57Організаційно-правові форми соціального захисту населення

У сучасних умовах соціальний захист стає найважливішою функцією суспільства, всіх його державних органів і соціальних інститутів. З'являються і форми соціального захисту приватного характеру - пенсійного забезпечення, медичного страхування, соціального обслуговування. Це свідчить про те, що в нашій країні з'являється багатоукладна організаційна структура системи соціального захисту населення, у якій використовуються практично всі організаційно-правові форми, що існують у країнах з ринковою економікою, хоча вони функціонують не повністю через невирішеність ряду теоретичних та організаційних проблем. Її ведучими, організаційно-правовими формами СЗН в даний час є пенсійне забезпечення, забезпечення соціальними допомогами, пільгами особливо нужденних категорій населення, державне соціальне страхування, соціальне обслуговування. Пенсійне забезпечення - це державна регулярна грошова виплата (у розрахунку на місяць), пенсія, яка виплачується в установленому порядку певним категоріям осіб із соціальних фондів та інших джерел, призначених для цих цілей. Пенсійні відносини в Росії регулюються законами «Про державні пенсії», «Про внесення змін до Закону РРФСР« Про державні пенсії в РРФСР »(у назві і тексті Закону абревіатура« РРФСР »заміна словами« Російська Федерація »),« Про пенсійне забезпечення осіб, проходять службу в органах внутрішніх справ, та їх сімей »та інші. Пенсії виплачуються при досягненні певного віку; настанні інвалідності; смерті годувальника; тривалому виконанні певної професійної діяльності - вислугою років. Основними видами пенсій є трудові і соціальні. До трудових відноситься пенсія по старості (за віком); пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника; пенсія за вислугу років. Якщо громадяни з яких-небудь причин не мають права на трудову пенсію, їм встановлюється соціальна пенсія. Право на пенсію на загальних підставах мають жінки після досягнення 55 років при загальному трудовому стажі не менше 20 років і чоловіки по досягненні 69 років при трудовому стажі не менше 25 років. Окремим категоріям громадян трудова пенсія по старості встановлюється при зниженому трудовому стажі (пільгові пенсії у зв'язку з особливими умовами праці, роботою на Крайній Півночі, при неповному трудовий стаж та інші). Фінансування виплати пенсій здійснює Пенсійний фонд Російської Федерації за рахунок страхових внесків роботодавців і громадян, а також за рахунок коштів федерального бюджету Росії. Усі пенсії індексуються в установленому порядку у зв'язку з підвищенням вартості життя. При підвищенні мінімальних розмірів пенсій всі пенсії збільшуються пропорційно зростанню їх мінімальних розмірів. Розвиток пенсійного забезпечення здійснюється на базі концепції реформи системи пенсійного забезпечення Росії, схваленої Урядом Російської Федерації. Концепція передбачає здійснення плавного переходу до нового накопичувальним принципом пенсійного забезпечення із збереженням пенсійних прав, закріплених діючої пенсійною системою. Реформа передбачає: - Введення системи індивідуального (персоніфікованого) обліку страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації; - Забезпечення стабільності реальної вартості пенсії, досягнення справедливої ​​диференціації розмірів пенсії на основі трудового внеску, встановлення постійного механізму індексації пенсій за допомогою застосування індивідуального коефіцієнта пенсіонера, виходячи з зростання середньої заробітної плати в народному господарстві країни; - Зміцнення фінансової стійкості бюджету Пенсійного фонду Росії для забезпечення своєчасного фінансування виплати пенсій. Реформування пенсійного забезпечення дозволить перетворити його в ефективний елемент системи соціального захисту населення. Інший організаційно-правовою формою соціального захисту населення є забезпечення соціальними допомогами, пільгами особливо нужденних категорій населення. У сучасних умовах в країні кількість соціальних виплат і пільг становить понад 1000, вони встановлені більш ніж для 200 категорій громадян, чисельність осіб, які претендують на їх отримання, сягає майже 100 мільйонів чоловік (інваліди, ветерани, діти, безробітні та інші). За допомогою соціальних допомог та пільг забезпечується реалізація соціальних гарантій громадян, повніше враховуються індивідуальні ситуації і наявність таких обставин, як бідність, сирітство, незахищене материнство, безробіття, тривала хвороба та інші. Разом з тим склалася практика виплати соціальних допомог недосконала. Не вдалося забезпечити справедливість використання коштів, що виділяються на ці цілі, надавати їх адресно, повніше використовувати можливості регіонів у зміцненні фінансової бази забезпечення соціальних гарантій. Тому ці питання в даний час є центром уваги державних та інших органів, установ соціального обслуговування. Обов'язкове державне соціальне страхування - це засіб відшкодування соціального ризику і засіб соціального перерозподілу з урахуванням принципу соціальної справедливості. Державне соціальне страхування - це встановлена ​​державою і регульована нормами права система матеріального забезпечення працівників у старості, в разі тимчасової або постійної втрати працездатності членів сімей працівників (при втраті годувальника), а також охорони здоров'я працівників та членів їх сімей. Державне соціальне страхування здійснюється за рахунок спеціальних фондів, утворених з обов'язкових внесків роботодавців і (у деяких випадках) працівників, а також дотацій з федерального бюджету на матеріальне забезпечення працівників і членів їх сімей. Внески, призначені на державне соціальне страхування, сплачують підприємства, організації, окремі громадяни, які використовують працю найманих працівників у особистому господарстві, а також працівники зі свого заробітку. Забезпечення по державному соціальному страхуванню підрозділяється на грошові виплати, матеріальні блага і послуги. У сучасних умовах стали очевидними необхідність реформування всієї системи соціального страхування, більш повне використання апробованих у різних країнах світу принципів: гарантованість допомоги застрахованому та обов'язковий характер умов і норм; платність; солідарність; автоматизація фінансування на основі акумуляції страхових внесків; суворо цільовий характер коштів і їх зворотність; визначення страхового простору в поєднанні з розмежуванням різних видів страхування та інше. Удосконалення соціального страхування передбачає:

