2. Відновлення української державності

Для безпосередньої участі у війні проти СРСР з українських емігрантів формувалися загони в 1940р.- "січових стрільців", ^“український легіон", батальйони ^,, укр.. січовиків", ,,Нахтігаль", ^,,Роланд". 3 початком війни Німеччини проти СРСР похідні групи ОУН-Б поступово проникали в Україну слідом за німецькою армією. У них налічувалося від 3 до 5 тис. осіб, розділених на три великі групи: ,,Північ" (повинна досягти Києва та області), ,,Центр" (Харків і область), "Південь" (Одеса і Крим). Спеціальна група (15 чол.) мала завдання найшвидше досягти Львова і проголосити там незалежність України. Завданням цих людей було організувати в кожній місцевості, через яку вони проходили, саме українську владу.

Разом з німецькими військами "Нахтігаль" (Р. Шухевич) рухався на Львів, а "Роланд" (Є. Побігущий) - на Одесу. Радянська влада покинула Львів увечері 29/VI, а на світанку 30 червня український батальйон "Нахтігаль" і кілька німецьких частин увійшли в місто.

Лідери ОУН добре знали хижацьку природу гітлерівського рейху, незважаючи на його "українофільські декларації". Напад Німеччини на СРСР був другою нагодою поновити українську державність і остаточно переконатися у справжньому ставленні Гітлера до «українського питання».

Після двомісячних переговорів (V-VІ/ 1941р.) українських діячів у Кракові було створено Український Національний комітет (УНК).. А 30.06 у Львові відбулися Національні збори, які проголосили ,,Акт відновлення Української держави .” Головною метою цього акту було відновлення Української суверенної держави. Наступного дня з'явився ще один документ - Пастирський лист Митрополита А. Шептицького- яким УГКЦ визнала Акт за початок відновлення Української держави. 10 липня з'явився подібний документ УПЦ, підписаний єпископом Луцьким.

Тимчасовий український уряд очолив Я.Стецько; Українську Національну Раду (предпарламент) – А. Шептицький, а К Левицький став його президентом. Створено Українську Національно-революційну армію для боротьби з СРСР. Але вище німецьке керівництво відмовилося підтримати проголошення Укр. Держави. За наказом Гітлера 5/VII уряд Стецька було розігнано. Спроби ОУН добитися взаєморозуміння з німцями не мало успіху, незважаючи на участь у багатьох акціях проти радянських людей.

Всередині вересня 1941 р. С. Бандера, Я. Стецько, деякі члени уряду; а також бл. 300 членів ОУН було заарештовано, а деякі розстріляні. Заарештованих відправили до концтаборів (Освєнцим, Заксенхаузен).

Ці репресії вплинули на настрої в українських батальйонах і вони перестали виконувати німецькі накази. Вони були розпущені, а офіцери заарештовані.

У Львові всі члени уряду; які не були арештовані, змушені були заявити про свою лояльність до німецьких властей. Припинили політичну діяльність і всі інші політичні організації.

ОУН-Б відмовилася приєднатися до цього кроку, оскільки німці не могли дата гарантії щодо двох прав: незалежність і майбутнє України та звільнення Бендери.

ОУН перейшла до саботажу політики нацистської влади, підготовки власних збройних сил для боротьби з окупантами і розширення підпільної мережі.