
- •Зміст дисципліни Змістовий модуль 1. Європейська освітня інтеграція
- •Тема 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами
- •Тема 2. Системи вищої освіти у країнах Європи та Америки
- •Тема 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу
- •Тема 4. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти
- •Змістовий модуль 2. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу
- •Тема 5. Європейська кредитно-трансферна система накопичення – ects
- •Тема 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ects) у вищу освіту України
- •Тема 7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (кмсонп) у внз України
- •Конспект лекцій Змістовий модуль 1. Європейська освітня інтеграція
- •Тема 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Системи вищої освіти у країнах Європи та Америки
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу
- •Велика хартія університетів (Болонья, 1988)
- •Конвенція про визнання кваліфікацій, що стосуються вищої освіти у Європейському регіоні (Лісабон, 1997)
- •Розділ 1. Визначення
- •Розділ 2. Компетенція державних органів
- •Розділ 3. Основні принципи оцінки кваліфікацій
- •Розділ 4 Визначення кваліфікацій, які діють доступ до вищої освіти.
- •Розділ 5. Визнання періодів навчання
- •Розділ 6. Визнання кваліфікацій вищої освіти
- •Розділ 7 Визнання кваліфікацій, власниками яких є біженці, переміщені особи і особи, що знаходяться у положенні біженців
- •Розділ 8. Інформація про оцінку вищих навчальних закладів і програм
- •Розділ 9 Інформація з питань визнання
- •Розділ 10 Механізми здійснення
- •Розділ 11. Заключні положення
- •Сорбоннська спільна декларація про узгодження системи вищої освіти у Європі (Париж, Сорбона, 1998)
- •Спільна декларація міністрів освіти Європи (Болонья, 1999)
- •Конвенція вищих навчальних закладів Європи «Формування європейського простору вищої освіти» (Прага, 2001)
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти
- •Загальні компетенції
- •Спеціальні компетенції
- •Система рівневих індикаторів і система описів курсів за типами
- •Моделі розподілу навчального навантаження за типами курсів, рівнями і модулями
- •Основні принципи співпраці з розробки загальноєвропейської системи кваліфікацій і ступенів
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Європейська кредитно-трансферна система накопичення – ects
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи вищої освіти у вищу освіту України. Перерахування кредитів (ects) у вищу освіту
- •Сучасні підходи до формування змісту підготовки фахівців
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (кмсонп) у внз України
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Список літератури
- •Матеріали міністерства освіти і науки україни
Основні принципи співпраці з розробки загальноєвропейської системи кваліфікацій і ступенів
Успішний п'ятнадцятирічний досвід роботи Європейської Комісії з розробки системи перезарахування (перезаліку) кредитів у тісній співпраці зі 145 вищими навчальними закладами Європи ґрунтується на декількох базових принципах:
1. Філософія взаємної довіри.
2. Здатність освітніх структур до конвергенції (гармонізації) як на національному, так і на міжнародному рівнях.
3. Вираження результатів навчання не в термінах часу, а в термінах кредитів, прив'язаних до результатів у вигляді компетенцій.
4. Реальність створення загальноєвропейської системи перезарахування (обліку) і накопичення кредитів.
5. Цінність і самодостатність обох рівнів: як ступеня бакалавра, так і ступеня магістра.
6. Вимоги до кваліфікацій у вигляді компетенцій мають бути погодженими в рамках загальноєвропейського освітнього простору.
7. Відмінності термінів навчання як на першому, так і на другому ступенях не більше 25%.
8. Програми першого ступеня – від 180 до 240 кредитів, програми магістерського рівня – від 90 до 120 кредитів. Кількість кредитів у річній програмі – не більше 60.
9. Розробка загальних і прозорих рівневих індикаторів як умова порівнянності структур і ступенів, як частина власне європейської структури кваліфікацій, заснованих на об'єктивних стандартах.
10. Погодженість цих принципів та їх здійснення як результат політичної волі і копіткої праці всіх учасників, зокрема, в рамках програм подвійних і сумісних дипломів.
Вищий навчальний заклад надає послуги трьом суб'єктам – замовникам освітнього процесу, тобто виробництву, для якого готуються кваліфіковані кадри; особі, що одержує освіту; державі, яка виступає гарантом освітнього процесу.
Важелем для підвищення якості підготовки висококваліфікованих фахівців служить управління. Управління якістю підготовки фахівців вищої кваліфікації ґрунтується на контролі за дотриманням державних вимог до рівня навчання і забезпечується зовнішніми (по відношенню до вищого навчального закладу) процедурами ліцензування освітньо-професійних програм, атестації та акредитації вищих навчальних закладів.
До основних складових системи управління якістю підготовки кадрів у вищих навчальних закладах варто віднести:
1) кадрове забезпечення навчального процесу;
2) вироблення вимог до контингенту тих, хто навчається;
3) визначення характеристик та умов системи атестації тих, хто навчається;
4) розробку показників навчально-методичного забезпечення навчального процесу;
5) визначення рівня і характеристик навчально-лабораторної бази;
6) розробку видів і характеристик використовуваних технологій навчання (включаючи самостійну та індивідуальну роботу студентів);
7) визначення інформаційно-бібліотечного забезпечення навчального процесу;
8) розробку інших спеціальних умов, обумовлених під час вступу.
Авторитет навчального закладу на ринку освітніх послуг безпосередньо залежить від якості підготовки фахівців, що випускаються, тому необхідно якнайкраще використовувати передові методи і види забезпечення навчального процесу для підвищення якості підготовки фахівців вищої кваліфікації.
Для позитивного розв'язання аспектів цього завдання визнано як дієвий у вищому навчальному закладі новий вид забезпечення навчального процесу – інформаційно-технологічний. Це – ціла педагогічна система, що включає дві взаємопов'язані і взаємодоповнюючі складові – інформаційну і технологічну.
Перша (інформаційна) – це дидактичний комплекс інформаційного забезпечення предмета. Для педагогічно активної інформаційної взаємодії між викладачем і студентом використовуються прикладні педагогічні програмні продукти, бази даних, а також сукупність методичних засобів і матеріалів, необхідних для кращого управління якістю підготовки фахівців. Такий підхід принципово відрізняється від інших:
– дидактичні комплекси – створення цілісної системи педагогічних програмних засобів з метою збору, організації, зберігання, обробки, передачі і представлення навчальної інформації їх користувачам;
– елементи дидактичних комплексів взаємопов'язані і мають єдину інформаційну основу;
передбачається можливість їх використання як у локальних комп'ютерних мережах вищого навчального закладу, так і під час дистанційного навчання.
Іншим компонентом якісної підготовки фахівців вищої кваліфікації є технологічне забезпечення навчального процесу. Його реалізація здійснюється у вигляді застосування в навчальному процесі сучасних технологій навчання. Останні формують необхідне інформаційне середовище, що сприяє активній педагогічній взаємодії викладача і студента. Відповідно до мети навчання, поставленими завданнями і використаними методами визначається структура дидактичного комплексу, який виступає як ключовий елемент і служить основою технології навчання. У навчальному процесі повинна використовуватися технологічна карта, в якій позначено головні параметри, що забезпечують якісну підготовку фахівців: логічну структуру, дозування матеріалу і контрольних завдань, опис дидактичного процесу у вигляді поетапної послідовності дій педагога, методи навчання тощо.