4. Визволення Лівобережної України і Донбасу.

З квітня по липень 1943р. на фронтах панувало відносне затишшя. Сто­рони готувалися до нових операцій. ЧА планувала продовжити наступ на всіх фронтах; Німеччина прагнула розгромити Пд.-Зах. Ф. у районі Курського виступу.

Курська битва (5.07-23.08.1943р.) була однією з вирішальних у війні, в ході якої було розгромлено 30 дивізій ворога. Війська Степового фронту (Конєв І. С.) при сприянні військ Воронезького і Пд.-Зах. Ф. 23.08 визволили Харків (в Москві дано салют: 20 арт. залпів з 224 гар­мат). Перемога під Курськом закріпила корінний перелом в ході війни.

У 2-й половині серпня-вересні 1943р. війська Центрального (Рокосовський К.К), Воронезького і Степового фронтів, розгортаючи наступ на за­хід, визволили повністю Харківську, Сумську, Чернігівську, Полтавську обл. і лівобережні районі Київщини. 21.09 передові частини Центр, і Воронезького Ф. вийшли до Дніпра в районі Прип’яті. Почалася битва за Дніпро (21.09 - грудень 1943р.). 22.09 війська Воронезького Ф. форсу­вали Дніпро в р-ні м. Переяслав-Хмельницького, а 23.09 війська Пд.-Зах. Ф. в р-ні м. Кременчук. В ці ж дні ЧА відкинула противника за Дніпро на ділянці від Дніпропетровська до Запоріжжя. Всього ж наприкінці вересня 1943р. ЧА контролювала 700 км. лівого берега Дніпра і стала розвивати наступ на київському напрямку.

18.08 війська Пд. (Ф. І.Толбухін) і Пд.-Зах.Ф. розгорнули наступ, прорвали ворожу оборону на р. Міус ("Міус-фронт"), і 30.08 вибили воро­га з Таганрога, 2.09 - Маріуполя, 8.09 - Сталіно (Донецька). 22.09 війська цих фронтів, визволивши Донбас, вийшли на рубіж Новомосковськ-Запоріжжя- р.Молочна. Так завершилася Донбаська наступальна операція радянських військ.

Німецьке командування, тверезо оцінюючи свої можливості, вирішило пе­рейти до стратегічної оборони і видало наказ про будівництво "Східного валу" по лінії річок Сож-Дніпро-Молочна.

Але на початок жовтня радянські війська вже оволоділи 23 плацдармами на правому березі Дніпра від Лоєва до Запоріжжя, в т. ч. Букринський (на південь від Києва.) і Лютізький (на північ від Києва) плацдарми. 14.10 війська Пд.-Зах. Ф. визволили Запоріжжя, а 25.10 - Дніпропет­ровськ і Дніпродзержинськ. Ставка ВГ перейменувала 20.10 Воронезький, Степовий, Пд.-Зах. і Пд. Ф. відповідно в 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти (УФ).

У перші дні листопада розпочалися вирішальні бої за Київ. Ударні час­тини 1 УФ 3.11 перейшли в наступ з Лютізького плацдарму на південь, у напрямку на Київ. 06. 11 столиця України - Київ - була очищена від фа­шистів (дано салют 24 арт. залпами з 324 гармат). За успішне форсування Дніпра звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 2438 бійцям і ко­мандирам 30 національностей (в т. ч. 1685 росіян, 438 українця, 57 та­тар, 40 білорусів).

У наступні дні ЧА визволила Житомир. І тут несподівано для радянських військ наприкінці листопада їх контратакували в р-ні Бердичів-Фастів німецькі танкові частини (довелося залишити Житомир, Коростень).

Т.ч. в ході літньо-осіннього наступу 1943р. ЧА майже повністю очисти­ли Лівобережну Україну, розгромивши 118 фашист, дивізій. Форсування Дніпра і взяття Києва зірвало план Гітлера стабілізувати лінію фронту, створити неприступний "Східний вал" і перейти до затяжної позиційної війни з метою вимотування сил ЧА. Саме тому перемога у битві за Дніпро і стала завертанням корінного перелому в Другій світовій війні і ство­рила передумови для витіснення гітлерівців з Правобережної України.

Тема: Україна в останній період війни /1941-45р.р./.

План.

1. Визволення Правобережної України і Криму.

2. Остаточне визволення України від ворога.

3. Червона Армія в Європі.

4. Вклад українського народу в перемогу над ворогом.

1. Визволення Правобережної України і Криму.

В 1944 р. СРСР вступив у завершальний етап війни. Перед Червоною Армією /ЧА/, всім народом постало завдання повністю вигнати ворога з території СРСР, подати допомогу поневоленим народам Європи, добитися остаточного розгрому Німеччини та її союзників.

Ставка ВГ на 1944 р. планувала наступальні операції по всьому радянсько-німецькому фронті. Головні з них передбачалося здійснити під Ленінградом і Новгородом, в Білорусії, на Правобережній Україні і в Криму.

