7. Гарантії місцевого самоврядування

Здійснення місцевого самоврядування в Україні за­безпечується системою гарантій, під якими розуміють економічні, політичні та правові умови і засоби повної і ефективної реалізації територіальними громадами, ор­ганами місцевого самоврядування завдань та функцій місцевого самоврядування. Найважливіші правові гаран­тії місцевого самоврядування отримали закріплення в Конституції України та Законі «Про місцеве самоврядування в Україні».

Гарантіями організаційної самостійності місцевого самоврядування є:

положення Конституції України про те, що органи місцевого самоврядування не входять в єдину систему органів державної влади (ст. 5), а служба в органах місцевого самоврядування виступає самостійним видом пу­блічної служби (ст. 38);

віднесення питань обрання органів місцевого само­врядування, обрання чи призначення посадових осіб міс­цевого самоврядування до повноважень місцевого само­врядування;

встановлена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 71) заборона органам виконавчої влади та їх посадовим особам втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією та законами України до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випад­ках, передбачених законом;

встановлена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 21) заборона обмежувати права територі­альних громад на місцеве самоврядування за виключенням умов воєнного чи надзвичайного стану.

Гарантіями фінансово-економічної самостійності міс­цевого самоврядування є:

встановлення Конституцією України (ст. 142) матері­альної і фінансової основи місцевого самоврядування;

положення Конституції України щодо захисту зако­ном права комунальної власності на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів (ст. 13);

закріплення обов'язків держави фінансувати здійс­нення окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих органам місцевого самоврядування (ст. 143 Конституції України), та компенсувати витрати органів міс­цевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами (ст. 67 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»);

передбачена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 61) заборона втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів, за винятком випадків, передбачених законом;

передбачений Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 62) обов'язок держави фінансове підтри­мувати місцеве самоврядування, брати участь у форму­ванні доходів місцевих бюджетів, здійснювати контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витра­чанням коштів та належним їх обліком, гарантувати ор­ганам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні міні­мальних соціальних потреб;

передбачене Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. ст. 68 - 70) право органів місцевого само­врядування мати позабюджетні кошти, встановлювати місцеві податки і збори, випускати місцеві позики, лоте­реї та цінні папери тощо.

Гарантіями захисту прав місцевого самоврядування є:

передбачені Конституцією України обов'язковість до виконання на відповідній території актів органів місце­вого самоврядування (ст. 144) та судовий порядок захис­ту права місцевого самоврядування (ст. 145);

передбачене Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 71) право органів та посадових осіб місце­вого самоврядування право звертатися до суду щодо ви­знання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, установ та організацій, які обмежують права тери­торіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування;

встановлена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 72) підзвітність і підконтрольність місцевих державних адміністрацій районним, обласним радам;

передбачена Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 75) відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальними громадами.

Додаток І

ПРОГРАМА КУРСУ «КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ»

Розділ І. Загальна характеристика галузі конститу­ційного права України. Наука конституційного права

Поняття і предмет галузі конституційного права. Спів­відношення термінів «конституційне право» і «державне право». Структура предмета конституційного права. Місце та роль конституційного права в системі права України.

Конституційно-правові норми: поняття, види та особли­вості. Структура конституційно-правової норми. Підстави класифікації конституційно-правових норм.

Конституційно-правові відносини і їх особливості. Ви­ди конституційно-правових відносин. Суб'єкти та об'єкти конституційно-правових відносин. Підстави виникнення, зміни і припинення конституційно-правових відносин.

Джерела галузі конституційного права України. Природне та позитивне право. Проблема визнання природного права як джерела конституційного права. Система нормативних дже­рел галузі конституційного права України. Місце Конститу­ції України та конституційних законів в системі джерел га­лузі конституційного права. Колізії в конституційному праві.

Система галузі конституційного права. Поняття та види конституційно-правових інститутів. Загальні, головні та по­чаткові конституційно-правові інститути. Специфіка окре­мих конституційно-правових інститутів.

Відповідальність в конституційному праві. Поняття та характер конституційно-правової відповідальності. Консти­туційно-правова відповідальність посадових осіб та органів публічної влади. Відповідальність держави перед своїми громадянами.

Поняття, предмет та система науки конституційного права. Становлення науки конституційного права в Україні та основні напрямки її розвитку.

Розділ II. Основи вчення про конституцію

Визначення конституції та її сутність. Формальна конс­титуція. Матеріальна конституція. Юридична конституція. Реальна конституція. Теоретичне обґрунтування необхід­ності, предмету та функції конституції. Види конституцій.

Прийняття конституції. Особливий суб'єкт прийняття конституції. Установчий характер конституційних поло­жень. Місце конституції в системі національного законо­давства.

Історія конституційного розвитку України. Перша кон­ституція Української незалежної держави – Конституція УНР від 29 квітня 1918 року. Конституції України радянсь­кого періоду. Основні етапи та напрямки новітньої консти­туційної реформи в Україні. Особливості розробки, обго­ворення та прийняття Конституції України 1996 року.

Розділ III. Загальні засади конституційного ладу в Україні

Поняття конституційного ладу і його співвідношення з державним ладом. Конституційний лад – державний лад .конституційної держави. Закріплення конституційного ла­ду в Конституції України. Риси України як конституційної держави. Засади конституційного ладу як загальний конституційно-правовий інститут.

