24. Основні прояви нервово-психічних порушень

Розлади емоцій можуть проявлятися:  -Підвищеною емоційністю (ейфорія - підвищений радісний веселий настрій, стан благодушності та безтурботності, коли все навколишнє сприймається в райдужних тонах, не відповідає об'єктивним обставинам; тривога, страх)  зниженою емоційністю (емоційна тупість, байдужість - крайня ступінь зниження емоцональності, немає планів на майбутнє, болние холодні й черстві навіть до близьких; депресія - афективний стан, що характеризується отріцательнм емоційним фоном, зміною мотиваційної сфери, загальною пасивністю поведінки).  підвищенням вольової активності (виникає рухове і мовне збудження, діяльність носить цілеспрямований характер, але порушення уваги позбавляє при цьому діяльність завершеності);  зниженням вольової активності (людина може годинами сидіти в одній позі, нічим не займаючись, на запитання відповідає повільно, односкладово). 

Неврози - найбільш поширена група нервово-психічних захворювань у дітей. Причина неврозів - міжособистісні конфлікти (невротичний конфлікт). Невроз є формою психічної адаптації (з проявом ознак дезадаптації).пов'язаний з особливостями психіки.Важливою особливістю неврозу є те, що людина усвідомлює свою хворобу і прагне її подолаємо. Зберігається здатність адаптуватися до навколишнього середовища.  Виділяють три основні форми неврозу:  Неврастенія (астенічний невроз) - найбільш поширена форма неврозу. У розвитку неврозу у дітей та підлітків основна роль належить стресу або хронічним психотравми, найчастіше пов'язаних з конфліктами в сім'ї (сварки між батьками, алкоголізм, їх розлучення, конфліктна ситуація через відсутність роботу подружжя, почуття соціальної несраведлівості - недоступність багато чого, що є у інших однолітків) або затяжними шкільними конфліктами. Має значення і неправильний підхід до виховання (надмірні вимоги, зайві обмеження), а також ослаблення здоров'я дитини внаслідок частих захворювань, сособствует розвитку невоз перевантаження дитини різними заняттями, в першу чергу інтелектуальними (підвищена навчальне навантаження в спеціалізованих школах, додаткові заняття в гуртках і т . п.).

Основний прояв неврастенії - стан дратівливої ​​слабкості, характеризується, з одного боку, підвищеною нестриманістю, схильністю до афективних розрядах невдоволення, дратівливості і навіть гніву, нерідко агресії (надмірне реагування по малозначних приводу), а з іншого - в психічному виснаженні, слізливості, непереносимості будь-якого психічного напруження, швидкої стомлюваності. Надмірно виражені реакції пасивного захисту. При цьому вольова активність знижена, виникає почуття безперспективності на тлі надміру відповідальні, настрій пригнічений, наголошується незадоволеність собою і всіма навколо, депресія - сильна туга, спровождающаяся почуттям відчаю і тривоги, можуть бути спроби суїциду (самогубства).  Істерія  (низька успішність, неувага з боку однолітків і т.п.), з ущемленим самолюбством, з невдоволенням своїм становищем у колективі.

Невроз нав'язливих страхів (фобії).

Невротичне заїкання - порушення ритму, темпу і плавності мовлення, пов'язане із судомами м'язів, що беруть участь у мовному акті. У хлопчиків воно виникає частіше, ніж у дівчаток. 

Невротичні тики - різноманітні автоматизовані звичні елементарні рухи

Нервова анорексія - відмова від їжі; 

Невротичний розлад сну - порушення засинання, глибини сну з нічними пробудженнями, ночнмі страхами, а також снохождение (сомнамбулізм) і сноговореніе. 

Невротичний енурез - неусвідомлене нетримання сечі, переважно під час нічного сну; 

Невротичний енкопрез - мимовільне виділення випорожнень, що виникає при відсутності порушень і захворювань нижнього відділу кишечника.

