6. Методика обробки одержаної інформації

Заповнена анкета являє собою емпіричну інформацію. Для того, щоб вона стала соціологічно-значущою, необхідно її обробити. Є два види обробки анкет — ручна і на ЕОМ.

1. Ручна обробка інформації

Ручна обробка застосовується при обмеженій кількості анкет — до декількох десятків. Якщо анкета містить небагато запитань, то вручну можна обробляти до п’ятисот анкет.

Ручна обробка анкет розпочинається з перевірки на точність, повноту та якість заповнення. Цією операцією передбачається перевірка на відповідність запитань відповідям, виправлення допущених неточностей і помилок. Потім слід вилучити анкети, в яких немає відповідей на більше ніж 30 % основних запитань і не зазначені стать, вік респондента та інші важливі позиції.

Після цього перевірені анкети нумерують, а кожне запитання і варіанти відповідей отримують свій порядковий номер, який стає кодом. Після такої обробки анкетна інформація перетворюється в логічно впорядкований ряд чисел.

Запитання і відповіді на них кодують двома способами. Один із них — порядкова нумерація всіх позицій. Наприклад:

Запитання: Які журнали протягом останнього року Ви запитували в нашій бібліотеці?

• літературно-художні, публіцистичні

• науково-популярні

• спеціальні

Другий спосіб називають кодуванням певних позицій, і ведеться воно за тими ж параметрами:

Запитання 1. Які журнали протягом останнього року Ви запитували в нашій бібліотеці?

Варіанти відповідей:

— літературно-художні, публіцистичні

— науково-популярні

— спеціальні

Найскладнішим є кодування відповідей на відкриті запитання. Ця процедура складається з аналізу і групування відповідей за факторами, характерними ознаками того чи іншого процесу з їх наступною типологізацією. Спочатку різні варіанти відповідей, що містяться в анкеті, виписують і фіксують частоту їх повторюваності. Далі всі варіанти відповідей групують за смисловою єдністю. Кожній групі відповідей надається окремий код При підрахунках не враховуються відповіді, які не несуть необхідної інформації.

При кодуванні згрупованих за смислом запитань важливо дотримуватися таких вимог:

• виділені групи відповідей мають підпорядковуватися загальній меті дослідження;

• відповіді, що належать до однієї групи, повинні мати загальну логіку і смислову основу.

Формалізований набір відповідей називають кодифікатором, його використання значно полегшує подальшу ручну чи машинну обробку інформації, що міститься в анкетах.

Увесь макет анкети переписують у таблицю (табл. 4.6).

Таблиця 4.6. Макет анкети

Номер запитання	Номер варіанта відповіді	Місце для підрахунку позитивних відповідей	Кількість позитивних відповідей	% до загальної кількості респондентів
1	1		13	26
	2		25	50
2	1		6	12
	2		4	8
	3		9	18
	4		12	24
	5		8	16

Вносити дані в третю графу таблиці зручніше вдвох. Один бере анкету і називає варіанти відповідей, відмічені респондентом. Другий у відповідному рядку третьої графи ставить крапки або рисочки, користуючись простим кодом:

1 = .; 2 =:; 3 =: .; 4 =: :; 5 =: .: ; 6 = | |; 7 = |___|;

8 = : |___|; 9 = |___|:; 10 = : |___|:.

При першій позитивній відповіді на запитання поставлена крапка, при другій додається ще одна і так доти, поки не набереться п’ять відповідей. З 6-го номера дії повторюються, але вже не з крапками, а з рисками: | |; |___| і т. ін.

Заповнення четвертої графи не викликає труднощів, а для п’ятої обчислюють у відсотках. їх підраховують для кожного варіанта за формулою

V = n/S • 100 %,

де V — частка, виражена у процентах;

n — частота даного варіанта;

S — сума частот в усіх варіантах, тобто розмір сукупності.

Наприклад, частка студентів (515) у вибірковій сукупності, розмір якої становить 2715 респондентів, дорівнює

V= 515 : 2715 • 100 % = 19,0 %.

Результат округляють до одиниць або до десятків. Сума повинна становити 100 %.

Результат групування упорядковують у формі статистичної таблиці, котра складається з так званої шапки таблиці, в яку входять усі пояснювальні написи (і верхні, і бокові), та фактичних даних (чисел). Таблиця обов’язково повинна мати заголовок, який розкривав би її зміст.

Одномірні розподіли, які називають варіаційними рядами, складаються з переліку всіх варіантів даної ознаки, а навпроти кожного варіанта зазначають кількість респондентів, які його вибрали. Ця величина називається частотою даного варіанта.