А.5.2. Штукатурні роботи

Штукатурки — це опоряджувальний шар на поверхні різних конструкцій (стіни, перегородки, покриття тощо), який призначено для вирівнювання поверхонь або для надання їм певної форми та фактури, а в ряді випадків — і спеціальних властивостей.

Всі види штукатурок розподіляються на монолітні та сухі.

Монолітну штукатурку влаштовують шляхом нанесення на поверхню штукатурного розчину.

Суху листову штукатурку використовують для облицювання поверхонь без застосування розчину. Для цього використовують листи сухої штукатурки індустріального виготовлення.

Залежно від способу обробки лицьового шару монолітні штукатурки поділяються на звичайні та декоративні. Звичайні виконуються із роз­рахунку подальшого обклеювання або фарбування різними сумішами. Декоративна штукатурка — це самостійний кольоровий або фактурний оздоблювальний шар. Із декоративних штукатурок найбільш поширені: вапняно-цементна, кольорова, піщана, кам'яна, теракотова, набірна.

Залежно від класу будівлі та її призначення монолітні штукатурки розподіляються за якістю за способом їх виконання:

• у складських приміщеннях — проста штукатурка (під сокіл) виконується шляхом нанесення шару оббризкування та одного шару ґрунту;

• у житлових, цивільних та виробничих спорудах — поліпшена штукатурка (під правило) складається з трьох шарів — набризг, ґрунт і накривка;

• у громадських будівлях — високоякісна штукатурка (по маяках) виконується нанесенням шару набризку, ґрунту, одного-двох накривочних шарів або декоративного шару із наступним його офактурюванням.

Шар набризку повинен покривати обштукатурену поверхню без пропусків. Призначення цього шару полягає в міцному з'єднанні штукатурки з оброблюваною поверхнею. Товщина шару оббризкування на дерев'яних поверхнях становить 9 мм, на кам'яних, бетонних та цегляних — не більше 5.

Ґрунт — це шар штукатурної накиді. Він утворює необхідну товщину штукатурки та вирівнює поверхню. Товщина шару ґрунту не повинна перевищувати 7 мм для вапняних та вапняно-гіпсових розчинів і 5 мм для цементних.

Накривний шар призначений для надання поверхні штукатурки необхідних високих якостей. Середня товщина штукатурної накиді залежить від виду штукатурки. Для простої штукатурки вона становить 12 мм, поліпшеної — 15 і високоякісної — 20 мм.

Для приготування звичайних штукатурних розчинів використовують: неорганічні в'яжучі речовини (цемент, вапно, гіпс, рідке скло тощо), заповнювачі (пісок, подрібнене скло, пемза, шлак, керамзит), воду та мінеральні поверхнево-активні добавки.

Склад розчинів вказується у проекті виконання робіт. Розчини, як правило, готують на заводах, у деяких випадках безпосередньо на будівельних об'єктах. Для приготування розчинів на об'єктах максимально використовують сухі суміші для розчинів, які постачають заводи.

Процес обштукатурювання складається з таких операцій:

• підготовка поверхні (включає насікання поверхні, оббивання сіткою або дранкою, провішування, встановлення маяків);

Рис. 27. Інвентарний металевий маяк: Рис.28. Провішування поверхонь

1 – штир, 2 – гайка, 3 – косинка, а – провішування стелі водяним рівнеміром

4 – кутик, 5 – ключ, 6 – гвинт б – способи кріплення маяків

Рис. 29. Провішування стіни

• транспортування розчину або його складових до робочих місць;

• нанесення та розрівнювання штукатурної накиді - набризгу та ґрунту;

• улаштування декоративного обрамлення - карнизів, наличників тощо;

• опорядження прорізів і кутів;

• нанесення та опорядження накривного шару та декоративна обробка поверхні.

Рис. 30. точки вимірювання

Оптимальну товщину штукатурки визначають провішуванням поверхні виском або рівнеміром, встановленням маяків, після чого (в разі потреби) закріплюють марки із розчинів. У випадку, коли штукатурка високоякісна, застосовуються інвентарні металеві або дерев'яні маяки (рис. 27), які встановлюються одночасно із провішуванням (рис. 28, 29, 30),

Рис 31. механізоване нанесення розчину:

а – форсунка пневматичної дії, б – те саме, безкомпресорна, в – нанесення штукатурного шару та розрівнювання його, г – затирання машиною, 1 – сопло, 2 – трубопровід для подачі стиснутого повітря, 3 – те саме, розчину, 4 – закладний ковпачок, 5 – гумова діафрагма

Рис. 32. штукатурні станції та установки:

а – пересувний штукатурний агрегат СО-57, б – станція прийому та подачі розчину С-660,

в – пересувна штукатурна станція ПШС-2М, г – штукатурна станція «Салют»,

1 – бункер, 2 – розчино змішувач, 3 – вібросито, 4 – розчинонасос, 5 – компресор,

6 – прийомна та подавальна станція, 7 - естакада

Рис. 33. Інструмент для нанесення штукатурного розчину вручну:

а - штукатурна лопатка; б - відрізувач; в - ківш; г - совок з рухомою ручкою; д - совок-лопатка та совок - ківш; е - сокіл розбірний дюралюмінієвий; є - тарілчастий сокіл

Перед обштукатурюванням поверхню зволожують за допомогою фарбопульта, щоб уникнути сповзання шару набризку, який не розрівнюють, аби він добре з'єднався із наступним шаром ґрунту.

Всі шари ґрунту ущільнюють і розрівнюють. Для механізованого приготування та нанесення розчину застосовують штукатурні станції та установки (рис. 31, 32). Вручну розчин наносять на невеликі поверхні за допомогою різноманітних інструментів (рис. 33).

