1. Засновником науки про здоров’я людини в сучасному її розумінні справедливо вважають і. І. Брехмана. В узагальненому вигляді і. І. Брехман назвав це "валеологією"

Валеологія (лат. valeo – бути здоровим і грец. logos – учення, наука) – наука про формування, збереження та зміцнення здоров'я людини в духовному, психічному, фізичному і соціальному плані.

Наука валеологія виникла на стику низки наук, зокрема медицини, фізіології, психології, педагогіки, соціології тощо.

Об'єктом сучасної медицини є хвора людина та людина, яка перебуває у "третьому стані". Ця наука в основному лікувальна, а зусилля профілактичної медицини спрямовані, головним чином, на захист людей від певних захворювань.

Об'єктом науки валеології є здорова людина і людина, котра перебуває у "третьому стані", а її предметом – здоров'я індивіда, що живе в реальному, складному світі.

Завданням, валеології є не тільки констатація "третього стану" організму, але й розробка методів і способів виведення людини з нього, а також запобігання цьому станові з метою покращання здоров'я.

Таким чином, валеологія зосереджує свої зусилля не на ліквідації хвороб (цим займається в основному медицина), а на недопущенні їх, створюючи умови для запобігання їхньому виникненню.

Основною метою цієї науки є виховання здорового, повноцінного члена суспільства.

Культура здоров'я – це важливий складовий компонент загальної культури людини, що визначає формування, збереження та зміцнення її здоров'я. Культурна людина є не тільки "споживачем" свого здоров'я, але й його "виробником".

Культура здоров'я – це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь і навичок, але й здоровий спосіб життя гуманістичної орієнтації.

Дотримання здорового способу життя впливає на формування, збереження та зміцнення здоров'я, сприяє інтелектуальному і духовному розвиткові особистості, успішному навчанню.

Поняття здорового способу життя. це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров'я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя — праці, відпочинку, побуту.

Складові здорового способу життя

Найважливіші з них — харчування (у тому числі споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних навантажень).

Для усвідомлення ЗСЖ важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових ЗСЖ, що стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і духовного здоров'я.

2. здоров’я – це нормальний стан організму, який характеризується оптимальною саморегуляцією, повною узгодженістю при функціонуванні всіх органів та систем, рівновагою поміж організмом та зовнішнім середовищем при відсутності хворобливих проявів. Тому основною ознакою здоров’я є здатність до значної пристосованості організму до впливів різноманітних чинників зовнішнього середовища.

 здоров’я – це функціональний стан організму людини, який забезпечує тривалість життя, фізичну та розумову працездатність, достатньо високий рівень самопочуття, а також відтворення здорового потомства.

Стан здоров'я не є чимось статичним. Це динамічний процес, а, отже, стан здоров'я може покращуватись або погіршуватись. Кожна людина являє собою відкриту динамічну систему, тому існує широкий діапазон поняття «здоров'я» — від абсолютного здоров'я до граничних із хворобою станів.

Узагальнюючи всі наведені вище визначення поняття «здоров'я», доцільно сказати, що під здоров'ям треба розуміти процес збереження і розвитку біологічних, фізіологічних, психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності при максимальній тривалості активного життя.

Індекс статусу здоров'я (американська модель). Сучасний підхід до інтегральної оцінки здоров'я населення часто зв'язують з цією моделлю. Цілі створення цієї моделі полягали як в розробці узагальнених індексів хворобливості - смертності населення, так і в розробці кількісних методів виміру ефективності різних програм в області охорони здоров'я населення. 

Індекс Людського розвитку (ІЛР)

І₁ -  індекс тривалості життя

І₂ -  індекс грамотності дорослого населення

І₃ -  індекс скоригованого реального ВВП на душу населення

Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП)

характеризує рівень життя населення.         

ІРЛП враховує такі показники:

1. середня тривалість життя при народженні (довголіття);

2. індекс освіти: рівень грамотності дорослого населення (2/3), сукупна частка учнів та студентів (1/3);

3. рівень життя, оцінений через ВВП на душу населення при паритеті купівельної спроможності в доларах США.

4. Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП)

       Індекс щастя

    Основні компоненти:

1. середня очікувана тривалість життя при народженні;

2. рівень задоволення життям;

3. екологічний фактор.

 Фізи́чний ро́звиток — це процес становлення і змін біологічних форм і функцій організму людини. Він залежить від природних життєвих сил організму та його будови. Фізичний розвиток оцінюється рівнем розвитку фізичних якостей, антропометричними і динамометричними показниками, показниками формування постави.

Під фізичним розвитком розуміють біологічні процеси, що безперервно відбуваються.

