- •1. Культура як духовний та суспільний феномен.
- •6. Укр. Нац. Культура як самобутній соціокультурний феномен, її характерні риси на ознаки
- •7. Світова та національна культура. Їх взаємодія
- •8. Основні теорії походження українського народу
- •9. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт)
- •10. Феномен Трипільської культури
- •11. Кімерійсько-скіфсько-сарматський культурний симбіоз як автохтонне джерело укр. Культури
- •12. Античні (грецькі) колонії у Північному Причорномор’ї, їхній вплив на культуру України
- •13. Характерні риси культури східних слов’ян. Зарубинецька та Черняхівська культури
- •14. Специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі
- •15. Пантеон слов’янських богів як світогляд на модель язичницьких релігійних вірувань
- •16. Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру
- •17. Розвиток освіти, писемності, літератури в добу Київської Русі
- •18. Архітектура Київської Русі
- •19. Образотворче мистецтво та іконопис Київської Русі
- •20. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі (освіта, література..)
- •23. Поширення ідей раннього гуманізму в Україні (Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський)
- •24. Розвиток освіти та наукових знань в Україні 16 ст
- •25. Книгодрукування в Україні 16 ст
- •26. Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку
- •27. Культурно–просвітницька діяльність братських шкіл
- •28. Полемічна література України 16-перша половина 17 ст
- •29. Архітектура і образотворче мистецтво доби Ренесансу
- •30. «Золотий вік» Львівського архітектурного Ренесансу
- •31. Музична культура і театральне мистецтво епохи Ренесансу
- •32. Культура Запорізької Січі та її самобутні риси
- •33. Розвиток освіти та наукових знань в Україні 2 пол 17-поч 18 ст
- •34. Діяльність Києво-Могилянської академії
- •35. Лну імені Івана Франка: історія та сучасність
- •36. Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві
- •37. Значення творчості г. Сковороди для розвитку укр. Культури
- •38. Музична культура і театральне мистецтво другої половини 17-18 ст
- •39. Своєрідність та особливості українського Просвітництва
- •Просвітництво в Україні
- •40. Класицизм в архітектурі та живописі укр. Просвітництва
- •Архітектура
- •Живопис
- •41. Генезис та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці 18-поч 20 ст
- •42. Дворянський період національно-культурного відродження, його особливості
- •43. Народницький період національно-культурного відродження, його характерні риси та ознаки
- •44. Суспільно-політична діяльність «Кирило-Мефодіївського братства»
- •45. Літературна та громадсько-політична діяльність т.Г. Шевченка
- •46. Модерністський період національно-культурного відродження, його характерні риси та ознаки
- •47. Ю. Бачинський та м. Міхновський – виразники української національної ідеї
- •48. Національно-культурне відродження у Галичині
- •49. Культурно-просвітницька діяльність «Руської Трійці»
- •50. Іван Франко – видатний український культурний діяч
- •51. Розвиток науки і освіти в Україні 19 ст
- •52. Архітектура України 19 ст
- •53. Розвиток музичної культури і театрального мистецтва в Україні 19 ст
- •54. Періодизація духовної культури 20 ст, головні тенденції розвитку
- •55. «Розстріляне відродження» 20-30-х років 20 ст., та його трагічні наслідки для укр. Культури
- •56. Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність «шістдесятників»
- •57. Розвиток освіти, науки, архітектури та образотворчого мистецтва в Україні 20 ст
- •58. Музичне, театральне та кіномистецтво України 20 ст
- •59. Лесь Курбас – визначний діяч українського театрального мистецтва
- •61. Діяльність діячів української культури в еміграції
- •62. Національно-культурне відродження в Україні у середині 80-х-на початку 90-х років 20 ст
- •63. Особливості епохи постмодерну
- •64. Головні чинники, тенденції та риси сучасної укр. Культури
- •65. Нова модерністська генерація в укр. Літературі
- •66. Розвиток сучасних національних музичних традицій
- •67. Традиції та новації в сучасному українському театральному та кіномистецтві
- •68. Розвиток освіти і наукових знань в Україні наприкінці 20-початку 21 ст
- •69. Перспективи розвитку укр. Культури 21 століття
8. Основні теорії походження українського народу
Походження українського народу. Проблема походження українського народу відноситься не тільки до царини історії, етнології, але й до політики (особливо політики) . Політизація проблеми походження українського народу пов’язане, в першу чергу, з довгим бездержавним періодом в історії українського народу XVIII – XIX ст., коли українські землі входи до складу Австро-Угорської, Російської імперії та СРСР. Проте, навіть виборовши незалежність у 1991 році в українській історичній науці та громадсько-політичному житті досі тривають дискусії щодо походження українського народу. Остаточна невизначеність походження українського народу в історичній науці зумовлена молодістю української політичної нації та колоніальним комплексом меншовартості, від якого дуже важко відійти молодій нації. Розглянемо основі теорії походження українського народу. На сьогоднішній день можна виділити декілька концепцій походження українського народу (за ступенем давності):
- Трипільсько-арійська
- Азійська
-Ранньослов’янська
-Києворуська
-Пізньосередньовічна.