Гуманістичні і демократичні засади конституційного ладу в Україні. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека – найвища соціальна цінність в Україні. Утвердження і забезпечення прав і свобод люди­ни-головний обов'язок Української держави. Громадян­ство України, конституційний принцип єдиного громадянс­тва в Україні.

Народ – носій суверенітету і єдине джерело влади в Ук­раїні. Конституційне закріплення принципу народного суверенітету. Співвідношення народного, національного і державного суверенітету. Форми здійснення влади народу. Пряма демократія. Здійснення народовладдя через органи державної влади і органи місцевого самоврядування.

Конституційне закріплення форми Української держави. Україна – унітарна держава. Поняття та риси унітарної держави. Україна — республіка. Основні риси республікан­ської форми правління. Види республік. Особливості рес­публіканської форми правління в Україні. Характеристика політичного режиму в Україні.

Конституційна характеристика якісних рис України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, право­вої держави. Демократична держава та її ознаки. Визнання та гарантування місцевого самоврядування в Україні. Суча­сна концепція соціальної держави. Мета соціальної держа­ви. Основні напрямки соціальної політики України. Право­ва держава. Сутність правової державності. Конституційне закріплення ознак України як правової держави. Здійснен­ня державної влади в Україні на засадах її поділу на зако­нодавчу, виконавчу та судову. Принцип верховенства пра­ва – найважливіша ознака правової держави. Верховенст­во Конституції України по відношенню до всіх інших нормативно-правових актів. Національне право України і норми міжнародного права. Конституційні засади правово­го порядку в Україні.

Конституція України про основні функції і обов'язки держави. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання на­слідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду Українського народу - конституційний обов'язок держави. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки – найважливіші функції держави, справа всього Українсько­го народу. Основні напрямки зовнішньополітичної діяльності України.

Економічні та політичні засади конституційного ладу в Україні. Принципи державного регулювання економічної і політичної діяльності в правовій державі. Закріплення в Конституції України принципів політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Конституційне регулювання питань власності та її захисту. Конституційний статус землі та інших природних ресурсів. Право власності на землю.

Свобода політичної діяльності. Політичні партії і гро­мадські організації, їх конституційно-правовий статус. Ви­ди політичних партій і громадських організацій. Способи легалізації політичних партій і громадських організацій. Конституційні обмеження права на утворення і діяльність політичних партій і громадських організацій. Відповідаль­ність політичних партій і громадських організацій, припи­нення їх діяльності.

Конституційні принципи культурної та мовної політики Української держави. Статус української мови як держав­ної мови. Гарантування Конституцією України вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України.

Захист конституційного ладу в Україні. Особливий по­рядок внесення змін до розділу Конституції України, в якому визначаються загальні засади конституційного ладу. Конституційні засади регулювання військового і надзвичайного стану.

Розділ IV. Основи правового статусу людини і громадянина

Основи правового статусу людини і громадянина як загальний конституційно-правовий інститут. Основні прин­ципи правового статусу людини і громадянина та їх закріп­лення в Конституції України. Визнання та гарантованість прав і свобод людини, встановлених загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Принцип невідчуження природних прав і свобод людини. Принцип свободи людини, основні положення вчення про свободу. Прин­цип рівності людей і громадян у своїй гідності та правах.

Громадянство України: поняття та ознаки. Громадяни України, апатриди і біпатриди. Принципи громадянства України та їх закріплення в Конституції України і в зако­нодавстві про громадянство. Правова регламентація питань громадянства України. Закон «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991 року. Форми виникнення громадянства України: набуття і визнання громадянства. Припинення громадянства України. Втрата громадянства і вихід із громадянства. Повноваження органів, організацій і посадових осіб по вирішенню питань громадянства України. Вико­нання рішень, прийнятих у питаннях громадянства України.

Конституційні права, свободи людини і громадянина, Основні положення сучасної концепції прав людини. Права і свободи, їх співвідношення. Класифікація конституційних прав і свобод. Права людини і права громадянина. Соціально-економічні і соціально-культурні права. Особисті права і свободи. Політичні права і свободи. Конституційні гаран­тії захисту та практичного здійснення прав і свобод люди­ни і громадянина. Самозахист прав і свобод. Судовий за­хист прав і свобод. Міжнародний захист прав і свобод.

Конституційні обов'язки людини і громадянина. Рів­ність обов'язків. Захист Вітчизни, незалежності та терито­ріальної цілісності України. Турбота про природу та куль­турну спадщину. Оплата податків і зборів. Дотримання Конституції України та законів України. Повага прав і сво­бод, честі і гідності інших людей.

Правовий статус іноземців в України. Поняття «іноземець» та види іноземців. Іноземні громадяни та особи без громадянства (апатриди). Правова регламентація режиму іноземців в Україні. Закон «Про правовий статус іноземців» від 24 лютого 1994 року. Права, свободи і обов'язки іноземців. Депортація іноземців. Екстрадиція іноземців іноземній державі.

Конституційне закріплення права притулку.

Розділ V. Народне волевиявлення: вибори, референдум

Поняття виборів та їх соціальна функція. Види виборів. Виборче право і виборча система. Особливість виборчої системи України.

Принципи виборчого права і їх закріплення в Консти­туції України. Принцип вільних виборів. Загальне, рівне і пряме виборче право. Таємне голосування.

