2. Виборча система України

Термін виборча система в науці конституційного права також використовується в двох значеннях – широкому і вузькому.

У широкому значенні під виборчою системою розумі­ють систему суспільних відносин, які складаються в зв'язку з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формування. Ці відносини регулюються конс­титуційно-правовими нормами, які в сукупності утворю­ють конституційно-правовий інститут виборчого права.

Виборча система у вузькому значенні – це певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидата­ми в залежності від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб. При цьому виділяють три основних види виборчих систем, які відрізняються порядком встановлення результатів голосування¹:

1) мажоритарну (від франц. majoritee – більшість), за якою обраними вважаються кандидати, які набрали більшість голосів виборців по виборчому округу, в якому вони балотувалися (мажоритарна система історично ста­ла першою);

2) пропорційну, за якою розподіл мандатів між парті­ями, що виставляли своїх кандидатів до представницько­го органу, здійснюється у відповідності з отриманою ни­ми кількістю голосів виборців (зрозуміло, що пропор­ційна система може бути застосована лише при виборах .колегіального органу). Ідею пропорційної системи сфор­мулював Луї Сен-Жюст у 1793 році, але вперше вона бу­ла застосована лише в кінці XIX ст. (Сербія, 1888 р.; Бе­льгія, 1889 р. тощо). Сьогодні пропорційна система за­стосовується більше як у 60 країнах;

3) змішану, яка передбачає поєднання перших двох систем: обрання однієї частини депутатів здійснюється за мажоритарною системою, тобто по виборчим округам, іншої – за партійними списками.

У свою чергу кожний з цих видів має багато різнови­дів (див., наприклад, таблицю 1).

Таблиця І

Мажоритарна система та її різновиди

Мажоритарна система відносної більшості	Мажоритарна система абсолютної більшості	Мажоритарна система кваліфікованої більшості
Обраним вважається кандидат, що отримав більше голосів, ніж будь-який інший з кандидатів, які балотувалися по даному округу	Обраним вважається кандидат, який набирає більше половини: а) від загальної кількості зареєстрованих по округу виборців; б) від загальної кількості поданих на вибори голосів; в) від загальної кількості дійсних голосів.	Обраним вважається кандидат, який отримав кваліфіковану більшість голосів виборців (2/3, ¾ тощо).

З позиції забезпечення демократичного характеру ви­борів і мажоритарна, і пропорційна системи мають як пев­ні недоліки, так і переваги. Так, мажоритарна система не забезпечує адекватного представництва в парламенті пар­тій за результатами голосування — партія, яка отримала більшість голосів виборців за певних обставин може отримати в парламенті меншість місць. Тоді, як мажори­тарна система, яка надає переваги великим партіям, забез­печує політичну стабільність та керованість країною.

Пропорційна система на перший погляд здається більш демократичною, але вона може сприяти утворен­ню в парламенті дрібних фракцій, що ускладнює процес формування парламентської більшості і призводить до дезорганізації його діяльності та політичної нестабільно­сті в суспільстві. Тобто ефективно вона може функціо­нувати лише за умови реальної багатопартійності та від­сутності поляризації політичних сил у суспільстві. Крім того, голосування не за конкретних кандидатів, а за пар­тійні списки може використовуватися у власних ін­тересах партійною верхівкою, якщо ці списки формую­ться келійно, без урахування поглядів рядових членів партії та партійного електорату.

Змішані системи застосовуються з метою поєднати переваги мажоритарної і пропорційної систем та перебо­роти їх недоліки. При цьому поняття «змішана виборча система» в літературі тлумачиться в широкому та вузь­кому значенні¹.

В першому значенні вона являє собою одночасне за­стосування при формуванні виборного органу мажорита­рної та пропорційної систем, наприклад, в Україні та Ро­сії при парламентських виборах.

У другому значенні змішана виборча система означає схрещення окремих елементів мажоритарної та пропорційної систем. При цьому виділяють два різновиди таких систем:

а) засновані на переважному використанні елементів пропорційної системи (посилена пропорційна система або система з премією для більшості), наприклад, у Греції;

б) засновані на переважному використанні елементів мажоритарної системи, наприклад, у Німеччині та Італії.

В Україні застосовуються різні виборчі системи: при виборах народних депутатів України – змішана система (в її широкому значенні), а при виборах депутатів місце­вих рад, сільських, селищних, міських голів – мажорита­рна система відносної більшості.