3. Мобілізаційні заходи 1941 р.

А) 3 початком війни керівництво СРСР закликало народ до Великої Вітчизняної війни. 22/VI. 41р. оголошено мобілізацію військовозобов'язаних (1905- 1918 рр. народження) і запроваджено воєнний стан в Європейській частині СРСР . 23/VI створено Ставку Головного Командування (С. Тимошенко, з 10/VІІ-Й Сталін), а 30/VI- Державний Комітет Оборони (ДКО, Й.Сталін), в руках якого зосередилася вся повнота влади. Згідно з директивою РНК СРСР і ЦК ВКП (б) парторганізаціям і радянським органам прифронтових областей (29/VІ. 41 р), радянський народ повинен чинити відчайдушний опір ворогу; не залишаючи йому нічого.

7/VII Президія ВР УРСР, РНК УРСР і ЦК КП(б)У опублікували звернення, в якому закликали український народ до опору ворогу. Протягом 3-х місяців на Україні - до армії пішло 2,5 млн. чол. Для боротьби з диверсантами діяли 657 винищ. батальйонів (160 тис. чол), 18 тис. груп сприяння (215 тис. чол). Організовано 20 дивізій, 60 полків народного ополчення (1,3 млн. чол). Бл. 2 млн. чол. брали участь у споруджені оборонних укріплень і рубежів для військ.

Розгорнувся рух за створення народного фонду оборони, збирання дарунків і теплих речей для воїнів ЧА

Б) Відбувалася перебудова н/г на воєнний лад. М/б заводи почали виробництво військової техніки і озброєння ; їх випуск збільшувався, на ¼. Заводи випускали танки міномети, бомби, снаряди. На заводах виникали ударні фронтові бригади, розгорталося масове соціалістичне змагання. До виробництва залучалися пенсіонери, жінки, студенти і учні.

На заготівельні пункти в 15 сх. областях України надійшло 143 млн. пудів хліба (Х/41 р.), а також продукція тваринництва і овочівництва. Свій вклад в розгром ворога внесли робітники науки і культури.

В цей же період збільшився роб. день, відпустки, запроваджено обов'язкові понаднормові роботи, працю в три зміни.

В) Евакуація - перебазування на схід заводів, установ, людей. 26/VI.41 р. на Україні за рішенням ЦК КП(б) У і РНК УРСР створено спец. комісію по евакуації (заступник голови РНК УРСР Д.Жила). На Україні в західних і правобережних областях евакуація тривала з червня по серпень, на Лівобережжі і Донбасі з вересня по жовтень 1941р., а потім і влітку 1942 р. З України евакуйовані понад 550 великих підприємств ; 3,5 млн. чол На схід перебазовувалися колгоспи, радгоспи, МТС, 34 тис. тракторів; вивезено 125 млн. пудів зерна 6 млн голів худоби. Евакуйовані НДІ, вузи, театри, музеї, медзаклади. Вивезено фонди архівів і музеїв (12 тис. експонатів). Усе, що не можна було вивозити, руйнувалося та знищувалося. СТЗТ перебазувався в місто Алатир. (Чувашська АРСР, Казанська залізниця).

4. Бойові дії на Південному і Південно-Західному фронтах у 1941-42 рр.

На фронтах влітку і восени 1941р. тривали запеклі бої.

А) Найбільш запеклі бої розгорнулися на підступах до Києва, який гітлерівці намагалися захопити з ходу і розгорнути наступ на Лівобережжя і Донбас. Оборону Києва(11/VII-19/ІХ 41р.) очолив штаб оборони Києва (О.Чернишов), який розробив план оборони міста. Дві спроби захопити місто (11-12/VII і 1-16/VIII) гітлерівцям не вдалися. Після цього на допомогу армії "Південь" для удару у фланг Пд.-Зах.Ф. і глибокого обходу його військ з тилу з пн. сходу. 3 8/VIII по 10/ІХ німці захопили Гомель, Новг. - Сіверський, Шостку, Глухів, Чернігів. В цей час на південь від Києва, в р-ні Кременчука, німці форсували Дніпро і 10/IХ повели наступ у пн-сх напрямку, оточуючи війська Пн-Зах.Ф. Але Ставка не дала згоду на відведення військ з-під Києва. Тим часом війська противника з'єдналися в р-ні м.Лохвиця (Полт. обл) 15/ІХ, оточивши 4 радян. Армії, штаб і військову раду Пд-Зах.Ф. 17/ІХ ставка дозволила залишити Київ; а 19/ІХ ворог зайняв місто. Бої тривали до 27/IХ. Загинуло тисячі солдатів і командирів (в т.ч. Кирпонос, Тупіков (нач. штабу), потрапило в полон 665 тис. чол.. Розгромлено 10 дивізій ворога вбито 10 тис. чол.. Київ удостоєно звання місто-герой (1965 р). Це була одна з найбільших невдач ЧА в 1941р.