Поняття виборчого процесу. Правова регламентація стадій виборчого процесу. Призначення виборів, утворення виборчих органів і виборчих округів. Виборчі дільниці. Порядок реєстрації виборів. Висування та реєстрація кан­дидатів. Агітаційна компанія. Права кандидатів і гарантії діяльності. Голосування. Підрахунок голосів і встановлен­ня результатів голосування. Повторне голосування і повто­рні вибори.

Поняття і соціальна функція референдумів. Види рефе­рендумів. Призначення та порядок проведення референду­мів. Предмет всеукраїнського референдуму. Правова рег­ламентація організації референдумів та визначення їх ре­зультатів. Правові наслідки референдуму. Зміна і відміна рішень прийнятих референдумом.

Відповідальність за порушення виборчих прав громадян.

Розділ VI. Конституційна система органів державної влади України

Конституційне-правове регулювання питань організації і діяльності органів державної влади. Поняття та риси ор­ганів державної влади. Види органів державної влади. За­кріплення системи органів державної влади в Конституції України. Конституційний статус органів законодавчої, ви­конавчої і судової влади. Місце прокуратури в системі органів державної влади.

Принципи організації і діяльності органів державної влади, їх конституційне закріплення.

Розділ VII. Конституційно-правовий статус Верхов­ної Ради України

Конституційний статус Верховної Ради України. Вер­ховна Рада – єдиний орган законодавчої влади в Україні, парламент України. Парламент та його ознаки. Види пар­ламентів. Функції Верховної Ради.

Чисельний склад та структура Верховної Ради. Строк повноважень Верховної Ради. Дострокове припинення пов­новажень Верховної Ради.

Статус народного депутата України. Несумісність депу­татського мандата з іншими видами діяльності. Форми дія­льності народного депутата. Права і обов'язки народного депутата. Право депутатського запиту. Гарантії діяльності народного депутата. Депутатська недоторканність. Достро­кове припинення повноважень народного депутата.

Компетенція Верховної Ради України: поняття, консти­туційне закріплення. Законодавча компетенція. Питання, що визначаються та встановлюються виключно законами України. Фінансова, установча та контрольна компетенція Верховної Ради. Контрольні повноваження Верховної Ради по відношенню до Президента України та органів виконав­чої влади. Закони: поняття, види. Інші акти Верховної Ра­ди: постанови, декларації, заяви, звернення.

Організація роботи Верховної Ради. Сесія Верховної Ради. Порядок скликання та проведення сесій Верховної Ради. Розгляд питань на пленарних засіданнях Верховної Ради. Голосування в Верховній Раді. Правова регламентація ор­ганізації роботи Верховної Ради. Законодавство про регла­мент Верховної Ради.

Органи та посадові особи Верховної Ради. Порядок об­рання та повноваження Голови Верховної Ради, першого заступника і заступника Голови Верховної Ради. Комітети Верховної Ради: порядок формування, перелік, повнова­ження. Тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії Вер­ховної Ради.

Законодавчий процес та інші спеціальні парламентські процедури. Стадії законодавчого процесу. Поняття законо­давчої ініціативи. Суб'єкти права законодавчої ініціативи в Верховній Раді. Попереднє обговорення законопроектів у комітетах Верховної Ради. Порядок обговорення законо­проекту на пленарних засіданнях Верховної Ради в ході трьох читань. Прийняття законопроекту. Промульгація за­кону Президентом України. Введення в дію законів та ін­ших актів Верховної Ради. Особливості проходження конс­титуційних законів.

Спеціальні парламентські процедури.

Органи та посадові особи при Верховній Раді. До­поміжний апарат Верховної Ради. Уповноважений Верхов­ної Ради України з прав людини: порядок призначення, по­вноваження.

Розділ VIII. Конституційно-правовий статус Прези­дента України

Конституційний статус Президента України як глави держави. Поняття глави держави та його місце в механізмі державної влади. Функції Президента України.

Порядок обрання Президента України. Законодавство про вибори Президента України.

Компетенція Президента України. Повноваження Пре­зидента України по відношенню до Верховної Ради. Пов­новаження Президента України в сфері особового статусу. Конституційні засади взаємовідносин Президента України з органами виконавчої влади. Повноваження Президента України в сфері міжнародних відносин, оборони та охоро­ни правопорядку, прав і свобод громадян України.

Акти Президента України. Конституційні підстави та порядок дострокового припинення повноважень Президен­та України. Відставка Президента України. Неможливість виконання Президентом України своїх обов'язків за станом здоров'я. Усунення Президента України з поста в порядку імпічменту Верховною Радою. Виконання обов'язків Пре­зидента України у разі дострокового припинення повнова­жень Президента України.

Конституційний статус Ради національної безпеки і оборони України як координаційного органу при Прези­дентові України. Персональний склад, функції і компетен­ція Ради національної безпеки і оборони України.

Апарат Президента України.

Розділ IX. Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади

Поняття та зміст виконавчої влади. Розробка проблема­тики виконавчої влади та її співвідношення з законодавчою гілкою влади сучасною юридичною наукою. Система орга­нів виконавчої влади. Місце та роль Кабінету Міністрів у механізмі державної влади як Уряду України. Поняття уря­ду держави та його функції.

Склад Кабінету Міністрів України. Порядок формуван­ня Кабінету Міністрів. Конституційний порядок призна­чення на посаду Прем'єр-міністра України.

