Висновок
Поєднання описаних властивостей і створює індивідуальний тип темпераменту, тому, характеризуючи його. Ті прояви темпераменту, які, в кінцевому рахунку, стають властивостями особистості, залежить від навчання і виховання, від культури, звичаїв, традицій, багато чого іншого. Темперамент певною мірою впливає на розвиток здібностей людини, особливо тих, до складу яких входять рухи з такими їх істотними характеристиками, як темп, швидкість реакції, збудливість і гальмування. У першу чергу це здібності, які включають до свого складу складні і точні рухи c непростий траєкторією і нерівномірним темпом. До них також належать здібності, пов'язані з підвищеною працездатністю опірністю перешкод, витривалістю, необхідністю тривалої концентрації уваги.
У процесі навчання і виховання, під впливом конкретних умов життя і в зв'язку з особливостями вищої нервової діяльності людини формуються позитивні або негативні індивідуальні риси та якості пізнавальних процесів, почуттів, волі, спрямованості особистості, її характеру. Вони позначаються на успіхах у навчанні, поведінці особистості в колективі.
Тому в процесі навчання і виховання потрібно зважати на індивідуальні особливості емоціонально-вольової сфери учнів, тактовно, але послідовно й неухильно, долати негативні вияви їх почуттів і поведінки.
Результативність навчально-виховного процесу значною мірою залежить від врахування індивідуальних особливостей темпераменту кожного учня.
Висновки
У ході дослідження роботи я: - дізналася на основі чого формується темперамент; - його види, характерні особливості кожного з них; - виявила підходи до роботи з підлітками різних темпераментів, враховуючи особливості кожного типу в навчально-виховній діяльності.
Пророблена робота переконала в наступному:
якщо вчитель буде підбирати методи і прийоми виховання учня згідно його темпераменту, то навчально-виховний процес буде проходити ефективніше і дасть позитивні результати.
Кожна особистість представляє з себе індивіда, який має свідомість, самосвідомість, активно пізнає і перетворює навколишній світ відповідно до людських потреб. Якому притаманні певні особливості, манери, поведінка, все це визначає темперамент. В підлітковому віці активно формується характер на основі темпераменту, це особливий період життя, під час якого, вчителю необхідно якомога краще побудувати відносини з учнем та допомагати його становленню як самосвідомої людини.
Тому, щоб підібрати оптимальний підхід до учня, треба проаналізувати характер протікань його психологічних процесів, виявити тип темпераменту, і вже на цих підставах планувати свою діяльність із ним.
Мені знадобляться ці знання для моєї майбутньої професії, на базі яких можливо правильно побудувати навчально-виховний процес. На сьогоднішній день система освіти зробила крок вперед, і щоб вона продовжила свій розвиток, їй потрібні кваліфікаційні кадри. Тому педагогіка тісно пов’язана з віковою психологією, і вчителям та вихователям треба користуватися надбанням науки.
В роботі зі сангвініком Важливим принципом тут має стати створення дружньої атмосфери у взаєминах між дитиною і вчителем. Можуть бути корисними і підбадьорювання, і заклик до подолання труднощів, і розповідь про подальші перспективи роботи. Головне — досягти того, щоб учень накопичував досвід виявлення відповідної вимогливості до себе, наполегливості у праці. Корегувати недоліки найкраще шляхом індивідуального контролю за організацією учнем життєвої спрямованості, режиму праці й відпочинку.
В роботі із флегматиком, його інертність можна певною мірою розхитати. Найкраще це робити шляхом активізації рухової сфери дитини, яка тісно пов’язана з суто психічною. Істотну роль тут може відіграти залучення учнів-флегматиків до рухливих ігор (особливо на відкритому повітрі), участь у спортивних змаганнях. Такі ігри, заняття спортом мають бути пройняті духом товариськості, веселого завзяття. Розворушити млявих, розбудити їхнє самолюбство, активізувати емоційну сферу, щоб створити необхідне вольове напруження, — ось основний принцип подолання інертності дітей-флегматиків
В роботі із холериком потрібне уміння бути підкреслено спокійним, лагідним і витриманим навіть при вибухах дитячого гніву. Ніякі моралізування, насмішкуваті зауваження, покарання недопустимі. Краще ізолювати дитину на якийсь час, допомогти заспокоїтись і спробувати разом з нею поміркувати над тим, що трапилося. Оцінити власну поведінку має сама дитина. Особливо необхідно систематично контролювати їхню поведінку й діяльність, дотримання ними правил, якості й повноти виконання завдань, вимог дорослих. Учити зважати на інших, не ображаючи самолюбства.
В роботі із меланхоліком конче необхідне визнання їх значущості, схвальні оцінки вчинків. Вони гостро відчувають потребу у спілкуванні з близькими, чутливі до всього, що відбувається, готові прийти на допомогу, здатні на справжнє співчуття, тривалі милосердні дії стосовно близьких. Негативні стимули, скажімо, низькі оцінки, як правило роблять на цих дітей гальмуючий, дезорганізуючий вплив. Тому бажано утримуватися від таких оцінок. Натомість доцільно стимулювати дітей з меланхолічним темпераментом шляхом систематичного підбадьорювання, навіювання віри у власні сили (зокрема, наведенням прикладів успішного подолання подібних перешкод), розкриття резервів, котрі ними ще не приведені в дію, тощо.