Основні параметри фізичного розвитку

В основі оцінки фізичного розвитку лежать параметри росту, маси тіла, пропорції розвитку окремих частин тіла, а також ступінь розвитку функціональних здібностей його організму (життєва ємність легень, м'язова сила кистей рук та ін; розвиток мускулатури і м'язовий тонус, стан постави, опорно-рухового апарату, розвиток підшкірного жирового шару, тургор тканин), за зовнішніми морфологічними характеристиками.

1. 1.Аеробна витривалість — здатність тривало виконувати роботу середньої потужності і протистояти стомленню.

2.Швидкісна витривалість — здатність протистояти стомленню в субмаксимальних за швидкістю навантаженнях.

3. Силова витривалість — здатність протистояти стомленню при достатньо тривалих навантаженнях силового характеру.

4. Швидкісно-силова витривалість — здатність до виконання досить тривалих за часом вправ силового характеру з максимальною швидкістю.

5. Гнучкість — здатність людини виконувати рухи з великою амплітудою за рахунок еластичності м'язів, сухожиль і зв'язок.

6. Швидкість — здатність максимально швидко чергувати скорочення м'язів і їх розслаблення.

7. Динамічна м'язова сила — здатність до максимально швидкого (вибухового) прояву зусиль.

8. Спритність — здатність виконувати координаційно-складні рухові дії.

9. Склад тіла — співвідношення жирової, кісткової і м'язової тканин тіла.

10. Росто-вагові характеристики і пропорції тіла — ці параметри характеризують розміри, масу тіла, розподіл центрів мас тіла, статура.

11. постава — комплексна морфо-функціональна характеристика опорно-рухової системи.

3. Серцево-судинна система головним чином здійснює транспорт крові в замкненій трубчастій системі — кров'яній. До якої відноситься серце-артерії-капіляри-вени-серце. По ній циркулює рідка сполучна тканина — кров.

Кровоносна система забезпечує обмін речовин в організмі. Вона переносить кисень, який зв'язується з гемоглобіном в легенях, гормони, медіатори, виводить продукти обміну — вуглекислий газ, водні розчини азотистих шлаків через нирки.

В серцево-судинній системі виділяють центральний орган — серце, трубки які відводять кров від нього — артерії, трубки, по яких кров іде до серця —вени, і проміжну між ними частину — мікроциркуляторне русло (куди входять артеріоли, прекапіляри, капіляри, посткапіляри і венули).

Кількість крові, яку виштовхує серце за 1 хвилину, називається хвилинним об’ємом.

Максимальний кров’яний тиск - це тиск, який утворюється під час викидання крові в аорту в період систоли. У дорослих осіб максимальний артеріальний тиск (при вимірюванні його в плечовій артерії) в середньому становить 110—120 мм рт. ст., мінімальний – 70—80 мм рт. ст.Мінімальним кров ‘яним тиском називається тиск крові на артері­альну стінку в період діастоли.

Пульсом називають поштовхоподібні коливання стінок арте­рій унаслідок зміни в них тиску крові при кожному скороченні серця.  У здо­рової людини кількість пульсових хвиль відповідає кількості серцевих скорочень і дорівнює 70-80 ударів за хвилину.

Руфє

3 хвилини, підрахуйте пульс за 15 секунд. Отримане число помножте на 4 - це частота серцевих скорочень спокою - П0.

3. Попросіть дитину ритмічно виконати 30 присідань за 45 секунд. У момент присідання руки треба витягнути вперед, долоні відкриті. У момент піднесення руки опустити вниз уздовж тулуба.

4. Після присідань дитини посадіть на стілець так, щоб спина мала опору. Дихання не затримувати. Підрахуйте пульс за 15 секунд. Секундомір залиште включеним. Отримане число помножте на 4. Це П1.

5. З 45-ї по 60-у секунду ще раз підрахуйте кількість пульсацій. Помножте на 4 - це П2.

6. Далі розраховуємо індекс за такою формулою: (4x (П0+П1+П2)-200)/10.

В нормі зустрічаються наступні показники ЕКГ: - Інтервал РР = 0.22 сек [0] - Кут альфа= - 40 град [0] - Зубець R у відведенні аvL = 12 мм, зубець Q в ІІІ відведенні [100] - Зубець R в І відведенні [0]

4.Вік хронологічний (паспортний) - період часу від моменту народження до теперішнього або будь-якого іншого моменту числення.

Біологічний вік, або Вік розвитку - модельне поняття, яке визначається як відповідність індивідуального морфофункціонального рівня деякої середньостатистичної нормі даної популяції, що відбиває нерівномірність розвитку, зрілості і старіння різних фізіологічних систем і темп вікових змін адаптаційних можливостей організму.

Біологічний вік - це досягнутий окремим індивідом рівень розвитку морфологічних структур і пов'язаних з ним функціональних явищ життєдіяльності організму, який визначається середнім хронологічним віком тієї групи, якій він відповідає за рівнем свого розвитку.