Компетенція Кабінету Міністрів. Постанови і розпоря­дження Кабінету Міністрів.

Відповідальність Кабінету Міністрів. Відставка Пре­м'єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів. ,

Міністерства та інші центральні органи виконавчої вла­ди: система, порядок формування. Основні завдання та функції міністерств. Завдання та функції Міністерства вну­трішніх справ України.

Система місцевих органів виконавчої влади. Конституційно-правовий статус місцевих державних адміністра­цій. Порядок формування, структура, функції та повнова­ження місцевих державних адміністрацій. Порядок призна­чення та відповідальність голів місцевих державних адміністрацій. Підстави та порядок припинення повнова­жень голів місцевих державних адміністрацій.

Розділ X. Конституційно-правові основи судової сис­теми та органів прокуратури

Конституційні принципи правосуддя в Україні. Система судових органів та порядок їх формування. Суди загальної юрисдикції. Призначення та обрання суддів. Конституцій­но-правовий статус Вищої ради юстиції.

Конституційна юрисдикція. Конституційний Суд Украї­ни та його місце в механізмі державної влади. Склад та по­рядок формування Конституційного Суду. Повноваження Конституційного Суду. Процедура розгляду справ Консти­туційним Судом. Висновки Конституційного Суду та їх юридичні наслідки.

Розділ XI. Територіальний устрій України

Поняття територіального устрою держави. Територіаль­ний та державний устрій. Ознаки унітарних та федератив­них держав. Різновиди унітарних держав. Конституційне закріплення форми державного устрою України як віднос­но децентралізованої унітарної держави.

Автономія: поняття та види. Автономія установ і авто­номія колективів. Територіальна та екстериторіальна авто­номія колективів. Види та форми територіальної автономії. Адміністративно-територіальна, національно-територіальна і національно-державна автономія. Автономія в Україні. Конституційний статус Автономної республіки Крим. Пред­ставництво Президента України в Автономній Республіці Крим.

Поняття та система адміністративно-територіального устрою України. Види адміністративно-територіальних одиниць.

Засади територіального устрою України.

Розділ XII. Місцеве самоврядування в Україні

Поняття місцевого самоврядування та його природа. Основні наукові концепції місцевого самоврядування. Міс­цеве самоврядування в системі організації публічної влади на місцях. Місцеве самоврядування і місцеве управління. Міжнародно-правова регламентація питань організації міс­цевого самоврядування. Європейська Хартія про місцеве самоврядування. Визначення ознак місцевого самовряду­вання в Європейській Хартії.

Сучасні моделі (схеми) місцевого самоврядування. Конституційне закріплення моделі місцевого самовряду­вання в Україні.

Історія становлення та розвитку місцевого самовряду­вання в Україні. Новітній етап розвитку місцевого само­врядування в Україні. Розвиток законодавства про місцеве самоврядування в Україні.

Територіальна, матеріальна і фінансова основи місцево­го самоврядування. Фінансова підтримка місцевого само­врядування державою.

Система місцевого самоврядування. Форми здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою як суб'єктом муніципальної влади. Безпосереднє здійснення муніципальної влади територіальною громадою. Органи та посадові особи місцевого самоврядування. Статус сільсь­ких, селищних, міських рад як представницьких органів місцевого самоврядування. Компетенція сільської, селищ­ної, міської ради. Статус голів, депутатів і виконавчих ор­ганів ради та їх повноваження. Надання органам місцевого самоврядування окремих повноважень органів виконавчої влади, сфера делегованих повноважень.

Відповідальність та підконтрольність органів і посадо­вих осіб місцевого самоврядування.

Особливості статусу районних та обласних рад як міс­цевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст. Компетенція ра­йонних та обласних рад.

Рішення органів місцевого самоврядування: порядок прийняття та юридична сила. Зупинення та відміна актів органів місцевого самоврядування. Гарантії прав місцевого самоврядування. Судовий захист прав місцевого самовря­дування.

Додаток II

ГЛОСАРІЙ ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ ТА ТЕРМІНІВ, ЯКІ ВИКОРИСТАНІ У ПОСІБНИКУ

АПАТРИДИ (особи без громадянства) - це особи, які проживають або перебувають на території України і не є громадянами України та не мають достовірних доказів своєї належності до громадянства (підданства) іноземної держави.

БІЖЕНЦІ - іноземці, які внаслідок обґрунтованих побо­ювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, наці­ональності, ставлення до релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань ви­мушені залишити територію держави, громадянами якої во­ни є (або територію країни свого постійного проживання), і не можуть або не бажають користуватися захистом цієї дер­жави внаслідок зазначених побоювань та щодо яких в по­рядку та за умов, визначених Законом України «Про біжен­ців», прийнято рішення про надання їм статусу біженців.

БЕЗПОСЕРЕДНЯ (ПРЯМА) ДЕМОКРАТІЯ - це пряме здійснення влади народом у загальнодержавному або міс­цевих масштабах (народне волевиявлення).

ВИБОРИ - це спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування або наділення по­вноваженнями їх посадової особи шляхом голосування уповноважених на те осіб і визначення результатів такого голосування встановленою більшістю голосів цих осіб за умови, коли на здобуття кожного мандату, мають право балотуватися два і більше кандидатів.

