13. Основний зміст та відмінність понять культура і цивілізація

Виникнення культури означало протиставлення людини і світу, і в цьому протистоянні людинастворила свій спосіб виживання - цивілізацію.

У найзагальнішому вигляді цивілізація являє собою спосіб виживання людини у світі за допомогою зміни світу. Вона бере свій початок зі створення знарядь праці і полювання, з завоювання влади над вогнем і приручення тварин, обмеження впливу природних інстинктів. Радикальний стрибок від тваринидо людини змінив принципово весь світ для людини. Звичні фізичні предмети і явища в новій якостізнайшли абсолютно новий сенс і значення. Так, наприклад, вогонь як стихійний пожежа і вогонь, запалений біля входу в печеру, абсолютно різні сутності, палиця, яка валяється на землі, і палиця, якою можна викопувати коріння, також різні сутності. До цього світу нових сутностей людина пристосувалася за допомогою цивілізації, тобто «Підігнавши», переробивши світ під себе. Цивілізація, таким чином, забезпечила людині фізичне виживання у світі.

Цивілізації визначаються наявністю загальних рис об'єктивного порядку, таких як мова, історія,релігія, звичаї, інститути, - а також суб'єктивною самоідентифікацією людей. Є різні рівні самоідентифікації: так житель Риму може характеризувати себе як римлянина, італійця, католика,християнина, європейця, людини західного світу. Цивілізація - це самий широкий рівень спільності, з якою він себе співвідносить. Культурна самоідентифікація людей може мінятися, і в результаті змінюються склад і межі тієї чи іншої цивілізації.

Цивілізація складається з двох елементів: соціального, зовнішнього по відношенню до людини, івнутрішнього, інтелектуальної, визначає його особисту природу. Взаємодія цих двох начал - соціального і інтелектуального - є основа розвитку цивілізації.

У XIX ст. завдяки роботам американського антрополога Льюїса Моргана (1818-1881) термін «цивілізація» став застосовуватися для позначення однієї зі стадій історичного розвитку людства.

Цивілізацією була названа протилежна варварству стадія всесвітньо-історичного процесу, який представлявся послідовною зміною станів дикості, варварства і цивілізації. Стану дикості і варварства припускали незначний контроль людини над своїм і чужим поведінкою, низький рівень розвитку матеріального виробництва.

Цивілізація, навпаки, означала повний соціальний контроль і самоконтроль людини над своїм життям і поведінкою, а також досить високий рівень розвитку виробництва. Символом цього стану і стало місто, фортеця, що звільнив людину від влади природи і встановив новий порядок його життя. Цей крок був зроблений тільки після появи держави, яка є головною ознакою цивілізованості суспільства. На рівні цивілізацій виділяються самі широкі культурні єдності людей і самі загальні соціально-культурні відмінності між ними.

Що стосується співвідношення понять «культура» і «цивілізація», то в науковій літературі існує три позиції з цього питання: ототожнення, протиставлення і взаємозумовленість.

Спочатку ці поняття використовувалися як синоніми. Ще філософи Просвітництва наполягали на тому, що тільки висока культура народжує цивілізацію, а цивілізація відповідно служить показникомкультурної розвиненості і спроможності. Той же підхід ми бачимо в роботах А. Гумбольдта та Е.Тайлора. А 3. Фрейд наполягав, що саме культура і цивілізація відрізняють людину від тварин ^1.

У цьому дусі побудовані знамениті культурологічні теорії О. Шпенглера, М. Бердяєва, Г. Маркузе та ін Так, у Шпенглера культури порівнюються з живими організмами. У силу цього вони проходять ряд стадій у своєму розвитку - народження, розквіт і смерть. Останню, заключну фазу розвитку культури - її занепад і загибель - Шпенглер називає цивілізацією. Тому характерними рисами цивілізації для нього є: падіння релігійної віри, виродження мистецтва, поширення сухого раціоналізму і матеріалізму, перехід від творчості до безплідності, бездуховна техніцизм ^2.

14. Сучасні уявлення про світобудову та природу і структуру простору і часу. 14.Сучасні уявлення про світобудову та природу і структуру простору і часу. Простір і час - невід'ємний атрибут об'єкт-го світу.Філос.розум-ня прост.відобр.власт-ть матер-х тіл мати протяж-ть,займати певне місце і розміщ-ся 1біля1.Філос.розум-ня часу відобр.власт-ть матер-х процесів протікати 1за1 в певній послід-ті,мати трив-ть,розвив-ся за етапами,стадіями.2 концепції простору і часу:1)субстанційна:п.і ч.-особлив.сут-ті,що існ.самі по собі,незалеж.від матер-х об'єктів;2)релятивістська:п.і ч.–особлив.віднос.між об'єк-ми і проц-ми,поза ними зв'яз.не існ. Обидві концепції мож.бути матеріаліст.і ідеаліст.З позиції матеріаліст.конц-ї п.і ч.-об'єктив.,незалеж.від люд.форми буття мат-ї, що рух-ся.Нема абсолют.п.і ч.Вони нерозрив.пов'яз.з мат-ю(т-я віднос-ті)і1з1.Вони-сторони1явища.Але їх можна розглядати і окремо.Власт-ті п.і ч.мож.суттєво відрізн.

У неживій природі п-ч хар-ся евклід.геометр.У масштабах галактик - кривизна п-ч,пов'яз. зі взаємод.мас,що тяжіють.У живій природі прояв.поруш.п-ч.Люд.вимір.час,порів-чи процеси з еталоном(годинник).

В нежив.і біолог.ф-х мат-ї п.включ.лише зв'язки предм-ів,в соц.п.вход.ще став-ня люд.до предм-в і місця прожив(Батьк-на).Соц.ч.–ф-ма буття сусп.,відображу.тривал.істор.проц-в,їх зміни в ході діял.людей.Соц.проц.мають різну трив-ть(первіс.сусп.і 1ші сивіл-ї старод.світу трив.кілька десятк.тис.рр.Середньов.сусп-во≈1400рр,суч.пер.життя≈300рр.

Зміна етапів розв-ку сус-ва хар-ся прискор.темпів соц.змін,змін.розум-ня часу.