- •1.Визначення моделі.
- •2.Причини, що зумовлюють необхідність моделювання.
- •4.Визначення лінійного програмування.
- •5.Визначення динамічного програмування.
- •7.Що таке адекватність функції?
- •Класифікація математичного моделювання за видом економічних задач та відповідно до окремих розділів математики.
- •9. Стандартна форма запису задач лп.
- •10. Канонічна форма запису задачі лп.
- •12. Геометрична інтерпретація задачі нелінійного програмування.
- •11.Геометрична інтерпретація задачі лп.
- •13. Математична постановка задачі лп.
- •14.Перетворення математичного запису задачі лп для застосування симплекс методу.
- •15. Формули, які складають основу реалізації симплексного методу.
- •16. Економічна інтерпретація розв’язку задачі лп отриманого симплексним методом.
- •17. Яким чином з математичної постановки задачі лп скласти двоїсту задачу?
- •18. Необхідні і достатні умови для оптимального розв’язку двоїстої задачі
- •19. Теореми двоїстості, які дозволяють знайти розв’язок прямої задачі лп
- •20. Формула приросту цільової функції двоїстої задачі та її складові.
- •21. Формули, які складають основу реалізації двоїстого симплексного методу .
- •23.Яким чином скласти додаткове обчислення до задачі лп, щоб отримати цілочисловий розв’язок.
- •24. Загальний математичний запис транспортної задачі.
- •25.Загальний математичний запис задачі про призначення.
- •26.Загальний математичний запис транспортної задачі з пунктом перевалу.
- •27.З якої умови починають розв’язок транспортної задачі?
- •28.Умова якою перевіряють на оптимальність базові плани транс. Задачі.
- •29. Умова за якою визначають потенціали для базисних планів транспортної задачі.
- •30. Метод диференціальних рент.
- •31. Суть методу потенціалів.
- •32.В чому полягає перевага методу диференціальних рент над методом потенціалів?
- •34. Яка умова взята за основу при математичному формуванні Транспортної задачі?
- •35. Приведення стандартних форм запису лп до канонічних.
- •36. Основні перетворення при застосуванні методу множників Лагранжа.
- •37. Умови Куна-Такера для задач нелінійного програмування.
- •38. Теорема Куна-Такера.
- •39. Чого досягається застосовуючи множники Лагранжа в системі нелінійних рівнянь.
- •40. Необхідна і достатня умова для перевірки на оптимальність розв’язку задачі нелінійного програмування.
- •41. Що таке градієнт функції в градієнтних методах розв’язку задач нелінійного програмування.
- •42. Основна термінологія задач динамічного програмування.
- •45.Суть задачі динамічного програмування.
- •48.Суть задачі розподілу ресурсів в динамічній постановці.
- •50. Суть стохастичної задачі для динамічної постановки.
- •51. Математичні перетворення задачі динамічного програмування у диференційованій та стохастичній постановці.
- •52.Метод визначення коефіцієнтів рівняння регресії. 53.Яка формула відображає суть методу найменших квадратів. Разом.
- •54.Умова для застосування поліноміальних рівнянь одно факторної регресії для вирівнювання ряду динаміки.
- •55.Як вибрати степінь поліменіарності.
- •56.Вбудовані функції в програмі MathCad для розрахунку коефіцієнтів однофакторної регресії.
- •57,58 Статичні критерії для перевірки достовірності однофакторної регресійної моделі.
- •59. Формула емпіричної оцінки коефіцієнта факторної кореляції.
- •60. Математичний запис багатофакторного множинного поняття регресії.
- •61. Статистичні критерії та їх формули за якими виконують перевірку рівняння множинної регресії.
- •62. Що таке мультиколеніарність та як її визначати?
- •Що таке стійкість розв’язку при визначенні коефіцієнтів рівняння множинної регресії.
- •Як оцінюють адекватність рівняння множинної регресії
- •Як розраховують істотність, суттєвість рівняння множинної регресії?
- •Якщо в рівнянні множинної регресії присутні 3 і більше факторів, який метод вибору з цих факторів для включення в дане рівняння застосовують?
- •(Визначення моделей з ризику. 68. Поняття якими оперують в моделях ризику та не визначеності.). Разом.
4.Визначення лінійного програмування.
Лінійне програмування - це розділ математики, про методи знаходження екстремальних значень лінійної функції, на невідомі якої накладені обмеження, що виражені рівняннями чи нерівностями лінійного виду.
Розрізняють стандартну та канонічну форму запису задач лінійного програмування. При стандартній формі запису математична постановка задачі має вигляд. Знайти максимум
цільової функції
z=c 1 x 1 +c 2х2 +...+c n x n →mах (2.1)
при обмеженнях
a11 x1 +a12 x2 +...+a1n xn ≤ b1
a21 x1 +a22 x2 +...+a2n xn ≥b2
..............................................
ak1 x1 +ak2 x2 +...+akn xn ≤ bk ; x1,...,x2≥0 (2.2)
Канонічна форма запису відрізняється від стандартної тим, що в обмеженнях задачі замість системи нерівностей має місце система рівнянь
a11 x1 +a12 x2 +...+a1n xn = b1
a21 x1 +a22 x2 +...+a2n xn =b2,
...............................................
ak1 x1 +ak2 x2 +...+akn xn = bk ; x1,...,x2≥0 (2.3)
У реальних ситуаціях може виникнути необхідність постановки задачі з обмеженнями із знаком ≥ , а критерій: цільової функції буде вимагати не максимізації, а мінімізації. Особливість розв'язування задач лінійного програмування полягає в тому, що універсальні методи розв'язування, зокрема симпяекс-метод, розроблені для канонічної форми, тому у випадках постановки задачі, яка відрізняється від канонічної, простими математичними діями її приводять до канонічної форми запису. Наприклад, у ліву частину системи (2.2) вводять додаткові змінні xn+1, xn+2 і т.д. щоб замінити знак ≤ на =. Якщо цільову функцію (2.1) необхідно мінімізувати, то її замінюють на протилежну за знаком, так як min ; z= max(-z). Цільова функція може мати вигляд дещо відмінний від (2.1). У цьому випадку можуть бути застосовані спеціальні .алгоритми розв'язання задачі.
