3. Виборчий процес в Україні

Виборчий процес – це врегульована правовими та іншими соціальними нормами діяльність органів, органі­зацій, окремих громадян, їх колективів і груп з підготов­ки та проведення виборів до представницьких та інших виборних органів державної влади і місцевого самовря­дування.

Ця діяльність здійснюється в певній, чітко визначені виборчим законодавством послідовності і складається з кількох етапів-стадій виборчого процесу. В науці конс­титуційного права звичайно виділяють такі стадії вибор­чого процесу:

призначення виборів;

утворення виборчих органів;

утворення виборчих округів та виборчих дільниць;

складання списків виборців (реєстрація виборців);

висування і реєстрація кандидатів;

передвиборна агітація;

голосування, підрахунок голосів виборців, встанов­лення та оприлюднення результатів виборів.

1. Призначення виборів є першою стадією виборчого процесу, і вона полягає у встановленні уповноваженим органом дати голосування. Виборче законодавство від­повідно до положень Конституції України встановлює порядок призначення виборів народних депутатів залеж­но від виду виборів, які можуть бути черговими, позачер­говими (достроковими), повторними, а також замість депутатів, які вибули.

Так, чергові вибори народних депутатів не призна­чаються, а проводяться без призначення в день, чітко визначений Конституцією України (ч. 1 ст. 77) – в останню неділю березня четвертого року повноважень Верхо­вної Ради України. А виборчий процес розпочинається з моменту оголошення Центральною виборчою комісією про початок виборчої кампанії.

Позачергові вибори народних депутатів України від­повідно до п. 7 ст. 106 Конституції України призначаю­ться Президентом України, а рішення про початок ви­борчої кампанії приймає Центральна виборча комісія не пізніше як за 60 днів до дня виборів.

Можливість проведення повторних виборів народних депутатів України за чинним Законом обмежена двома випадками – якщо вибори визнаються недійсними або такими, що не відбулися. Рішення про проведення по­вторних виборів приймає Центральна виборча комісія. При цьому, вони призначаються не пізніше як через місяць після дня визнання виборів недійсними або такими, що не відбулися.

Вибори народних депутатів замість тих, які вибули, призначаються Центральною виборчою комісією не піз­ніше як за три місяці до дня їх проведення. Закон також встановив певні обмеження щодо проведення виборів замість депутатів, які вибули, – в останній рік повнова­жень Верховної Ради України (тобто протягом четвертого року повноважень її діючого складу) вони не проводяться.

Чергові і позачергові вибори Президента України та вибори до органів місцевого самоврядування признача­ються Верховною Радою України в строки, передбачені Конституцією та виборчим законодавством України.

Повторні вибори Президента України призначаються Верховною Радою України в місячний строк з дня одер­жання подання Центральної виборчої комісії.

Рішення про проведення повторних виборів до орга­нів місцевого самоврядування приймає відповідна тери­торіальна виборча комісія, а місцеві вибори замість тих депутатів, які вибули – відповідні ради. Рішення про проведення місцевих виборів у разі утворення нової ад­міністративно-територіальної одиниці призначаються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною. Київською, Севастопольською міською радою.

2. Утворення виборчих органів. Функції виборчих органів в Україні здійснюють виборчі комісії – спеціаль­ні колегіальні виборчі органи, що утворюються для під­готовки і проведення виборів до органів публічної влади, що обираються безпосередньо громадянами.

До системи виборчих комісій входять: Центральна (головний виборчий орган України, який очолює систе­му виборчих комісій по виборах народних депутатів та Президента України), територіальні (утворюються для проведення місцевих виборів), окружні (діють у межах одномандатних виборчих округів) та дільничні (діють у межах виборчих дільниць) виборчі комісії.

Порядок утворення, повноваження та організація ро­боти виборчих комісій, статус їх членів, гарантії діяльності виборчих комісій визначаються Конституцією та виборчим законодавством України.

У своїй діяльності щодо підготовки та проведення виборів виборчі комісії незалежні від інших органів, ор­ганізацій та установ: ніхто не може втручатися у вирі­шення питань, віднесених до їх компетенції. У разі при­йняття виборчими комісіями рішень, що суперечать чинному законодавству України або виходять за межі їх компетенції, вони можуть бути скасовані комісіями ви­щого рівня або судом.

Центральна виборча комісія (ЦВК) складається з 15 членів, які призначаються на посаду Верховною Ра­дою України за поданням Президента України (п. 21 ст. 85 Конституції України). Комісія працює на постійній основі, її члени звільняються від виконання виробничих або службових обов'язків за попереднім місцем роботи.

Членом ЦВК може бути громадянин України, який на день призначення досяг 25 років, має право голосу, проживає в Україні не менше п'яти останніх років та володіє державною мовою. Член Комісії не може бути на­родним депутатом України, не може мати інший пред­ставницький мандат, входити до складу органів виконав­чої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, займатися підприємницькою або іншою діяльністю. На період здійснення своїх повноважень він припиняє членство в політичній партії, членом якої був до призначення на посаду. Перед вступом на посаду член Комісії складає присягу на пленарному засіданні Верхо­вної Ради України.

Члени Комісії обирають зі свого складу Голову Комі­сії, заступника Голови Комісії та секретаря Комісії. Го­лова Комісії, заступник Голови Комісії, секретар Комісії, а також не менш як третина інших членів Комісії повин­ні мати вищу юридичну освіту. Строк повноважень чле­нів Комісії — 6 років.

Основними функціями Центральної виборчої комісії згідно з Законом України «Про Центральну виборчу ко­місію» від 17 грудня 1997 року є:

• організація підготовки і проведення виборів Прези­дента України, народних депутатів України та всеук­раїнського референдуму (розробка і затвердження кош­торису витрат на підготовку і проведення виборів, утворення виборчих округів, встановлення форми виборчих бюлетенів, встановлення форми підписних листів тощо);

• забезпечення реалізації і захисту конституційних ви­борчих прав громадян України при проведенні виборів Президента України та народних депутатів України, прав громадян України брати участь у всеукраїнському референдумі;

• керівництво діяльністю виборчих комісій, які утво­рюються для проведення виборів Президента України та народних депутатів України, здійснення методичного забезпечення їх діяльності;

• консультативно-методичне забезпечення діяльності виборчих комісій при проведенні виборів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів і місцевих рефе­рендумів;

• контроль за виконанням виборчого законодавства та забезпечення його однакового застосування;

• виконання повноважень окружної виборчої комісії багатомандатного загальнодержавного виборчого округу.