Активні бойові дії під Ленінградом і в Білорусії сприяли успішному наступі ЧА на Україні. Тут на південно-західному напрямі, передбачалося завдати головний удар, внаслідок якого Українські фронти (УФ) мали розгромити німецько-фашистські угрупування "Південь" та "А" і визволити Правобережну Україну й Крим. Ці угрупування мали в своєму складі 103 дивізії.

Протягом зими й весни 1944 р. війська УФ розгорнули широкі наступальні операції від Дніпра до Карпат і від Полісся до Чорного моря. Бойові дії координували представники Ставки Маршали Радянського Союзу Г.К.Жуков і О.М.Василевський.

1-й УФ (генерал М.Ф.Ватутін) почав наступальні операції 24 грудня 1943р. і до середини січня 1944р. змусив ворога відступити із Житомира і Бердичева. Але німецькі війська продовжували утримувати позиції на правому березі Дніпра в районі Канева.

5.01.1944р. війська 2-й УФ /Р.Я.Малиновський/ розгромили 8-у німецьку армію і 8/І увірвалися до Кіровограду. Т.ч. внаслідок наступальних дій 1-го та 2-го УФ німецькі війська в р-ні Канева-Корсунь-Шевченківського були блоковані з півночі та півдня.

Німці намагалися утримати позиції, щоб зробити їх плацдармом для нового прориву на Лівобережжі. Зі свого боку, ставка намагалася найшвидше знешкодити ворожі, .війська в цьому районі.

Серед наступальних операцій на Україні найбільшою була Корсунь-Шевченківська операція /24 січня-17 лютого/, яка дістала назву "Сталінграда на Дніпрі". 24/01.1944р. почала наступ ударна група військ 2-го УФ з району нас.пунктів Вербівка-Баландино-Красносілка на захід в напрямку на Шполу-Звенигородку. 25/01 їм назустріч з північного сходу на південний захід рушило ударне угрупування 1-го УФ. 28/01 рухомі загони обох фронтів в р-ні Звенигородки оточених військ відмовилося від капітуляції. 10/02 радянські з'єднання розпочали бойові дії по знищенню оточеного угрупування (вбито і поранено 55 тисяч солдаті офіцерів, полонено 18 тисяч чоловік).

Одночасно з оточенням і знищенням Корсунь-Шевченківського угрупування ворога праве (північне) крило 1-го УФ розгорнуло наступ на Рівне, Луцьк (звільнені 2/02 ), Шепетівку.

Січнево-лютневий наступ на Правобережжі завершився розгромом ворога на південний ділянці правобережного Дніпра військами 3-го УФ /І.Толбухін/ і 4-го УФ /І.Петров/. 08.02 гітлерівці залишили Нікополь, а 22 - Кривий Ріг.

На початку березня почався новий наступ УФ. Залишки угрупувань "Південь" та "А" зазнали нищівних поразок. Повністю від окупантів були очищені Правобережна Україна і частина Західної України. 13 березня визволено Херсон. 20 - Вінниця, 25 - Проскурів, 28-Миколаїв, 10 квітня - Одесу, 15 - Тернопіль.

26/03 війська 2-го УФ, наступаючи в Яссько-Кишинівському напрямку, форсували Південний Буг, потім Дністер і вийшли на кордон СРСР з Румунією по р.Прут на ділянці 85 км і перенесли бойові дії на територію Румунії.

Війська 1-го УФ 30/03 визволили Чернівці і 8/04 вийшли на кордон з Чехословаччиною на ділянці довжиною близько 200 км.

8/ІV - 12/V війська 4-го УФ, окремої Приморської армії, Чорноморського флоту і Азовської військової флотилії провели Кримську наступальну операцію проти 17-ї німецької армії. Війська 4-го УФ в результаті штурму 8/ІV прорвали Перекопські укріплення. 13.04 визволили Сімферополь, а 9/V - Севастополь. Почавши 11/ІV наступ зі сходу. Окрема Приморська армія (А.І.Єрьоменко) в той же день визволила Керч, а через 2 дні весь Керченський п-ів. 12/V визволення Криму було завершено. В боях за Крим фашисти втратили 100 тисяч чоловіків. Радянський Чорноморський флот став на Чорному морі пануючим.

Розгром фашистських військ в Криму викликав хвилю піднесення в місцевого населення, але згодом ситуація змінилася. Все кримськотатарське населення звинуватили в співробітництві з окупантами і по рішенню Державного Комітету Оборони від 11 травня 1944р. виселили в Середню Азію

(з 18 травня, близько 183 тисяч чоловік). Така ж доля чекала греків, вірмен, болгар(відповідно: 15 тис; 9,5 тис; 12,5 тис) - всього 22,5 тисяч. Було ліквідовано Кримську АРСР і перетворено в Кримську область.

В 1967 р. кримським татарам повернено політичні права, а в 1989р. їм дозволено повертатися на Батьківщину.