Складання пояснювальної записки до вибору теми дисертації. Затвердження теми
Проведена здобувачем широка аналітична робота завершується складанням пояснювальної записки щодо вибору теми дисертаційного дослідження, Пояснювальна записка — це розгорнутий план-конспект дисертації, який у стислому узагальненому вигляді відтворює основний зміст її частин: актуальність теми, мета і завдання дослідження, структура дисертації (рис. 6.2).
Рис. 6.2. Схема пояснювальної записки
Обсяг пояснювальної записки не повинен перевищувати одну сторінку машинописного тексту. Після узгодження пояснювальної записки з науковим керівником вона подається на кафедру, до вченої ради інституту.
Тема дисертації затверджується на засіданні кафедри та вченої ради інституту (організації), де виконується робота Тема затверджується для кожного здобувача персонально з одночасним призначенням наукового консультанта (докторська дисертація) чи наукового керівника (кандидатська дисертація). Назву дисертації в процесі її написання можна коригувати, щоб вона повною мірою відповідала змістові наукового дослідження.
Організація і контроль за процесом підготовки та захисту кандидатських (докторських) дисертацій покладаються на завідуючих кафедрами. Безпосереднє керівництво за виконанням дисертаційного дослідження здійснюється науковим керівником із професорсько-викладацького складу тієї кафедри, на якій аспірант чи пошукувач проводить дослідження.
Складання індивідуального і робочого планів
Починаючи роботу, здобувач повинен розподілити свій час, спланувати його і після вибору теми взятися за її розробку.
Розрізняють два види планів: індивідуальний план роботи здобувача над дисертацією, який регламентує послідовність і термін роботи над окремими етапами роботи, робочий план і план-проспект дисертації, в яких фіксують ся послідовність і зміст розділів та підрозділів дисертації.
Спільна робота дисертанта та його наукового керівника починається зі складання індивідуального плану навчання в аспірантурі.
Такий план є основним керівним документом, в якому визначено науковий напрям, спеціальність, спеціалізацію, зміст, обсяг, термін навчання здобувача в аспірантурі і форми його атестації. В ньому формулюється тема дисертації, виконання якої здійснюється за окремим, так званим робочим планом.
Завершується робота над складанням індивідуального плану здобувача заповненням спеціального бланка або щоденника.
Науковий керівник допомагає аспірантові скласти робочий план його роботи над дисертацією. В обов’язки керівника входить також робота зі складання календарного графіка роботи здобувача. Крім того, науковий керівник:
рекомендує необхідну літературу, довідкові, статистичні та архівні джерела за темою дослідження;
здійснює систематичне консультування здобувача з питань змісту та організації написання дисертаційного дослідження;
дає згоду на подання дисертації до захисту.
Отже, керівник надає наукову і методичну допомогу, систематично контролює виконання роботи здобувачем, вносить відповідні корективи, дає рекомендації щодо доцільності прийняття того чи іншого рішення, а також робить висновок про готовність роботи в цілому.
Робочий план починається з розробки теми, тобто задуму наукового дослідження, яке розпочинається. Можливо, що в основу такого задуму буде покладено лише гіпотезу, тобто припущення, викладене на основі інтуїції (тобто на передбаченні чогось, що потребує попереднього вивчення). Навіть така постановка питання допоможе систематизувати та впорядкувати всю наступну роботу.
Попередній робочий план лише в загальних рисах дає характеристику об’єкта і предмета дослідження, однак з часом такий план може і має уточнюватися, хоча основна мета повинна лишатися незмінною.
Робочий план має довільну форму. Як правило, це план-рубрикатор, який складається з переліку розміщених за певним порядком розділів, підрозділів, рубрик, пов’язаних внутрішньою логікою досліджуваної теми. Такий план, підготовлений на перших стадіях роботи, дає змогу в згорнутому вигляді подати досліджувану проблему в різних варіантах. Окремі рубрики плану бажано писати на окремих картках. Це дає змогу через механічні перегрупування карток віднайти найбільш логічну і прийнятну для даного дослідження схему їх розміщення.
На подальшому етапі роботи складають план-проспект, тобто план, який є реферативним викладом розміщених у логічному порядку питань, за якими в подальшому буде систематизовано весь зібраний фактичний матеріал. Необхідність складання плану-проспекту визначається тим, що систематичним включенням до такого плану все нових і нових даних його можна довести до остаточної структурно-фактологічної схеми дисертаційної роботи.
Таким чином, на наступному етапі планування дисертаційного дослідження складається уточнений робочий план з усіма подробицями і найбільшою конкретизацією завдань.
Здобувачеві необхідно з’ясувати черговість і логічну послідовність намічених видів робіт. При організаційній черговості завдання виконуються залежно від наявних можливостей та умов. Логічна послідовність диктується завданнями дослідження. Поки не вивчено перший розділ, недоцільно переходити до іншого. Важливо починати роботу з найголовнішого, вирішального, на чому слід зосередити всю увагу. Це дасть змогу віднайти і оптимальні рішення, і оптимальну послідовність у вирішенні першочергових і другорядних завдань.
Такий методологічний підхід уможливлює визначення стратегії і тактики наукового дослідження. Дослідник визначає загальне центральне завдання, виявляє всі доступні засоби для втілення задуму й ідей, вибирає необхідні методи й прийоми дій, визначає найзручніший час для виконання кожної операції.
У творчому дослідженні план завжди має динамічний, рухомий характер і не повинен сповільнювати розвиток ідей і задумів дослідника при збереженні основного наукового напряму роботи.
З урахуванням специфіки творчого процесу в плані здобувача має бути все, що можна заздалегідь передбачити. У науці можливі й випадкові відкриття, однак не можна приступати до наукового дослідження, орієнтуючись лише на випадковість. Тверді знання і всебічне врахування можливих обставин при вирішенні складного наукового завдання відкривають дорогу науковому передбаченню, творчій діловій ініціативі й фантазії. Наукове дослідження може здійснюватись і без плану. Проте тільки планове дослідження дає змогу виявити, крок за кроком глибоко вивчити нові закономірності об’єктивної дійсності.