотних коштів відносяться також витрати майбутніх періодів і залишки готової продукції на підприємстві, яке її виготовляє.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат впродовж розрахункового періоду за вирахуванням величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції. Наприклад, на початок розрахункового періоду залишок витрат майбутніх періодів становить 80000 г.о., потреба в них протягом цього періоду – 820000 г.о., на собівартість продукції, яку належить виготовити, було віднесено в рахунок погашення раніше здійснених витрат 360000 г.о. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів дорівнюватиме 540000 г.о.

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається добутком вартості одноденного випуску готових виробів на норму їх запасу на складі у днях. У свою чергу норма запасу складається з кількості днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації, тобто її комплектування, пакування та відвантаження споживачам, а також виписки і здачі у банк платіжних документів. Зрозуміло, що сукупний норматив оборотних коштів підприємства на розрахунковий період є не що інше, як загальна сума нормативів, обчислених для окремих елементів.

Оборотні кошти підприємств різних галузей народного господарства країни становлять значну частину її національного багатства. Причому понад 4/5 їх загальної суми зосереджено в запасах товарно-матеріальних цінностей. Тому раціональне і економне використання перш за все так званих матеріальних оборотних коштів, тобто коштів, що обслуговують безпосередньо виробництво і обіг різноманітних товарів, має неабияке народногосподарське значення. Для оцінки ефективності функціонування оборотних коштів використовують певні показники, а її підвищення – відповідні шляхи.

Рис. 5. Ефективність використання оборотних засобів

Ефективність використання оборотних коштів характеризується швидкістю їх обороту, оборотністю. Прискорення оборотності цих коштів зумовлює: по-перше, збільшення обсягу вироблюваної продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства; по-друге, вивільнення частини коштів і завдяки цьому створення додаткових резервів для розширення виробництва.

Коефіцієнт оборотності розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той же період.

Показник, що є по відношенню до кількості оборотів зворотним, прийнято називати коефіцієнтом завантаження. Він показує, скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції. Тривалість одного обороту в днях оборотних коштів визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді і коефіцієнту оборотності за той же період. Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може застосовуватися показник їх рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку підприємства до суми його оборотних коштів.

Внаслідок прискорення оборотності фінансових коштів зменшується потреба в них, відбувається процес вивільнення цих коштів з обороту. Розрізняють абсолютне – зменшення потрібної суми коштів – та відносне – реалізація більше продукції при фіксованій сумі коштів через поліпшення їх використання – вивільнення грошових коштів з обороту.

Серед шляхів підвищення ефективності використання оборотних коштів чільне місце належить оптимізації виробничих запасів. Саме з оптимізацією пов’язані найбільше резерви скорочення запасів на підприємствах особливо з матеріаломістким виробництвом. За спеціально зробленими розрахунками, на промислових підприємствах х річним обсягом випуску продукції на 15-200 млн. грошових одиниць при п’яти оборотах фінансових поточних витрат і питомій вазі вироблених запасів 45-50% від розміру оборотних коштів скорочення запасів сировини і матеріалів лише на 25%, що цілком реально за умови нормального матеріально-технічного забезпечення, вивільнює з обороту до 5 млн. грошових одиниць оборотних коштів. Зменшення тривалості виробничого циклу на таких за розміром і ефективністю діяльності підприємствах всього на один день дозволяє зменшити обсяг незавершеного виробництва на суму понад 2 млн. грошових одиниць. Якщо ж прискорити реалізацію продукції також на один день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме приблизно 1/3 обсягу залишків готової продукції на скалах підприємств.

3.3 Інвестиції: визначення, структура і напрями використання

Як показують розрахунки за тривалий період часу, в середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції – довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу або прибутку.

Той, хто має капітал і вкладає його у ту або іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладання капіталу – інвестуванням. У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства і окремі власники капіталу.

Для сутньо-змістовної характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів за окремими ознаками, їх функціонально-елементний склад.

Рис. 6. Інвестиції підприємства

Залежно від того, де вкладається капітал, виокремлюють внутрішні і зовнішні інвестиції. У свою чергу внутрішні поділяються на фінансові та реальні, а зовнішні – на прямі і портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання акцій та інших цінних паперів, що випускаються підприємствами або державою. За умови такого інвестування має місце переміщення титулів власності, котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим, або фіктивним капіталом, позаяк він не є реальним багатством і не має дійсної вартості.

