2. Порядок обрання Президента України

та строк його повноважень

Порядок обрання Президента України визначається Конституцією України (ст. 103) та Законом України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р.

Загальні умови президентських виборів. Прези­дент України обирається безпосередньо виборцями. Та­кий спосіб обрання Президента, як правило, використовується в державах з президентськими та квазіпрезидентськими формами правління, де реалізується модель «жорсткого» розподілу влад. Це пов'язано з тим, що по­дібна модель передбачає необхідність формування вико­навчої гілки влади непарламентським шляхом (так, в президентських республіках виконавча влада здійснює­ться безпосередньо Президентом, а в квазіпрезидентських – урядом та іншими органами виконавчої влади, які формуються Президентом) з тим, щоб забезпечити її автономність по відношенню до законодавчої гілки влади.

Згідно з Конституцією України вибори Президента здійснюються на основі загальних принципів виборчого права України – вільних виборів, загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосу­вання.

Конституція України встановлює додаткові, порівня­но з виборами народних депутатів чи місцевими вибора­ми, обмеження щодо пасивного виборчого права грома­дян при виборах Президента:

- по-перше, підвищується віковий ценз (з 18 при міс­цевих виборах та 21 року при виборах народних депута­тів України до 35 років при виборах Президента). Це обумовлено тим, що діяльність глави держави потребує значного життєвого та політичного досвіду, належного освітнього рівня, здатності до вирішення складних полі­тичних, правових, економічних та соціальних проблем, а це, у свою чергу, досягається з відповідним віком;

- по-друге, при виборах Президента встановлюється ценз осілості – десять останніх перед днем виборів років проживання в Україні. Це обмеження обумовлене тим, ідо глава держави має бути досить добре обізнаний з різ­ними аспектами суспільного життя країни, його мають добре знати виборці;

- по-третє, встановлюється заборона одній і тій са­мій особі обиратися Президентом більше ніж два стро­ки підряд. Обрання на третій чи четвертий строк також можливе, але лише після перерви.

Порядок і строки призначення виборів. Вибори Президента можуть бути черговими, позачерговими (до­строковими) і повторними.

Чергові вибори призначаються Верховною Радою на останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Пре­зидента.

Позачергові вибори проводяться за призначенням Верховною Радою в період дев'яноста днів від дня при­пинення повноважень Президента.

Повторні вибори призначаються Верховною Радою за поданням Центральної виборчої комісії, яке вносить­ся не пізніше, як на десятий день після встановлення результатів виборів, у випадку, коли на виборах Прези­дента балотувалося не більше двох кандидатів у Прези­денти і жодного з них не було обрано, а також у разі визнання виборів Президента такими, що не відбулися, або недійсними, або якщо повторне голосування не да­ло змоги визначити кандидата, обраного Президен­том. При цьому Верховна Рада приймає рішення про проведення повторних виборів Президента у місячний строк з дня одержання подання Центральної виборчої комісії.

Порядок висування і реєстрації кандидатів, прове­дення передвиборної агітації, голосування, визначення результатів виборів детально регламентується Законом України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р.

Висування і реєстрація кандидатів у президенти. Висувати претендентів на кандидатів у Президенти мають право:

1) партії (виборчі блоки) після їх реєстрації Міністерством юстиції України;

2) збори виборців, якщо в них беруть участь не менш, як 500 громадян України, що мають право голосу. Збори виборців можуть проводитися за місцем проживання або на підприємствах, в установах, організаціях.

Реєстрація кандидата в Президенти здійснюється Цен­тральною виборчою комісією, якщо його кандидатуру підтримають своїми підписами не менш, як один міль­йон громадян України, які мають право голосу, в тому числі не менш, як 30 000 громадян у кожному з двох тре­тин регіонів.

Результати виборів президента встановлює Центральна виборча комісія на підставі протоколів територі­альних виборчих комісій не пізніше, як у п'ятиденний строк після дня виборів.

Обраним Президентом вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Вибори Президента України можуть бути визнані не­дійсними, якщо в їх ході або при підрахунку голосів ма­ли місце порушення, що суттєво вплинули на підсумки голосування.

Повідомлення про результати виборів Президента публікується Центральною виборчою комісією не піз­ніш, як на третій день після підписання протоколу про результати виборів.

Строк повноважень Президента – п'ять років. Ново­обраний Президент вступає на пост не пізніше, ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на уро­чистому засіданні Верховної Ради. Урочиста церемонія вступу на посаду глави держави отримала назву інаугу­рація (англ. inauguration).

Президент, обраний на позачергових виборах, скла­дає присягу в п'ятиденний строк після офіційного ого­лошення результатів виборів.

Текст присяги Президента встановлено в ст. 104 Кон­ституції України: «Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей висо­кий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зо­бов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і доб­робут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх спів­вітчизників, підносити авторитет України у світі».

Приведення Президента до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.

Свої обов'язки Президент виконує до вступу на пост новообраного Президента. Проте Конституція України (ст. 108) передбачає можливість і дострокового припи­нення повноважень Президента в разі:

1) відставки;

2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3) усунення з поста в порядку імпічменту;

4) смерті.

