18

Тема 2 основи підприємництва

2.1. Підприємництво як сучасна форма господарювання

2.2. Принципи здійснення, форми і моделі підприємницької діяльності

2.3. Типи професійної підприємницької діяльності та їх особливості

2.4. Мале підприємництво в ринковій економіці

2.5. Соціально-економічна роль і значення підприємництва в структурі ринкової економіки

2.6. Підприємець як визначальна особистість у бізнесі

2.1. Підприємництво як сучасна форма господарювання

Все більшого визнання серед учених-економістів, господарників, політиків знаходить практично апробована у світі істина: підприємництво — це стратегічний фактор, внутрішнє джерело стійкого економічного розвитку і матеріального забезпечення добробуту населення країни. Однак цю функцію підприємництво здатне виконувати тільки у разі наукового підходу до розуміння його суті.

У сучасній економічній теорії є різні трактування сутності підприємницької діяльності. В більшості випадків сутність цього явища підмінюється метою підприємницької діяльності та ототожнюється з категорією «бізнес». Правильна відповідь на це питання дуже важлива як для економічної науки, так і для госпо­дарської практики.

Для з'ясування економічної сутності підприємництва важливо враховувати великий досвід дослідження цього феномену. Розглядаючи підприємництво як особливу форму господарювання в історичному ракурсі, слід пам'ятати, що воно вже понад двісті років знаходиться в полі зору науковців і практиків: економістів, політиків, психологів, філософів.

Вчені-економісти минулого виокремлювали три фактори виробництва. В сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі підприємництво трактується як четвертий специфічний фактор суспільного відтворення поряд із землею, працею та капіталом, сутність якого полягає в їх найефективнішому комбінуванні з метою задоволення потреб споживача способами, що не використовуються іншими підприємцями-конкурентами. Саме це дає змогу підприємцю отримувати не прибуток взагалі, а надприбуток, тобто підприємницький дохід, що є результатом реалізації особливих здібностей підприємця щодо виключно раціонального поєднання факторів виробництва особливо на інноваційній та ризикованій основі.

Сучасна економічна наука визначає підприємництво як особливий вид діяльності, в основу якого покладено такі найзначущіші ознаки:

• свобода вибору підприємцем напрямів і методів діяльності, самостійність у прийнятті рішень;

• інноваційний характер діяльності;

• постійна наявність фактора ризику;

• орієнтація на досягнення комерційного успіху.

Отже, підприємництво — це особлива, переважно інноваційна діяльність, яка за відповідних історичних і соціально-економічних умов стає домінуючою, що в остаточному підсумку забезпечує всьому суспільному відтворенню необхідну динаміку.

Підприємництво — не лише особливий вид діяльності, але й певні стиль і тип господарської поведінки, для яких є характерними:

• ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу;

• готовність наражатися на власний ризик;

• гнучкість і постійне самооновлення;

• цілеспрямованість і наполегливість у своїй діяльності.

Отже, для підприємництва характерною є активна творча поведінка підприємця, що реалізується в інноваційній діяльності в умовах певного ризику і з метою одержання особистої вигоди (прибутку і морального задоволення).

Розгляд підприємництва як особливого виду діяльності й типу господарської поведінки був би неповним без іще однієї іманентної його складової, а саме — організації та управління всім процесом створення підприємницького успіху. Цей аспект органічно пов'язаний з економічною суттю підприємництва і визначає конкретну структуру останнього в кожний момент часу. Організаційно-управлінська компонента підприємництва включає не тіль­ки виробництво, а й фази обміну та розподілу. На практиці ця складова реалізується в основному через стратегічне, поточне і ситуаційне планування, через системи мотивації праці, які мають постійно вдосконалюватися. Крім того, підприємництво — це комплекс особливих функцій, виконуваних в економіці (народному господарстві), спрямований на забезпечення розвитку і вдо­сконалення господарського механізму, постійне оновлення еко­номіки суб'єктів господарювання, створення інноваційного поля діяльності.

Сучасна економічна наука виокремлює три головні функції сфери підприємницької діяльності:

• ресурсну (формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних та інформаційних ресурсів);

• організаційну (організація маркетингу, виробництва, збуту, реклами та інших господарських справ);

• творчу (новаторські конструктивні ідеї, генерування й активне використання ініціативи, уміння ризикувати).