В умовах ринкової економіки з фінансових інвестицій найбільш поширеним є придбання акцій з метою одержання щорічного дивідендного доходу. За характером розпорядження вирізняють два види акцій – іменні та на пред’явника, а за розміром одержу вального доходу – звичайні та привілейовані. На відмінну від іменних акцій на пред’явника можуть вільно купуватись і продаватись. По звичайних акціях виплачуються дивіденди, розмір яких залежить від величини одержуваного у тому чи іншому році підприємством прибутку, а по привілейованих – фіксований розмір незалежно він фактичної величини прибутку.

Реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу в різні сфери і галузі народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових «капітальних»(матеріальних) благ, а як наслідок цих результатів – одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими; проте у практиці господарювання за ними закріпилась інша усталена і повсюдно поширена назва – просто капітальні вкладення.

Зовнішні прямі інвестиції – це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи іншого конкретного проекту, а портфельні – закордонні інвестиції розміром до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту. Періодичний аналіз співвідношення прямих і портфельних інвестицій має практичне значення для виявлення масштабів і частки залучення іноземного капіталу до сфери розвитку і підвищення виробництва та інших напрямків діяльності господарюючих суб’єктів.

Ефективність довгострокового фінансування модернізації існуючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об’єктів багато де в чому залежить від пропорцій між державними і приватними інвестиціями. Поки що домінують державні інвестиції і фінансова підтримка держави, позаяк за кількістю господарюючих суб’єктів і обсягом вироблюваної продукції переважають державні підприємства порівняно з фірмами інших форм власності.

За загальноприйнятим визначенням капітальні вкладення являють собою періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об’єктів соціальної інфраструктури підприємства.

З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові і чисті капітальні вкладення. Валові – загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення виробничих основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури, а чисті – витрати лише на розширене їх відтворення.

За існуючими на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають: 1) вартість будівельно-монтажних робіт; 2) вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зараховуваних до основних фондів інструментів та інвентаря; 3) інші капітальні роботи і витрати. До останніх відносяться: вартість земельних ділянок; роботи по глибокому розвідувальному бурінню на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються; вартість не титульних тимчасових споруд, необхідних при будівництві виробничих об’єктів тощо.

Співвідношення між переліченими видами капітальних витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування, інструмент та інвентар при відносному зменшенні питомої ваги вартості будівельно-монтажних робіт.

В інвестиційній політиці підприємств та їх добровільних об’єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури капітальних вкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на: з одного боку, просте і розширене відтворення основних фондів, а з другого – форми лише розширеного їх відтворення. Головне тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень впродовж останніх років полягає у значному збільшенні частки втрат на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств у більшості галузей виробничої сфери.

За результатами спеціальних досліджень і оцінкою фахівців, оптимальним можна вважати співвідношення витрат на просте і розширене відтворення основних фондів, яке дорівнює відповідно 35 і 65% від загального обсягу валових капітальних вкладень. Саме в такому напрямку впродовж останніх років змінюється відтворювальна структура валових капітальних вкладень в підприємств різних сфер і галузей економіки України. Співвідношення часток від загальних суми чистих капітальних вкладень, що спрямовуються в окремі форми розширення відтворення основних фондів, становить орієнтовно: технічне переозброєння і реконструкція діючих промислових підприємств – 50…60%; розширення підприємств – 15…20%; нове будівництво – 20…35%.

Це пересічні цифри по індустрії України в цілому. По окремих же групах галузей спостерігаються істотні відмінності в структурі чистих капітальних вкладень. Зокрема на технічне переозброєння, реконструкцію та розширення діючих підприємств придає: у металургійному, машинобудівному і хіміко-лісному комплексах України – приблизно 80…82%, будівельному – 65…70%, а паливно-енергетичному – всього 35…40%.

Переважне спрямування капітальних вкладень на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення існуючих підприємств залишиться на найближчу перспективу розвитку народного господарства країни. Будівництво нових підприємств буде здійснюватись, коли необхідний кількісний і якісний приріст виробничих потужностей не можна забезпечити за рахунок реконструкції і нових наукомістких виробництв, освоєнні проривних технологій тощо.

Розділ 4. Практичні обчислення

Виробнича ситуація 1. Встановити доцільність інвестицій в будівництво нового заводу за показниками абсолютної ефективності, якщо відомі такі дані.