Вимоги Комісії, її Голови, заступника голови, секре­таря та інших членів комісії, пов'язані з виконанням ни­ми повноважень Комісії, є обов'язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, по­літичних партій, виборчих блоків партій, інших об'єд­нань громадян, підприємств, установ і організацій, їх посадових осіб, виборчих комісій та комісій із всеукраїн­ського референдуму.

Територіальна виборча комісія по місцевих виборах утворюється відповідно сільською, селищною, міською, районною в місті, районною, обласною радою не пізніше як за 75 днів до дня місцевих виборів у складі голови, заступника голови, секретаря і 6-12 членів комісії з ура­хуванням пропозицій легалізованих відповідно до закону місцевих осередків політичних партій (блоків), громад­ських організацій, що діють на відповідній території, а також зборів виборців. Її основними повноваженнями є:

1) здійснення на відповідній території контролю за виконанням Закону України «Про вибори депутатів міс­цевих рад та сільських, селищних, міських голів»;

2) утворення виборчих округів;

3) спрямування діяльності окружних та дільничних виборчих комісій; встановлення порядку використання коштів на проведення виборів, їх розподіл між окружними та дільничними виборчими комісіями; встановлення результатів виборів на території відповідної адміністра­тивно-територіальної одиниці тощо.

Повноваження та порядок діяльності територіаль­них виборчих комісій при місцевих виборах визначаєть­ся Законом України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 24 січня 1998 року.

Територіальні виборчі комісії по виборах Президент та України утворюються не пізніш як за 70 днів до дня проведення виборів Президента України рішенням від­повідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських рад у складі голови, заступника голови, секретаря та членів комісії за поданнями партій (блоків), від яких зареє­стровані кандидати у Президенти України, а також за поданнями кандидатів у Президенти України, які зареєс­тровані Центральною виборчою комісією від зборів виборців.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про вибори Президента України» територіальна виборча комісія при виборах Президента України:

1) здійснює в межах відповідного територіального виборчого округу контроль за додержанням законодав­ства про вибори Президента України;

2) утворює виборчі дільниці, у випадках, передбаче­них цим Законом, встановлює єдину нумерацію вибор­чих дільниць, зазначає межі кожної виборчої дільниці по відповідному територіальному виборчому округу, про що доводить до відома громадян;

3) утворює дільничні виборчі комісії у випадках, пе­редбачених цим Законом;

4) спрямовує діяльність дільничних виборчих комісій;

5) у порядку, встановленому Центральною виборчою комісією, вирішує, як юридична особа, питання розподі­лу коштів між дільничними виборчими комісіями, конт­ролює забезпечення дільничних виборчих комісій при­міщеннями, транспортом, засобами зв'язку, в межах своєї компетенції розглядає і вирішує інші питання матеріально-технічного забезпечення виборів на відповід­ній території;

6) контролює складання списків виборців і подання їх для загального ознайомлення;

7) організовує зустрічі кандидатів з виборцями спіль­но з відповідними органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;

8) забезпечує передачу виборчим комісіям виборчих бюлетенів встановленого зразка, виготовлення та поста­чання бланків іншої документації відповідно до цього Закону;

9) встановлює підсумки голосування по територіаль­ному виборчому округу, складає протокол про підсумки голосування та надсилає його до Центральної виборчої комісії;

10) забезпечує проведення повторного голосування відповідно до рішення Центральної виборчої комісії про призначення повторного голосування по виборах Президента України, а також проведення повторних виборів відповідно до цього Закону;

11) розглядає в межах своїх повноважень звернення, заяви і скарги щодо організації та проведення виборів на відповідній території, а також звернення, заяви і скарги на рішення та дії чи бездіяльність дільничних виборчих комісій і приймає по них рішення;

12) заслуховує інформацію дільничних виборчих ко­місій, місцевих органів виконавчої влади та органів міс­цевого самоврядування з питань, пов'язаних з підготов­кою і проведенням виборів Президента України тощо;

Окружні і дільничні виборчі комісії мають тимчасовий статус, їх утворення віднесено до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого само­врядування – обласних, районних, міських, районних у містах, селищних та сільських рад, або виконавчих комітетів відповідних місцевих рад. Строки утворення комісій: окружні по виборах народних депутатів України – не піз­ніше як за 90, окружні по місцевих виборах – не пізніше як за 65, а дільничні – не пізніше як за 45 днів до дня про­ведення виборів. Встановленим законом термін щодо утворення дільничних виборчих комісій може бути не до­триманий при формуванні дільничних виборчих комісій виборчих дільниць, утворених у місцях тимчасового пере­бування виборців та на суднах, які перебувають у день виборів у плаванні. У виняткових випадках такі комісії утворюються не пізніше, як за 5 днів до дня виборів.

Рішення про утворення окружних виборчих комісій приймається на сесії обласної ради (Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Київської і Севастополь­ської міських рад), а про утворення дільничних виборчих комісій – на сесії сільської, селищної, міської, районної в місті рад.

Слід зазначити, що на практиці може скластися така ситуація, коли рада не має можливості або неспроможна утворити певну окружну чи дільничну виборчу комісію (наприклад, у разі дострокового припинення повнова­жень ради), що може призвести до порушення виборчого процесу на відповідній території. З метою запобігання таким випадкам Закон «Про вибори народних депутатів України» (ч. 9, 14 ст. 10) передбачає можливість утво­рення окружних і дільничних виборчих комісій по вибо­рах народних депутатів України вищими виборчими ко­місіями (окружних – Центральною виборчою комісією, а дільничних – окружними), якщо у визначені Законом строки вони не будуть утворені відповідними радами. При виборах Президента України подібна ситуація може скластися під час формування територіальних комісій. Тому Закон України «Про вибори Президента України» (ст. 14) передбачає, що у разі, коли рада в установлений цим Законом строк не утворить територіальні виборчі комісії, ці комісії утворюються не пізніш як за 65 днів до дня виборів Центральною виборчою комісією.

Окружні виборчі комісії здійснюють контроль за ви­конанням виборчого законодавства на території вибор­чого округу; реєструють кандидатів та їх довірених осіб; затверджують текст виборчого бюлетеня по виборчому округу та забезпечують виготовлення виборчих бюлете­нів і доставку їх дільничним виборчим комісіям; встано­влюють результати виборів у виборчому окрузі; органі­зовують проведення повторного голосування тощо.