Феномен підприємництва полягає в тому, що воно є постійним «збуджувачем» суспільного виробництва, бо запобігає стадії стагнації виробництва. Підприємництво є тією рушійною силою, яка штовхає економіку на шляху ефективності, бережливості та оновлення. Воно має завжди супроводжуватись інноваційною, науково-технічною творчістю, новими підходами до вирішення господарських завдань; зумовлює особливий антибюрократичний тип і стиль господарської поведінки, підвалинами якого є, з одного боку, по­стійний пошук нових можливостей і ресурсів, а з другого — персо­нальна відповідальність за наслідки своєї діяльності. Не випадково відомий економіст і соціолог Й. Шумпетер охарактеризував процес підприємництва такими словами: «створювати нові речі або робити речі, які вже створюються новим (інноваційним) способом».

Підприємництво — це багатопланове явище, яке може бути описане з різних поглядів: історичного, економічного, психологічного та політичного. У зв'язку з цим можна дати таке його ви­значення, що відповідає сучасним умовам господарювання. Підприємництво — сучасна форма господарювання, динамічний, активний елемент бізнесу, що являє собою самостійну, ініціативну, систематичну господарсько-фінансову діяльність суб'єктів усіх форм власності в межах чинного законодавства на свій ризик і під особисту майнову відповідальність або ж від імені і під майнову відповідальність юридичної особи з метою виконання місії фірми та задоволення потреб споживача.

Отже, підприємець завжди буде працювати на задоволення потреб людини й суспільства (реальних або уявних), але ніколи — заради самого виробництва. При цьому конкурентоспроможність стає головним мірилом ефективності підприємницької діяльності.

Підприємництво є активним елементом бізнесу, воно неможливе без свободи господарської діяльності, яка включає три ос­новні складові — економічну самостійність, економічну й право­ву рівноправність і економічну відповідальність. Розглянемо ґрунтовніше основні складові підприємництва.

1. Економічна самостійність. Її забезпечує передусім форма власності. Вона полягає в наявності у товаровиробника права юридичної особи, самоуправлінні трудового колективу, самостійному виборі форми власності, форми господарювання й споживачів, плануванні своєї діяльності, розпорядженні своїм майном, розподілі й використанні чистого прибутку, встановленні форм і систем, а також розмірів оплати праці, використанні кредитів, веденні зовнішньоекономічної діяльності тощо.

2. Економічна й правова рівноправність. Ідеться про однакові економічні умови для будь-якої господарської діяльності, незалежно від форми власності й моделі господарювання. Під однаковими економічними умовами розуміються єдині засади ціноутворення, оподаткування, інвестиційної й кредитної політики тощо, а для суб'єктів малого підприємництва і державна підтримка їх розвитку.

3. Економічна відповідальність. Мається на увазі відповідальність за результати господарювання: продукцію й послуги, які надходять на ринок, і чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства. Невиконання договірних зобов'язань у строки і за показниками якості повинно бути пов'язано із вжиттям штрафних санкцій, які включають поряд із прямими збитками ще й утрачену вигоду.

Отже, соціально-економічна сутність підприємництва розглядається як економічна категорія, специфічний фактор виробництва, активний і динамічний елемент бізнесу, особливий вид діяльності, певні тип і стиль господарської поведінки.

Оскільки підприємництво є четвертим фактором виробництва, то цей термін не слід ототожнювати з поняттям «бізнес». Ці категорії близькі за значенням, але це не одне і те ж. Уміла, дбайлива підприємницька діяльність як елемент бізнесу сприяє йому, тобто з «маленьких» грошей дає змогу робити «більші» й у такий спо­сіб забезпечує одержання певного зиску.

Що стосується терміна «бізнес» (від англ. business — справа, заняття), то це будь-яка господарська діяльність за умов ринкової економіки, що приносить прибуток (дохід) власникові. Це не обов'язково має бути ризикова та інноваційна діяльність на засадах певної економічної відповідальності. Саме в цьому й полягає відмінність між поняттями «підприємництво» і «бізнес».