А.5.6. Улаштування підлоги

Підлога є частиною будівлі, що сприймає і протистоїть різному функціональному та технологічному впливу. Крім того, улаштування підлоги є частиною облицювальних робіт приміщень, будинків.

До початку робіт по улаштуванню підлоги на об'єкті повинні бути закінчені всі загальнобудівельні, санітарно-технічні, електромонтажні роботи.

Схеми конструкцій елементів підлоги показані на рис. 45.

Монолітні покриття підлоги виконують із бетонних, цементно-піщаних, мозаїчних, метало-цементних, асфальтових, полімербетонних, полімерцементних сумішей залежно від типу будівлі та призначення приміщення. їх улаштовують на бетонній підготовці або цементній стяжці.

Для покриття підлоги у виробничих будівлях і цехах застосовують залізобетонні або бетонні плити розміром 2000x2000 мм і завтовшки 120 мм, бетонні, цементно-бетонні та мозаїчні плити розміром 600x600 мм. Такі плити кладуть за допомогою стрілового крана на підстилковий шар із піску, який перед цим ретельно вирівнюють до проектної позначки.

Для покриття підлоги у громадських будівлях (фойє, вестибюлі) застосовують кам'яні плити із граніту, мармуру, литого каменю.

Підлоги у санітарно-технічних блоках (будь-яких типів будівель) роблять із керамічної або метлахської плитки різних розмірів, які випускаються штучно або у вигляді мозаїчних карт, наклеєних лицьовою стороною на папір. Керамічні плитки кладуть, як правило, на бетонну основу або стяжку із цементно-піщаного розчину.

74

Рис. 45. Схеми конструкцій елементів підлоги:

а - на грунті: І - безпустотні; II - із повітряним прошарком; б —на плитах перекриття; 1 - суцільне покриття; 2 - гідроізоляційний шар від стічної води; 3 - підстильний шар; 4 - гідроізоляційний шар від ґрунтової води; 5 - грунт основи; 6 - покриття із поштучних або листових матеріалів; 7 - прошарок; 8 - дерев'яна лага; 9 - дерев'яна підкладка; 10 - два шари толю; 11 - бетонний або цегляний стовпчик; 12 - стяжка; 13 - звуко- та теплоізоляційний шар перекриття; 14 -плита перекриття; 15 - звукоізоляційна підкладка по всій довжині лаги

Для покриття підлоги у приміщеннях різного технологічного призначення застосовують плитки: чавунні, деревнопластичні, полівінілхлоридні, кумаронові, ебонітові та інші.

Перед початком робіт по улаштуванню підлоги ліквідують западини, вибоїни, випуклості. Вирівняну поверхню ретельно очищають від пилу та сміття.

Перед укладанням керамічних і метлахських плиток їх сортують за кольором; відтінком, розміром, бракують плитки із дефектом.

Початок укладання плиток залежить від ступеня прямокутності приміщення. Якщо воно не прямокутне, то влаштовують фризові ділянки і розпочинають наклеювати плитки від центру, викладаючи прямокутний килим із плиток. У приміщеннях правильної прямокутної форми укладання плиток розпочинають із фризових рядів на ретельно підготовлений прошарок із цементно-піщаного розчину не нижче МІ00, в який уведено пластифікатор, що підвищує водозатримувальну здатність прошарку.

Плитки укладають на шар свіжого розчину, за допомогою косинця окремими полосками-захватками. Захватки завширшки 30—60см (на З—6 рядів плитки) розміщуються уздовж довгої сторони приміщення. Укладають, як правило, «шов у шов», осаджуючи кожну плитку легкими ударами молотка. Через кожні 20 - 30плиток поверхню та шви перевіряють і при потребі вирівнюють.

Як прошарок може використовуватися суха цементно-піщана суміш, яку розстилають смугою 50-60см на очищеній та змоченій водою основі завтовшки 15-20см; потім суміш зволожують і припорошують сухим портландцементом.

