3. Музейний предмет ― основа музейної комунікації

Музейний предмет ― це реальний, оригінальний предмет, видобутий з реальної дійсності, включений у музейне зібрання, здатний довго зберігатися. Музейний предмет є носієм певної інформації (соціальної, природної, культурної), засобом комунікації, має культурно-історичну цінність та естетичне навантаження.

Фонди музею ― це сукупність усіх музейних предметів разом з науково-допоміжними матеріалами, які належать музею; це колекції, збірки музею, розташовані у сховищах, презентовані на експозиціях та виставках музею. Все зібрання музею можна умовно поділити на основний музейний фонд, що складається з оригінальних, вартісних пам’яток, та фонд науково-допоміжних матеріалів.

Основні характеристики музейного предмету:

• атрактивність музейного предмету — це здатність предмету привернути увагу відвідувачів. Атрактивність проявляється у розмірах предмету, в його яскравості та трьохмірності, тобто об’ємності, інакше кажучи у розмірі, кольорі та формі;

• експресивність музейного предмету — це здатність предмету викликати у відвідувачів певні емоції, хвилювання;

• музейна цінність предмету — залежить від атрактивності та експресивності м.п., визначається його оригінальністю, достовірністю, майстерністю виконання, авторством, часом і місцем створення, станом збереженості тощо;

• цінність музейного предмету — визначається сукупністю його музейної цінності та цінності матеріалу;

Всі музейні предмети можна умовно поділити на дві великі групи: типові та унікальні.

• музейні предмети, що відображають типове явище і мають властивості характерні для багатьох предметів називаються типовими м.п. (кам’яні сокири, вишиті сорочки і т.д.);

• музейні предмети, які відображають типові явища, але зберігаються в одному або кількох екземплярах, мають особливу наукову і культурну цінність називаються унікальними (усі меморіальні предмети, предмети, пов’язані з якимись визначними подіями, наприклад зброю з поля бою, прапор, одяг і т.д.).

4. Класифікація музейних предметів

У фондах музеїв під охороною перебувають найрізноманітніші предмети і об’єкти природи, матеріальної та духовної культури людства. У музеєзнавстві цей спектр пам’яток традиційно розмежовують за окремими критеріями. Так, виділяють два класи пам’яток: рухомі та нерухомі предмети та об’єкти.

За фізичними властивостями, способом фіксації інформації вирізняють наступні типи музейних предметів:

• речові джерела (знаряддя праці, інструменти, зброя, одяг, прикраси, предмети побуту). У свою чергу їх класифікують як історичні, археологічні, етнографічні, історико-культурні тощо;

• писемні джерела (рукописи, документи, першодруки книг, журналів, газет, листівок, афіш, епістолярна спадщина);

• нумізматичні (колекції монет, медалей, орденів, жетонів, різних відзнак);

• художні, образотворчі (оригінальні твори іконопису, станкового і монументального живопису, скульптури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва, різноманітні види народної творчості — різьба, килимарство, гончарство, вишивка і т.д., а також художня фотографія тощо);

• природничо-історичні (зразки матеріалів, ґрунтів, колекції рослин, чучела звірів, мокрі і сухі зоологічні препарати);

• аудіо-, фоно-, фото-, відео джерела (музейні предмети, що за допомогою спеціальних технічних засобів зберігають звуки, статичні та динамічні зображення);

• науково-технічні (інструменти, машини, устаткування, а також документи про винаходи і наукові відкриття);

• меморіальні (предмети і матеріали, пов’язані з життям і творчістю відомих людей, меморіальні знаки, надгробки).

Тема № 3: Великі музеї світу