
- •Поняття та істотні ознаки держави
- •Поняття, ознаки та функції права.
- •Форми (джерела) права.
- •13. Поняття законодавства, його система.
- •14. Система права: норми, інститути, галузі.
- •15. Правовідносини: поняття, структура, види.
- •16. Юридичні факти
- •19. Юридична відповідальність
- •20. Конституція України – основний закон держави. Юридичний зміст Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р.
- •21. Громадянство України
- •22. Права, свободи та обов'язки громадян у країни, гарантії їх дотримання
- •Виборча система України. Види референдумів.
- •Система органів державної влади в Україні.
- •25. Місцеве самоврядування в Україні: поняття, система, повноваження.
- •26.Загальна характеристика Цивільного кодексу України(коротко про головне).
- •Суб'єкти цивільних правовідносин
- •Цивільна правоздатність і дієздатність
- •Правочини у цивільному праві
- •30. Захист особистих немайнових прав.
- •31. Поняття і види власності в Україні.
- •32. Інтелектуальна власність
- •33. Захист права власності.
- •36. Поняття шлюбу, умови і порядок його укладання
- •37. Підстави та порядок розірвання шлюбу
- •38. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя
- •39. Майнові права та обов’язки подружжя
- •40. Взаємні права та обов’язки батьків та дітей
- •41. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування
- •42. Поняття і зміст трудових правовідносин
- •43. Поняття, сторони і зміст трудового договору
- •44. Види трудових договорів
- •Умови та порядок прийняття на роботу
- •Порядок та підстави припинення та розірвання трудового договору.
- •Робочий час: поняття та види.
- •Поняття та види часу відпочинку за трудовим законодавством.
- •49 Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність працівників.
- •51. Поняття, види та причини трудових спорів
- •52. Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів
- •Форми і види підприємництва[ред. • ред. Код]
- •54 Умови здійснення підприємницької діяльності[ред. • ред. Код]
- •57Організаційно-правові форми соціального захисту населення
- •59. Види державної соціальної допомоги сім′ям з дітьми
- •60. Юридичні гарантії права на охорону здоров'я
- •§ 1. Загальна структура і класифікація прав людини у сфері охорони здоров'я.
- •62. Право громадян на житло та форми його реалізації.
- •63. Договір найму житлового приміщення
- •Правове регулювання приватизації державного житлового фонду.
- •65. Екологічні права та обов’язки громадян.
- •66. Права та обов'язки природокористувачів.
- •67. Поняття, зміст та види права природокористування.
- •68. Правові форми відшкодування збитків за порушення екологічного законодавства.
- •69. Земля як об’єкт правовідносин. Суб’єкти права власності на землю.
- •70. Правові форми, підстави набуття права власності на землю.
- •71. Правове регулювання охорони земель.
- •72. Відносини, що регулюються фінансовим правом
- •73. Суб’єкти фінансових правовідносин
- •74. Державний бюджет України
- •75. Поняття податку та його види
- •77. Податки з доходів фізичних осіб
- •Суб'єкти адміністративного права
- •Державна служба: поняття, правовий статус державних службовців
- •80. Адміністративний проступок та його ознаки
- •81. Адміністративна відповідальність та порядок притягнення до неї
- •82. Поняття та види адміністративних стягнень
- •83. Загальна характеристика кримінального кодексу україни
- •84. Злочин: поняття, склад і види
- •86 Співучасть у вчиненні злочину та її форми
- •87 Кримінальна відповідальність та її підстави
- •89 Мета і види кримінального покарання
- •90. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх
80. Адміністративний проступок та його ознаки
Адміністративний проступок - суспільно шкідлива, протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на права і свободи громадян, права і законні інтереси юридичних осіб, власність, громадський порядок і громадську безпеку, встановлений порядок діяльності державних органів та установ і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, відрізняється від злочину перш за все суспільною шкідливістю, та від дисциплінарного проступку, поняття якого ми сформулювали, як протиправне порушення трудової або службової дисципліни, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні трудових або службових обов’язків, які визначаються чинним законодавством України, за своїм змістом.
Адміністративний проступок має свої специфічні ознаки: суспільна шкідливість, протиправність, винність, карність.