Дільнична виборча комісія перевіряє точність списку виборців на виборчій дільниці; забезпечує можливість ознайомлення виборців зі списком виборців, приймає і розглядає заяви про помилки та неточності в списку і вирішує питання про внесення відповідних змін до нього; завчасно вручає або надсилає виборцям іменні запро­шення із зазначенням дати проведення виборів, адреси приміщення для голосування, часу початку і закінчення голосування; створює умови для ознайомлення виборців зі списками і відомостями про кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, їх передвиборними програмами, а також зі списками кандида­тів. зареєстрованих в одномандатному виборчому окрузі та їх передвиборними програмами; забезпечує підго­товку приміщення для голосування та виготовлення ви­борчих скриньок; організовує голосування на виборчій дільниці; проводить підрахунок голосів, поданих на ви­борчій дільниці; розглядає заяви і скарги з питань підго­товки виборів та організації голосування на виборчій дільниці і приймає по них рішення; здійснює інші повноваження відповідно до законів України.

Всі виборчі комісії організовують свою роботу гласно і відкрито. Їх діяльність будується на демократичних засадах. Основною формою роботи комісій є відкриті засідання, де розглядаються та вирішуються найважли­віші питання, віднесені виборчим законодавством Украї­ни до їх відання. На засіданнях виборчих комісій мають право бути присутніми кандидати в депутати, уповно­важені особи від політичних партій, виборчих блоків партій, довірені особи кандидатів у депутати, офіційні спостерігачі, а також інші особи, передбачені законом. .

Засідання виборчої комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини її складу, а рішення приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів осіб, що входять до складу комісії, присутніх на засіданні комісії.

Рішення виборчих комісій, прийняті в межах Їх ком­петенції, є обов'язковими. На засіданнях комісії ведеться протокол, який підписується головою комісії або головуючим на засіданні комісії та її секретарем.

У приміщеннях виборчих комісій для прийому гро­мадян встановлюється чергування членів комісії. При­ймати документи та звернення, які надходять до комісії, мають право лише голова, заступник голови, секретар або член комісії. Порядок реєстрації цих документів та звернень визначається комісією самостійно.

Виборчі комісії інформують виборців про свої засі­дання та прийняті на них рішення.

3. Утворення виборчих округів та виборчих діль­ниць.

Виборчий округ – це територіальна або інша вибор­ча одиниця, в межах яких об'єднуються виборці для об­рання депутатів.

Виборче законодавство України передбачає формування лише територіальних виборчих округів, тобто та­ких, що формуються за територіальною ознакою¹.

Залежно від того, скільки депутатів обирається в ко­жному виборчому окрузі, розрізняють одномандатні (уніномінальні) та багатомандатні (поліномінальні або плюриномінальні) виборчі округи. Від одномандатного виборчого округу обирається лише один депутат, і вони утворюються при застосуванні мажоритарної виборчої системи. Від багатомандатного виборчого округу оби­раються два і більше депутати, і ці округи утворюються, як правило, при застосуванні пропорційної системи.

Виборче законодавство України передбачає утворен­ня як одномандатних (для виборів половини народних депутатів України, для виборів депутатів сільських, се­лищних, міських, районних у містах рад, сільських, се­лищних, міських голів), так і багатомандатних — за­гальнодержавного (для виборів половини народних де­путатів України) та мажоритарних багатомандатних (для виборів депутатів районних, обласних рад) виборчих округів. При цьому одномандатні виборчі округи для об­рання народних депутатів України утворюються Цент­ральною виборчою комісією за пропозиціями відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських рад, а для виборів депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів – територіальними виборчими комісіями.

При утворенні одномандатних: округів для виборів народних депутатів України повинні бути дотримані такі вимоги:

1) приблизна рівність округів за кількістю виборців з максимально допустимим відхиленням від середньої норми представництва десять відсотків. Ця вимога до­зволяє забезпечити реалізацію конституційного принци­пу рівного виборчого права шляхом встановлення рівної ваги голосів виборців. Таким чином виключається мож­ливість використання виборчої географії (джеррімендерінгу) – умисного порушення єдиної норми представниц­тва при нарізці виборчих округів;

2) виборчий округ повинен становити єдину територію: не допускається утворення виборчих округів з тери­торій, які не межують одна з одною,

3) при нарізці виборчих округів має бути забезпечена можливість представництва у Верховній Раді України національних меншин: місцевості, де компактно прожи­вають окремі національні меншини, не повинні виходити за межі виборчого округу.

За умови дотримання цих вимог враховується також і адміністративно-територіальний устрій України.

Повідомлення про утворення одномандатних виборчих округів для виборів народних депутатів України із зазначенням їх номера, центру, територіальних меж та кількості виборців у кожному виборчому окрузі публіку­ється Центральною виборчою комісією у державних засобах масової інформації не пізніше як за 120 днів до дня виборів.

Територією багатомандатного загальнодержавного виборчого округу для виборів народних депутатів Украї­ни є вся територія України, а його центром – міст» Київ. Виборцями цього округу є усі громадяни України, які мають виборче право.

Виборчі дільниці – це територіальні одиниці, що об'єднують виборців спільним місцем голосування. Згід­но з Законом України «Про вибори народних депутатів України» (ст. 8) виборчі дільниці утворюються окруж­ними виборчими комісіями за поданням Київської, Сева­стопольської міських рад, районних рад» міських рад у межах території одномандатних виборчих округів, а в разі відсутності таких подань – на підставі пропозицій відповідних міських голів або голів рад для проведення голосування і підрахунку голосів у межах виборчих округів.

Згідно з Законом України «Про вибори депутатів міських рад та сільських, селищних, міських голів» (ст. 13) виборчі дільниці утворюються сільською, селищною, міською, районною в місті радою або її виконавчим комітетом. При виборах Президента України виборчі дільниці утворюються територіальними виборчими комісіями за поданням сільських, селищних, міських (міст, – де немає районних рад), районних у містах рад, а у разі від­сутності таких подань – за пропозицією відповідно сіль­ських, селищних, міських голів, голів районних у містах

рад або посадових осіб, які відповідно до закону здійс­нюють їх повноваження (ст. 12 Закону України «Про ви­бори Президента України»).

Порядок утворення виборчих дільниць базується на дотриманні територіального принципу: територія ра­йонів та міст, що входять до виборчих округів, поділяє­ться на виборчі дільниці таким чином, щоб вони охоп­лювали всіх виборців, які проживають у межах цих ви­борчих округів, усі розташовані на їх території населені пункти.

Водночас виборче законодавство України передбачає можливість утворення виборчих дільниць і в місцях тим­часового перебування виборців — у стаціонарних ліку­вальних, санаторно-оздоровчих закладах, на суднах, які перебувають у день виборів у плаванні, а також при пре­дставництвах України за кордоном та, як виняток, з до­зволу Центральної виборчої комісії – у військових час­тинах. Такі виборчі дільниці входять до виборчих окру­гів за місцем їх розташування, за місцем приписки судна або виборчого округу, визначеного Центральною вибор­чою комісією (при виборах Президента України та на­родних депутатів України). Встановлені законом норми (від 20 до 3000 виборців) дозволяють утворювати вибор­чі дільниці на всій території України, в тому числі й у малонаселених (зокрема гірських) районах, а також у місцях тимчасового перебування виборців та при представництвах України за кордоном. Це є важливою гаран­тією реалізації загального виборчого права громадян України не залежно від місця їх проживання або тимча­сового перебування.