Війська Пд-3ах.Ф зайняли оборону на лінії Ворожба-Лебедин- Красноград-Новомосковськ (Х/41 р.).

На Пд.Ф на лінії від Бердичева до гирла Дунаю німецькі і румунські війська розгорнули в наступ в середині липня. Окрема Приморська армія (Г.Софронов. з 5/Х - І. Петров) відступила до Одеси.

Оборона Одеси тривала з 5/VIII до І6/Х 41 р. Було створено Одеський укріплений район (Г.В.Жуков). до якого включили Приморську армію, Одеську військово-морську базу і частину кораблів ЧФ.

На кінець вересня війська Пд.Ф (Д.Рябишев, Я.Черевиченко) відступили до Дніпра в р-ні Каховки, а згодом підійшли до Перекопського перешийку. В цих умовах Ставка 30/ІХ дала наказ евакуювати війська з Одеси в Крим (18б тис. чол). Евакуацію проведено з І по 16/Х. Ворог втратив під Одесою 160 тис. чол.. Одеса удостоєна звання місто-герой (1965).

На лівому фланзі Пд.Ф ворог оточив дві радянські армії в р-ні Умані (100 тис), прорвався до Дніпра, захопив Запоріжжя і Дніпропетровськ (кінець серпня 1941р.). Протягом вересня - жовтня тривала Донбаська оборонна операція радянські війська, яка закінчилась захопленням гітлерівцями Харкова (25/Х), пд-зах. частини Донбасу (в т.ч.Слов'янська-25/Х) та виходу їх до Ростова-на-Дону.

На кінець жовтня 1941 р. війська Пд-Зах.Ф закріпилися на лінії Вовчанськ-Балаклія - Красний Лиман, а Пд.Ф - на лінії Артемівськ-Шахтарське-Большекрєпінка - Ростов, де утримували оборону до літа 1942 р. Неокупованими в Україні залишились східні р-ни Харківщини, частина Донбасу і Криму з Севастополем.

Б) Після розгрому німців під Москвою, почався загальний наступ ЧА. Війська Пд-Зах.Ф просувалися на харківському напряму, а Пд. Ф - на дніпропетровському напряму.

18-31/I. 42 р. війська Пд-3ах.Ф (Ф. Костенко) і Пд.Ф (Р. Малиновський) провели Барвінковсько-Лозовську операцію, утворивши виступ між Балаклією, Лозовою і Слов'янськом глибиною до 90 км і по фронту до 110 км. 26/XII-2^/І. 42 р. внаслідок Керченсько-Феодосїйської операції визволено Керченський п-ів, але на більше не вистачило сил. Допустивши помилку в оцінці становища на фронтах, Ставка дала наказ наступати військам Пд-ЗахФ. Наступ почався 12^/V.42р. на Харків і війська просунулися на 20 - 50 км (до 19/V). 17/V гітлерівці почали контрнаступ і 23/V оточили радянські війська в р-ні Барвінковського виступу. Бої продовжувалися до 29/V. В полон потрапило 240 тис. бійців.

Невдачею завершилася і спроба розгромити німецькі війська в Криму в V/42 р. Частина військ ЧА евакуювалася на Таманський п-ів, частина (200 тис.) – загинула. 10 тис. чол з

V по X/ 42 р., героїчно оборонялися в Аджимушкайських катакомбах.

В) Оборона Севастополя (30/Х. 1941 р. – 04/VII. 1942 р.). Було створено Севастопольський оборонний район (П. Октябрський) у складі військ Приморської армії, частин ЧФ, севаст. гарнізону. Було відбито два штурми міста (11-21/ХІІ, 17-31/ХІІ. 41 р.) 7/VI почався третій штурм міста. 30/VІ Ставка дала наказ залишити мсто і 3/VII рад. війська залишили місто.

