КОНСПЕКТ УРОКУ 1 Предмет астрономії

Предмет астрономії. Її розвиток та значення в житті суспільства

КОНСПЕКТ УРОКУ Предмет астрономії. Ії розвиток та значення в житті суспільства.Методи та засоби астрономічних спостережень

Астрономія — наука, що вивчає рух, будову, походження і розви­ток небесних тіл та їх систем. Це слово исходить від двох грецьких слів «астрон» — світило, зоря і «номос» — закон.Основа астрономії — спостереження.

Сучасна астрономія поділяється на окремі дисципліни:

Астрометрія розробляє методи вимірювання положень небесних світил і кутових відстаней між ними.

Небесна механіка вивчає динаміку руху небесних тіл.

Астрофізика вивчає фізичну природу, хімічний склад та внутріш­ню будову зір.

Зоряна астрономія досліджує будову нашої Галактики та інших зоряних систем.

Космогонія вивчає походження і розвиток небесних тіл.

Космологія — наука про розвиток Всесвіту загалом (від грецького «космос» — Всесвіт, і «логос» — учення).

Значення астрономії

1. Використовується для задоволення практичних потреб людст­ва — орієнтування на місцевості, календар, астронавігація в море­плавстві, авіації та космонавтиці.

2. Світоглядна роль — усвідомлення людьми положення Землі у Всесвіті, пізнання законів, за якими рухаються та розвиваються кос­мічні об’єкти.

3. Збагачує важливими даними інші науки (фізику, хімію), прово­дить дослідження речовин у станах, яких неможливо досягти на Землі.

4. Вивчення законів небесної механіки, що використовуються для визначення руху космічних апаратів.

Методи та засоби астрономічних спостережень

Астрономія — всехвильова наука, спостереження за небесними тілами ведуться в усьому діапазоні довжин електромагнітних хвиль. Світло — це електромагнітні хвилі дуже вузького діапазону — від 390 нм до 760 нм. весь інший широкий спектр електромагнітного ви­промінювання можна «побачити» лише за допомогою спеціального обладнання.

Оптична астрономія — галузь астрономії, яка вивчає Всесвіт у видимому спектрі. В її основі лежить візуальне та фотографічне спо­стереження небесних тіл за допомогою телескопів та спектральний аналіз.

Найважливіші прилади оптичної астрономії — телескопи (від гр. tele — «далеко», scopeo — «дивлюся»). Перший телескоп збудував Галілео Галілей (1564—1642) 1609 року. Вдосконалюючи конструкцію, учений довів збільшення своїх телескопів від 3 до 35 разів.

Телескопи поділяються на

рефрактори (від лат. refractus — заломлений) — лінзові теле­скопи, об’єктивом яких с лінза або система лінз. Телескоп Галілея був рефрактором з діаметром лінзи 5,3 см;

рефлектори (від лат. reflectere — відбиваючий) — дзеркальні те­лескопи, об’єктивом яких є увігнуте дзеркало. Перший такий телескоп з діаметром дзеркала 2,5 см побудував І. Ньютон.

Найбільший рефрактор у світі, що лінзу-об’єктив діаметром 102 см, знаходиться в Йєрській обсерваторії (СІІІА). Найбільший в світі рефлектор, увігнуте дзеркало якого має діаметр 1000 см, зна­ходиться на горі Мануа-Кея (Гаваї).

Сучасні телескопи дають збільшення до 500 разів. Більше збіль­шення не дає можливість побачити більше деталей, тому що заважає атмосфера.

Інфрачервона астрономія

Ультрафіолетова астрономія

Рентгенівська астрономія

Гамма-астрономія

.

КОНСПЕКТ УРОКУ Екліптика. Видимий рух Сонця і Місяця

Екліптика — велике коло, по якому рухається на небі Сонце про­тягом року відносно зір.

Рухаючись по екліптиці, Сон­це двічі на рік буває на небесно­му екваторі у так званих точках рівнодення.