Однією з головних вимог, які мають бути дотримані при утворенні виборчих дільниць, є забезпечення вибор­цям належних умов для голосування. При цьому врахо­вуються: наявність приміщення, де можна було б органі­зувати голосування, зручність його використання вибор­цями, наявність зв'язку тощо.

Для зручності голосування виборчі дільниці утворю­ються як спільні для виборів народних депутатів України в одномандатному та багатомандатному загальнодержа­вному виборчих округах, а у випадках, коли ці вибори проводяться одночасно з місцевими, – також спільними для виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищ­них, міських голів.

Виборці повинні бути своєчасно повідомлені про утворення виборчих дільниць, межі кожної виборчої дільниці, склад і місцезнаходження дільничних виборчих комісій та приміщень для голосування.

4. Складання списків виборців (реєстрація виборців).

Список виборців є документом, на підставі якого виборцям у день виборів видаються виборчі бюлетені. Списки виборців складаються з метою, по-перше, надати можливість проголосувати кожному виборцю, забезпечи­вши тим самим реалізацію конституційного принципу за­гального виборчого права; по-друге, виключити участь у виборах осіб, які згідно зі ст. 70 Конституції України не мають права голосу. Під час складання списків виборців також забезпечується дотримання конституційного прин­ципу рівного виборчого права: виборець включається до списку виборців лише на одній виборчій дільниці (за міс­цем постійного проживання або тимчасового перебування, на суднах, які перебувають у день виборів у плаванні).

Зі світового досвіду відомі два основні способи скла­дання списків виборців: шляхом необов'язкової (особис­тої або добровільної) реєстрації виборців, коли грома­дянин повинен сам турбуватися про своє включення до списку виборців та зареєструватися у відповідному орга­ні як виборець, та шляхом обов'язкової (публічної) реєс­трації, яка передбачає автоматичне включення прізвища виборця до списку виборців при досягненні ним необ­хідного віку.

Виборче законодавство України передбачає обов'яз­кову реєстрацію виборців: до списків виборців включа­ються всі громадяни України, яким на день виборів виповнюється вісімнадцять років та які на момент скла­дання списку постійно проживають на території відповід­ної виборчої дільниці і мають право голосу.

Списки виборців складаються виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (де во­ни утворені) рад, а в містах Києві та Севастополі – від­повідними місцевими державними адміністраціями, пе­редбаченими Конституцією України, по кожній виборчій дільниці і передаються дільничним виборчим комісіям не пізніше як за 40 днів до дня виборів. Військовослуж­бовці, які голосуватимуть на виборчих дільницях, роз­ташованих за межами військових частин, включаються до списків виборців по відповідних виборчих дільницях на підставі даних, поданих до органів, що складають списки виборців, командирами військових частин.

На виборчих дільницях, утворених у стаціонарних лікувальних, санаторно-оздоровчих закладах, інших міс­цях тимчасового перебування виборців з обмеженими можливостями пересування, на суднах, що у день вибо­рів перебувають у плаванні, на виборчих дільницях при представництвах України за кордоном, а також у війсь­кових частинах, розташованих за межами населених пунктів, списки виборців складаються за тією ж формою відповідними дільничними виборчими комісіями за поданням керівників відповідних закладів, капітанів суден, командирів військових частин тощо.

До списків виборців включаються всі громадяни Ук­раїни, які на день виборів досягли (досягнуть) вісімнад­цятирічного віку, мають право голосу та на момент скла­дання списку проживають на території відповідної ви­борчої дільниці. За відсутності відомостей про місяць і день народження громадянина вважається, що він народився 1 січня відповідного року.

Виборче законодавство України закріплює спеціальні гарантії, що забезпечують доступ до інформації про спи­ски виборців. Так, громадяни України можуть звертатися до дільничних виборчих комісій з проханням надати їм можливість ознайомитися зі списками виборців і переві­рити правильність відомостей, які містяться в них.

Так, неправильності в списках виборців можуть бути оскаржені громадянами в дільничній виборчій комісії, а рішення дільничної виборчої комісії про відхилення та­ких заяв – у суді. При цьому оскаржуються не лише рі­шення дільничної виборчої комісії щодо заяв про непра­вильності в списках виборців, а й дії чи бездіяльність дільничної виборчої комісії, пов'язані із невнесенням відповідних змін до списку виборців.

Згідно зі статтею 238 ЦПК України скарги на відхи­лення дільничною виборчою комісією заяв про неправи­льності у списках виборців подаються до районного (мі­ського) суду за місцем розташування відповідної дільниці. Порядок судового розгляду такої скарги встановлено статтею 241 ЦПК України: суд повинен розглянути її у відкритому судовому засіданні не пізніше, ніж за три дні, включаючи і день надходження скарги, якщо вона пода­на не пізніше дванадцятої години цього дня.

З метою забезпечення умов для повної реалізації кон­ституційного принципу загального виборчого права ви­борче законодавство України встановлює особливий по­рядок складання списків виборців для певних категорій громадян. До них належать:

І) військовослужбовці, члени їх сімей та інші вибор­ці, які проживають на території військових частин;

2) виборці, які тимчасово перебувають на день виборів за межами виборчої дільниці – в стаціонарних ліку­вальних, санаторно-оздоровчих закладах та інших міс­цях тимчасового перебування виборців, за межами України, а також на суднах, які знаходяться у день виборів у плаванні.

Особливий порядок складання списків виборців сто­совно цих категорій громадян полягає в такому:

1) підставою включення громадянина до списку ви­борців є відомості, що надаються командирами відповідних військових частин, керівниками стаціонарних ліку­вальних, санаторно-оздоровчих закладів, капітанами су­ден. які перебувають у день виборів у плаванні.

2) суттєво скорочуються строки складання списків виборців відповідними виборчими дільницями.

5. Висування і реєстрація кандидатів.

Висування кандидатів у депутати є однією з найважливіших стадій виборчого процесу. На цій стадії визна­чається коло осіб, з-поміж яких будуть обрані Президент України, народні депутати України, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови. Кандидатом може бути висунутий будь-який громадянин України, який е суб'єктом пасивного виборчого права.

У світовій практиці відомі чотири способи висування кандидатів:

Самовисування;

висування групами виборців;

висування політичними партіями або іншими об'єд­наннями громадян;

праймеріз (англ. Primaries – первинні вибори: висування здійснюється в такому ж порядку, що й самі вибори).

