3.3. Характерні риси архітектури України на сучасному етапі

Використання сучасних індустріальних конструкцій та прогресивних будівельних матеріалів почалося приблизно в 60 - 70-ті роки. Прикладами архітектурних споруд цього часу можуть бути: Палац спорту в Києві (архітектори М. Гречина, О. Заваров); наземні станції Київського метрополітену «Хрещатик» (архітектори А. Добровольський, В. Єлізаров та ін.); «Університет» (архітектори Г. Головко, М. Сиркін та ін.); готель «Тарасова гора» в м Каневі (архітектори М. Чмутіна, Е. Гусєва, В. Штолько та ін.); Палац дітей та юнацтва у Києві (архітектори А. Милецький, Е. Більський); кіноконцертний палац «Україна» (архітектори Е. Маринченко та ін.). Оригінальність і новизна форм проявляються також в архітектурі комплексу Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка (архітектори В. Ладний, А. Буділовський, Л. Коломієць та ін.). Також необхідно відзначити вдалу спробу цілісного архітектурно-композиційного завершення у 80-ті роки ансамблю майдану Незалежності в м Києві (архітектори О. Малиновський,

О. Комаровський та ін.).

Після проголошення Україною незалежності архітектура держави продовжує розвиватися. У 1992р. відроджується Українська академія архітектури, пожвавилася архітектурно-будівельна діяльність, ширше використовуються різні архітектурні конкурси, ведуться активні пошуки шляхів прогресивного розвитку сучасної архітектури України. Почалося відновлення пам'яток культурної спадщини держави.

Мова сучасної архітектури стає все більш інтернаціональною, плюралістичною за творчим спрямуванням. У той же час важливу роль відіграють пошуки нових прогресивних рішень архітекторами України, нових форм вираження своїх ідей, нових концепцій в архітектурі. Отримують широке поширення великомасштабні архітектурні проекти. Сучасні високі технології надають повну свободу у пошуку «ноу-хау» в розвитку сучасної архітектури. У творчості сучасних архітекторів можна зустріти все частіше прояви постмодерну та інших стильових пошуків, що є проявом глобалізації світового архітектурного процесу. При цьому в спорудах, побудованих в даних стилях, застосовуються нові конструктивні та художньо-пластичні можливості як традиційних будівельних матеріалів, так і нових сучасних, до яких відносяться легкі металопластикові конструкції, вишукані оздоблювальні матеріали (готель «Хрещатик», архітектор Л. Філенко; діловий комплекс «Зовнішекспосервіс», архітектор О. Донець та ін.; офісний центр «Київ - Донбас», архітектор В. Жежерін та ін.; готельно-офісний центр «Східний горизонт», архітектор О. Комаровський; комплекс «Ексімбанк», архітектор

І. Шпара та ін. і багато інших сучасні архітектурні споруди). У названих вище об'єктах можна відзначити такі риси, як різноманітні прояви естетики, пошуки авторської архітектурної своєрідності, намагання врахувати існуюче історико-культурне середовище, по-новому вирішити архітектуру спроектованих будівель. Хоча тут слід зазначити, що гонитва за всім новим іноді призводить до сліпого копіювання західних архітектурних рис споруд. Але все ж більшість споруд архітектури несуть в собі прояви національної самобутності, рис, притаманних саме архітектурі українського народу. Тільки ті архітектурні твори, які є високими творчими досягненнями сучасних архітекторів, стають надбанням світового архітектурного процесу.

У сучасних умовах більшої актуальності набуває такої по-прос, як гармонійне поєднання існуючої архітектурного середовища і нової архітектури. Особливо актуальним це питання є для найстаріших українських міст, де присутня безліч пам'яток архітектури, наприклад, для Києва. В архітектурі міста проявляються характерні риси національної самобутності, менталітету українського народу, побуту, культури на всіх щаблях їх розвитку. У цьому зв'язку важливою культурною проблемою сучасної архітектури є гармонійне вписання нових архітектурних споруд в існуючий вигляд міста, його будівель і споруд, а також природи.