Умови та процедура відставки Президента не отри­мали чіткої регламентації в Конституції та в чинному законодавстві України. Звичайно під відставкою розумі­ють залишення державної посади особою, що її займає, за власним бажанням або усунення її з цієї посади в силу причин об'єктивного чи суб'єктивного характеру¹.

У конституційному праві відставка виступає важли­вою формою політичної відповідальності відповідних органів державної влади та посадових осіб, проте вона може стати результатом як особистих причин, так і об'єктивних наслідків. Наприклад, відставка Кабінету Міністрів унаслідок прийняття Верховною Радою резо­люції недовіри Кабінетові Міністрів України, або добро­вільна відставка міністра в зв'язку з його незгодою з по­літикою уряду. Аналіз положень статей 108, 109 Консти­туції України дозволяє зробити висновок, що під відставкою Президента слід розуміти залишення поста Президента виключно з власної ініціативи і при забезпе­ченні повної добровільності прийняття такого рішення.

Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відстав­ку на засіданні Верховної Ради України.

Неможливість виконання Президентом своїх повно­важень за станом здоров'я згідно з ст. 110 Конституції України має бути встановлена на засіданні Верховної Ради і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подан­ня Верховного Суду України, – за зверненням Верховної Ради і медичного висновку. Неможливість виконання Президентом своїх повноважень за станом здоров'я, як уявляється, означає такий стан здоров'я Президента, внаслідок якого він не лише не може виконувати свої обов'язки на час обговорення цього питання Верховною Радою, але не зможе їх виконувати і в майбутньому. Це означає, що тимчасовий розлад здоров'я не може бути підставою для прийняття рішення про дострокове припинення повноважень Президента внаслідок неможливо­сті виконання ним своїх повноважень за станом здо­ров'я.

За загальним правилом Президент як глава держави не несе політичної або юридичної відповідальності за свої дії. Юридична невідповідальність гарантується ін­ститутом недоторканності, а політична – інститутом контрасігнатури, під чим розуміють скріплення акту Президента підписом Прем'єр-міністра та міністра, відповідального за акт та його виконання. Проте, в особли­вих випадках Президент підлягає відповідальності, що передбачено ст. 111 Конституції України - він може бу­ти усунутий з поста Верховною Радою в порядку імпіч­менту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.

Інститут імпічменту виступає надійною гарантією проти зловживання владою та порушення главою держа­ви конституції і законів держави.

Конституція України та Регламент Верховної Ради України передбачають досить складну процедуру імпіч­менту.

Так, застосування процедури імпічменту можливе за

умови:

1. наявності висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину;

2. наявності висновку Конституційного Суду України щодо додержання конституційної процедури розсліду­вання і розгляду справи про імпічмент.

Президент має право заявити про відмову від участі в процедурі імпічменту, що тягне за собою припинення його повноважень на підставі, передбаченою ст. 109 Конституції України (відставка Президента).

Сама процедура імпічменту включає такі стадії:

1. ініціювання питання про усунення Президента з поета в порядку імпічменту більшістю від конститу­ційного складу Верховної Ради України;

2. прийняття Верховною Радою не менш, як двома третинами від її конституційного складу рішення про звинувачення Президента;

3. прийняття Верховною Радою не менш, як трьома четвертими від її конституційного складу рішення про усунення Президента з поста.

Для проведення розслідування Верховна Рада Украї­ни створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеці­альні слідчі. Спеціальна тимчасова слідча комісія має право користуватися всіма засобами встановлення істи­ни: допитувати свідків, вимагати і досліджувати (вивча­ти) документи, проводити експертизи, слідчі експери­менти тощо.

Усунення Президента з поста автоматично припиняє виконання ним своїх обов'язків, він втрачає недоторкан­ність та може бути притягнений до юридичної відпові­дальності як звичайний громадянин.

У разі дострокового припинення повноважень Пре­зидента виконання обов'язків Президента на період до обрання і вступу на пост нового Президента покладаєть­ся на Прем'єр-міністра України. При цьому. Прем'єр-міністр у період виконання ним обов'язків Президента не може здійснювати його повноваження в повному об­сязі. Зокрема, він не вправі:

• звертатися з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

• призначати всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України, проголошувати всеукраїнський ре­ферендум за народною ініціативою;

• припиняти повноваження Верховної Ради України;

• призначати за поданням Прем'єр-міністра членів Кабінету Міністрів України, керівників інших централь­них органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняти їхні повноважен­ня на цих посадах;

• призначати половину складу Ради Національного банку України;

• призначати на посади та звільняти з посад за зго­дою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна Ук­раїни, Голову Державного комітету телебачення і радіо­мовлення України;

• утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах ко­штів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

• скасовувати акти Кабінету Міністрів України та ак­ти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

• призначати третину складу Конституційного Суду України;

• нагороджувати державними нагородами;

• встановлювати президентські відзнаки та нагоро­джувати ними;

• здійснювати помилування.