Виборче законодавство України встановлює, що суб'єктами права висування кандидатів є громадян» України. Це право реалізується шляхом:

1) самовисування – громадянин сам подає заяву про бажання балотуватися кандидатом, що передбачено ч. 3 ст. 22 Закону України «Про вибори народних депутатів України» та ст. 28 Закону України «Про вибори депута­тів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»;

2) висування політичними партіями, виборчими бло­ками партій та через місцеві осередки політичних пар­тій, виборчі об'єднання місцевих осередків політичних партій. Цей спосіб застосовується, зокрема, при вису­ванні кандидатів у Президенти України та кандидатів у народні депутати України єдиним списком для участі у виборах по багатомандатному загальнодержавному ви­борчому округу, а також при висуванні кандидатів у на­родні депутати України в одномандатних виборчих окру­гах на зборах (конференціях) місцевих осередків політичних партій, виборчих блоків партій, кандидатів у де­путати місцевих рад, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови. При цьому блоки партій згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України «Про вибори народних депутатів України», ст. 10 та п. 3 ст. 14 Закону України «Про об'єднання громадян», ст. 22 Закону Ук­раїни «Про вибори Президента України» можуть утво­рюватися лише політичними партіями, зареєстрованими Міністерством юстиції України;

3) висування групами виборців — зборами громадян та трудовими колективами.

Право висування кандидатів у народні депутати в ба­гатомандатному виборчому окрузі реалізується виключ­но через політичні партії, виборчі блоки партій.

Політичними партіями згідно із Законом України «Про об'єднання громадян» (ст. 2) визнаються об'єднан­ня громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною ме­тою участь у виробленні державної політики, формуван­ні органів державної влади, органів місцевого самовря­дування і представництво в їх складі.

Закон України «Про вибори народних депутатів Ук­раїни» передбачає вимоги, яких слід дотримуватися при висуванні кандидатів у депутати в багатомандатному за­гальнодержавному окрузі, а саме:

1) кандидати у депутати висуваються політичними партіями, блоками партій єдиним списком;

2) кількість кандидатів від політичної партії, вибор­чого блоку партій, внесених до єдиного списку кандида­тів, не може перевищувати половини встановленого Конституцією України конституційного складу Верхов­ної Ради України, тобто 225 кандидатів;

3) власний список кандидатів у депутати може вису­вати лише партія, яка зареєстрована Міністерством юс­тиції України (ця вимога випливає з положень ст. 20 За­кону України «Про об'єднання громадян»), або блок партій, утворений зареєстрованими Міністерством юс­тиції України партіями;

4) кожна політична партія, блок партій можуть вису­нути лише один список кандидатів у депутати;

5) не може висувати окремого списку кандидатів у депутати партія, яка входить до виборчого блоку партій, що вже висунув свій список кандидатів у депутати;

6) політична партія не може одночасно входити до двох та більше блоків партій, які висувають свої списки кандидатів у депутати.

Право формування списків кандидатів у депутати на­лежить вищому представницькому керівному органу по­літичної партії, виборчого блоку партій. При цьому по­рядок формування списку кандидатів у депутати само­стійно визначає політична партія, блок партій згідно зі своїми статутними або установчими документами.

До списку кандидатів у депутати від політичної пар­тії, виборчого блоку партій можуть бути включені не лише члени відповідних партій, які висувають власний список або утворюють виборчий блок партій, але й без­партійні громадяни, які підтримують їх програмні цілі та завдання.

Важливе значення при формуванні списків кандида­тів у депутати від політичних партій, блоків партій має черговість розташування кандидатів у депутати у списку: обраними за результатами виборів вважаються кандида­ти в порядку їх черговості у списку. Частина 5 ст. 21 За­кону України «Про вибори народних депутатів України» передбачає, що цю черговість самостійно визначає від­повідна політична партія, виборчий блок партій. Але черговість не може бути змінена після реєстрації списку політичної партії, виборчого блоку партій Центральною виборчою комісією.

Закон чітко визначає строки висування до списків кандидатів від політичних партій, виборчих блоків пар­тій. Висування розпочинається за 170 днів і закінчується за 120 днів до дня виборів народних депутатів України (в разі призначення позачергових виборів — відповідно за 60 і 45 днів до дня виборів).

Витяг із протоколу засідання вищого представниць­кого керівного органу політичної партії, виборчого блоку партій подається їх відповідним представником до Цент­ральної виборчої комісії разом зі списком кандидатів у депутати від політичної партії, виборчого блоку партій, що є підставою для видачі необхідної кількості підпис­них листів встановленої форми.

Право висування кандидатів у народні депутати в од­номандатних виборчих округах може бути реалізоване громадянами України трьома способами: через політичні партії, виборчі блоки партій, місцеві осередки політич­них партій (їх блоки), безпосередньо та через збори ви­борців за місцем їх проживання, трудової діяльності або навчання.

Перший спосіб передбачає, що кандидати у народні депутати України висуваються на зборах (конференціях) обласних, республіканських в Автономній Республіці Крим, міських, у містах Києві і Севастополі осередків політичних партій, виборчих блоків партій; кандидати в депутати місцевих рад та кандидати на посаду сільсько­го, селищного, міського голови – відповідно на зборах сільських, селищних, міських, районних у містах, район­них, обласних осередків політичних партій (їх блоків).

Другий спосіб передбачає подачу громадянином, який бажає балотуватися кандидатом в депутати, відповідної заяви до окружної (територіальної) виборчої комісії.

Третій спосіб передбачає скликання і проведення зборів виборців за місцем їх проживання, трудової дія­льності або навчання.

Порядок скликання та проведення таких зборів ви­значається ст. 27 Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Він має відповідати таким вимогам: 1) ініціатори проведення зборів зобов'язані повідомити про дату та місце їх про­ведення відповідну окружну (територіальну) виборчу комісію не пізніше, як за три дні до дня проведення збо­рів; 2) на початку зборів складається список їх учасників із зазначенням прізвища, імені, по батькові, дати наро­дження, місця постійного проживання чи трудової діяль­ності (напроти свого прізвища учасник зборів ставить особистий підпис); 3)на зборах виборців обирається президія зборів та ведеться протокол, У протоколі вказу­ється дата і місце проведення зборів, кількість їх учасни­ків, кандидатури, які обговорювалися, кількість голосів, поданих «за» і «проти» висунення кандидата (кандида­тів), рішення зборів, а також дані про висунутого канди­дата (кандидатів); прізвище, ім'я, по батькові, число, мі­сяць і рік народження, партійність, посада (заняття), міс­це роботи і проживання. До протоколу додається список учасників зборів; 4) кожний учасник зборів має право пропонувати для обговорення будь-яку кандидатуру, в тому числі й свою; 5) кандидат вважається висунутим, якщо за нього проголосувало більше половини учасників зборів. Про прийняте рішення повідомляється кандидату,

Протокол зборів, підписаний членами президії збо­рів, надсилається до відповідної окружної (територіаль­ної) виборчої комісії у встановленому нею порядку.

