4.Вклад українського народу в перемогу над ворогом.

У 4-річній жорстокій боротьбі проти гітлерівського рейху радянські народи здобули всесвітньо-історичну перемогу. Радянсько-німецький фронт був основним фронтом Другої радянсько-німецький фронт припадав 75% загальних втрат противника у танках, літаках та артилерії.

Народ України зробив у цю перемогу великий внесок. В збройні сили було призвано з України 7 млн. чол. (кожен п'ятий воїн ЧА), загинув на фронті кожен другий ( 3 млн.чол.) Всього Україна втратила близько 7 млн. чоловік ( в т.ч. 4 млн. цивільних).

За мужність та відвагу в боях проти загарбників звання Героя Радянського Союзу

удостоєні 2072 ( із 11633 ) українці; двічі Героя -32 /(із 115); тричі Героя - 1 ( із 2, І. Кожедуб - 62 збитих ворожих літака /. Кавалерами ордена Слави нагороджені 3,5 тис. українців, з них повними кавалерами стали 350 воїнів. Два ГРС і одночасно повні кавалери ордена Слави (із 8 )- українці (І.Драченко, П.Дубинда). Бійці і офіцери, жителі України, які виявили масовий героїзм, отримали 2,5 млн. орденів і медалей із загальної кількості 13 млн. нагород, вручених воїнам.

Приклади ратного героїзму, що переріс у самопожертвування в ім'я свободи і незалежності свого народу проявили 55 льотчиків-українців, які здійснили повітряні тарани. Подвиг Гастелло повторили 52 українці, спрямувавши свої палаючі літаки на ворожі позиції. Подвиг Матросова повторили 25 українців, закрив своїм тілом амбразуру ворожих дотів.

Гідний вклад у перемогу над фашистами внесли партизани й підпільники України. Під час тимчасової окупації в 1941-44рр. на Україні діяли 22 підпільних обкоми партії, 13 інших великих керівних підпільних центрів, 200 міськкомів і райкомів КП(б)У, понад 50 підпільних обкомів, військ на території України діяло понад 60 партизанських з'єднань, близько 2 тис. загонів і груп, численні підпільні організації, серед яких були представники майже 60 національностей. Партизани України знищили близько 500 тис. гітлерівців, визволили від ворога 139 райцентрів, селищ міського типу і залізничних станцій, розгромили 467 ворожих гарнізонів, комендатур, штабів, пустили під укіс 4959 ешелонів з військовими та бойовою технікою, знищили 1566 танків і бронемашин, 211 літаків, захопили і втримували до підходу ЧА через Десну, Дніпро, Прип'ять 25 переправ. За самовіддану боротьбу проти фашистських окупантів партизани і підпільники України одержали майже

63,5 тис. урядових нагород (із 152 тис). Звання Героя Радянського Союзу удостоєні 96 партизанів і підпільників України, в т.ч. двічі— С.Ковпак, О.Федоров. Билися з ворогом 80 тис. бійців у лавах УПА (Р.Шухевич. Д.Маєвський, В.Сидор, О.Гасин). 120 тис. українців брали участь у війні у складі польських і чехословацьких формувань, а також військ США, Канади і Франції. Українці, які билися в лавах Руху Опору, одержали високі бойові нагороди від урядів багатьох європейських країн.

Близько 250 тис. українців служили у сформованих німцями українській поліції та допоміжних військових частинах вермахту (дивізія CC “Галичина”, дві козацькі дивізії з Дніпропетровська, Сумський, Роменський і Шостківський полки ).

Український народ дав збройним силам понад 300 полководців і воєначальників. 8 фронтів (із 15), що діяли в період війни, очолювали маршали і генерали - українці за походженням: Й.Апанасенко, А.Єрьоменко, М.Кирпонос, Ф.Костенко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, Я.Черевиченко, І.Черняхівський. Командуючими арміями були маршали П.Рибалко, С.Руденко, генерали В.Герасименко, П.Жмаченко, І.Кириченко, ОЛучинський, К.Москаленко та інші.

За видатні заслуги перед Батьківщиною, за мужність і героїзм, виявлені трудящими міста в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками звання місто-герой удостоєні Київ, Одеса, Севастополь (всі в 1965 р.) і Керч (1974 р.) (Всього в СРСР цього звання удостоєні 13 міст). Ці міста нагороджені орденом Леніна і медаллю "Золота Зірка".

Активну участь брали трудящі України у створенні і розвитку злагодженого воєнного Близько 3,5 млн. населення України, 500 великих заводів оборонного значення, майно МТС, привнесені нові прогресивні методи виробництва, їхня працелюбність сприяли швидкому розвитку економіки на Сході СРСР.

Долаючи трудності воєнного часу, плідно працювали евакуйовані на схід АН УРСР, НДІ, вузи і культурно-мистецькі заклади. Видатні досягнення академіка Є.Патона, хірурга-офтальмомвлога В.Філатова дістали всесвітнє визнання. Великою популярністю користувалися твори українських письменників О.Корнійчука, П.Тичини, А.Малишка, М.Рильського, М.Бажана, Ю.Яновського, кінофільми О.Довженка. За самовіддану працю під час війни більш як 30 трудівникам України присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, присуджено Державні премії, тисячі з них нагороджені орденами і медалями.