21 берез­ня — день весняного рівноден­ня.

23 вересня — день осін­нього рівнодення.

В день літнього сонцестояння (22 червня) опівдні для північної півкулі Землі Сонце знаходиться найвище над горизонтом, день найдовший.

У день зимового сонцестояння (22 грудня) день найкоротший.

Зодіакальні сузір’я

Рухаючись разом із Землею по орбіті протягом року, ми спостері­гаємо Сонце на небі у різних напрямках на тлі різних сузір’їв. Якщо кожного дня позначати положення центра Сонця відносно далеких зір, то можна отримати велике коло небесної сфери, яке називають екліптикою. Річний шлях Сонця на небі вздовж екліптики пролягає через сузір’я, які здавна мають назву зодіакальних (від грецького слова «зоон» — тварина), а їх сукупність називається поясом Зодіа­ку, Астрономи Давнього Вавилону поділили екліптику на дванадцять рівних відрізків по 30°, кожний з яких отримав назву того сузір’я, в межах якого він знаходиться. Знак Зодіаку — це знак того зодіакаль­ного сузір’я, під яким народжується людина.

Рух Сонця через Зодіакальні сузір’я

Сузір’я	Тривалість перебування Сонця в сузір'ї
Стрілець	19 грудня — 19 січня
Козерог	20 січня — 16 лютого
Водолій	17 лютого — 12 березня
Риби	13 березня — 18 квітня
Овен	19 квітня — 14 травня
Телець	15 травня - 21 червня
Близнята	22 червня — 20 липня
Рак	21 липня - 11 серпня
Лев	12 серпня — 17 вересня
Діва	18 вересня — 31 жовтня
Терези	1 листопада — 22 листопада
Скорпіон	23 листопада — ЗО листопада
Змієносець	1 грудня — 18 грудня

Видимий рух Місяця

Період обертання Місяця навколо Землі відносно зір назива­ється зоряним або сидеричним місяцем (від лат. sidus — зоря). Він становить 27,3 доби.

Фази Місяця — зміна зовнішнього вигляду Місяця для спостеріга­ча на Землі. Відбувається це тому, що Місяць займає різні положення відносно Землі і Сонця, яке його освітлює. Вирізняють чотири най­головніші фази: новий Місяць, перша чверть, повний Місяць (повня), третя чверть.

Синодичний місяць — проміжок часу між двома послідовними однаковими фазами Місяця. Він дорівнює 29, 5 доби.

Період обертання Місяця навколо осі дорівнює періоду обертан­ня його навколо Землі. Тому ми бачимо завжди тільки одну півкулю Місяця.

Сонячна доба на Місяці дорівнює синодичному періоду — близько 2 земних тижні день і 2 земних тижні ніч.

Сонячні та місячні затемнення

Сонячне затемнення відбувається тоді, коли тінь від Місяця по­трапляє па поверхню Землі Розрізняють 3 типи сонячного затемнення: повне, часткове, кільцеподібне.

Повне сонячне затемнення видно лише для спостерігача, який зна­ходиться всередині плями місячної тіні. Діаметр цієї плями на поверх­ні Землі не перевищує 250 км. Там, де на Землю падає півтінь Місяця, спостерігається часткове затемнення Сонця.

Повне затемнення Сонця триває не більше 7,5 хвилин, разом з частковими фазами може тривати більше двох годин.

Сонячних затемнень на рік для Землі може бути від двох до п'яти, в останньому випадку часткових. В одному конкретному місці Землі повне сонячне затемнення трапляється один раз у 200 — 300 років.

Затемнення Сонця можуть відбуватися тільки у фазі нового Місяця.

Місячне затемнення відбувається годі, коли Місяць потрапляє в тінь Землі

Фаза повного затемнення триває до 1 год 40 хв, а все місячне за­темнення — більше 3 годин.

Місячні затемнення можуть відбуватися тільки у фазі повного мі­сяця, бувають 2—3 рази на рік, а можуть і зовсім не бути.

1