Висування кандидатів у народні депутати в одноман­датних виборчих округах розпочинається за 90 днів, тобто після закінчення реєстрації списків кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій в багатомандатному виборчому окрузі і закінчується за 60 днів до дня виборів, кандидатів у Президенти Украї­ни – починається за 170 і закінчується за 140 днів до дня виборів, а кандидатів у депутати місцевих рад та на по­сади сільських, селищних, міських голів – починається за 60 і закінчується за 45 днів до дня виборів.

Політичні партії та виборчі блоки партій, що висуну­ли списки кандидатів у депутати, окремі кандидати в де­путати в одномандатних округах та кандидати у Прези­денти України повинні підтвердити, що вони користую­ться певною підтримкою електорату. Це необхідно для того, щоб, по-перше, зменшити можливість проходжен­ня до парламенту, представницьких органів місцевого самоврядування представників дрібних політичних пар­тій, які не відображають інтересів скільки-небудь знач­них соціальних груп (з цією метою при виборах народ­них депутатів встановлюється також і загороджувальний бар'єр – до участі в розподілі мандатів згідно з ч. 5 ст. 42 Закону України «Про вибори народних депутатів Украї­ни» не допускаються політичні партії, виборчі блоки партій, списки яких отримали на виборах менше чоти­рьох відсотків голосів виборців); по-друге, – уникнути реєстрації випадкових кандидатів, які представляють лише себе і, по суті, використовують виборчу кампанію як засіб самореклами.

З цією метою виборче законодавство передбачає по­передні вимоги, лише після виконання яких списки кан­дидатів або окремі кандидати можуть бути зареєстрова­ні. Такими вимогами є: збір визначеної кількості підпи­сів виборців на підтримку списку або кандидата та внесення грошової застави у встановленому розмірі.

Необхідність збору підписів передбачена для канди­датів у Президенти України та кандидатів у народні де­путати.

Закон не передбачає жодних обмежень реалізації права виборця підписувати підписні листи. Це означає, що кожний виборець може підписувати підписні листи На підтримку необмеженої кількості політичних партій, виборчих блоків партій або осіб, які мають намір бало­туватися кандидатами і подали відповідні заяви.

Виборче законодавство вимагає зібрання певної кіль­кості підписів виборців:

а) для кандидатів у народні депутати в багатомандат­ному виборчому окрузі – не менше 200 тисяч підписів виборців, у тому числі не менше ніж по десять тисяч підписів виборців у кожній із будь-яких чотирнадцяти адміністративно-територіальних одиниць України, пере­дбачених частиною другою статті 133 Конституції Ук­раїни, які підтримують політичну партію, виборчий блок партій;

б) для кандидатів у народні депутати в одномандат­них виборчих округах — не менш як дев'ятсот підписів виборців відповідного округу, які підтримують висування особи кандидатом у депутати;

в) для кандидатів у Президенти України – не менш як одного мільйону підписів виборців, у тому числі не менш як по 30 тисяч підписів у кожному з двох третин регіонів (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) України.

Реєстрація кандидатів (списків) здійснюється відпо­відними виборчими комісіями: списки кандидатів у де­путати від політичних партій, виборчих блоків партій і кандидатів у Президенти України реєструє Центральна виборча комісія; кандидатів у народні депутати в одно­мандатних округах, кандидатів у депутати сільських, се­лищних, міських рад та кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів – окружні комісії; кандидатів у депутати районних та обласних рад – територіальні ко­місії.

Всі зареєстровані кандидати мають рівні права в про­веденні виборчої кампанії і несуть рівні обов'язки. Кан­дидати за їх особистими заявами звільняються на період виборчої кампанії (при виборах народних депутатів) або в дні проведення зустрічей з виборцями (при місцевих виборах) від виконання виробничих або службових обо­в'язків із наданням відпустки, що не оплачується. Протя­гом цього строку відповідна виборча комісія за рахунок коштів, виділених на проведення виборів, сплачує їм середню заробітну плату, обчислену за останні три місяці. Види, розміри і порядок виплат визначаються виборчим законодавством України. Кандидати можуть мати дові­рених осіб.

6. Передвиборна агітація.

Агітація перед виборами є важливою стадією вибор­чого процесу, в її ході виборці знайомляться з кандида­тами та передвиборними програмами.

Передвиборна агітація – це діяльність громадян, політичних партій, інших об'єднань громадян, колекти­вів підприємств, установ і організацій, спрямована на формування громадської думки і поведінки виборців в інтересах конкретних кандидатів чи політичних партій. Передвиборна агітація може здійснюватись у будь-яких формах (через засоби масової інформації, шляхом про­ведення передвиборних заходів, у тому числі зустрічей із виборцями, публічних передвиборних дебатів, мітингів, випуску та розповсюдження матеріалів передвиборної агітації тощо) і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції України та законам України. При цьому по­винні бути дотримані такі принципи:

свобода вибору будь-яких незаборонених форм і за­собів ведення передвиборної агітації;

рівні можливості ведення передвиборної агітації для всіх активних суб'єктів виборчого процесу (кандидатів та політичних партій);

неупереджене ставлення органів державної влади, ін­ших державних установ, органів місцевого самоврядуван­ня до всіх без винятку кандидатів та політичних партій;

надійний контроль за використанням коштів на про­ведення передвиборної кампанії.

Активним суб'єктам виборчого процесу – політич­ним партіям, виборчим блокам партій, що висунули спи­ски кандидатів у депутати, а також окремим кандидатам у депутати. Президенти України, сільські, селищні, місь­кі голови надається право користування засобами масо­вої інформації з державною участю або з участю органів місцевого самоврядування за рахунок коштів, які виді­ляються з Державного бюджету України на проведення виборчої кампанії. Закон встановлює порядок викорис­тання засобів масової інформації.

Так, наприклад, не пізніше закінчення строку реєст­рації списків кандидатів у депутати від політичних пар­тій, виборчих блоків партій та кандидатів у депутати по одномандатних виборчих округах Центральна виборча комісія, а також окружні виборчі комісії мають опублі­кувати перелік відповідних засобів масової інформації, якими можуть користуватися суб'єкти виборчого проце­су. При цьому Центральна виборча комісія за поданням Міністерства інформації України публікує перелік загальнодержавних засобів масової інформації з держав­ною участю, а окружні виборчі комісії за поданням від­повідних місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування – перелік місцевих, регіональ­них засобів масової інформації з державною участю, а також з участю органів місцевого самоврядування.