Свій вклад в перемогу над ворогом внесли і залізничники. По залізницям на Схід евакуйовувалися люди, техніка, продовольство. Створювалися колони паротягів особливого резерву (бригада ст.машиніста С.Петрова (Харків), начальники колон І.Усатий(№ 7), М.Охромій (№ 25), П.Стельмаченко (№ 46). Будували бронепоїзди: "Літер А" і "Літер Б" (Пд.-Зах. Залізниця), "Железняков", "Орджонікідзе", "Смерть фашизму" (Крим). Керівниками партизанських загонів були Г.Іщенко, М.Агафонов (Красний Лиман), підпільницьких груп О.Пироговський (Київ), О.Мотилевський (Харків), П.Цеплюк (Сміла); диверсійних груп В.Кудряшов, Г.Дубкін (Київ), В.Єфремова (Сімферополь). Звання Героя Радянського Союзу удостоєні більше 60 залізничників ( в т.ч. Толмачов, слюсар паротяг.депо ім.Кірова Пд.залізниці; О.Панов, слюсар Конотопського в/б заводу/, О.Шемігон, слюсар депо Основа Пд.зал.), в т.ч. 17 залізничників Донецької залізниці (М.Солодилов (пом.машиніста ст.Слов'янськ), Ф.Клейбус (оглядач вагонів ПТО ст.Родаково), Ю.Березовсьжй (електромеханік дистанції зв'язку ст.Ясинувата), Д.Осика (пом.машиніста ст.Іловайськ), Л.Усенко (гол.кондуктор Краснолиманського резерву); Л.Шестаков (слюсар паротяг.депо ст.Ясинувата), П.Волков (токар паротяг.депо ст.Красноармійськ) і т.д.) Двічі ГРС став Амет-Хан Султан - підручний котельного майстра, секретар комсомольської організації паротяг.депо Сімферополь. Кавалером ордена Слави став А.Марченко (Львівське управління залізниці). Подвиг Матросова повторив О.Шемігон (депо Основа).

З перших днів війни на залізницях і підприємствам транспорту розгорнулося соціалістичне змагання. Організатором змагання диспетчерів і працівників станції на одне чергування був поїзний диспетчер М.Водважко (ст.Дебальцеве). Ініціатором організації прямих фронтових маршрутів був інженер Г.Глебоцький, який очолював особливу групу з маршрутизації перевезень на Пд.залізниці. Розгорнулося змагання вугільновантажних залізниць (в т.ч. Пн.-Дон. і Пд.-Дон.) за безперебійне забезпечення навантаження і найшвидшого просування маршрутів з паливом в пункти призначення.

За особливі заслуги в забезпеченні перевезень для фронту і н/г і видатні досягнення у відбудові залізничного господарства звання Героя Соціалістичної Праці удостоєні 15 залізничників України (із 127), в т.ч. 6 працівників Донецької залізниці:

- М.Водважко (поїзний диспетчер ст.Дебальцево);

- В.Дубина (ст.машиніст депо ст.Дебальцево - паротяг 50-56 колони особливого резерву Наркомату № 44) ;

- М.Косарєв (поїздний вагонний майстер воєнно-санітарного поїзду №342);

- К.Краснов (складач поїздів ст.Дебальцево);

- П.Кривонос(/начальник Пд.-Дон. і Пн.-Дон. залізниць);

- С Харчевников (машиніст паротягового депо ст.Слов'янськ).

Підприємства; які найбільше відзначилися у виконанні державних завдань на протязі всієї війни вручені на постійне зберігання прапор ДКО НКШС. Серед них були і підприємства України:

• Прапор ДКО - Управлінню будівельно-відбудовчих робіт Пд.-Зах. залізниці.

Прапори НКШС :

• залізницям - Пд.-Донецькій і Сталінській;

• відділкам руху - Основ'янскому Пд. і Дебальцевському Пн.-Дон.зал;

• станції Ясинувата Пд.-Дон. залізниці;

- паротяговим депо - Куп'янськ Пн.-Дон. і Волноваха Пд.-Дон.залізниці;

- вагонним ділянкам - Ясинуватському Пд.-Дон. і Київському Пд.-Зах. залізниці; - дистанціям сигналізації і зв’язку - Ясинуватському Пд.-Дон.залізниці. Ці підприємства

одночасно отримали грамоти ВЦРПС і МШС.

Постійно висловлювала співчуття і надавала матеріальну допомогу батьківщині українська еміграція. У 1944-45рр. Асоціація українців Канади надіслала до Києва більш як 500 тис. доларів. Ліга американських українців зібрала 100 тис. доларів для лікарень і дитбудинків Харкова, Полтави і Львова. За океаном проводилися масові збори одягу і взуття для українських дітей, які потерпіли від страхіть війни.

Крізь вогонь і кров, страждання і смерть, крізь гіркоту поразок та радість переможних боїв, долаючи згубні наслідки фашистської окупації та вади сталінського керівництва війною, прийшов народ до всесвітньо-історичної перемоги