58

1. Пенсії по інвалідності Error: Reference source not found

2. Пенсія за вислугу років Error: Reference source not found

3. Пенсії на випалок втрати голувальника Error: Reference source not found

4. Пенсії за особливі заслуги перед Україною Error: Reference source not found

5. Соціальна пенсія

Згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України отримують такі види державних пенсій:

а) трудові:

• за віком;

• по інвалідності;

• в разі втрати годувальника;

• за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності з 1 січня 2004 p., передбачено такі види пенсійних виплат із солідарної системи:

• пенсія за віком;

• пенсія по інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства;

• пенсія у зв'язку із втратою годувальника;

• соціальна виплата - допомога на поховання" [3, 120].

Пенсії за віком.

Пенсія за віком призначається за двох умов:

- досягнення конкретного віку;

- наявності на цей час необхідного стажу.

Право на таку пенсію мають:

- чоловіки - за умов досягнення ними віку 60 років та наявності виробничого стажу не менше 25 років;

- жінки - за умов досягнення ними віку 55 років та наявності виробничого стажу не менше 20 років;

Пенсійний вік не збігається з фактичним настанням старості і, як правило, пов’язаний не з фактичною непрацездатністю пенсіонера, а тільки з її можливим настанням.

Громадянам, чий трудовий стаж є достатнім для призначення повної пенсії, пенсії за віком призначають у розмірі, пропорційному фактичному стажу, але не менше соціальної пенсії (ст.12,20 Закону "Про пенсійне забезпечення"). Пенсії призначають відділення Пенсійного фонду за місцем проживання заявника" [1, 264].

"Розмір пенсії за віком становить 55% середньомісячного заробітку. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років - жінкам пенсію збільшують на 1% середньомісячного заробітку, але не менше як на 1% мінімального розміру пенсії. Обчислена за такою формулою пенсія не може перевищувати 75% середньомісячного заробітку (ст. 19).

Середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії беруть (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 календарні місяці роботи поспіль перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи впродовж всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі.

Законодавством встановлено надбавки до пенсій за віком, зокрема особам, які отримують мінімальну та максимальну пенсії:

• самотнім пенсіонерам, які потребують постійного стороннього догляду; вони мають право на надбавку в розмірі 50% соціальної пенсії (ст.21);

• непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім’ї (ст.37, 38, 40, 41), призначають надбавку на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних;

• пенсіонерам, які набули відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР право на надбавку до пенсії за роботу після досягнення пенсійного віку, призначають надбавку в розмірі 10% основної пенсії за кожний повний рік роботи після призначення пенсії, але не більше 40%.

Пенсії за віком є довічними пенсіями. Після досягнення пенсійного віку працівники можуть продовжувати трудову діяльність і при цьому отримувати пенсію. У випадку збільшення заробітку працюючого пенсіонера розмір пенсії можна перераховувати кожні два роки, виходячи з нового, вищого заробітку. На цих же умовах здійснюють перерахунок пенсії з урахуванням трудового стажу. Однак, якщо пенсія була призначена при неповному стажі роботи і, продовжуючи працювати, пенсіонер набув стажу, достатнього для призначення повної пенсії, перерахунок провадять незалежно від того, скільки часу минуло після призначення пенсії при неповному стажі (ст.69, 70).