Дерев'яна підлога буває дощата, паркетна, із торцевої шашки, із деревностружкових і деревноволокнистих плит. Дощата підлога застосовується у житлових, цивільних і виробничих будівлях.

Елементами такої підлоги є:

• шпунтовані дошки завтовшки 29 та 37 мм, завширшки 74 - 124 мм;

• лаги із дощок завтовшки 25-60 мм при ширині 80-120 мм; плінтуси, прокладки.

Дерев'яні елементи повинні мати вологість до 12 %. Ланка із двох теслярів веде настилання дощатої підлоги, як правило, «паркетним способом». Таку підлогу настилають на лаги із необструга- них дощок (завтовшки 25 мм), які укладені на прокладки із зву­коізоляційного матеріалу. Перша дошка укладається біля стіни гребенем до неї. Дошка закріплюється до лаги цвяхами довжиною, у 2,5 рази більшою за товщину дошки, які забиваються у нижню щоку паза похило. Головка цвяха утоплюється у деревину за допомогою добійника. У паз першої дошки вводять гребінь наступної і т.д. Рівність поверхні підлоги перевіряється двометровою фугованою рейкою, зазор не повинен перевищувати 2 мм.

Після настилання підлогу обстругують (циклюють) машиною. Місця, які недоступні для машини, обстругують електрорубанком. Після цього закріплюють плінтуси.

Найбільш розповсюдженими матеріалами для покриття підлоги є синтетичні лінолеуми: полівінілхлоридні безосновні, полівінілхлоридні на пористій пластмасовій основі, двошарові на повстяній підкладці, на поропласті, а також релін і синтетичні килимові покриття на тканинній основі.

У зв'язку з тим, що лінолеум — гнучкий матеріал, підготовка основи під нього повинна бути виконана особливо ретельно — пилососом ви­далити пил і нанести шар грунту.

Процес настилання лінолеуму включає такі операції: розкрій, прирізання кромки та приклеювання. Як правило, лінолеум наклеюють бітумними, гумово-бітумними і кумароно-каучуковими мастиками.

Розкрій слід виконувати із запасом 3-4 мм по довжині (на усадку) і 10 мм на кожний стик (на прирізання). Розкроєний лінолеум маркірують із зворотного боку, укладають у стінки лицьовим шаром донизу і витримують у такому положенні від 5 до 10 діб.

Прирізування кромок виконують безпосередньо перед наклеюванням. Для цього використовують спеціальний ніж із косо встановленим лезом, який зрізає кромки полотнищ «на вус». У цьому випадку клейовий стик є найнепомітнішим, На стики лінолеуму у дверних прорізах ставлять спеціальні полівінілхлоридні поріжки, які випускаються як погонаж.

Процес приклеювання розпочинають із розкладання полотен лінолеуму на висушений грунт і підгонки їх один до одного. Потім полотно згортають до половини у рулон та шпателем наносять мастику шаром 1 мм, залишаючи не обробленою мастикою смужку завширшки 10 см уздовж етика. Після цього лінолеум розкручують, одночасно при тискаючи його до підлоги валиками. Приклеївши перші половини полотен, згортають у рулони їхні другі половини і аналогічно приклеюють до основи. Гіри склеюванні стиків і з'єднанні полотен на місці роботи використовують перхлорвініловий клей або клей № 88, а притискання до основи та зварювання стиків здійснюють електричними прасками. При появі здуття або повітряних пухирів у процесі наклеювання лінолеум проколюють шилом (до затвердіння мастики), випускають повітря, а потім на це місце встановлюють вантаж (бажано мішок із підігрітим піском).

Стики полотен по довжині зварюють струмом високої частоти спеціальними машинами.

Після наклеювання лінолеуму по периметру приміщення приклеюють або прибивають плінтуси.

Б. ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Б.1. ОСНОВИ ПОТОКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА

Вирішення задач з організації будівельного виробництва спрямовано, перш за все, на підвищення продуктивності праці.