Термін "біологічний вік" з'явився в 30-40-ті роки ХХ ст. в працях російських учених В. Г. Штефко, Д. Г. Рохліна та ін

Для визначення біологічного віку (БВ) використовуються "батареї тестів" різного ступеня складності. При цьому логічна схема оцінок старіння містить наступні етапи: 1) розрахунок дійсного значення БВ для даного індивіда (за набором клініко-фізіологічних показників); 2) розрахунок належного значення БВ для даного індивіда (за його календарним віком); 3) зіставлення дійсної й належної величини (на скільки років обстежуваний випереджає або відстає від однолітків за темпами старіння).

Методика визначення біологічного віку.  Розроблені 4 варіанти методики різного ступеня складності: 1-й варіант – найбільш складний, вимагає спеціального устаткування й може бути реалізований в умовах стаціонару або в добре оснащеній поліклініці (діагностичному центрі); 2-й варіан – менш трудомісткий, але також передбачає використання спеціальної апаратури; 3-й варіант спирається на загальнодоступні показники, його інформативність певною мірою підвищена за рахунок виміру життєвої ємності легенів (що можливо при наявності спірометра); 4-й варіант не вимагає використання якогось діагностичного встаткування й може бути реалізований у будь-яких умовах.

Життєва ємність легенів (ЖЕЛ) вимірюється в положенні сидячи,  через 2 год після прийому їжі спірометром будь-якого типу.

 Тривалість затримки подиху після глибокого вдиху (ЗДв) і глибокого видиху (ЗДвид)

Слуховой поріг, або гострота слуху (ГС), вимірюється при частоті

звукових коливань 4000 Гц на аудіометрі МА-21 або на іншому приладі аналогічного типу.

  9. Маса тіла (МТ) в легкому одязі, без взуття реєструється з допомо­гою медичних ваг.

     10. Календарний вік (КВ) — кількість прожитих повних років.

     11. Індекс самооцінки здоров’я (СОЗ) визначається за спеціальним опитувальником.

     Із самооцінкою здоров’я корелюють також психометричні тести, що відбивають пізнавальні (когнітивні) функції мозку і їхні  зміни в процесі старіння. Що ж стосується інших клініко-фізіологічних показників, що використовуються в «батареї тестів» для оцінювання біологічного віку, то їхня динаміка в процесі старіння добре відома.

             Після того як отримані вихідні дані, вони використовуються в різних варіантах робочих формул для інтегральної оцінки біологічного віку.

5. Надмірна вага негативно впливає на скелет, погіршує обмін кальцію в організмі.

Деформація хребта і грудної клітки у дітей позначається на здоров'я серця і легенів. Адже такі розлади призводять до зменшення грудної порожнини і викликають легенево-серцеву недостатність: з'являється задишка, знижується імунітет. погіршується функція дихання - і може бути застій у легенях.

Кістки - це біологічно активна субстанція . У нормі вона постійно оновлюється, стара кістка поступово розсмоктується і виводиться.

У першу чергу твердим сиром. Він - чемпіон за змістом кальцію. Плюс необхідно частіше уживати рибу

Більше рухатися - займатися фізкультурою чи хоча б просто ходити! Сонце сприяє виробленню вітаміну D, цей елемент - теж провідник кальцію до кісток. Необхідно і стежити за здоров'ям в цілому. В організмі, де всі системи працюють злагоджено, потрібну кількість кальцію засвоюється, а його надлишки виводяться.

Негативні емоції у дітей призводять до сутулості.

У жінок, чекаючих дитину, зміщується центр маси тіла. Загострюються проблеми зі спиною (якщо вони були!) - І, на жаль, можуть виникнути, навіть якщо їх не було. У вагітних нерідкі болі в попереку. В даному випадку радикальних методів лікування застосовувати не можна, щоб не нашкодити майбутньому маляті. Ми рекомендуємо йогу для вагітних - в ній є спеціальні вправи, які зміцнюють м'язи, знімають навантаження з хребта.

остеохондроз - це захворювання людини, пов'язане з його прямоходінням.

Є хвороби, при яких масаж може зашкодити.

Комп'ютер не впливає на опорно-руховий апарат, а от тривале сидіння перед монітором позначається негативно. оптимально розподіляються навантаження на хребет.

Шпильки негативно впливають на зв'язки і можуть посилювати плоскостопість.

Ноги дитини в жодному разі не повинні бовтатися, щоб у малюка не пережимає судини. Краще всього купити стілець з регулятором висоти. Або підставляти під ніжки дитини лавочку. Кут між гомілкою і стегном повинен бути 90 °. Слідкуйте, щоб малюк не підкладав під себе ноги - це призводить до викривлення хребта. Стілець повинен мати спинку, щоб дитина могла спертися. Коли він робить уроки або читає книжку, обидва ліктя - розташовані на столі.