Недосипання, особливо в дитячому віці, є однією з найбільш частих причин розвитку астенічних станів.

Велике значення для попередження неврозів має правильне виховання дитини - розвиток у нього таких якостей, як витримка, наполегливість, працьовитість, уміння долати труднощі, відданість високим громадським ідеалам.

Шкідливим є також прививання дитині уявлень про його неповноцінність, надмірна фіксація його уваги на наявному у нього дійсному або уявному недоліку, а також пригнічення його ініціативи, і вимога від нього надмірної слухняності. Це може сприяти розвитку таких рис, характеру, як невпевненість в собі, недовірливість, боязлива, нерішучість, і привертати тим самим до захворювання психастенією.

Важливо оберігати дитину від шкідливих вселяючих дій.

Треба уникати говорити при дітях про важкі хвороби, щоб не породити страху перед ними.

Вселяти їм, що здоров'я - це природний стан людини і що вони будуть здорові, якщо вестимуть нормальний спосіб життя; що не потрібно боятися ні жари, ні холоду, ні дощу, ні вітру і уміти усе переносити стійко, без скарг, без сліз.

- розвиток навичок спілкування;

- знаходження визнання в дитячому колективі;

- помічати їх успіхи, хвалити;

- підтримувати в скрутну хвилину, захищати від тих хто дратує і здатний на агресію.

25. Відповідати на дитячі питання про секс завжди складно, але необхідно. Причому, настільки чесно, наскільки батькам може дозволити вік юного співрозмовника. Складність проблеми полягає в тому, що саме до таких питань дорослі, зазвичай, виявляються непідготовленими. Вони виправдовують себе тим, що їхні батьки, в свою чергу, не розмовляли з ними на подібні теми, і батьки їх батьків не займалися статевим вихованням, у дитячих садках і школах не було програм по сексуальному вихованню і, незважаючи на це, всi якось виросли. Батькам не слід забувати, що, ставлячи таке питання, дитина лише задовольняє свою цікавість, збирає нові знання. У деяких випадках саме до такого висновку і приходять діти, обростаючи іноді комплексами, фобіями, неврозами. Дорослим самим ще потрібно вчитися розмовляти на сексуальні теми, не роблячи з цього табу. Поговоріть з дитиною спокійно, поясніть, що іншій людині таке підглядання неприємне, але не сваріть і не соромте дитину.  відноситься питання про її народження. Але не затягуйте паузу і не обманюйте дитину. Деякі батьки приносять дітям книги відповідного змісту, благо в книжкових магазинах сьогодні можна знайти безліч літератури на цю тему, спрямованої на втамування цікавості дітей різного віку. Думки дитини неможливо контролювати. Ніхто не може сказати з упевненістю, що саме дитина зрозуміла, а що її налякало. Ні в якому разі не заперечуючи користі добре ілюстрованої, грамотно написаної енциклопедії, все ж слід використовувати її лише, як наочне приладдя, а не як заміну вашої живої розмови з дитиною.  Рідко виникає необхідність спеціально займатися з дітьми, щоб правильно зорієнтувати їх в цій сфері. Краще обговорювати питання по мірі їх надходження і, відповідно, готовності дитини до отримання нових знань. При цьому необхідна взаємна довіра. Важливо, щоб дитина могла вільно задавати виникаючi у неї питання. А дорослі повинні бути до цього готові. Не в тому сенсі, що мати готову відповідь. Ні, відповіді можуть бути різними в залежності від віку дитини, її здатності уточнювати, узагальнювати, аналізувати. Розмова на цю тему з дитиною не повинна бути лекцією: уникайте стереотипів. Дуже добре, якщо у вас вийде живий діалог. Найголовніше у статевому вихованні дітей не те, що саме ми говоримо, а те, що ми робимо, як ми живемо, як ми самі ставимося до цих питань.  Статеві збочення (перверсії) – хворобливі порушення спрямованості статевого потягу чи способів його задоволення, відхилення від норми при задово­ленні статевого інстинкту, що стали самоціллю. Можуть бути обумовлені природже­ними факторами, бути наслідком внутрішньоутробних захворювань, ендокринних по­

Рушень, уражень нервової системи та ін.