ВИБОРЧА СИСТЕМА розуміється у двох значеннях - широкому і вузькому. У широкому значенні під виборчою системою розуміють систему суспільних відносин, які складаються в зв'язку з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування. Ці відносини регу­люються конституційно-правовими нормами, які в сукуп­ності утворюють конституційно-правовий інститут вибор­чого права. Виборча система у вузькому значенні - це пев­ний спосіб розподілу депутатських мандатів між канди­датами в залежності від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб. При цьому виділяють три основних види виборчих систем, які відрізняються поряд­ком встановлення результатів голосування

ВИБОРЧЕ ПРАВО в юридичній літературі інтерпретує­ться в двох значеннях - об'єктивному і суб'єктивному.

Об'єктивне виборче правд - це один із головних конститу­ційно-правових інститутів, який складають норми, що ре­гулюють суспільні відносини, пов'язані з формуванням представницьких та інших виборних органів публічної вла­ди (державної влади і місцевого самоврядування). Суб'єк­тивне виборче право - це закріплене Конституцією України і гарантоване державою право громадянина України ві­льно обирати та бути обраним до виборних органів публіч­ної влади (державної влади і місцевого самоврядування). При цьому виділяють активне (право обирати) і пасивне (право бути обраним) виборче право.

ВИБОРЧИЙ ОКРУГ - це територіальна або інша ви­борча одиниця, в межах яких об'єднуються виборці для обрання депутатів.

ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС - це врегульована правовими та іншими соціальними нормами діяльність органів, організа­цій, окремих громадян, їх колективів і груп з підготовки та проведення виборів до представницьких та інших виборних органів державної влади і місцевого самоврядування.

ВЛАСТИВОСТІ КОНСТИТУЦІЇ - це її специфічні ри­си, які відрізняють конституцію від інших нормативно-правових актів, характеризують її сутність та зміст. Зазви­чай виділяють юридичні, політичні та ідеологічні власти­вості конституції.

ГЛАВА ДЕРЖАВИ - це особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії і здійснює верховне представництво держави у внутрішньо - та зовнішньополі­тичних відносинах.

ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ - це стійкий, необмеже­ний у просторі правовий зв'язок особи з Українською дер­жавою, заснований на юридичному визнанні державою цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і дер­жава набувають взаємних прав і обов'язків в обсязі, перед­баченому Конституцією і законами України.

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО - це поняття, яким позначають систему автономних по відношенню до держа­вної влади суспільних відносин у сфері соціально-еконо­мічного, духовного та культурного життя. Громадянське суспільство забезпечує необхідний і раціональний спосіб соціального існування людей, заснований на розумі, свобо­ді, праві і демократії.

ДЕРЖАВНИЙ ЛАД - це система основних політико-правових, економічних, соціальних Відносин, які закріп­люються державно-правовими (конституційно-правовими) нормами; Державний лад може бути конституційним, якщо мова йде про конституційну державу, тобто державу, яка впливає на суспільний лад правовим шляхом (встановлю­ючи або санкціонуючи правові норми, забезпечуючи їх ре­алізацію на основі Конституції та інших легітимних джерел права), виконує певні обов'язки перед людиною і суспіль­ством, і неконституційним - державний лад тоталітарної держави.

ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ - це політико-територіальна ор­ганізація держави, яка характеризується статусом її терито­ріальних одиниць, формою їх правових відносин між со­бою та з державою в цілому. Сучасній практиці державного будівництва відомі три форми державного устрою: унітар­на, федеративна та обласна (регіоналістська) держава.

ЗАКОН — це, як правило, нормативно-правовий акт, що приймається органом законодавчої влади (Верховною Ра­дою України), або безпосередньо народом України (на все­українському референдумі) з дотриманням вимог законо­давчої процедури, який має вищу (по відношенню до всіх інших нормативно-правових актів) юридичну силу та регу­лює найбільш важливі суспільні відносини переважно за­гального характеру.

ЗАКОНОДАВЧА ІНІЦІАТИВА - це офіційне внесення до Верховної Ради уповноваженим суб'єктом законопроек­ту або законодавчої пропозиції. Законопроект та законо­давча пропозиція— дві основні форми реалізації права за­конодавчої ініціативи. При цьому, під законопроектом ро­зуміється текст майбутнього закону з усіма його атри­бутами (преамбулою, статтями, параграфами тощо), а під законодавчою пропозицією - ідея або концепція майбут­нього закону.

ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС - це чітко врегульована Конституцією України та Регламентом Верховної Ради дія­льність. Яка полягає в творенні законів. Ця діяльність здійснюється в кілька послідовних етапів або стадій. Звичайно виділяють такі основні стадії законодавчого процесу: під­готовка законопроекту (законодавчої пропозиції") та вне­сення його до Верховної Ради - законодавча ініціатива; по­передній розгляд законопроекту в комітетах Верховної Ра­ди; обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради з його подальшим прийняттям або відхи­ленням (повністю чи частково); підписання (санкціонуван­ня) та оприлюднення закону

ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ - це система вихідних принципів організації державної влади, взаємо­відносин держави з людиною та інститутами громадянського суспільства. Ці принципи визначають і закріплюють основи правового статусу суб'єктів конституційно-право­вих відносин.

ІНОЗЕМЕЦЬ - будь-яка особа, яка проживає або пере­буває на території України, не є громадянином України і має докази своєї належності до громадянства (підданства) іноземної держави.