Використання засобів масової інформації активними суб'єктами виборчого процесу передбачає розповсю­дження політичної інформації та політичної реклами, але визначення цих понять чинне законодавство України не дає. В літературі під політичною інформацією розуміють систему документованих або публічно оголошених відо­мостей про діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних діячів, політич­них партій, виборчих блоків партій, суб'єктів, учасників виборчого процесу, які мають відношення до формуван­ня та здійснення державної влади і місцевого самовряду­вання. Відповідно, політична реклама — це спосіб пере­дачі переконуючої інформації політичного характеру про суб'єктів політичних відносин (пов'язаних з формуван­ням і здійсненням державної влади та місцевого само­врядування), метою розповсюдження якої є: створення громадської думки, вплив на поведінку учасників полі­тичного процесу, пропагування ідей, поглядів, програмних документів політичних організацій, а також окремих політиків чи політичних лідерів для формування їх від­повідного політичного іміджу, – словом популяризація політичних ідей¹.

Виборче законодавство передбачає деякі обмеження в проведенні передвиборної агітації, основними з яких є такі: 1) кандидати, які є працівниками відповідних засо­бів масової інформації, можуть використовувати ці засо­би лише на умовах, визначених виборчою комісією для всіх кандидатів; 2) агітація в недержавних засобах масо­вої інформації обмежується лише розміром власного ви­борчого фонду на умовах рівної оплати за ефірний чає або газетну площу для всіх кандидатів; 3) забороняється проводити передвиборну агітацію особам, які не є гро­мадянами України; 4) забороняється розповсюдження анонімних агітаційних матеріалів або агітаційних мате­ріалів під псевдонімом та участь у передвиборній агітації державних установ, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, зокрема голів, заступни­ків голів, секретарів та членів виборчих комісій; 5) забо­роняється агітація в день виборів.

Забезпечення рівних можливостей для відповідних кандидатів у проведенні передвиборної агітації передба­чає законодавче регулювання питань ЇЇ фінансування. Виборче законодавство встановлює два види джерел фінансування передвиборної агітації:

державні (кошти Державного бюджету України);

недержавні (кошти політичних партій, виборчих бло­ків партій, кандидатів, пожертвування фізичних та юри­дичних осіб).

Державні джерела використовуються на покриття витрат Центральної, територіальних та окружних виборчих комісій та передбачають оплату таких послуг.

1) друкування передвиборних плакатів політичних партій, виборчих блоків партій, кандидатів у депутати;

2) публікацію в газетах передвиборних програм по­літичних партій, виборчих блоків партій, кандидатів у депутати;

3) час мовлення на радіо і телебаченні;

4) користування спорудами, приміщеннями, устат­куванням для проведення організованих виборчими комі­сіями зустрічей виборців з кандидатами в депутати та уповноваженими особами політичних партій, виборчих блоків партій.

За рахунок недержавних джерел (коштів відповідної політичної партії, виборчого блоку партій, кандидатів, пожертвувань громадян України та юридичних осіб) формуються особисті (власні) виборчі фонди. Закон за­бороняє робити внески до особистих виборчих фондів державним підприємствам, державним органам, устано­вам і організаціям, органам місцевого самоврядування, а також іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, підприємствам з іноземними інвес­тиціями, благодійним організаціям та релігійним об'єд­нанням, підприємствам, організаціям та установам, що мають заборгованість перед бюджетами всіх рівнів (див., наприклад ст. 35 Закону України «Про вибори Президен­та України»).

Передбачаються також певні обмеження розмірів особистих виборчих фондів. Так, розмір особистого ви­борчого фонду кандидата у Президенти України не може перевищувати 100000 неоподатковуваних мінімумів до-кодів громадян, пожертвування однієї юридичної або фізичної особи - 100 неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян.

Принципового значення набуває питання про конт­роль за джерелами надходження та використанням кош­тів власних виборчих фондів.

Згідно з виборчим законодавством такий контроль здійснюється Центральною (п. 8 ст. 14 Закону «Про Цен­тральну виборчу комісію»), територіальними та окружними виборчими комісіями, податковими органами, а також установами банків, де відкрито відповідний ра­хунок.

Закон чітко визначає цільове призначення власних виборчих фондів, тобто для чого можуть використовува­тися кошти цих фондів: виключно на потреби агітаційної кампанії політичної партії, виборчого блоку партій, кан­дидата. Гарантії цільового використання власних вибор­чих фондів, спрямовані на запобігання зловживанням коштами цих фондів такі:

1) про відкриття рахунків власних виборчих фондів повідомляються виборчі комісії;

2) інформація про відкриті рахунки власних виборчих фондів публікується в пресі;

3) не пізніше, як за сім днів до дня виборів, уповно­важені особи політичної партії, виборчого блоку партій, кандидати в депутати або їх довірені особи зобов'яза­ні передати до відповідної виборчої комісії фінансові звіти про джерела надходжень до їх власного виборчого фонду;

4) відомості про дохідну частину власних вибор­чих фондів повинні бути оприлюднені відповідними виборчими комісіями не пізніше, як за два дні до дня виборів;

5) розрахунки з власних виборчих фондів можуть проводитися лише у безготівковій формі.

Під час виборів народних депутатів законодавство не встановлює верхньої межі фінансових витрат на прове­дення агітаційної кампанії і, відповідно, максимально дозволеного розміру власних виборчих фондів та макси­мальних розмірів пожертвувань фізичних та юридичних осіб. Водночас при місцевих виборах розмір власного виборчого фонду кандидата не може перевищувати 50 неоподатковуваних мінімумів.

7. Голосування, підрахунок голосів виборців, вста­новлення та оприлюднення результатів виборів.

Голосування проводиться в день виборів або в день повторного голосування (при виборах Президента України з 8 до 20 години).

Дільнична виборча комісія зобов'язана сповістити виборців про час та місце голосування не пізніше, як за 15 днів до дня виборів.

Голосування відбувається в спеціально обладнаних приміщеннях. Кожний виборець голосує особисто. Голо­сування за інших осіб не допускається. Видача членом дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня для го­лосування за іншу особу відповідно до ст. 186-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян.