Показники
Обсяг випуску продукції в натуральних одиницях, тис. шт.	100
Гуртова ціна виробу, грн.	200
Собівартість виробу, грн.	160
Обсяг капітальних вкладень, млн.. грн.	14
Вартість виробничих фондів, млн.. грн..	12,5

Абсолютну ефективність капіталовкладень у будівництво нового заводу можна обчислити:

Абсолютну ефективність можна також обчислити через ефективність використання діючих виробничих фондів

Висновок: Обчислені коефіцієнти економічної ефективності капітальних вкладень значно перевищують нормативний коефіцієнт , тому інвестиції у будівництво нового заводу є доцільними.

Виробнича ситуація 2. У звітному році підприємство запланувало виготовити товарної продукції на суму 110 тис. грн. Залишки нереалізованої продукції на складах на початок року складали 20 тис. грн.. Фактично обсяг реалізації за рік зріс в порівнянні з плановим рівнем на 3.2%. Середньорічні залишки нормованих оборотних засобів заплановані в розмірі 2 тис. грн., а фактичні склали 1,7 тис. грн. Встановити суму абсолютного і відносного вивільнення оборотних засобів у результаті прискорення їх оборотності.

Абсолютне вивільнення оборотних засобів можна знайти за формулою:

Щоб знайти планову і фактичну тривалість одного обороту оборотних засобів в днях, слід знати планову і фактичну кількість оборотів оборотних засобів. А ці величини можна обчислити, знаючи обсяг запланованої і фактичної реалізації у звітному році.

тис. грн.

тис. грн.

;

дні;

дня;

тис. грн.

Відносне вивільнення оборотних засобів можна знайти через відношення денної реалізації продукції по плану і фактично.

Висновок: В результаті прискорення оборотності оборотних засобів на 12.04 обороту за рік(68,29-56,25), фактична тривалість одного обороту скоротилась на 1,1 дня, а сума абсолютного вивільнення оборотних засобів склала 0,355 тис. грн. Відносне вивільнення дорівнює 3,1%.

Виробнича ситуація 3. Визначте і проаналізуйте рівень прибутковості фірми, якщо загальний обсяг інвестицій у фірму склав 3,6 млн. грн.; прибуток від реалізації – 850 тис. грн., позареалізаційний прибуток – 240 тис. грн. Сума податків ставила 320 тис. грн. Процент за державними облігаціями – 11%, а процентна ставка за довгостроковими кредитами – 16%; середньогалузевий рівень прибутковості складає 20,4%. Сума активів фірми за балансом становить 4,5 млн. грн.

За даними задачі обчислити прибутковість інвестицій у фірму та прибутковість активів.

Рівень прибутковості інвестицій є досить високим. Порівняння прибутковості даних інвестицій з їх доходністю при альтернативному використанні капіталу свідчить на користь інвестування у фірму.

Якщо порівняти рівень прибутковості з аналогічними показниками по галузі, то можна стверджувати, що прибутковість вкладень в дану фірму на 0,9% є вищою, ніж в середньому по галузі.

Висновок: Розрахований коефіцієнт прибутковості активів фірми є на 1,1% вищим, ніж процентна ставка по довгострокових кредитах. Фінансовий стан фірми є задовільним.

Висновок

Отже, управління підприємством або іншими первинним суб’єктом господарювання – це постійний і системний вплив на діяльність його структур для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.

У широкому розумінні управління — це діяльність, спрямована на координацію роботи інших людей (трудових колективів), яка є складною системою.

Список використаної літератури

1. Покропивний С.Ф. «Економіка підприємства» - Київ КНЕУ, 2006;

2. Бойчик І.М., Харів М.С., Хонам М.І., Піча Ю.В. «Економіка підприємства» - «Каравела», 2000;

3. Шваб Л.І. «Економіка підприємства» - Київ «Каравела», 2005.

Додаток 1

Класифікаційні ознаки	Види підприємства(фірм)
Мета і характер діяльності	Комерційні Некомерційні
Форма власності майна	Приватні Колективні Державні Спільні
Належність капіталу	Національні Закордонні Змішані (спільні)
Технологічна(територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування	Головні (материнські) Дочірні Асоційовані Філії
Розмір за чисельністю працівників	Малі(дрібні) Середні Великі(надвеликі)

Таблиця 1.Класифіція підприємств