2.2 Показники продуктивності праці

Різноманітність підходів до визначення рівня продуктивності праці залежить від специфіки діяльності тих чи інших підприємств або їх підрозділів, мети розрахунків та базується на методичних особливостях. Якщо показники рівня продуктивності праці мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то трудомісткість може розраховуватись за окремими видами продукції (послуг), використання для розрахунків чисельності робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці. Достовірність розрахунків зростає при визначенні повної трудомісткості(технологічної, обслуговування та управління виробництвом).

Показники продуктивності праці

Рис. 2.1

Показники продуктивності праці
Вартісні	Натуральні	Трудові

Розрахунки з використанням:
Загальної виробленої продукції(послуг) Добавленої вартості Обсягу продаж	Обсягу продукції в фізичних одиницях	Обсягу продукції(послуг) в нормо-годинах Оцінки трудовитрат на виконання замовлень

Натуральні показники найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть застосовуватись лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію. Використання так званих умовно-натуральних вимірювачів(наприклад, умовна консервна банка) дозволяє розширити можливість застосування цих показників.

Трудові показники потребують добре поставленої роботи по технічному нормуванню та обліку праці. Переважно вони використовуються на робочих місцях, дільницях, цехах, що випускають різнорідну продукцію та в умовах значних обсягів не завершеного виробництва, яке неможливо виміряти у натуральних та грошових одиницях.

Найбільш універсальними, а тому й розповсюдженими, є вартісні показники. Вони можуть застосовуватись для визначення рівня та динаміки продуктивності праці на підприємствах з різноманітною продукцією, що випускається, і послугами, що надаються. Для забезпечення точності вимірювання продуктивності праці(особливо її динаміки) за вартісними показниками слід враховувати вплив на її рівень перш за все цінового фактору [3, с.139-141].

Розділ IІІ. Класифікація факторів продуктивності праці

3.1 Вплив окремих факторів на рівень продуктивності праці

Цілеспрямоване управління продуктивністю праці, розробка конкретних програм більш ефективного використання трудового потенціалу підприємства вимагають чіткої класифікації факторів продуктивності праці. З огляду на можливості впливу підприємства і врахування у практичній діяльності усі фактори зростання продуктивності праці поділяються на дві узагальнюючі групи – зовнішні та внутрішні.

До групи зовнішніх факторів відносіть ті, що об’єктивно знаходяться поза контролем окремого підприємства(загальнодержавні та загально-економічні – законодавство, політика і стратегія, ринкова інфраструктура; макроструктурні зрушення в суспільстві; природні ресурси), а внутрішніх – ті, на які підприємство може безпосередньо впливати(характер продукції, технологія і обладнання, матеріали і енергія; персонал, організація виробництва і праці, система мотивації тощо). Проте фактори, що є зовнішніми для підприємства, викликають його прямий

господарський інтерес.

Врахувавши їх, можна ґрунтовніше мотивувати відповідні управлінські рішення, які дозволяють виробити стратегію щодо продуктивності праці на довготривалий період.

Окрім наведеної глобальної(системної) класифікації, у практиці господарювання для аналітичних цілей та укрупнених розрахунків можуть використовуваись й інші інтегровані групування факторів зростання продуктивності праці на підприємствах. За одним з можливих усі фактори, що істотно впливають на продуктивність праці, можна об’єднати у такі групи:

• матеріально-технічні(вдосконалення техніки та технології, застосування нових видів сировини та матеріалів та ін.);

• організаційні(поглиблення спеціалізації, комбінування, вдосконалення системи управління, організації праці та ін.);

• економічні(вдосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках та ін.);

• соціальні(створення відповідного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу та ін.);

• природні умови та географічне розміщення підприємств(ця група факторів виділяється та аналізується на підприємствах добувних та деяких переробних галузей промисловості).

3.2 Деталізована класифікація факторів для розрахунків можливого зростання продуктивності праці на підприємстві

У практиці реального управління підприємством великого значення набуває необхідність кількісної визначеності впливу окремих факторів на рівень продуктивності праці.

Розрахунки базуються на виявленні резервів(невикористаних можливостей) зростання продуктивності праці, що виявляються як у просторі(за всіма ділянками підприємства), так і у часі(за календарним графіком їх можливого використання).

Загальний вплив факторів на зміни у продуктивності праці на підприємстві визначаються у такому порядку:

• Розраховується вихідна чисельність промислово виробничого персоналу у розрахунковому періоді( ), тобто умовна чисельність, що була б необхідна для забезпечення планового(розрахункового) обсягу виробництва при умові збереження базового рівня виробітку продукції на одного працюючого.

• Визначається змінювання(зменшення « - », зростання « + ») вихідної чисельності працюючих під впливом окремих факторів продуктивності праці, а також сумарне змінювання чисельності(

• Розраховується загальний приріст продуктивності праці у розрахунковому періоді( відносно базового періоду за формулою:

(21).

Групи факторів зростання продуктивності праці

Рис. 3.1

Групи факторів зростання продуктивності праці		Структурні зрушення у виробництві		Змінювання питомої ваги окремих видів продукції(послуг) та виробництв.		Перелік факторів по відокремлених групах
		Підвищення технічного рівня виробництва		Заміна діючих технічних засобів прогресивнішими. Модернізація обладнання. Впровадження систем машин. Механізація та автоматизація виробництва. Застосування прогресивних технологій. Використання економічних видів сировини, матеріалів та енергії
		Вдосконалення управління, організації виробництва та праці		Вдосконалення структур та раціональний розподіл функцій управління. Впровадження раціонального розподілу та організації праці робітників. Збільшення реального фонду робочого часу. Поліпшення ергономічних характеристик праці.
		Збільшення обсягів виробництва		Відносне зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу завдяки зростанню обсягів виробництва.
		Галузеві фактори		Збільшення робочого періоду у сезонних виробництвах. Змінювання геологічних умов видобутку та корисних компонентів руди.
		Введення та освоєння нових виробничих об’єктів		Диверсифікація виробництва та введення в дію нових цехів.

Розрахунки змінювання вихідної чисельності працюючих за фактором продуктивності праці здійснюється, як правило, шляхом порівняння затрат праці

на весь обсяг продукції(послуг) за рахунковими та базовими умовами діяльності

відповідних категорій та груп працівників.

Так, наприклад, економію чисельності працюючих за рахунок впровадження нової техніки, технологій, модернізації обладнання(Е_т) можна розрахувати за такою формулою:

(22),

де – трудомісткість виробництва відповідно на старому та новому (модернізованому) обладнанні(за старою та новою технологією);

– питома вага робітників, що зайняті на цьому обладнанні(технології) в загальній кількості працюючих у базовому періоді, %.

Змінення чисельності за рахунок скорочення внутрішньо змінних простоїв розраховується за формулою:

(23),

де – внутрішньозмінні простої відповідно у розрахунковому та базовому періодах, %.

У разу неможливості розрахунків за конкретними формулами(особливо це стосується виявлення впливу економічних та соціальних факторів), економія чисельності та відповідне зростання продуктивності праці визначаються на основі експертних оцінок, ситуаційного аналізу, співставлення з аналогами тощо.

Методи експертних оцінок – це спосіб прогнозування та оцінки майбутніх результатів дій на основі прогнозів фахівців.

Ситуаційний аналіз - це комплексні технології підготовки, ухвалення і реалізації управлінського рішення, в основі яких лежить аналіз окремо взятої управлінської ситуації.

Співставлення з аналогами – це метод, визначає вартість на базі порівняння з об’єктами ринкових угод [3, с.141-146].

Розділ ІV. Наукова організація праці(НОП)