1) Фактографічні;

2) Евристичні.

1. Фактографічні методи прогнозування базуються на використанні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни у часі всієї сукупності чи окремих ознак (показників) об’єкта прогнозування.

Основними в цій групі є методи: екстраполяції, функцій, кореляційно-регресійних моделей.

1.1. Метод екстраполяції - прогноз на основі припущення про незмінність чинників, що визначають розвиток об’єкта дослідження, тобто полягає в поширенні закономірностей розвитку об’єкта в минулому на його майбутнє.

1.2. Метод функцій належить до математико-статистичних методів прогнозування.

1.3. Методи кореляційних моделей

Прогнозування з використанням кореляційних моделей (методів) полягає в пошуку математичних формул, що характеризують статистичний зв’язок одного показника з іншим (парна кореляція) або з групою інших (множинна кореляція). Обов’язковою умовою можливості та доцільності застосування таких методів є встановлення ступеня надійності кореляційних формул на підставі логічного аналізу достатності статистичної вибірки (масиву даних).

2. Евристичні методи прогнозування передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень.

методи прогнозування цієї групи охоплюють дві підгрупи —

2.1. інтуїтивні

2.2. аналітичні.

З-поміж основних методів інтуїтивної підгрупи виокремлюють:

а) методи експертної оцінки – прогноз шляхом анкетування експертів. Застосовуються два підходи до використання цього методу прогнозування: індивідуальні та групові оцінки. Індивідуальні оцінки полягають у тім, що кожний експерт дає незалежну оцінку у вигляді інтерв’ю або аналітичної записки. Групові оцінки базуються на колективній роботі експертів та одержанні сумарної оцінки від усієї групи експертів, яких залучено до прогнозної оцінки конкретних економічних процесів.

б) «мозкової атаки» - творчій співпраці певної групи експертів-спеціалістів для розв’язання поставленого завдання способом проведення дискусії («мозкової атаки»). Учасники такої дискусії мають дотримуватися двох правил поведінки: 1) не допускати критики і негативних коментарів щодо міркувань опонентів; 2)не заперечувати нової ідеї, якою б абсурдною з погляду можливої її практичної реалізації вона не видавалася.

З-поміж основних методів підгрупи аналітичної виокремлюють:

а) методи морфологічного аналізу – прогноз на основі побудови морфології можливих варіантів, тобто дослідженні всіх можливих варіантів, виходячи із закономірностей побудови (морфології) об’єкта що аналізується;

б) побудови «дерева цілей» - застосовується в прогнозуванні з метою поділу основних завдань на підзавдання;

в) інформаційного моделювання – це є прогноз на основі інформаційних моделей, тощо.

Планування – це унікальна здатність людей узгоджувати свої зусилля в часі і просторі для досягнення поставленої мети.

2. Принципи, види та методи планування на підприємстві. Тактичне й оперативне планування діяльності фірми.

Процес планування – це встановленя на базі нормування базових ТЕП, таким чином на в основі планування лежить нормування матеріальних, трудових та інших ресурсів.

Шляхи планування:

1) директивне (адміністративний, примусовий метод планування), притаманний усім формам власності, особливо в межах підприємства. На основі даного шляху власник підприємства планує основні ТЕП, які є обов’язковими для виконання.

2) Індикативне (1947 р. Франсуа Перу, п’ятирічний план розвитку економіки Франції)– це спонукальне планування підприємств усіх форм власності, яке здійснюється державою, що виступає як регулятор усіх відносин. В основному індикативне планування здійснюється власником підприємства за допомогою ТЕП, які носять не примусовий, а стимулюючий характер:

- пільгове оподаткування;

- пільгове кредитування;

- державне замовлення та контракти,

- плата за природні ресурси

- плата за забруднення навколишнього середовища тощо.

Після Франції, згодом здійснювала індикативне планування Японія, Швеція. На сьогоднішній день індикативне планування, яке притаманне ринковій економіці використовують велика кількість країн.

3) Змішане планування – планування діяльності підприємств та економіки, на базі індикативного та директивного планування.

Види планування:

1. Стратегічне – довгострокове планування (від 5 до 15 років).

2. Тактичне – середньо короткострокове планування (від 1 до 5 років).

3. Оперативне – короткострокове планування в межах 1-го року (місяця, декадне, тижневе, змінне, погодинне).

Залежно від тривалості планового періоду розрізняють наступні види планування:

Перспективне планування може бути довгостроковим і середньостроковим. Довгостроковий план відображає переважно стратегію розвитку підприємства, а середньостроковий план - це більш деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Поточне планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством і за всіма напрямками його діяльності на коротші періоди (рік, півріччя, квартал, місяць). Різновидом поточного планування є оперативно-календарне планування.

Етапи оперативного планування:

• оперативно-календарний (розробка календарних графіків виробництва)

• диспетчерування (облік, контроль, регулювання графіків)

• класифікація систем оперативного планування та регулювання.