- •1. Культура як духовний та суспільний феномен.
- •6. Укр. Нац. Культура як самобутній соціокультурний феномен, її характерні риси на ознаки
- •7. Світова та національна культура. Їх взаємодія
- •8. Основні теорії походження українського народу
- •9. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт)
- •10. Феномен Трипільської культури
- •11. Кімерійсько-скіфсько-сарматський культурний симбіоз як автохтонне джерело укр. Культури
- •12. Античні (грецькі) колонії у Північному Причорномор’ї, їхній вплив на культуру України
- •13. Характерні риси культури східних слов’ян. Зарубинецька та Черняхівська культури
- •14. Специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі
- •15. Пантеон слов’янських богів як світогляд на модель язичницьких релігійних вірувань
- •16. Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру
- •17. Розвиток освіти, писемності, літератури в добу Київської Русі
- •18. Архітектура Київської Русі
- •19. Образотворче мистецтво та іконопис Київської Русі
- •20. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі (освіта, література..)
- •23. Поширення ідей раннього гуманізму в Україні (Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський)
- •24. Розвиток освіти та наукових знань в Україні 16 ст
- •25. Книгодрукування в Україні 16 ст
- •26. Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку
- •27. Культурно–просвітницька діяльність братських шкіл
- •28. Полемічна література України 16-перша половина 17 ст
- •29. Архітектура і образотворче мистецтво доби Ренесансу
- •30. «Золотий вік» Львівського архітектурного Ренесансу
- •31. Музична культура і театральне мистецтво епохи Ренесансу
- •32. Культура Запорізької Січі та її самобутні риси
- •33. Розвиток освіти та наукових знань в Україні 2 пол 17-поч 18 ст
- •34. Діяльність Києво-Могилянської академії
- •35. Лну імені Івана Франка: історія та сучасність
- •36. Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві
- •37. Значення творчості г. Сковороди для розвитку укр. Культури
- •38. Музична культура і театральне мистецтво другої половини 17-18 ст
- •39. Своєрідність та особливості українського Просвітництва
- •Просвітництво в Україні
- •40. Класицизм в архітектурі та живописі укр. Просвітництва
- •Архітектура
- •Живопис
- •41. Генезис та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці 18-поч 20 ст
- •42. Дворянський період національно-культурного відродження, його особливості
- •43. Народницький період національно-культурного відродження, його характерні риси та ознаки
- •44. Суспільно-політична діяльність «Кирило-Мефодіївського братства»
- •45. Літературна та громадсько-політична діяльність т.Г. Шевченка
- •46. Модерністський період національно-культурного відродження, його характерні риси та ознаки
- •47. Ю. Бачинський та м. Міхновський – виразники української національної ідеї
- •48. Національно-культурне відродження у Галичині
- •49. Культурно-просвітницька діяльність «Руської Трійці»
- •50. Іван Франко – видатний український культурний діяч
- •51. Розвиток науки і освіти в Україні 19 ст
- •52. Архітектура України 19 ст
- •53. Розвиток музичної культури і театрального мистецтва в Україні 19 ст
- •54. Періодизація духовної культури 20 ст, головні тенденції розвитку
- •55. «Розстріляне відродження» 20-30-х років 20 ст., та його трагічні наслідки для укр. Культури
- •56. Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність «шістдесятників»
- •57. Розвиток освіти, науки, архітектури та образотворчого мистецтва в Україні 20 ст
- •58. Музичне, театральне та кіномистецтво України 20 ст
- •59. Лесь Курбас – визначний діяч українського театрального мистецтва
- •61. Діяльність діячів української культури в еміграції
- •62. Національно-культурне відродження в Україні у середині 80-х-на початку 90-х років 20 ст
- •63. Особливості епохи постмодерну
- •64. Головні чинники, тенденції та риси сучасної укр. Культури
- •65. Нова модерністська генерація в укр. Літературі
- •66. Розвиток сучасних національних музичних традицій
- •67. Традиції та новації в сучасному українському театральному та кіномистецтві
- •68. Розвиток освіти і наукових знань в Україні наприкінці 20-початку 21 ст
- •69. Перспективи розвитку укр. Культури 21 століття
45. Літературна та громадсько-політична діяльність т.Г. Шевченка
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) відіграв виняткову роль в українському національно-визвольному русі. Народившись у сім'ї кріпака, він завдяки своєму таланту і долі зумів здобути волю і глибоку освіту Шевченка як громадянина і патріота не могли не хвилювати проблеми української школи. Великий український поет, художник, мислитель Т.Шевченко залишив глибокий слід в історії духовної культури українського народу, реалістично відобразив у своїх творах життя і побут українського народу, висловив його мрії та сподівання. Вихід у світ "Кобзаря" (1840 р.),*юеми "Гайдамаки" (1841 р.) і збірки "Три літа" (1843—1845 pp.) вивели поета до вершин української літератури. Т.Шевченко насамперед повернув зі сфери небуття історичну пам'ять українців. До минулого звернені його поеми-етюди "Тарасова ніч", "На вічну пам'ять Котляревському", "До Основ'яненка", "Гамалія", "Іван Підкова" та героїко-романтична поема "Гайдамаки", де Україна зображена "зболеною і розтерзаною, вкритою могилами" на багатолюдному всесвітньому роздоріжжі. Низка поетичних творів Т.Шевченка присвячена Б.Хмельницькому — організаторові боротьби народу України за незалежність ("Розрита могила", "Стоїть в селі Суботові", "Даби-то ти, Богдане, п'яний", "Великий льох"). Його твори пройняті ідеями соціального та національного визволення України. Отже, національна ідея — одна з провідних і визначальних ідей світогляду Т.Шевченка. Шлях її втілення в життя поет вбачав у народній революції та побудові Соборної Української держави. Водночас він формулював своє бачення єдиної панслов'янської спільноти: "Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову зі своїми ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, нероз-межованою останеться навіки од моря і до моря — слов'янськая земля". У слов'янській федерації, що на демократичній основі об'єднала б усіх слов'ян, Т.Шевченко вбачав одну з форм державного устрою, яка могла б сприяти утвердженню української державності. Ідеал поета — єднання сучасних йому народів на антикріпосницькій та антимонархічній основі. Однак воно не повинне призвести до забуття рідної мови, розмивання національної самосвідомості. Слов'янську федерацію поет розглядав як один із можливих шляхів визволення України, утвердження її мови, культури й історії, самоусвідомлення українцями себе як окремого народу, нації. Ідея братання слов'янських народів у творчості Т.Шевченка ґрунтується на засадах гуманізму, тобто братання рівноправного, в основі котрого міститься національна рівність, а не підпорядкування одного народу іншому. Гуманізм і щирий український демократизм поглядів, поряд з ідеями самостійництва і державницт-ва, — характерна ознака його світогляду. Творчість Т.Шевченка мала великий вплив на духовну культуру українського народу. Вона ввійшла у золотий фонд європейської та світової культури. Твори Великого Кобзаря, за визначенням І.Франка, принесли йому "невмирущу славу і всезростаючу радість". Відомий грузинський поет А.Церетелі, зазначаючи світове значення творчості Т.Шевченка, писав, що він "... перший дав мені зрозуміти, як треба любити батьківщину і народ... Таких великих людей породжує велика нація, але вони, крім своєї нації, — належать іншим". Під впливом творчості Т.Шевченка відбувалася літературна діяльність цілої плеяди відомих українських поетів і прозаїків, творчість яких пройнята ідеями гуманізму, демократизму, народності.