5.Визначення динамічного програмування.
Всі економічні процеси та явища є динамічними, оскільки вони функціонують і розвиваються не тільки у просторі, але й у часі. Для народного господарства в цілому, його галузей, регіонів чи окремих підприємств з метою їх стабільного функціонування та розвитку необхідно розробляти стратегічні та тактичні плани. Стратегічні плани містять параметри діяльності об’єктів, які характеризують їх віддалене майбутнє. Отже, вони мають розроблятися на основі динамічних моделей, для знаходження розв’язків яких застосовуються методи динамічного програмування.
Динамічне програмування являє собою математичний апарат, що дає змогу здійснювати планування багатокрокових керованих процесів, а також процесів, які розвиваються у часі.
Отже, динамічне програмування не є окремим методом розв’язування задач, а являє собою теорію, що поєднує ряд однотипних ідей та прийомів, які застосовуються для розв’язування досить різних за змістом задач.
До задач динамічного програмування належать такі, що пов’язані з оптимальним розподілом капіталовкладень, розподілом продукції між різними регіонами, визначенням найкоротшого шляху завезення товарів споживачам, задачі щодо заміни устаткування, оптимального управління запасами тощо.
Економічні процеси можна уявити складеними з кількох етапів (кроків). На кожному з них здійснюється вплив на розвиток всього процесу. Тому у разі планування багатоетапних процесів прийняття рішень на кожному етапі має враховувати попередні зміни та бути підпорядкованим кінцевому результату. Динамічне програмування дає змогу прийняти ряд послідовних рішень, що забезпечує оптимальність розвитку процесу в цілому.
Слід зазначити, що оптимальні плани стосовно окремих відрізків планового періоду не завжди є оптимальними для всього інтервалу планування. Наприклад, недостатньо визначити оптимальний план виробництва на один місяць і орієнтуватися на нього протягом тривалого часу. Досить ймовірно, що в наступні місяці виробництво за тим самим планом може стати неоптимальним, оскільки за його розроблення можливості дальшого розвитку не враховувались. Доцільніше визначати оптимальні плани на кожен місяць з урахуванням змін у попередніх періодах. Лише тоді річний оптимальний план виробництва буде сумарним результатом оптимальних рішень, що приймалися для кожного місяця.
Поставимо задачу динамічного програмування в загальному вигляді.
Нехай
аналізується деякий керований процес,
подання якого допускає декомпозицію
на послідовні етапи (кроки), кількість
яких n
задана. Ефективність всього процесу Z
може бути подана як сума ефективностей
окремих кроків, тобто:
,
що має
назву адитивного критерію (або як добуток
ефективностей
окремих кроків у вигляді:
,
що має назву мультиплікативного
критерію).
З кожним
етапом (кроком) задачі пов’язане
прийняття певного рішення, так званого
крокового
управління
що визначає як ефективність даного
етапу, так і всього процесу в цілому.
Розв’язування
задачі динамічного програмування
полягає в знаходженні такого управління
процесом у цілому, яке максимізує
загальну ефективність:
(max
).
Оптимальним
розв’язком цієї задачі є управління
що складається з сукупності оптимальних
покрокових управлінь:
і уможливлює досягнення максимальної ефективності:
6.Визначення математичного програмування.
Математичне програмування — один із напрямків прикладної математики, предметом якого є задачі на знаходження екстремуму деякої функції за певних заданих умов.
Об’єктами математичного програмування є різноманітні галузі людської діяльності, де в певних ситуаціях необхідно здійснити вибір найкращого з можливих варіантів дій. Основою такого вибору є знаходження розв’язку екстремальної задачі методами математичного програмування.
Розв’язання екстремальної економічної задачі складається з побудови економіко-математичної моделі, підготовки інформації, відшукання оптимального плану, економічного аналізу отриманих результатів і визначення можливостей їх практичного застосування.
Загальна модель задачі математичного програмування має такий вигляд:
У структурі моделі (1.1) можна виділити 3 елементи:
1) Набір керованих змінних x1, x2, ... x n, значення яких підлягають оптимізації. Різні допустимі комбінації значень змінних відповідають можливим розв’язкам задачі.
2) Цільова функція z (x1, x2, ... x n) - функція, що виражає залежність прийнятого критерію оптимальності від керованих змінних.
Критерій оптимальності є мірою наближення розв’язку до поставленої мети. В економічних задачах, як правило, таким критерієм виступає показник ефективності функціонування системи (наприклад, прибуток від реалізації продукції, продуктивність праці, таке інше) або показник витрат. Слід зазначити, що одній меті можуть відповідати декілька критеріїв оптимальності (багатокритеріальна задача); в цьому разі цільова функція має враховувати всі виділені критерії.
3) Умови або обмеження g (x1, x2, ... x n), що накладаються на значення змінних або на співвідношення між ними.