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ - це провідна галузь національного права України, що становить собою сукупність правових норм, які регулюють основні відноси­ни владарювання у суспільстві (відносини народовладдя), встановлюючи при цьому належність публічної влади (дер­жавної влади та місцевого самоврядування), її організацію та гарантії основних прав і свобод людини і громадянина.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЛАД - такий стан (або порядок) суспільних відносин, врегульованих конституційно-право­вими нормами, що характеризує державу як конституцій­ну, забезпечує підпорядкованість держави праву, сприяє закріпленню в суспільній практиці і правосвідомості спра­ведливих, гуманних і правових взаємозв'язків між люди­ною, громадянським суспільством і державою.

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - це особливий вид юридичної відповідальності яка передба­чається конституційно-правовими нормами. Конституцій­но-правова відповідальність носить не репресивний або матеріальний, а політичний і моральний характер. Вона не розповсюджується на громадянина, якщо він не є посадо­вою особою, суб'єктом конституційно-правової відпові­дальності може виступати лише орган публічної влади або його посадова особа.

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА НОРМА - це загально­обов'язкове правило поведінки, встановлене або санкціо­новане державою з метою охорони та регулювання суспі­льних відносин, які складають предмет галузі конституцій­ного права.

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ - це су­спільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб'єкти яких наділяються вза­ємними правами і обов'язками згідно з приписом консти­туційно-правової норми.

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ІНСТИТУТ - це від­носно самостійний відокремлений комплекс конституцій­но-правових норм, що регулюють у межах галузі конститу­ційного права певну сферу або групу однорідних суспіль­них відносин.

КОНСТИТУЦІЯ - основний закон держави, що при­ймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини, які ви­значають принципи організації публічної влади, закріплю­ючи при цьому засади конституційного ладу, гарантії прав і свобод людини і громадянина, систему, порядок організації і компетенцію органів державної влади, територіальний устрій держави, державні символи.

МАТЕРІАЛЬНА КОНСТИТУЦІЯ становить собою акт або велику кількість прийнятих у різні часи нормативних актів, судових рішень та конституційних звичаїв, які визна­чають засади державного ладу, основи організації органів державної влади, закріплюють та гарантують права і сво­боди людини, регулюють її взаємовідносини з державною владою. Матеріальна конституція не носить формалізова­ного характеру, тобто акти, які її складають, не мають ви­щої юридичної сили по відношенню до інших законів.

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ - це гарантоване дер­жавою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання в сільську гро­маду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

МОНАРХ (від грец. mona - один і аrchia - влада) - су­веренна і не пов'язана політичною відповідальністю особа, якій влада належить за власним правом. Різновидами ін­ституту монарха є: монарх, який успадкував свій пост (на­приклад, Велика Британія, Іспанія, Швеція); монарх, при­значений своєю сім'єю - правлячою династією (Саудівська Аравія); монарх федерації, обраний монархами суб'єктів федерації (Малайзія, ОАЕ).

МОНАРХІЯ (гр. monarchia - єдиновладдя, єдинодержа­вність) - форма правління, за якої найвища державна влада повністю або частково зосереджена в руках монарха - од­ноосібного глави держави, який здійснює владу за власним правом, а не на підставі делегування. Як правило, влада монарха є довічною і передається в спадщину.

НАУКА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА - це галузева юридична наука, яка становить собою цілісну систему знань, висновків та ідей щодо основ повновладдя народу, правового статусу людини і громадянина, організації та діяльності органів державної влади, засад місцевого само­врядування тощо. Вона вивчає конституційно-правові нор­ми, практику їх реалізації, досліджує закономірності розвитку галузі конституційного права, формулює практичні ре­комендації з метою вдосконалення конституційно-правових норм та конституційно-правових відносин.

ОРГАН ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ - це організаційно відо­кремлена і відносно автономна складова частина єдиного державного апарату України, що становить собою колектив громадян України (одну особу) - державних службовців, - заснований у встановленому законом порядку для виконан­ня завдань та функцій держави, наділений з цією метою відповідними державно-владний повноваженнями, які реалізуються у визначених законом правових та організацій­них формах.

ОСНОВНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМА­ДЯНИНА - це закріплені в Конституції України невід'ємні права і свободи людини і громадянина, що належать їм від народження чи в силу наявності у них громадянства Украї­ни, гарантуються Українською державою і становлять ядро правового статусу особи в Україні.

ПАРЛАМЕНТ (англ. parliament від фр. parler - говори­ти) - родова назва вищого колегіального загальнонаціо­нального представницького і законодавчого органу в демо­кратичних державах, який відображає суверенну волю на­роду і працює на постійній основі (паралельна назва-легіслатура).

ПЕРЕДВИБОРНА АГІТАЦІЯ - це діяльність громадян, політичних партій, інших об'єднань громадян, колективів підприємств, установ і організацій, спрямована на формування громадської думки і поведінки виборців в інтересах конкретних кандидатів чи політичних партій.

ПРАВА ЛЮДИНИ - це її соціальна спроможність віль­но діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення різнобічних матеріальних та духовних потреб людини шляхом користування певними соціальни­ми благами в межах, визначених законодавчими актами.

ПРАВОВИЙ СТАТУС особи - це юридичне закріплене становище особи в державі і суспільстві, він становить час­тину її суспільного статусу, відноситься до якості особи як людини і громадянина і характеризує зв'язки особи з дер­жавою та державноорганізованим суспільством.

