5. Представники скептицизму вважають істинну картину світу недосяжною для розуму людини. Чим можна пояснити таку позицію? Чи згодні Ви з нею (відповідь аргументуйте).

Почнемо з того, що скептицизм - це філософський напрямок, що висуває сумнів в якості принципу мислення, особливо сумнів у надійності істини. Я думаю, дану позицію скептиків можна пояснити тим, що для них Абсолютне буття (Бог), настільки перевершує всі можливості людського розуму, все «природні» здібності людського пізнання, що постає як незбагненне початок світу, відокремлене від людини непроникною завісою таємниці. Розум скептиків переповнюють сумніви, які є власним мисленням. Що стосується мого, особистої думки, то частково я солідарна з позицією скептиків. Так, як щоб зрозуміти всю сутність світу не достатньо лише жити в ньому, потрібно мислити. І коли ти починаєш мислити, твій розум наповнюється сумнівами в пізнанні «істини». Так як і розум представників скептицизму спрямований лише на пошуки істини, а не на набуття її. Але з іншого боку вважати всі наші знання тільки відносними, що не містять в собі частинки абсолютного, - значить, по суті, визнавати повний свавілля в пізнанні. У такому випадку пізнання перетворюється на суцільний потік, де немає нічого щодо достовірного, де стираються межі між істиною і оманою, і виходить так, що ніяким положенням не можна вірити, а, отже, нічим не можна керуватися в житті. Тобто, іншими словами - це невіра в абсолютну (навіть не в відносну) істину. Мені здається це невірна постановка думки, так як без «віри» дуже складно досягти навіть самого простого!

Екзаменаційний білет №4

1. Розташуйте у хронологічному порядку: 1-епікуреїзм, 2-номіналізм, 3- сенсуалізм Локка, 4-філософія французького Просвітництва(середина XVIII ст.), 5-екзисенціалізм, 6-постмодернізм.

2. Співвіднесіть філософські школи та напрямки з іменами їхніх попередників

Екзистенціалізм - С. К’єркегор; психоаналіз-П. Д. Юркевич; неотомізм-Фома Аквінський; марксизм- А. Сен-Симон; діалектика-Геракліт,Ніколай Кузанський.

3. Наведіть приклад софізму та розкрийте помилки, які він містить. Яке місце має софістика у сучасному соціальному дискурсі

Софи́зм — ложное умозаключение, которое, тем не менее, при поверхностном рассмотрении кажется правильным. Софизм основан на преднамеренном, сознательном нарушении правил логики.

Все критяне — лжецы (Один критянин пришел на площадь и сказал: «Все критяне лжецы». Человек, сказавший это — критянин. Значит, он лжёт. Значит, он лжёт и про то, что все критяне — лжецы.)Девушка — не человек(Доказательство от противного. Допустим, девушка — человек. Девушка — молодая, значит девушка — молодой человек. Молодой человек — это парень. Противоречие. Значит девушка — не человек.)

Відкинувши загальність існуючих в суспільстві звичаїв, традицій, встановлень, софістика привела до загальності положень, що встановлюються силою розумного мислення і спілкування. Належним чином організувати їх (мислення і мова) була покликана риторика, через що остання і стала основою софістичної освіти.

Софістика перетворила освіту і виховання на самостійне завдання, що вимагає спеціальних зусиль. Вона показала, що для становлення людського розуму і моральності недостатньо природної течії самого життя

4.Вкажіть спільне та відмінне у позитивізмі та аналітичній філософії.

Спільні риси: Прихильники аналітичної філософії, так само, як і позитивісти, не мають справи з "метафізичними" проблемами, вони відкидають як ідеалізм, так і матеріалізм.

Відмінні риси: Сучасна аналітична філософія приходить або до повної ліквідації себе як філософії, при підміні філософського дослідження конкретним логіко-лінгвістичним, логіко-семантичним та ін. аналізом, або до повернення в завуальованій формі до проблем філософського характеру. При цьому для сучасної аналітичної філософії характерні прагнення поєднувати елементи різних варіантів аналізу й з'єднувати аналіз із концепціями й ін., які традиційно вважалися антитезою сучасного позитивізму.

5. В чому, на Вашу думку, полягає особливість та важливість античної філософії для світової культури і цивілізації?

У розумінні сучасної науки термін «античність» — це історія і культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму від виникнення перших давньогрецьких держав (кінець 3-2 тисячоліття до н. е.) і до падіння Римської імперії та завоювання Риму варварськими племенами (5 століття н. е.). Відповідно існують поняття античної філософії, античного мистецтва, античної літератури тощо. Буквальний переклад слова «античний» з латинської — «стародавній». В Європі в епоху Відродження увійшло в моду колекціонування предметів старовини, їх стали називати «антиками». Пізніше у Франції виникло вже власне поняття «античність» — для позначення всіх ранніх форм мистецтва. В міру поглиблення досліджень зміст терміна звузився.

Рівень розвитку і ступінь впливу на подальшу історію надають культурі Стародавньої Греції і Стародавнього Риму виключного характеру. В античному світі досягли розквіту всі, без винятку, сфери культури — освіта, наука, література, мистецтво. Творчість античних авторів і в науці, і в мистецтві мала гуманістичний характер, в її центрі була людина, її фізичне й духовне життя. Шедеври, створені античними письменниками, скульпторами і драматургами, стали в подальшому сприйматися як класичні, як неперевершені і гідні наслідування зразки. Давньогрецька і латинська мови є базою сучасної наукової термінології.

Становище вільних людей в античних державах принципово відрізнялося від інших давніх суспільств. Виникає демократія, громадяни користуються політичними правами, беруть участь в управлінні державою. Хоч не можна забувати і про те, що античне суспільство було рабовласницьким. Раби відігравали істотну роль в економіці давньогрецьких держав, робили свій внесок в їх розквіт, на певному етапі римської історії навіть стали основною продуктивною силою.