10

Тема 5. Інноваційна форма інвестицій

(4 год)

Мета заняття: з'ясувати особливості здійснення інноваційних інвестицій, а також інтелектуальних інвестицій та венчурного інвестування.

Лекційне заняття №7 (2 год)

1. Економічна сутність інновацій та інноваційного процесу.

2. Особливості венчурного інвестування.

3. Інтелектуальні інвестиції та особливості інвестування в людський капітал.

Література: [1, 12, 14, 19, 26, 32, 36].

1. Економічна сутність інновацій та інноваційного процесу.

Інновація — це процес доведення наукової ідеї або технічного винаходу до стадії практичного використання, що приносить до­хід, а також пов'язані з цим процесом техніко-економічні та інші зміни у соціальному середовищі. Таким чином, інновація повин­на задовольняти ринковий попит, мати новизну і приносити при­буток виробникові.

Зміст терміна «інновація» залежить від конкретної цілі дослі­дження, вимірювання або аналізу об'єкта.

Сучасна економічна теорія розрізняє п'ять основних типів ін­новацій:

• уведення нового продукту (товарна інновація);

• уведення нового методу виробництва (технологічна інновація);

• створення нового ринку товарів або послуг (ринкова інновація);

• освоєння нового джерела постачання сировини або напівфа­брикатів (маркетингова інновація);

• реорганізація структури управління (управлінська інновація). Найчастіше інноваціям передує науково-виробнича діяльність, пов'язана з появою нововведення.

Ідея нововведення може бути зароджена як інвенція, ініціація або дифузія інновації.

Інвенція — ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання наберуть форми інновації.

Ініціація — це рекомендації з удосконалення науково-техніч­ної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності, ме­тою яких є початок інноваційного процесу або його розвиток.

Дифузія — процес передачі нововведення по комунікаційних каналах між членами соціальної системи у часі. Нововведеннями можуть виступати ідеї, технології і т. п., які є новими для суб'єкта господарювання. Отже, дифузія інновації — це розпо­всюдження вже одного разу освоєної і впровадженої інновації у нових умовах. У реальних інноваційних процесах швидкість ди­фузії нововведення залежить від таких факторів, як спосіб пере­давання інформації, форма прийняття рішення, властивості соці­альної системи, властивості самого нововведення.

Підготовка, обгрунтування, освоєння і контроль за впрова­дженням нововведення є інноваційною діяльністю (інноваційним процесом).

Інноваційний процес — це послідовність подій, протягом яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, техно­логії, структури або послуги і розповсюджується у господарській практиці та суспільній діяльності.

Основа інноваційного процесу — створення та освоєння но­вих технологій, що потребують фундаментальних досліджень, спрямованих на отримання нових знань про розвиток природи і суспільства безвідносно до їх конкретного використання.

Модель інноваційного процесу у загальному вигляді можна подати так:

ФД-ПД-РПр*Ос-ПВ-М*З,

де ФД — фундаментальні дослідження;

ПД — прикладні дослідження;

РПр — розроблення і проектування;

Ос — освоєння;

ПВ — промислове виробництво;

М — маркетинг;

З — збут.

Інноваційний процес у різних сферах діяльності, внаслідок розвитку науково-технічного прогресу, може проходити різні за тривалістю і витратами фази (стадії). У виробничому (інвести­ційному) середовищі ними є:

• сертифікація (патентування) ідеї;

• наукове і техніко-економічне обгрунтування нового продук­ ту або технології;

• експериментальне освоєння зразків;

—доведення до промислового виробництва;

— отримання нового продукту в необхідному обсязі для його комерціалізації.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р., інноваційна діяльність як одна із форм інвес­тиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досяг­нень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

• випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

• реалізацію довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат;

• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

• розроблення і впровадження нової, ресурсозощадної техно­ логії, призначеної для поліпшення соціального та екологічного стану.

Інвестиційний та інноваційний процеси, як правило, взаємо­пов'язані. Багато хто з економістів вважають, що довгострокові інвестиції є інноваціями. Однак це не завжди так. Часто суб'єкти підприємницької діяльності з різних причин змушені відмовляти­ся від інновацій (або ідеї нововведень тимчасово консервуються).

У країнах з розвиненою ринковою економікою причиною мо­жуть бути кон'юнктурні міркування, конкуренція, низький рей­тинг фірми на певному етапі, брак коштів для інновацій, високий ступінь ризику інновацій. Ці чинники суттєво впливають на ін­новаційну політику як інвесторів, так і інших учасників іннова­ційної діяльності.