МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
О.І. Грабар
Методичні вказівки для виконання лабораторних робіт
з курсу «Групова динаміка та комунікації»
для студентів напряму підготовки 6.050103
«Програмна інженерія»
Денна та заочна форма навчання
Житомир
2013
Методичні вказівки до лабораторних робіт складені на основі ОКР бакалавр для напряму підготовки 6.050103 "Програмна інженерія”.
Методичні вказівки до лабораторних робіт склав:
______________________ к.т.н., доц.. Грабар О.І.
Лабор.работа 1. Психологічний аналіз групи, розбиття групи на підгрупи. Аналіз образного мислення слухачів та нестандартні задачі на складання документів. (4 години).
Теорія до виконання лабораторної роботи
Коммуникація в группах. Однієї з найважливіших проблем у багатьох групах є комунікаційні зв'язки між членами групи.
Комунікація - це не просто мовне, письмове або індивідуальне спілкування. Вона розглядається як:
основа структури групи,
показник фізичної й соціальної близькості членів групи.
Зрозуміло, що не всі види одержання інформації та її розповсюдження між індивідами групи можуть приводити до ефективної роботи групи. Багато чинників негативно позначаються на згуртованості й можливості спільних дій, і це повинне враховуватися при керуванні діяльністю групи. Нездорова ситуація в колективі завжди впливає на робочий ритм.
Вплив різних способів комунікацій на діяльність групи було вивчено А. Бавеласом (151, с. 95-96). Він розглядав підсумки діяльності груп з п'яти членів при різних способах комунікації, які він назвав так: "коло", "змія", "штурвал", "ігрек", "павутина".
А. Бавелас встановив, що схеми комунікацій при виконанні пробного завдання в значній мірі впливають на результати дій групи. Наприклад, при виконанні нескладних завдань в обмежений час найбільш ефективним способом комунікації є "штурвал", тому що цей спосіб виключає спілкування членів групи між собою.
Вони можуть контактувати тільки з лідером у центрі "штурвала", що одержує інформацію від усіх, переробляє й видає управлінські вказівки. Для виконання творчих робіт, де повинне дотримуватися відносна рівність при прийнятті рішень, дуже гарний спосіб комунікації "коло".
Жоден з членів групи не перевантажений інформацією, кожний перебуває в рівному положенні й може одержати інформацію від будь-якого члена групи; крім того, тут можлива й зворотний зв'язок. "Коло" дозволяє групі швидше орієнтуватися на нові завдання, чим це робить група з іншими способами комунікації. Кожен спосіб комунікації, таким чином, приводить до різних результатів групової діяльності.
Ефективна комунікація швидше приводить до індивідуальної задоволеності діяльністю групи, дозволяє її членам найбільше повно виразити себе. Централізація комунікації фокусує увагу членів групи на специфічних предметах і приводить до концентрації зусиль. Організація комунікації як у шкільному класі, так й у трудовому колективі на підприємстві може сприяти, з одного боку, підвищенню продуктивності, а з іншого боку – сприяє задоволеності в груповій взаємодії.
Наприклад, у результаті вивчення можливостей лекційного методу й методу дискусій у студентських групах було встановлено, що для завчання найкраще використати читання лекцій для більших груп (за аналогією зі способом комунікації типу "штурвал"), а для стимулювання особистого мислення більшою мірою підходить дискусійний метод (аналогічний способу комунікації типу "коло"). Таким чином, використання різних способів комунікації залежно від ситуації й цілей групи дозволяє ефективніше вирішувати практичні проблеми.
Лідерство в групах. Однієї з динамічних характеристик групи є система соціальних ролей. Дослідники групової поведінки відзначають, що система ролей у групі постійно змінюється. При цьому змінюється не тільки зміст ролі, що, але і її значимість по відношенню до інших ролей. У групах існують особливо важливі ролі – це ролі лідерів. Саме по собі лідерство - це прояв якостей поведінки, що відповідає ролі лідера, яка володіє високим формальним статусом. Інакше кажучи, лідер з'являється в тому випадку, якщо члени групи визнаю діяльність якого-небудь представника групи як найбільш значиму.
Дослідження із проблеми лідерства, проведені американським дослідником Р. Белзом, показали, що характер лідерства в групі розрізняється насамперед по ролі інструментального (ділового) лідера, що організує, напрямної дії членів групи, і лідера емоційного, тобто того, хто створює емоційний настрій, що забезпечує високу мотивацію в членів групи за рішенням групового завдання. При цьому виконання ролі інструментального лідера залежить від типу групи й характеру її діяльності. Так, у спортивній команді такий лідер організує й координує дії гравців, забезпечує "настрій" команди на перемогу; у науковому колективі їм може бути індивід, що є "генератором ідей", що визначають основні напрямки роботи, а в групі політичних оглядачів - той, хто найбільше якісно використає одержувану інформацію, переробляючи її в коментарі високої якості.
Однак очевидно, що лідер у групі не може виникнути й функціонувати без підтримки її членів, що визнають його видатні якості й здатності. Із цього погляду лідер - авторитарний член групи, особистісний вплив якого дозволяє йому відігравати головну роль у діяльності групи.
Його авторитет, таким чином, базується на визнанні колективом, групою його ділових й особистісних якостей.
Один з основних обов'язків лідера в групі - діяльність з реалізації нововведень, створенню нових культурних взірців, перевірці нових способів взаємодії. Таким чином, лідер виступає як новатор, розвиваючи й змінюючи поведінку групи. За настільки цінні послуги, зроблені групі, лідер одержує кредит довіри, у силу якого сам може відступати від групових норм.