78. Державна служба: поняття, правовий статус державних службовців

Державна служба в Україні — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті для практичного виконання завдань і функцій держави, заробітну плату вони одержують за рахунок державних коштів.

Ці особи е державними службовцями, мають відповідні службові повноваження і займають певні посади.

Посада - це визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадовими особами, відповідно до цього Закону вважаються керівники і заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій.

До основних принципів державної служби закон відносить служіння: а) народу України; б) демократизму і законності; в) гуманізму та соціальній справедливості; г) пріоритету прав людини і громадянина; а також професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі; д) персональну відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліни; е) дотримання прав і законних інтересів органів місцевого й регіонального самоврядування; є) дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян. Мета державної служби включає два основні напрямки:

1) формування суспільно-політичних і державно-правових умов її зв'язку з життям народу на тлі її соціальної природи;

2) створення об'єктивної системи виявлення та добору людей для служби в державному апараті.

Функції державної служби — це напрямки її діяльності, що відображають Я роль і призначення в суспільстві. До них відносять: а) забезпечення ефективного функціонування всіх гілок державної влади; б) забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів та обов'язків людини і громадянина.

Призначення державної служби полягає в тому, що через неї повинна реалізуватися демократична сутність держави, підтримуватися вільна життєдіяльність суспільства та забезпечуватися лідерство державного апарату в суспільному розвитку. Іншими словами, вона є головним засобом реалізації функцій соціальної держави. Державна служба повинна стати повсякденним каналом зв'язку держави з народом.

Основні завдання державної служби:

а) охорона інтересів суспільства, прав і свобод людини і громадянина;

б) досягнення і зміцнення цілісності держави;

в) забезпечення ефективної діяльності державних органів; г) демократизація шляхів формування та діяльності державного апарату та ін.

Втілення цих завдань здійснюється через державних службовців. Право на державну службу мають громадяни України незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту та професійну підготовку та пройшли в установленому порядку конкурсний добір чи за іншою процедурою, передбаченою Кабінетом Міністрів України.

Державний службовець повинен: а) сумлінно виконувати свої службові обов'язки; б) шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; в) не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Правовий статус Президента України, Голови Верховної Ради України та його заступників, голів постійних комісій Верховної Ради України та їх заступників, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, Голови та суддів Вищого господарського суду України, Генерального прокурора України та його заступників регулюється Конституцією та спеціальними законами України.

Основними обов'язками державних службовців є:

1) додержання Конституції України та інших актів законодавства України;

2) забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

3) недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

4) безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

5) збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно із законодавством не підлягає розголошенню;

6) постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації;

7) сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива та творчість у роботі.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, що суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а в разі наполягання на його виконанні — повідомити вищу за посадою особу.

Державні службовці мають право:

1) користуватися правами та свободами, що гарантуються громадянам України Конституцією й законами України;

2) брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;

3) одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;

4) на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

5) вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця;

6) на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;

7) безперешкодно ознайомлюватися з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, у необхідних випадках давати особисті пояснення;

8) на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії;

9) вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри;

10) на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці;

11) на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу;

12) захищати свої законні права та інтереси у вищих державних органах та в судовому порядку.

Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:

а) визнані у встановленому порядку недієздатними;

б) мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;

в) у разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками;

г) в інших випадках, встановлених законами України.

До службовців крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися ще такі заходи дисциплінарного впливу, як:

- попередження про неповну службову відповідність;

- затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу чи в призначенні на вищу посаду.

Головне управління державної служби України (Головдержслужба) є центральним органом державної виконавчої влади зі спеціальним статусом. Вона забезпечує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби та функціональне управління державною службою.

Основні завдання Головдержслужби:

— участь разом з іншими державними органами у формуванні та проведенні державної політики у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;

— забезпечення функціонального управління державною службою;

— прогнозування і планування потреби державних органів та їх апарату в кадрах;

— розроблення заходів щодо підвищення ефективності державної служби, координація і контроль за їхнім виконанням;

— здійснення методичного керівництва проведенням конкурсного відбору, атестації державних службовців та заходів, спрямованих на запобігання проявам корупції серед державних службовців;

— організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців;

— координація роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади з керівниками державних підприємств, установ, організацій, пов'язаної з їхньою підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації;

— організація та координація заходів щодо проведення наукових досліджень із питань державної служби;

— участь у проведенні адміністративної реформи;

— проведення функціонального обстеження центральних і місцевих органів виконавчої влади, здійснення на його основі аналізу системи державного управління та підготовка пропозицій щодо підвищення її ефективності;

- участь у здійсненні іншими державними органами контролю за додержанням законодавства про державну службу, визначених законодавством умов реалізації громадянами конституційного права на таку службу;

- забезпеченя дотримання єдиних вимог професійної відповідності кандидатів на заняття посад державних службовців;

- розроблення типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців.