Б.2. Календарний план будівництва

Зміст календарного планування полягає у визначенні загального терміну будівництва (у межах нормативного або директивного) і часу виконання кожного виду робіт, їхньої взаємної ув'язки, розрахунку затрат праці та машинного часу для наступного розподілу трудових і ма­теріальних ресурсів за часом.

До календарних планів у будівництві належать всі документи з планування, у яких на основі обсягів будівельно-монтажних робіт і прийнятих організаційних і технологічних вирішень визначені послідовність і терміни здійснення будівництва. Календарними планами можуть охоплюватися як окремі об'єкти та групи об'єктів, так і конкретні ор­ганізації або об'єднання протягом певного планового періоду.

У процесі календарного планування вирішуються часові, ресурсні та вартісні задачі.

Часові задачі зводяться до ув'язування у часі робіт, що підлягають виконанню (без урахування всіх огбмежень по вартості та ресурсам). У результаті вирішення часової задачі визначаються терміни початку та закінчення кожної роботи, а також терміни побудови всього об'єкта або комплексу. Як вихідні дані використовують тривалість окремих робіт і вимоги до їх взаємоув'язування.

Ресурсні задачі полягають у обліку обмежень, які накладаються на застосування трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів.

Вартісні задачі календарного планування вирішуються у тих випадках, коли розглядаються кошторисна вартість будівництва, заробітна плата робітників і затрати праці.

Б.2.1. Календарний план спорудження житлових будинків

Основні вимоги до календарного планування:

1. урахувати та включити у план всі види робіт - від освоєння до благоустрою майданчика при здаванні об'єкта;

2. стежити, щоб тривалість не перевищувала нормативного або директивного терміну;

3. забезпечити зниження собівартості будівельно-монтажних робіт у порівнянні з нормативною.

Зведення житлового будинку планують у три цикли, кожний з яких складається з певного комплексу робіт.

Перший цикл — спорудження підземної частини будинку.

Відривання котловану виконується, як правило, екскаватором із ковшем місткістю 0,33—0,65 м³. Для зачищення ґрунту вручну (після механічної розробки) до потрібної позначки у котловані повинен залишитися шар ґрунту не більше 10 см завтовшки.

Провідним процесом у циклі вважається монтаж конструкції підвалу. Для засипання пазухи котловану зсередини, підсипання під підлогу та улаштування бетонної підлоги виконують монтаж першого ряду стінових блоків.

Улаштування випусків і уведень комунікацій (каналізації, водотоку, водопроводу, тепломережі, газу, електрозабезпечення) виконується до засипання пазухи котловану ззовні.

Гідроізоляцію стін у підвалі виконують після закінчення їх монтажу до засипання зовнішніх пазух.

Монтаж перекриття підвального приміщення та зварювальні роботи на ньому виконують після закінчення бетонування підлоги у підвалі.

Засипання пазух ззовні здійснюється після монтажу і зварювання перекриття та виконання вертикальної гідроізоляції. Вимощення виконують безпосередньо після зворотного засипання.

Другий цикл — побудова наземної частини будинку — включає такі процеси:

спорудження наземної частини і супутні роботи;

загальнобудівельні роботи;

спеціальні роботи (санітарно-технічні, електромонтажні).

Основним процесом цього циклу є монтаж конструкцій наземної частини будинку (коробки). Залежно від висоти та конструкції у плані монтаж здійснюється будівельними кранами різної модифікації. Спеціальні роботи (санітарно-технічні та електромонтажні) у житловому будинку виконуються разом із загальнобудівельними та опоряджувальними. До початку спеціальних робіт повинні бути завершені такі процеси:

• монтаж не менше двох поверхів будинку (у двоповерховому будинку монтаж необхідно закінчити повністю);

• скління віконних прорізів, щоб забезпечити температуру у приміщенні не менше +5 °С;

• пробивання канавок та отворів;

• обштукатурення ніш під опалювальні прилади та електрошафи;

• обладнання побутових приміщень для робітників;

• виконання тимчасового електропостачання.

Третій цикл — організація опоряджувальних робіт у житловому будинку. До початку їх. виконання треба завершити монтажні, мурувальні, санітарно-технічні та електромонтажні роботи, забезпечити під'їзди автотранспорту до будинку, змонтувати та підключити стояки тимчасового водозабезпечення, електросилові та освітлювальні мережі.

Методика розробки календарного плану проведення робіт на об'єкті така:

• визначають номенклатуру робіт;

• на основі робочого креслення підраховують обсяг робіт;

• для кожного виду робіт встановлюють методи їх виконання, здійснюють вибір необхідних машин і механізмів;

• розраховують трудомісткість робіт у людино-днях і машино змінах;

• призначають змінність робіт;

• встановлюють технологічну послідовність виконання кожного виду робіт і визначають їх тривалість;

• розраховують склад ланок і бригад; складають графік виконання робіт.

Приклад складання календарного плану проведення певного виду робіт приведено у таблиці 8.

Таблиця 8

Календарний план проведення робіт

Назви робіт залежать від номенклатури і розміщуються у технологічній послідовності. Обсяг робіт розраховується згідно з робочим кресленням.

Витрати праці визначають згідно з нормативним документом з урахуванням запланованого зростання продуктивності праці.

Для робіт, на які складено технологічні карти, трудовитрати приймаються за калькуляцією.

Вибір необхідних машин, механізмів і засобів малої механізації залежить від умов виробництва, обсягу та тривалості робіт на підставі їхніх техніко-економічних параметрів.

Тривалість окремих видів робіт розраховується шляхом ділення кількості машино-змін на кількість змін їхньої роботи. Чисельність робітників у зміні визначається діленням трудомісткості даного виду робіт на тривалість її виконання.

Для оцінки правильності використання робочої сили застосовують коефіцієнт нерівномірності руху робітників К_н, який визначається як частка від ділення максимальної чисельності робітників Ч_mах на об'єкті на їхню середню чисельність Ч_ср. Слід приймати:

К_н = Чmax / Ч_ср = 1,6