гомо­сексуалізм, педофілія, зоофілія, нарцисизм, фетишизм та ін.) і патологічні способи його задоволення (садизм, мазохізм, ексгібіціонізм, трансвестизм, фротаж та ін.).

Гомосексуалізм (гомоеротизм) – статеве збудження, що характеризується сексуальним потягом до осіб своєї ж статі, тобто чоловік відчуває статевий потяг до чоловіка, а жінка – до жінки.

Еротофобія – страх перед статевим зближенням або відраза до статевих кон­тактів.

Нарцисизм (автоеротизм) – форма статевого збочення, при якій сексуальне задоволення досягається спогляданням власного оголеного тіла, окремих його частин, у тому числі статевих органів; іноді супроводжується мастурбацією..

Ексгібіціонізм – форма статевого збочення, при якій статеве задоволення досягається оголенням своїх статевих органів у присутності осіб протилежної статі.

Фетишизм – статевий потяг, що викликає не сама жінка, а лише окремі час­тини її тіла (рука, нога, ніс, очі визначеного кольору, волосся) чи деталі жіночого туалету (взуття, панчохи, білизна, шпильки, рукавички, носові хусточки і под.), а іноді і предмети, властивості, що не стосуються до особи іншої статі (запахи, тембр голосу, картина чи статуя та ін.). При цьому, наприклад оголена рука, що стає фетишем для чоловіка, у рукавичці вже таким не є, чи, навпаки, гола нога не вик­ликає збудження, у панчосі ж відіграє роль фетиша.

Садизм – статеве збудження, при якому сексуальне задоволення досягається в процесі заподіяння партнеру фізичного болю

Педофілія – статеве збудження, при якому статевий потяг спрямований на дітей.

Інцестофілія – форма сексуальної поведінки, що виражається в статевих кон­тактах між родичами.

Некрофілія – статеве збочення, при якому статеве задоволення досягається при здійсненні статевого акту з трупом.

Лікування статевих збочень

Основним методом лікування є психотерапія, в завдання якої входить по­долання сильних тенденцій, що ґрунтуються на сексуальному інстинкті. Рекомендуєть­ся і медикаментозна терапія (симптоматична, седативна, загальнозміцнювальна). Лише незначній частині хворих показана тільки гормонотерапія. Нерідко її комбінують із психотерапією при обов’ язковому роз’ ясненні механізму дії цього методу лікування, для того щоб максимально використовувати непряме навіювання.

Основними принципами терапії всіх перверсій є усвідомлення неадекватності свого життєвого шляху, жагуче бажання позбутися патологічного потягу і напо­легливо, цілеспрямовано виконувати коригуючі вказівки лікаря. Вирі­шальними діагностичними ознаками є ставлення хворого до перверсії, усвідом­лення ним неадекватності свого потягу, передбачення всіх соціальних наслідків у тому разі, якщо він буде йому піддаватися, а також ступінь вираження протисто­яння цьому потягу.

Лікування інших статевих збочень базується на тих же принципах, що і лікування го­мосексуалізму, і спрямована на виявлення й усунення стійкого патологічного умов­но-рефлекторного зв’язку, що лежить в основі цих перверсій.

Оволодіння прийомами протидії, здійснюваними за допомогою самонавію­вання, ефективне навіть при лікуванні перверсій із замісним способом статевого задоволення. Рекомендують також навіювання в гіпнотич­ному чи легкому наркотичному сні, а також методи рефлекторної терапії з больо­вим підкріпленням електричним струмом чи терапії викликання відрази – адвер-зивної терапії.