Глава 8
ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ І СТРУКТУРИ ДИСЕРТАЦІЇ
Загальні вимоги до дисертації
ВАК України розробила основні вимоги щодо дисертацій та авторефератів дисертацій, яких повинні дотримуватися здобувачі наукових ступенів.
Оскільки дисертація є кваліфікаційною працею, її оцінюють не лише за теоретичною науковою цінністю, актуальністю теми і практичним значенням отриманих результатів, а й за рівнем виконання тих вимог, які ставляться ВАК України до змісту, структури дисертації та її оформлення.
Основні вимоги зводяться до короткого формулювання назви дисертації, її відповідності обраній спеціальності та суті вирішеної наукової проблеми (мети). Вона повинна вказувати на мету дисертаційного дослідження і його завершеність.
Коротка назва наукової праці (три-п’ять слів) свідчить про те, що дослідження проведено з вичерпною повнотою. У дисертаціях, що висвітлюють вузькі теми, назва має бути конкретнішою, а тому й словесно розширенішою.
У дисертації необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати основні кваліфікаційні ознаки дослідження: мету, завдання, наукову новизну, методологію, зміст і достовірність результатів дослідження, практичну й економічну значущість, висновки, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтологій.
Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису в твердій палітурці.
Структура дисертації
Дисертація як кваліфікаційна робота має строго визначену структуру. Вона повинна містити такі основні елементи, розміщені в певній послідовності.
Титульний аркуш,
Зміст.
Перелік умовних позначень (за необхідності).
Вступ.
Основна частина.
Висновки.
Список використаних джерел.
Додатки (за необхідності).
Між зазначеними складовими дисертації завжди є певна функціональна залежність, зображена на рис. 8.1.
Рис. 8.1. Схема функціональної залежності структурних частин дисертації
Титульний аркуш дисертації (рис. 8.2) є першою сторінкою дисертаційної роботи і заповнюється за строго визначеними правилами.
Рис. 8.2. Титульним аркуш дисертації
Верхня частина титульного аркуша дисертації містить найменування наукової організації або вищого навчального закладу, де виконана дисертація. Далі вказують прізвище, ім’я, по батькові автора (в називному відмінку); індекс УДК. У середній частині наводять назву дисертації; шифр і найменування спеціальності; науковий ступінь, на який претендує здобувач, ближче до правого краю титульного аркуша вказують науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника або наукового консультанта; місто і рік її написання (без слів “рік”).
На титульному аркуші дисертації обов’язково зазначається “На правах рукопису” та гриф обмеження розповсюдження відомостей (за необхідності).
Зміст
Зміст подають на початку дисертації після титульного аркуша. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків та ін. (рис. 8.3).
Рис. 8.3. Зразок оформлення змісту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук
Заголовки змісту мають точно повторювати заголовки в тексті. Скорочувати або давати їх за іншою редакцією, послідовністю і підпорядкованістю порівняно із заголовками в тексті не можна.
Заголовки необхідно розмістити один під одним. Заголовок кожного наступного ступеня зміщують на три—п’ять знаків вправо відносно заголовка попереднього.
Нумерація рубрик подається за індексаційною системою, тобто з цифровими номерами, які містять номер як усієї рубрики, так і рубрик, які їй підпорядковані.
Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів подається за необхідністю.
Якщо в дисертації використана специфічна термінологія, маловідомі скорочення, нові символи, позначення і т. ін., то їх перелік можна подати у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.
Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення, справа — їх детальне тлумачення.
Якщо в дисертації спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх тлумачення наводять у тексті при першому згадуванні.