Виборчі бюлетені видаються членами дільничної ви­борчої комісії на підставі списку виборців по відповідній виборчій дільниці за умови пред'явлення виборцем документа, який посвідчує його особу. Дільнична виборча комісія зобов'язана забезпечити можливість взяти участь у голосуванні всім виборцям, у тому числі й тим, які за станом здоров'я не можуть прибути до примі­щення для голосування – за їх письмовою заявою дільнична виборча комісія за три дні до дня виборів складає список таких виборців, визначає час і не менше трьох членів виборчої комісії (при місцевих виборах достатньо двох), які організовують голосування в місцях перебування таких виборців. Час виходу членів комісії до ви­борців визначається з таким розрахунком, щоб ці ви­борці змогли проголосувати не пізніше, як за годину до закінчення голосування. Голова дільничної виборчої комі­сії повинен оголосити про те, що члени комісії виходять для організації голосування до виборців, які за станом здоров'я не можуть прибути до приміщення для голосу­вання. При проведенні такого голосування можуть бути присутні офіційні спостерігачі.

Голосування здійснюється шляхом нанесення вибор­цем у виборчому бюлетені позначки «плюс» (+) або ін­шої, яка засвідчує волевиявлення виборця, у квадраті проти назви політичної партії, виборчого блоку партій, за виборчий список якої (якого) він голосує чи проти прі­звища відповідного кандидата.

Виборчі бюлетені заповнюються виборцем у спеці­ально обладнаній кабіні або кімнаті для таємного голосування. При заповненні виборчих бюлетенів забороняється присутність інших осіб. Виборець, який не може самостійно заповнити бюлетені, має право з відома го­лови або заступника голови дільничної виборчої комісії запросити до кабіни (до кімнати) для таємного голосування іншу особу на свій розсуд, крім членів виборчої комісії, кандидатів у депутати, які балотуються по цьому виборчому округу, їх довірених осіб, а також уповноважених осіб політичних партій, виборчих блоків партій. Заповнені виборчі бюлетені опускаються виборцями у виборчу скриньку:

Підрахунок голосів здійснюється виключно членами дільничної виборчої комісії на її засіданні. Під час під­рахунку голосів ніхто не має права робити будь-які позначки, записи на бюлетенях для голосування. Процеду­ра підрахунку голосів передбачає послідовне виконання таких дій:

1) встановлення загальної кількості виборців по виборчій дільниці на підставі списку виборців;

2) встановлення кількості виборців, котрі отримали виборчі бюлетені, шляхом підрахунку кількості контро­льних талонів з підписами виборців та відповідних членів комісії;

3) пакування та опечатування контрольних талонів і невикористаних виборчих бюлетенів (разом з контроль­ними талонами цих бюлетенів);

4) перевірка цілісності печаток або пломб на вибор­чих скриньках

5) відкриття виборчих скриньок;

6) сортування виборчих бюлетенів;

7) встановлення шляхом підрахунку (окремо) загальної кількості виборчих бюлетенів;

8) визначення кількості недійсних бюлетенів);

9) занесення до протоколу дільничної виборчої комі­сії кількості недійсних бюлетенів;

10) пакування недійсних виборчих бюлетенів;

11) підрахунок (окремо) кількості голосів, поданих за, кожного кандидата в депутати та за кожен список кан­дидатів у депутати від політичної партії, виборчих блоків партій;

12) пакування (окремо) виборних бюлетенів з голо­сами «за» кожного кандидата та «за» відповідні списки кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій.

З метою виключення можливості фальсифікації ре­зультатів голосування підрахунок голосів починається одразу після закінчення часу голосування і проводиться без перерви до оформлення протоколів дільничної ви­борчої комісії.

Дільнична виборча комісія складає два протоколи (кожний у трьох примірниках: перший разом із пакетами виборчих бюлетенів та контрольних талонів негайно надсилається до окружної виборчої комісії, другий — збе­рігається у секретаря дільничної виборчої комісії, тре­тій – відразу вивішується для загального ознайомлення).

Встановлюють результати виборів Центральна виборча комісія (при виборах Президента України та в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі при виборах народних депутатів), територіальні та окружні виборчі комісії.

При цьому встановлення результатів виборів у багатомандатному виборчому окрузі базується на засадах пропорційного представництва політичних партій, ви­борчих блоків партій з урахуванням загороджувального бар'єру (пункту), тобто правила, згідно з яким політичні партії, виборчі блоки партій, списки кандидатів у депу­тати яких отримали менше чотирьох відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, не отримують права на участь у розподілі депутатських мандатів. Роз­поділ депутатських мандатів між політичними партіями, виборчими блоками партій, які подолали загороджу­вальний бар'єр, здійснюється із застосуванням правила виборчої квоти (виборчого метра, виборчої частки), яке полягає в тому, що:

1) спочатку обчислюється виборча квота — мінімаль­на кількість голосів, необхідна для обрання одного депу­тата. При цьому застосовується метод Томаса Хейра (Hare), за яким кількість голосів (а враховуються лише голоси, подані за списки політичних партій, політичних блоків партій, що подолали чотиривідсотковий виборчий бар'єр) ділиться на 225 — число мандатів у багатоманда­тному загальнодержавному виборчому окрузі. Дробові залишки від ділення відкидаються;

2) кількість голосів, поданих за список кандидатів у депутати від кожної політичної партії, виборчого блоку партій ділиться на обчислену виборчу квоту. Отримане ціле число і є кількість мандатів цієї партії, виборчого блоку партій;

3) подальша доля мандатів, які залишилися нероз­поділеними після попередньої операції, визначається згідно з правилом найбільшого залишку: списки полі­тичних партій, виборчих блоків партій, які мають біль­ші порівняно з іншими дробові залишки, отримують по одному депутатському мандату, починаючи зі списку, що має найбільший дробовий залишок. Якщо і після цієї процедури залишаються нерозподілені мандати, то цей спосіб застосовується повторно. У випадку, коли кілька списків мають однакові дробові залишки, пер­шим додатковий мандат за правилом найбільшого за­лишку отримує список, за який віддано більшу кіль­кість голосів виборців.

Розподіл місць усередині списку політичної партії, виборчого блоку партій здійснюється таким чином: обраними вважаються кандидати в депутати, порядковий номер яких у списку політичної партії, виборчого блоку партій менше або дорівнює кількості мандатів, отрима­них цією політичною партією, виборчим блоком партій. При цьому в списку пропускаються кандидати, обрані в одномандатних округах¹.

Політичним партіям, виборчим блокам партій, які подолали виборчий бар'єр, також повертається грошова застава.

Встановлення результатів виборів Президента Украї­ни, народних депутатів у одномандатних виборчих окру­гах та місцевих виборів здійснюється на засадах мажо­ритарної виборчої системи відносної більшості.

Так, обраним Президентом України вважається кан­дидат, який одержав на виборах більше половини голо­сів виборців, які взяли участь у голосуванні.