Продуктивність праці значно зростає, якщо робітник виконує одну і ту саму роботу тривалий час. У цьому випадку зростання продуктивності праці відбувається за рахунок:

набуття та удосконалення трудових навиків;

використання спеціальних пристосувань, устаткування та інструменту;

скорочення непродуктивних затрат часу (на переміщення з одного місця роботи на інше).

Спеціалізація у виробництві припускає максимальне розчленування будь-якої роботи на окремі технологічні частини із дорученням вико­нання кожної із цих частин окремому виконавцю - відповідному трудовому колективу (ланці, бригаді тощо).

Наступним фактором, що має значення для підвищення якості виробництва, є комплексне та рівномірне виробниче постачання, постійне забезпечення машинами.

Керування цими багатофакторними процесами можливе при використанні певних методів організації будівельного процесу, основними з яких с паралельний, послідовний та потоковий.

Приклад. Визначити оптимальну організацію будівництва при зведенні певної кількості однакових будинків.

Послідовний метод будівництва передбачає, що тривалість робіт буде максимальною (не цьому припущенні і роблять всі розрахунки).

Умовні позначення основних параметрів (рис. 46):

N - номер захватки; t - строк зведеним одного будинку; T_о — загальний термін будівництва; Т_о = tN; r=R/T_o - рівень споживаннія ресурсів; де R кількість ресурсів на весь обсяг будівництва.

Рис. 46. Графік будівництва Рис. 47. Графік будівництва

послідовним методом паралельним методом

Тривалість споживання ресурсів — максимальна. Кожен із видів ресурсів буде брати участь недовгий час, бо у процесі спорудження будинків періодично потрібні робітники різних спеціальностей, різні машини та механізми, різні матеріали.

При паралельному методі передбачається, що тривалість будівництва буде мінімальною, тому що термін будівництва дорівнює терміну спорудження одного будинку (рис. 47).

Умовні позначення основних параметрів рис. 47 такі самі, як і на рис. 46, за винятком загаль­ного терміну будівництва: То" і.

При паралельному методі одночасно розпочинається і закінчується спорудження усіх будинків.

Сучасний рівень будівельного виробництва виключає використання паралельного та послідовного методів будівництва у чистому вигляді. Це пов'язано із необхідністю рівномірного використання машин та робочих бригад, а також із обмеженістю цих ресурсів.

Потоковий метод організації виробництва зберігає деякі переваги послідовного та паралельного методів, але дозволяє уникнути їхніх недоліків.

Потоковий метод забезпечує планомірний, ритмічний випуск готової продукції (закінчених будівель, споруд, певних етапів робіт тощо) на основі безперервної та рівномірної роботи трудових колективів (бригад, ланок, потоків) незмінного складу, забезпечених усіма необхідними матеріально-технічними ресурсами. Він полягає у тому, що бригади робітників, оснащені машинами та інструментами, переміщуються із захватки на захватку і з об'єкта на об'єкт, планомірно виконуючи певний фронт та обсяг робіт.

Основні фактори продуктивності потокового методу:

• постійне та планомірне використання усіх ресурсів організації;

• постійний склад та чисельність бригад на тривалий час;

• комплектування комплексних бригад робітниками, які поєднують різи) професії.

П ри потоковому методі організації будівництва всі роботи по спорудженню

N-ої кількості будинків розподіляються напроцеси. Однорідні процеси виконуються послідовно, а різнорідні - паралельно (рис. 48).

Для потокового методу характерні чотири основні форми організації:

• розчленування робіт на складові процеси у відповідності з фахом і кваліфікацією виконавців;

• поділ фронту робіт на окремі ділянки для створення найсприятливіших умов праці окремим виконавцям;

• максимальне поєднання процесів за часом.

Потоковий метод забезпечує рівномірність використання ресурсів, ритмічність випуску готової продукції, створює сприятливі умови для роботи організацій-суміжників: підрядних організацій; заводів-постачальників; транспорту; організацій постачання.