ПРЕДСТАВНИЦЬКА ДЕМОКРАТІЯ - це здійснення влади через вільно обрані народом представницькі органи.

ПРЕЗИДЕНТ (від лат. praesident - той, що сидить спе­реду) - обраний народом, парламентом або представниць­кою колегією глава держави, який отримує владу на визна­чений терміну порядку делегації

РЕСПУБЛІКА (лат. res./publica від res — справа, publicus - суспільний, всенародний) - форма правління, за якої всі вищі органи державної влади або обираються громадя­нами на певний строк, або формуються представницькими установами.

РЕФЕРЕНДУМ (лат. referendum - те, що має бути пові­домлене) - важлива форма безпосередньої демократії - го­лосування виборців (певної, визначеної законом групи ви­борців), шляхом якого приймається рішення з будь-яких питань державного або самоврядного характеру, за виклю­ченням тих, котрі згідно з законом не можуть бути винесені на референдум, що обов'язкове для виконання органами, організаціями і громадянами, щодо яких це рішення носить імперативний характер.

СЕСІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ (від лат. sessio - засідання) - це термін, протягом якого Верховна Рада про­водить пленарні засідання та приймає рішення з питань, віднесених до її відання Конституцією України. В перерві між пленарними засіданнями проводяться засідання комі­тетів та інших органів Верховної Ради.

СУВЕРЕНІТЕТ (від фр. Souverainete - верховна влада) означає верховенство та незалежність влади, тобто її пра­во за власним розсудом розв'язувати свої внутрішні і зов­нішні справи, без втручання в них будь-якої іншої влади. В науці конституційного права розрізняють кілька видів (форм) суверенітету: державний, національний та народ­ний.

СУВЕРЕНІТЕТ ДЕРЖАВНИЙ означає властивість дер­жави самостійно і незалежно від влади інших держав здій­снювати свої функції всередині держави і у відносинах з іншими державами.

СУВЕРЕНІТЕТ НАРОДНИЙ означає повновладдя на­роду, тобто володіння народом, який є єдиним джерелом влади, політичних та соціально-економічних засобів для реальної участі у здійсненні публічної, політичної влади (державної влади та місцевого самоврядування), в управ­лінні державними та суспільними справами.

СУВЕРЕНІТЕТ НАЦІОНАЛЬНИЙ характеризує повно­владдя нації, її політичну свободу, наявність у неї реальної можливості самостійно визначати спосіб свого національ­ного життя, включаючи здатність самовизначатися і утворювати незалежну державу.

УКАЗ - це правовий акт глави держави, який видається з найбільш важливих питань, віднесених до його компетенції. Укази можуть мати як нормативний, так і ненормативний (правозастосовуючий характер). Нормативні укази від­носяться до невизначеного кола фізичних та юридичних осіб і мають довгострокову дію. Ненормативні укази мають індивідуальне значення.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА (від лат. unitas - єдність) - держава, всі або переважна більшість вищих територіаль­них одиниць якої не мають державоподібного статусу. Тобто територія унітарної держави складається з адмініст­ративних або політико-адміністративних одиниць, які, за окремим виключенням, не наділяються власним правовим статусом, а статус органів державної влади та органів міс­цевого самоврядування, які здійснюють управління в ме­жах цих одиниць, визначається актами чинного законодав­ства центральної влади.

УРЯД - це колегіальний орган загальної компетенції, який здійснює керівництво виконавчою і розпорядчою дія­льністю в державі.

ФЕДЕРАЦІЯ (від лат. Foederatio - об'єднання) - дер­жава, всі вищі територіальні одиниці якої мають державоподібний статус. Федерація - це союзна держава, складне об'єднання кількох державоподібних політико-територіальних утворень — суб'єктів федерації.

ФОРМА ПРАВЛІННЯ - це певний спосіб організації верховної влади в державі, який характеризується струк­турою, порядком формування, компетенцією вищих орга­нів державної влади, встановленим порядком взаємовід­носин між ними, ступенем участі населення в їх форму­ванні.

ФОРМАЛЬНА КОНСТИТУЦІЯ - це закон (або кілька законів), який приймається в особливому порядку і має найвищу юридичну силу по відношенню до всіх інших за­конів).

ФУНКЦІЇ КОНСТИТУЦІЇ - це основні напрямки її впливу на суспільні відносини, які обумовлені соціальним призначенням конституції. Основними з них є: юридична. політична та ідеологічна функції.

ЮРИДИЧНА КОНСТИТУЦІЯ - це система правових норм, які закріплюють засади конституційного (державно­го) ладу, встановлюють найвищі правові гарантії прав і свобод людини і громадянина, визначають систему, прин­ципи організації і функціонування органів публічної влади (органів державної влади і органів місцевого самовряду­вання). встановлюють територіальний устрій держави.

ЮРИДИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КОНСТИТУЦІЇ виража­ють правову природу конституції і визначають її місце в правовій системі держави, в системі національного законо­давства.

ЮРИДИЧНІ ФАКТИ - це конкретні життєві обставини, з якими конституційно-правові норми пов'язують виник­нення, зміну або припинення конституційно-правових від­носин. Юридичні факти формулюються у гіпотезах конституційно-правових норм і в залежності від їх зв'язку з інди­відуальною волею суб'єкта поділяються на дві групи: події та дії.