Трипільсько-арійська. Трипільсько-арійська концепція походження українського народу мабуть найбільш давніша з поміж наукових концепцій. Згідно цієї концепції українці, як народ виникають ще за часів Трипілля 4-3 тис. до н. е. або давніх Аріїв – 2-1 тис. до н. е. Можна почути модифіковану версію, трипільці перейшли в арійців, або змішалися з останніми (так вважав український етнограф Ф. Вовк ). Слід зазначити, що культура Кукутені-Трипілля існувала крім території України, також на території Молдови та Румунії, тож значить сучасні молдавани та румуни, також є нащадками трипільців? Крім того трипільці не були індоєвропейцями і мали відмінний від сучасних українців антропологічний тип (близький до сучасних вірмен). Арійська проблематика є ще більш складною, до сьогодні вчені точно не можуть пояснити – хто взагалі такі арійці, з якими народами ми можемо їх ототожнювати. Проблема ще більше ускладнюється через сумний досвід Другої Світової війни.
Азійська концепція походження українців частково схожа з попередньою. За цією концепцією предками сучасних українців були народи вихідці з Азії – скіфи, сармати, гунни, хазари, печеніги, половці та ін. Азійські впливи на сучасну українську культури, а тим більше на давню дуже великі, і їх не можна відкидати, проте говорити, що половці чи інші азійські народи є предками українців не можна, тому що українці – це слов’яни.
Ранньослов’янська теорія походження українського є найбільш переконливою. Згідно цієї концепції українці як етнос виникають в часи Раннього Середньовіччя – V – VIII ст. до появи першої української держави Київської Русі. Очевидно, українці – це слов’янський народ, тому вони не могли виникнути раніше. Ця концепція органічно вписується в європейську історію – формування сучасних європейських націй починається після падіння Римської імперії та в наступні століття. Англійці, французи, поляки, чехи виникають ще до часів формування етнічних держав у 9-11 століттях, чому тоді українці повинні складати виняток, адже українські землі також знаходилися на культурній переферії Римської імперії.
Києворуська концепція походження українського народу. Згідно цієї концепції український етнос виникає за часів існування першої української держави – Київської Русі у ΙX - XΙΙ ст. Але виникає питання спочатку виникає українська держава, а потім українці, якось не логічно? Звичайно Київська Русь значно прискорила етнічний розвиток українців, але коріння слід шукати в серед давніх слов’ян.
Пізньосередньовічна теорія походження українців була популярною за часів Російської імперії та СРСР, дуже сильно заполітизована. Головним прибічником був М. Погодін, який стверджував, що найдавнішим населенням України були росіяни, які після монгольської навали втекли до межиріччя Оки та Волги, а на їх місце, з-за Карпат прийшли поляки, чехи, угорці, німці, змішання яких і було причиною винекнення українців. В часи СРСР ця концепція існувала в дещо зміненому вигляді. В часи Київської Русі існував єдиний давньоруський народ, який після розпаду держави трансформувався в український, білоруський та російські етноси.