81. Адміністративна відповідальність та порядок притягнення до неї
Адміністративна відповідальність — це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення.
Як явище правової дійсності вона характеризується двома видами ознак. По-перше, це ознаки, властиві юридичній відповідальності в цілому (основні); по-друге, ознаки, що відмежовують адміністративну відповідальність від інших видів юридичної відповідальності (похідні).
Основні ознаки адміністративної відповідальності полягають у тому, що вона:
1) є засобом охорони встановленого державою правопорядку;
2) нормативне визначена і полягає в застосуванні (реалізації) санкцій правових норм;
3) є наслідком винного антигромадського діяння;
4) супроводжується державним і громадським осудом правопорушника і вчиненого ним діяння;
5) пов'язана з примусом, з негативними для правопорушника наслідками (морального або матеріального характеру), яких він має зазнати;
6) реалізується у відповідних процесуальних формах. Похідні ознаки адміністративної відповідальності визначаються її юридичною природою.
порядок притягнення до адмін. відповідальності
Підставою для порушення справи є скоєння суб'єктом адміністративного правопорушення, яке фіксується у протоколі про адміністративне правопорушення, що його складає уповноважена особа. У протоколі мають бути вказані необхідні дані: дата і місце його складання; дані про особу, яка склала протокол; дані про особу порушника; місце, час скоєння і суть правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення; інші матеріали, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, порушником, а за наявності свідків і потерпілих - й цими особами. Протокол надсилається уповноваженому органові (посадовій особі), який розглядає справу про адміністративне правопорушення. Протокол не складається, якщо, відповідно до законодавства, адміністративний штраф накладається чи береться, а попередження фіксується на місці скоєння правопорушення. На штраф порушникові дається довідка (квитанція) встановленого зразка. Справа про адміністративне правопорушення розглядається переважно за місцем його скоєння. Термін вирішення справи установлюється законодавством. Справа розглядається в присутності особи, притягуваної до адміністративної відповідальності. За її відсутності справа може бути розглянута лише у випадках, коли є дані про своєчасне оповіщення про місце й час розгляду справи та якщо від неї не було клопотання про відкладення справи. Законодавство передбачає випадки, коли присутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, обов'язкова. Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито. На цій стадії провадження орган (посадова особа) повинен з'ясувати: чи було скоєно адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його скоєнні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом'якшують чи збільшують провину; чи мав місце матеріальний збиток; чи є підстави для передачі матеріалів справи на розгляд громадських організацій, трудового колективу; інші обставини, які мали б значення для вірного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) видає постанову у справі. Постанова у справі оголошується по закінченні розгляду останньої. Її копія протягом трьох днів видається чи надсилається особі, якій винесено постанову. Ще одна копія в той же строк видається потерпілому на його прохання. Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути опротестована особою, стосовно до якої її було винесено, а також потерпілим. Постанова адміністративної комісії може бути оскаржена до районного (міського) суду, рішення якого є остаточним. Постанови інших органів (посадових осіб) про стягнення адміністративного штрафу оскаржуються вищестоящим органом (вищестоящою посадовою особою) чи районним (міським) судом, рішення якого є остаточним. Скарга подається впродовж десяти днів од дня винесення постанови у справі. Вчасне подання скарги зупиняє виконання постанови до її розгляду, за винятком постанови про застосування попередження та адміністративного арешту, а також у разі стягнення штрафу, що береться на місці скоєння адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення і рішення за скаргою можуть бути оскаржені прокурором. За розгляду скарги чи протесту відповідний орган (посадова особа) перевіряє законність та обґрунтованість винесеної постанови та виносить одне з таких рішень: залишити постанову без змін, а скаргу і протест - без задоволення; скасувати постанову і надіслати справу на новий розгляд; скасувати постанову і закрити справу; змінити міру стягнення, але не в бік збільшення. Установлено такий порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення; штраф повинен бути сплачений порушником протягом 15 днів од дня вручення постанови про його призначення. Постанови про відшкодувальне вилучення предмета, про конфіскацію, про позбавлення спеціальних прав, про виправні роботи виконуються уповноваженими на це органами в порядку, встановленому законодавством. Постанова про адміністративний арешт виконується органами внутрішніх справ.