
- •Поняття та істотні ознаки держави
- •Поняття, ознаки та функції права.
- •Форми (джерела) права.
- •13. Поняття законодавства, його система.
- •14. Система права: норми, інститути, галузі.
- •15. Правовідносини: поняття, структура, види.
- •16. Юридичні факти
- •19. Юридична відповідальність
- •20. Конституція України – основний закон держави. Юридичний зміст Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р.
- •21. Громадянство України
- •22. Права, свободи та обов'язки громадян у країни, гарантії їх дотримання
- •Виборча система України. Види референдумів.
- •Система органів державної влади в Україні.
- •25. Місцеве самоврядування в Україні: поняття, система, повноваження.
- •26.Загальна характеристика Цивільного кодексу України(коротко про головне).
- •Суб'єкти цивільних правовідносин
- •Цивільна правоздатність і дієздатність
- •Правочини у цивільному праві
- •30. Захист особистих немайнових прав.
- •31. Поняття і види власності в Україні.
- •32. Інтелектуальна власність
- •33. Захист права власності.
- •36. Поняття шлюбу, умови і порядок його укладання
- •37. Підстави та порядок розірвання шлюбу
- •38. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя
- •39. Майнові права та обов’язки подружжя
- •40. Взаємні права та обов’язки батьків та дітей
- •41. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування
- •42. Поняття і зміст трудових правовідносин
- •43. Поняття, сторони і зміст трудового договору
- •44. Види трудових договорів
- •Умови та порядок прийняття на роботу
- •Порядок та підстави припинення та розірвання трудового договору.
- •Робочий час: поняття та види.
- •Поняття та види часу відпочинку за трудовим законодавством.
- •49 Поняття трудової дисципліни. Дисциплінарна відповідальність працівників.
- •51. Поняття, види та причини трудових спорів
- •52. Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів
- •Форми і види підприємництва[ред. • ред. Код]
- •54 Умови здійснення підприємницької діяльності[ред. • ред. Код]
- •57Організаційно-правові форми соціального захисту населення
- •59. Види державної соціальної допомоги сім′ям з дітьми
- •60. Юридичні гарантії права на охорону здоров'я
- •§ 1. Загальна структура і класифікація прав людини у сфері охорони здоров'я.
- •62. Право громадян на житло та форми його реалізації.
- •63. Договір найму житлового приміщення
- •Правове регулювання приватизації державного житлового фонду.
- •65. Екологічні права та обов’язки громадян.
- •66. Права та обов'язки природокористувачів.
- •67. Поняття, зміст та види права природокористування.
- •68. Правові форми відшкодування збитків за порушення екологічного законодавства.
- •69. Земля як об’єкт правовідносин. Суб’єкти права власності на землю.
- •70. Правові форми, підстави набуття права власності на землю.
- •71. Правове регулювання охорони земель.
- •72. Відносини, що регулюються фінансовим правом
- •73. Суб’єкти фінансових правовідносин
- •74. Державний бюджет України
- •75. Поняття податку та його види
- •77. Податки з доходів фізичних осіб
- •Суб'єкти адміністративного права
- •Державна служба: поняття, правовий статус державних службовців
- •80. Адміністративний проступок та його ознаки
- •81. Адміністративна відповідальність та порядок притягнення до неї
- •82. Поняття та види адміністративних стягнень
- •83. Загальна характеристика кримінального кодексу україни
- •84. Злочин: поняття, склад і види
- •86 Співучасть у вчиненні злочину та її форми
- •87 Кримінальна відповідальність та її підстави
- •89 Мета і види кримінального покарання
- •90. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх
Цивільна правоздатність і дієздатність
Правоздатність у громадянина України виникає від дня народження і припиняється з його смертю (або з визнанням громадянина померлим). Цивільна правоздатність як суспільно-правова якість визнається за всіма громадянами, які мають бути рівними перед законом. Вона закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і для кожного незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду й характеру занять, місця проживання тощо. Жоден громадянин упродовж свого життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений уній. Цивільна дієздатність - це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки, тобто його здатність розпоряджатися власними правами і нести відповідальність за свої дії. Обсяг цивільної дієздатності залежить від віку та психічного здоров'я фізичної особи. Виходячи з цього, цивільна дієздатність поділяється на такі види: - повна дієздатність; - часткова дієздатність; - мінімальна дієздатність; - обмежена дієздатність; - визнання громадянина недієздатним. Повна дієздатність настає з досягненням повноліття - 18 років. Згідно з чинним законодавством у випадку одруження особи до досягнення повноліття повна дієздатність у неї настає з моменту одруження. Часткову дієздатність мають фізичні особи у віці від 15 до 18 років. Вони мають право укладати угоди за згодою своїх батьків (усиновителів) чи піклувальників. Крім того, вони можуть самостійно здійснювати дрібні побутові угоди; розпоряджатися своєю заробітною платнею чи стипендією; реалізовувати свої авторські та винахідницькі права; вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними; володіти, користуватись і розпоряджатися майном трудового або селянського господарства, якщо неповнолітні є членами зазначених господарств; бути членами громадських організацій; нести відповідальність за заподіяну ними шкоду іншим особам. Мінімальна дієздатність характерна для осіб віком до 15 років, які мають право здійснювати тільки дрібні побутові угоди та вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатися ними. Якщо ж вклад було внесено на ім'я неповнолітнього іншою особою, то розпоряджатися цим вкладом до виповнення неповнолітньому 15 років будуть батьки чи інші його представники (усиновителі чи опікуни). Обмежена дієздатність може бути визначена судом громадянам, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами. Вони можуть укладати угоди щодо розпорядження майном, а також отримувати заробітну платню, пенсію чи інші види доходів та розпоряджатися ними лише за згодою піклувальника, за винятком дрібних побутових угод. Громадянин, який через душевну хворобу чи недоумство нездатний розуміти значення своїх дій чи керувати ними, може бути визнаний судом недієздатним, а відтак над ним установлюється опіка, що приводить до втрати ним можливості щодо укладання угод. Односторонні угоди (наприклад, заповіт, видача доручення і т. ін.), що були укладені до визнання особи недієздатною, припиняють свою дію. В разі одужання чи значного покращення здоров'я громадянина, якого визнано недієздатним, суд поновлює його в дієздатності.