Декоративною штукатуркою опоряджують внутрішні поверхні приміщень житлових і громадських будівель і їх фасади.

Приклад. Скласти карту трудового процесу при підготовці поверхонь стін для об­штукатурювання (із улаштуванням контрольних марок).

1. Призначення та ефективність застосування карти

1. Карта призначена для організації праці робітників, зайнятих підготовкою поверхні стін для обштукатурювання.

   2. Показники продуктивності праці:

За картою За ЄНіР

Виробіток на 1 людино-день, м² 108,1 80

Витрата праці на підготовку 10 м² поверхні, людино-год. 0,74 1,2

Примітка. У витрати праці включено час на підготовчо-заключні роботи та відпочинок

1.3. Зниження затрат праці на підвищення виробітку робітників досягається за рахунок застосування раціональних методів та прийомів праці.

2. Виконавці та знаряддя праці

2.1. Склад виконавців: штукатур IV розряду (Ш-1) — 1; штукатур III розряду (Ш-2) — 1.

2.2. Інструменти, пристосування, інвентар, шт.;

Сокіл розбірний - 2

Кельма КШ ' 2

Ківш для опоряджувальних робіт К-06, К-08, К1 1

Лопата для розчину ЛР-2 1

Скребок сталевий з ручкою завдовжки 1,5 м 1

Щітка волосяна з ручкою завдовжки 1,5 м 1

Зубило розміром 20 х 60 мм 1

Відро місткістю 10...12 л 2

Ящик для розчину 1

Столик опоряджувальний заввишки 95 см 1

Ящик для інструменту розміром 400x200x250 мм 1

Рейка довжиною, рівною висоті приміщення 1

Рулетка жолобкова РЖ-1, РЖ-2 2

Висок 0т-400 2

Шнур розмічувальний у корпусі 1

Грифель (крейда) 1

Окуляри захисні ЗП 2

Респіратор ШБ-1 «Пелюстка» 2

3. Підготовка процесу та умови його виконання

3.1. До початку штукатурних робіт необхідно виконати санітарно-технічні та покрівельні роботи, закінчити монтаж мережі електропостачання, телефонізацію та радіофікацію, встановити підвіконня, влаштувати підготовку під підлогу, встановити дверні та віконні рами, засклити світлові прорізи, створити у приміщеннях температуру не нижче +5 °С, доставити на робоче місце необхідний інструмент та пристрої.

3.2.Роботу слід виконувати, дотримуючись правил техніки безпеки та охорони праці робітників у будівництві.

3. Режим праці та відпочинку визначається, виходячи з умов оптимально високого темпу виконання трудових процесів.

3. Технологія та організація процесу

4.1.Операції.з підготовки поверхонь стін для обштукатурювання виконують у такій послідовності: очищають поверхню від солей, що виступили, та затверділого розчину, а також від пилу, бруду, масних плям; провішують поверхні стін (знаходять вертикальну площину для нанесення оптимальної тов­щини штукатурного шару) та влаштовують контрольні маяки.

2. Розробляють схему організації робочого місця (рис. 34).

Ш-1, Ш-2 – місця розташування штукатурів,

1 – столик опоряджувальний,

2 – ящик з інструментом,

3 – ківш,

4 – відро,

5 – сокіл,

6 – ящик з розчином

Рис. 34. Організація робочого місця

2. Складають графік трудового процессу (табл. 5):

5. Прийоми праці

5.1. Очищення поверхні стін виконують Ш-1, Ш-2 протягом 5 хв. Для роботи потрібні скребок, щітка, зубило, респіратори, окуляри захисні.

III-1 тримає скребок на подовженій ручці обома руками під кутом 30° до стіни, ковзними рухами вперед зчищає із стіни затверділий розчин, бруд, масні плями та виступи солей; інші намиви розчину прибирають за допомогою зубила Ш-2 рухами щітки зверху вниз змітає, пил із поверхні стіни, рухаючись за Ш-1

5.2. Провішування поверхні стін виконують обидва штукатури протягом 6 хв. використовуючи столик, висок, рулетки, шнур, грифель (крейду). Роботу починають з кутів. Ш-1 встановлює у кутку столик та піднімається на нього. Потім прикладає висок у верхній частині на відстані 30 см від кута, тримаючи його так, щоб шнур виска мінімально відставав від виступаючих ділянок стіни (але не менше 5 мм).

Робітники вимірюють відстані між шнуром виска та стіною з трьох точках: Ш-1 - біля стелі, а Ш-2 - біля підлоги та посередині висоти (точки ,1, 3, 2) 1 в цих місцях на стіні записують величини (див. рис. 29, 30).

Аналогічно провішують стіну з

протилежного кута (точки 4, б, 5).

Рис. 35 Нанесення лінії

Потім Ш-1 та Ш-2 перевіряють рівність поверхні стіни за діагоналями, натягуючи шнур на відстані, визначеній і записаній при перевірці, вертикальності стіни в кутах

Якщо ж шнур торкається стіни, то штукатури відводять його на однакову мінімальну відстань у верхній на нижній точках доти, доки він не буде торкатися стіни, і фіксують відстань від шнура до стіни біля стелі та підлоги. Прийнявши за основу нові зафіксовані відстані, вони за допомогою виска та рулетки визначають і фіксують відстані вертикальної площини, яку шукають, у верхній та нижній точках другої діагоналі. При перевірці рівності стіни за діагоналями штукатури вимірюють 1 записують відстані від шнура до стіни у трьох-чотирьох точках на кожній діагоналі (точки 7...11).