ЮРИДИЧНИЙ ОБОВ'ЯЗОК - це об'єктивно обумовле­на вимога держави до особи діяти чітко визначеним у зако­ні чином або утриматися від здійснення певних дій.

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………..……………… 3

Розділ І. Загальна характеристика галузі консти­туційного

права України. Наука конституційного права

Поняття, предмет та метод галузі конституційного права..………............................ 5

Система галузі конституційного права України. Консти­туційно-правові

норми і конституційно-правові інсти­тути ...................................................................... 9

Конституційно-правові відносини та їх особливості ………………………………... 13

Відповідальність в конституційному праві ................………………………………... 17

Джерела конституційного права ..................................……………………………….. 19

Наука конституційного права .....................................……………………………….... 22

Конституційне право України як навчальна дисцип­ліна ............................................. 24

Розділ II. Основи вчення про конституцію

Поняття та функції конституції .....……………………………………......................... 26

Види конституцій ........................................................……………………………….... 34

Властивості конституції України. Охорона конститу­ції України .............................. 37

Історія конституційного розвитку України. Новітня конституційна

реформа в Україні ...……………………………………………………………………. 40

Розділ III. Загальні засади конституційного ладу України

Поняття конституційного ладу та його засад .....……………………………….......... 47

Гуманістичні засади конституційного ладу України ………………………………....51

Республіканська форма правління ...............................……………………………….. 54

Унітарний державний устрій ...................................………………………………....... 57

Конституційні характеристики України як конститу­ційної держави......................... 58

Економічні, політичні, соціальні та духовно-культурні

засади конституційного ладу .....................................………………………………..... 65

Захист конституційного ладу України ........................……………………………….. 71

Розділ IV. Основи правового статусу людини і гро­мадянина

Сучасна концепція прав людини і її відображення в Конституції України .............. 73

Громадянство України..............................................………………………………....... 81

Основні права, свободи і обов'язки людини і грома­дянина ........................................ 89

Гарантії прав і свобод людини і громадянина ...........………………………………... 98

Розділ V. Народне волевиявлення (вибори, рефе­рендум)

Вибори, виборче право, принципи виборчого права України .................................. 108

Виборча система в Україні .…………………………………………………….......... 117

Виборчий процес в Україні ........................................………………………………... 120

Референдум ...................................................................……………………………..... 147

Розділ VI. Конституційна система органів держав­ної влади України

Поняття та ознаки органу державної влади ........………………………………........ 154

Система органів державної влади України ................………………………………. 160

Принципи організації і діяльності органів державної влади ..................................... 165

Розділ VII. Конституційно-правовий статус Верхов­ної Ради України

Місце Верховної Ради в системі органів державної влади…………………………..167

Чисельний склад та структура Верховної Ради Ук­раїни ............................................173

Статус народного депутата України ..…………………………………………….......175

Компетенція Верховної Ради України ...……………………………………………...182

Акти Верховної Ради України..................……………………………………………..187

Організація Верховної Ради України......……………………………………………...190

Порядок роботи Верховної Ради України…………………………………………….195

Законодавчий процес та його стадії ..………………………………………………...203

Розділ VIII. Конституційно-правовий статус Пре­зидента України

Місце та роль Президента України в конституційній системі

органів державної влади ..................................………………………………………. 210

Порядок обрання Президента України та строк його повноважень ......................... 212

Функції та компетенція Президента України .............…………………………….....219

Акти Президента України………………………………………….............................. 225

Адміністрація Президента України ...........................……………………………….. 228

Розділ IX. Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади

Місце та роль Кабінету Міністрів України

в кон­ституційній системі органів державної влади.............………………………... 230

Центральні органи виконавчої влади ..........................…………………………….... 238

Місцеві органи виконавчої влади ..............................……………………………….. 242

Розділ X. Конституційно-правові основи судової

системи та органів прокуратури

Конституційні принципи правосуддя в Україні..………………………………........ 244

Конституційний Суд України ......................................………………………………. 252

Конституційно-правовий статус прокуратури ...........………………………………. 256

Розділ XI. Конституційно-правові основи місцевого самоврядування

Поняття місцевого самоврядування ...............……………………………….............. 259

Теоретичні основи місцевого самоврядування ...........……………………………… 266

Історія становлення місцевого самоврядування в Україні......................................... 268

Повноваження місцевого самоврядування ....…………………………………............... 274

Система місцевого самоврядування ..—................………………………………….. 276

Матеріальна і фінансова основа місцевого самовряду­вання .................................... 290

Гарантії місцевого самоврядування ........................………………………………..... 295

Додаток І. Програма курсу «Конституційне право України» ................................. 298

Додаток II. Глосарій основних понять та термінів,

які використані у посібнику .................…………………………………………………..... 307

Навчальне видання

Кравченко Віктор Віталійович

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Головний редактор Гайдук Н. М.

Художнє оформлення Ковальчук М. А.

Комп'ютерна верстка Конопльова Л. І.

Здано до набору 28.02.2000 р. Підписано до друку 11.04.2000 р. Формат 84х108/32.

Папір офсетний. Гарнітура Тип Таймс. Друк високий. Умовн. друк. арк. 16.8.

Тираж 3000 пр. Зам. № 0-120,

Оригінал-макет виготовлений у ТОВ «Атіка»,

Київ-34, вул. Ярославів Вал 36-Е

Свідоцтво № 30577569 від 07.12.99.

Надруковано на АТ «Київська книжкова фабрика»