Поразки в Україні і Криму різко змінили ситуацію на фронті. Ініціатива перейшла до противника. В кінці червня 1942 р. гітлерівці перейшли в наступ на Воронеж і вийшли до р. Дон. Не бажаючи оточення, війська Пд-Зах і Пд. Ф почали відходити на схід і південь. 22/VII 1942 р. радянські частини Пд.Ф залишили м. Свердловськ Ворошиловградської області. Вся територія України була окупована німецько-фашистськими військами.

Т. ч. перший період війни закінчився поразкою радянських військ в Україні та її окупацією.

Тема: Україна в період корінного перелому(1942 - 1943 рр).

План.

1. Окупаційний режим в Україні.

2. Початок вигнання окупантів з українських земель.

3. Антифашистський рух опору в Україні.

4. Визволення Лівобережної України і Донбасу.

1. Окупаційний режим в Україні.

А) В січні 1940р. за наказом Гітлера було розпочато роботу над довгостроковим, стратегічним "Генеральним планом Ост". Цей проект мав на меті дати рекомендації щодо вирішення проблем германізації та колоні­зації районів Сходу на довгочасну перспективу. Цей проект, розрахова­ний на"30 років і побудований на теорії "расової винятковості німець­кої нації" складався з програми-мінімум і програми-максимум. Програма-мінімум, яка розрахована на період війки, мала на меті максимальне використання економічних та трудових ресурсів завойованих на Сході те­риторій, насамперед продовольства України та нафти Кавказу. Знищенню підлягали радянські політичні кадри, комуністи, євреї, цигани. Насе­лення, що лояльно ставилося до нацистського режиму, могло існувати, працюючи на завойовників. Програма-максимум, яка розрахована на повоєнний час, забезпечувала домінування німецької нації на окупованих тери­торіях. Для цього планувалося: фізичне знищення слов'янських народів; часткове онімечення "нордичних груп населення", що є у складі СРСР; підрив біологічної сили слов'янських народів (зменшення їх народжува­ності); масові депортації населення до Сибіру; переселення німців на окуповані землі (8-9 млн. чол.) і створення системи озброєних селянсь­ких поселень, безпосередньо підпорядкованих СС.

У планах фашистів особливе місце належало Україні, яка повинна була "стати місцем втілення творчого духу германців" (Е. Кох). Вслід за передовими частиками німецької армії в Україні посунули за­сни і установи спеціального призначення, завданням яких-було закути місцеве населення у кайдани "нового порядку". Жорстокість, зневага до українців як до людей нижчого гатунку були головними рисами системи німецького "управління". Військовим чинам надавалося право розстрілу без суду і слідства.

Якщо у довоєнний період Німеччина планувала утворення маріонеткової держави - "Велика Україна", то в ході війни за Україною нацисти не визнавали права на будь-яке державне існування. Вони штучно поділили її на чотири частини (жовтень 1941р.), підпорядковані різним державам і різним адміністративним органам:

- "Трансністрія" (центр - Одеса) - територія між Пд. Бугом і Дністром (Одеська обл. , південні райони Вінницької та західні райони Миколаївської обл. і лівобережні райони Молдавської РСР), а також Чернівецька і Ізмаїльська області - входила до складу Румунії (з серпня 1941р.);

- "дистрикт Галіцієн" (округ Галичина - центр Львів) - Львівська, Дрогобицька, Станіславська і Тернопільська обл. включені до складу губернаторства, створеного на території Польщі з центром в Кракові (з серпня 1941р. .);

- Рейхскомісаріат "Україна" (центр - Рівне, з серпня 1941р.) - всі інші окуповані землі України, Крим, південні райони Білорусії і Орловської області Росії. Рейхскомісаріат поділявся на

6 генеральних округів з центрами в Рівному, Житомирі, Києві, Миколаєві, Мелітополі і Дніпро­петровську. Рейхскомісаром України призначено гауляйтера Еріха Коха.

- Прифронтова зона - Чернігівська, Сумська, Харківська, Сталінська і Ворошиловградська обл. - підпорядковувалися безпосередньо німецькому військовому командуванню.

