2.1 Методи продуктивності праці

Методи вимірювання продуктивності праці:

• натуральний(ділення обсягу виробленої продукції у фізичних одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах); різновидом натуральних вимірників обчислення виробітку є умовно-натуральні;

• вартісний(ділення обсягу виробленої продукції в гривнях до затрат часу, вираженого в середньосписковій чисельності робітників, або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин);

• трудовий(ділення обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість робітників) [2, с.63].

Методи вимірювання продуктивності праці залежить від специфічності виробництва та способу визначення обсягів виробничої продукції.

Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях(штуках, тоннах, метрах тощо).

Цей метод має широке застосування всередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях тих галузей, які виробляють однорідну продукцію(електроенергетика, видобувні галузі промисловості).

Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах. За науково обґрунтованими і на певний період незмінними нормами цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці. Разом із тим трудові показники потребують досконалої нормативної бази, а в умовах динамічного зовнішнього середовища цього досягти складно.

Найпоширенішим методом вимірюється продуктивність праці є вартісний (грошовий), який ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції(валова, товарна, реалізована та чиста продукція).

Перевага цього методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. З огляду на вартісний метод застосовується на всіх етапах планування і обліку.

Вартісний метод вимірювання продуктивності праці має і певні недоліки. Вони полягають у тому, що рівень виробітку більшою мірою зумовлений затратами минулої(уречевленої) праці, ніж затратами живої праці. На величину виробітку і його динаміку побічний вплив мають зміни асортименту продукції, її матеріаломісткість і трудомісткість, зміни обсягу поставок, обсягу незавершеного виробництва, відмінності й динаміка цін на продукцію. Під час обчислення валової або товарної продукції часто має місце повторність розрахунку у зв’язку з тим, що вартість продукції підприємства, яке її використовує[4, с.388-389]. Обсяг продукції при цьому може визначитися значеннями:

• товарної продукції;

• валової продукції;

• чистої продукції(доданою вартістю обробки);

• реалізованої продукції [1, с.153].

Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого рахунку та по факторним методом.

Метод прямого рахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці( шляхом ділення запланованого обсягу випуску продукції у вартісному виразі або в натуральних одиницях( або ) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу( ):

або (3).

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів.

Розрахунок планового рівня продуктивності праці здійснюється в декілька етапів.

1. Обчислення економії робочої сили під впливом техніко-економічних факторів. Ці фактори згруповані так:

1. Підвищення технічного рівня виробництва.

Економія робочої сили під впливом цього фактору( ) обчислюється:

(4),

де – трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до і після впровадження технічного заходу, н-год.;

– плановий обсяг випуску продукції, натур. один.;

– дійсний річний фонд робочого часу одного робітника в плановому році, год.;

– коефіцієнт виконання норм;

– коефіцієнт часу, який визначається шляхом ділення кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.

2. Структурні зрушення у виробництві.

Зміна чисельності робітників за рахунок структурних зрушень у виробничій програмі( ) знаходиться за формулою:

(5),

де – відповідно трудомісткість 1 млн. грн. продукції в базовому і плановому періодах, н-год.;

– обсяг випуску продукції по плану, млн. грн.

Зменшення чисельності робітників за рахунок збільшення питомої ваги кооперованих поставок ( ) розраховується за формулою:

чол. (6),

де , – питома вага кооперованих поставок відповідно в базовому і плановому періодах, %;

– базова чисельність робітників, чол.

3. Вдосконалення управління, організації виробництва і праці.

Економія чисельності працюючих за рахунок вдосконалення управління виробництвом( ) визначається:

чол. (7),

де – сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців в базовому періоді, чол.;

– те ж саме по прогресивних нормах, прийнятих в плановому періоді, чол.

Економію чисельності робітників в результаті покращення використання робочого часу(Е_роб.ч) можна обчислити:

чол. (8),

де – чисто робочих днів, відпрацьованих в середньому одним робітником відповідно в базовому і плановому періодах:

– вихідна чисельність ПВП, скоректована з врахуванням впливу

структурних зрушень у виробництві, чол.;

– питома вага робітників в базовій чисельності ПВП, %.

4. Зміна обсягу виробництва.

Відносне зменшення чисельності працівників при збільшенні обсягу виробництва( ) визначається за формулою:

(9),

де – базова чисельність умовно-постійного персоналу(ПВП мінус основні робітники), чол.;

– приріст обсягу виробництва, %;

– приріст чисельності умовно-постійного персоналу, %.

5. Галузеві фактори.

Відносна економія робочої сили по даній групі факторів( ) може визначатись за формулою:

(10),

де – трудомісткість видобутку або виробництва одиниці продукції в базових і планових умовах виробництва, н-год.;

– плановий обсяг виробництва, натур. один;

– плановий фонд робочого часу одного робітника, год.

6. Введення в дію і освоєння нових підприємств(об’єктів).

Зміна чисельності робітників визначається як різниця між чисельністю, що планується для нових підприємств(вона встановлюється на основі технічних проектів) і тією чисельністю, яка була б необхідна для випуску продукції на нових підприємствах при базовій продуктивності праці по міністерству в цілому.

Загальна економія чисельності працівників( ) знаходиться як сума економії чисельності по кожному з перерахованих факторів.

2. Визначення вихідної чисельності промислово-виробничого персоналу в плановому періоді( ):

(11),

де – темпи росту обсягу виробництва в плановому періоді,%.

3. Визначення планової чисельності працюючих шляхом віднімання від вихідної їх чисельності в плановому періоді( ) загальної величини їх зменшення( ).

4. Розрахунок приросту продуктивності праці( ) в плановому

періоді:

Якщо по підприємству є відомою зміна трудомісткості виробничої програми в цілому, то можливу зміну продуктивності праці можна обчислити за формулою:

де – можливий приріст або зниження продуктивності праці в плановому році, %;

– процент зменшення або збільшення трудомісткості виробничої програми в плановому році.

де – економія(зростання) затрат робочого часу на виконання виробничої програми в плановому році, н-год.;

– трудомісткість виробничої програми в базовому році, н-год.

Важливим елементом економічного аналізу є розрахунок можливого приросту продукції за рахунок росту продуктивності праці. Цей розрахунок можна здійснити, користуючись залежністю:

де – приріст обсягу випуску продукції за рахунок підвищення продуктивності праці, %;

– приріст чисельності, %;

– приріст обсягу виробництва, %.

Праця на будь-якому підприємстві повинна бути організована з наукової точки зору [2, с.63-66].