Завдання для самостійного вивчення

1. Вивчити наказ МОНУ № 48 від 23.01.2004р. «Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу».

2. Вивчити наказ МОНУ № 812 від 20.10.2004р. «Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу».

Питання для самоконтролю

1. Які завдання щодо впровадження ECTS повинні вирішитися на державному рівні, які – на рівні закладу освіти?

2. Які переваги для вищого навчального закладу акумулює в собі ECTS?

3. Скільки кредитів ECTS становить навчальне навантаження на один навчальний рік, на семестр і триместр?

4. Наведіть переваги ECTS для різних суб’єктів вищого навчального закладу.

Тема 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи вищої освіти у вищу освіту України. Перерахування кредитів (ects) у вищу освіту

Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності у контексті європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.

Учасники низки міжнародних науково-практичних семінарів г «Кредитно-модульна система підготовки фахівців у контексті Болонської декларації» (відбувся 21-22 листопада 2003 року у Львові на базі Національного університету «Львівська політехніка»), «Гарантії якості, європейська система передачі і накопичення кредитів та практика імплементації Болонського процесу у різних європейських країнах» (відбувся 16-17 квітня 2004 р. у Дніпро­петровську на базі Національного гірничого університету) та «Вища освіта України і Болонський процес» (відбувся 12-13 травня 2004 р. у Києві на базі Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут»), визнаючи необхідність інтеграції вищої освіти і науки України в єдиний Європейський освітній і науковий простір на засадах Спільної декларації європейських міністерств освіти, прийнятої в Болоньї 19 червня 1999 р., ствердили, що:

1. Уряд України має прийняти усвідомлене політичне рішення про інтеграцію національної системи вищої освіти і науки в Європейський освітній і науковий простір, яке б було покладено в основу зовнішньої політики держави.

2. Багатоступенева система вищої освіти України, запро­ваджена законами України «Про освіту», «Про вищу освіту» та відповідними нормативними документами Кабінету Міністрів України і Міністерства освіти і науки України, в основному відповідає моделі, запропонованій країнами-учасницями Болонського процесу. Подальша модернізація вищої школи України повинна бути зорієнтована на інтегрування національної системи вищої освіти до Євро­пейського освітнього та наукового простору.

3. Міністерству освіти і науки України та вищим навчальним закладам необхідно провести значну роботу щодо прийняття системи чітко встановлених та взаємовизначених ступенів через впровадження додатка до диплома, аби сприяти визнанню національної вищої школи Європейською системою вищої освіти.

4. Вищим навчальним закладам – учасникам педагогічного процесу – зосередити зусилля на апробації системи кредитів, узгодженої з Європейською системою перезарахування кредитів (ЕСТS), з подальшим поширенням цієї системи в національній системі вищої освіти.

5. Необхідно активізувати роботу щодо впровадження європейських критеріїв оцінки якості знань студентів, їх практичної підготовки, ефективності наукових досліджень, передбачивши зміну змісту і форми організації роботи державних і недержавних інституцій, що здійснюють контроль якості освіти.

6. Вищим навчальним закладам – учасникам педагогічного експерименту – апробувати в умовах національної системи вищої освіти європейські критерії щодо розроблення навчальних планів, співпраці закладів освіти, схем мобільності та інтегрованих програм навчання, практичної підготовки та наукових досліджень.

Важлива і складна з огляду на практичну реалізацію вимога визнання кваліфікації бакалавра на ринку праці. Ця проблема раніше обговорювалась в Україні. Визнавалося, що навіть за умови чотирирічного терміну навчання бакалавра, що дає більші можливості для його профільної та практичної підготовки, зробити це нелегко. При трирічній навчальній програмі забезпечити одно­часно високий рівень загальноосвітньої, фундаментальної та профільної освіти і достатньої для присвоєння кваліфікації компетентності ще складніше, тому слід очікувати, що більшість країн обиратимуть чотирирічну програму навчання бакалавра. Такі програми впроваджено у Великій Британії, Росії та Україні. Однак не виключено, що для певних спеціальностей буде доцільніше використовувати схему: три роки бакалавр плюс два роки магістратури. Зауважимо, що ряд країн зіштовхнулися з трудно­щами щодо запровадження програм бакалавра у певних предметних галузях, наприклад, в інженерних науках. Проте не можна допустити, щоб програми бакалавра ставали суто професійними, без елементів наукової підготовки, або були просто редукованими програмами підготовки спеціаліста, які використовувалися до 1995 року.

На думку представників багатьох університетів України, досить масштабним буде передбачене Болонською декларацією завдання запровадити систему академічних кредитів, аналогічну ЕСТS. ЕСТS стане багатоцільовим інструментом визнання й мобільності, засобом реформування навчальних програм, а також передачі кредитів вищим навчальним закладам інших країн. Цьому не заважає наявність у цих країнах власних або вузівських кредитних систем. Важливий момент запровадження акумулюючої кредитної системи – можливість враховувати всі досягнення студента, а не тільки навчальне навантаження, наприклад, участь у наукових дослідженнях, конференціях, предметних олімпіадах тощо.

В окремих країнах як умову нарахування кредитів ставлять вимогу: навчальне навантаження має містити в собі 50 і більше відсотків самостійної роботи студента, тому наше завдання полягає в тому, щоб напрацювати адекватні загальноєвропейським принципи побудови навчального процесу. Це, зокрема, стимулюватиме оновлення змісту навчання, більшу відповідальність студента і викладача за результати спільної, партнерської праці.