Категорія особи

1. Семантична структура категорії особи. Морфологічне і синтаксичне вираження особової семантики.

2. Особова парадигма дієслів дійсного способу і дієслів наказового способу. Творення особових форм.

3. Семантика особових форм.

4. Дієслова неповної особової парадигми. Безособові (одноособові) дієслова.

1. Семантична структура категорії особи. Морфологічне і синтаксичне вираження особової семантики.

Категорія особи дієслова – це система протиставлених дієслівних форм, що виражають відношення дії до її суб’єкта відповідно до участі цього суб’єкта в мовленнєвому акті.

Семантична структура категорії особи залежить від семантики категорії стану, оскільки форми дійсного і наказового способу вживаються в мовленнєвих актах різних типів: форми дійсного способу – в наративному мовленнєвому акті, а форми наказового способу – в апелятивномй.

Семантична структура категорії особи дійсного способу має шестиграмемну структуру, що складається з грамем 1 особи однини, 2 особи однини, 3 особи однини, 1 особи множини, 2 особи множини, 3 особи множини.

Грамема 1 особи однини репрезентує відношення дії до суб’єкта-мовця; грамема 2 особи однини репрезентує відношення дії до суб’єкта-адресата мовлення;

грамема 3 особи однини репрезентує відношення дії до суб’єкта, що не є учасником мовленнєвого акту;

грамема 1 особи множини репрезентує відношення дії до суб’єктів, якими є мовець та інші особи, належність до яких за певною спільною ознакою виявляє мовець;

грамема 2 особи множини репрезентує відношення дії до суб’єктів-адресатів мовлення;

грамема 3 особи множини репрезентує відношення дії до суб’єктів, що не є учасниками мовленнєвого акту.

Центральною грамемою в семантичній структурі категорії особи дійсного способу є грамема 1 особи однини, оскільки репрезентує відношення дії до центральної для наративного акту особи – мовця.

Семантична структура категорії особи наказового способу має п’ятиграмемну структуру, що складається з грамем, 2 особи однини, 3 особи однини, сумісної особи, 2 особи множини, 3 особи множини.

Грамема 2 особи однини репрезентує відношення дії до суб’єкта-адресата мовлення;

грамема 3 особи однини репрезентує відношення дії до суб’єкта, що не є учасником мовленнєвого акту;

грамема сумісної особи репрезентує відношення дії до суб’єкта-адресата (суб’єктів-адресатів) мовлення, до яких приєднується мовець;

грамема 2 особи множини репрезентує відношення дії до суб’єктів-адресатів мовлення;

грамема 3 особи множини репрезентує відношення дії до суб’єктів, що не є учасниками мовленнєвого акту.

Центральною грамемою в семантичній структурі категорії особи наказового способу є грамема 2 особи однини, оскільки репрезентує відношення дії до центральної для імперативного акту особи – адресата волевиявлення.

Грамеми категорії особи можуть набувати морфологічного вираження за допомогою особових закінчень і синтаксичного за допомогою сполучення дієслівних форм з особовими займенниками. Морфологічне вираження категорії особи мають форми теперішнього і майбутнього часу дійсного способу і форми наказового способу. Оскільки форми минулого і давноминулого часу дійсного способу, а також форми умовного способу особових закінчень не мають, вони можуть набувати тільки синтаксичного вираження категорії особи і лише в тих випадках, коли ці дієслівні форми сполучаються з особовими займенниками.

Я не родився хижим звіром –/І в цьому вся моя біда –/А тонкосльозим, тонкошкірим, / У цьому доля – вереда./І завжди чуj-у крізь досаду/Достоту мудрі голоси:/Диви-□-сь: тебе кусають ззаду,/ Тож дожени-□ його, вкуси-□. (І. Драч, 141) І.

Синтаксичне вираження особових значень для форм теперішнього часу, форм майбутнього часу, наказового способу є надлишковим, дублюючим.

Такої ніжності снігів /Я не побач-у вже ніколи,/Бо так ця ніжність душу кол-е –/Душа виход-ить з берегів (І.Драч)