Закарпаття ще в 1939 р. було окуповане Угорщиною.

Б ) Фашистський окупаційний режим в Україні мав виконати такі основні зав­дання: забезпечити продовольством, матеріальними і людськими ресурсами потреби фашистської воєнної машини; вивільнити від українського насе­лення життєвого простору для арійської раси; сприяти колонізації знач­ної частини окупованих земель, заселенню цілих районів німецькими пе­реселенцями.

Вся повнота влади в окупованих місцевостях належала командуючим військами, а з віддаленням від фронту створювалася німецька цивільна й місцева допоміжна адміністрація. На чолі німецької адміністрації стоя­ли рейхскомісар, генеральні комісари, гебітскомісари, міські комісари та різні "шефи" і коменданти. Місцева допоміжна адміністрація (бурго­містри в містах, голови в районах, старости в селах) формувалася пере­важно із зрадників українського народу. Діяли також численні поліцейсь­кі органи: гестапо (державна таємна поліція), СС (охоронні загони фа­шистської партії), СД (служба безпеки), жандармерія і т. д. Управління всіма окупованими територіями відало рейхсміністерство у справах оку­пованих східних областей на чолі з Альфредом Розенбергом.

На окупованій території фашисти скасували чинність радянських зако­нів, позбавили населення будь-яких прав, ввівши німецько-фашистське кримінальне право і німецькі суди. За невиконання наказів загрожувала смертна кара. Українську націю оголосили "неповноцінною". Магазини, ресторани, перукарні обслуговували тільки німців та їх прислужників.

З початком окупації в Україні розгорнулася широка пропаганда, яка ма­ла на меті нейтралізувати наслідки ідеологічної діяльності більшовиків (використовувалися невідомі населенню факти недавнього минулого: реп­ресії, голодомор).

В лютому 1942р. видано закон про запровадження "нового аграрного ла­ду", який фактично зберігав колгоспну систему як оптимальну форму екс­плуатації селянства. Всі землі на Україні оголошувалися власністю ні­мецької держави, а кращі з них повинні були перейти до німецьких коло­ністів і поміщиків. Колгоспи перетворювалися в "общині господарства" і "державні маєтки" з примусовою роботою селянства й передачею вирощеного окупаційним властям. Було підписано наказ про введення трудової повинності (для людей віком від 14 до 65 років).

Окупаційні власті здійснювали широкомасштабну програму економічного пограбування країни. До Німеччини вивозили устаткування, сировину, ме­тали, продовольство, твори мистецтва, музейні експонати, родючі чорно­земи.

Через гострий дефіцит робочої сили у господарчому секторі третього рейху, на роботу в промисловості і с/г Німеччини було вивезено 2,4 млн. чол. з України.

Характерною рисою "нового порядку", який вводився гітлерівцями на окупованих територіях, був нестримний кривавий терор. У жовтні 1941р. Україна спізнала свою першу Хатинь: село Обухівку було спалено, а все населення розстріляне. В ході каральних заходів було знищено понад 250 сіл, в т. ч. на Волині - 97 (серед них село Кортеліси), Житомирщині -32, Сумщині і Чернігівщині - по 21, Київщині - 17 сіл.

Жертвами масових розстрілів у Києві стали 195 тис. осіб, у Рівному -99 тис, сотні тисяч мирних громадян знищено у Винниці, Харкові, Жито­мирі та інших містах України. В Україні створено

50 гетто і понад 180 великих концтаборів (в т. ч. в Києві (Бабин Яр), Львові (Янівський), Дніпропетровську, Кіровограді).

Всього в Україні було вбито і замучено 3,9 млн. цивільного населення, понад 1,3 млн. військово-полонених.

Перші кроки германізації шляхом колонізації земель України були здійснені 1942р. У цей час в 486 українських селах проживало 45 тис. німецьких колоністів. У липні 1942р. Гітлер переніс свій генеральний штат із Сх. Прусі і (Растенбург) в Україну (околиці Вінниці). У зв'язку з цим у грудні 1942р. після виселення місцевого населення на території 500 кв. км. (частина Вінницької і Житомирської обл.) було створено ні­мецьку переселенську округу Хегевальд, у якій проживало 9 тис. осіб. Де був своєрідний зародок колонізаційного потоку, край якому поклав пере­лом у ході війни.