25. Вимоги до коректурних відбитків.

Кількість. Відбиток зверстаних шпальт оптимально роздруковувати у 3 комплектах - для редактора, автора и коректора.

Нумерація та комплектність. Коректура повинна бути комплектною, тобто без пропусків шпальт чи окремих їх фрагментів. Нумерація відбитків - наскрізьна, тобто від першої сторінки до останньої; вести окрему нумерацію в кожному розділі не дозволяється.

Папір. Коректні відбитки слід виготовляти на білому папері, який добре всотує фарбу принтера.

Береги. Бічні береги відбитків, за класичними вимогами, повинні бути не менше 5 см , інакше винесення коректурних знаків утруднюватиметься.

Якість. Текст повинен бути чітким, без ефектів смуг.залитих і розмазаних рядків.

Норми помилок.На один обліково видавничий-аркуш припускається помилок: у технічному складанні - не більше 15, у зверстанних шпальтах - не більше 4, у звірних аркушах - не більше 1.

26 Види коректурних відбитків та їхні особливості

Розрізняють такі види коректурних відбитків:

технічне складання -відбиток зі складенного у програмі Word тексту авторського оригіналу, в якому враховані редакторські виправлення. В технічному складанні слід:

- виконати необхідні виправлення граматичного і стилістичного характеру;

- внести конюктурні виправлення;

- провести уніфікацію елементів складання;

- перевірити дотримання технічних правил складання;

- виправити правописні помилки.

Верстка- коректурний відбиток зі сформованних шпальт видавничого матеріалу. У зверстаних шпальтах:

- вносять авторські та редакторські виправлення;

- усе ж таки виконуються дрібні граматико-стилістичні та конюктурні виправлення;

- виправлять раніше не виявлені орфографічні та пунктуаційні помилки;

- перевіряють дотримання технічних правил верстання та вимог видавничої специфікації;

- оцінюють якість верстки на відповідність нормам художньої редакції.

Звірка або звірні аркуші - контрольний коректурний відбиток зі зверстанних шпальт.

У звірних аркушах виконуються такі операції:

- пересвідчуються, що виправлення зроблені, у попередній коректурі внесені в електронну версію оригіналу;

- перевіряють правильність спуску шпальт, пагінацію сторінок, перехід частин слів і речень зі сторінки на сторінку, відповідність текстівок до ілюстрацій;

- виявляють фактичні та смислові помилки у заголовках, вихідних даних, титульних сторінках тощо;

- пересвідчившись у цілковитій готовності видавничого оригіналу ставлять візу "До друку".

27. Види звіряння.

Читання звірних аркушів зводиться до такого:

1) перевірка внесення попередніх виправлень в електронну

версію видання;

2) усунення помилок у заголовках, на титульних сторінках, їх

зворотному боці, у вихідних даних;

3) перевірка правильності спуску шпальт, пагінації сторінок,

переходу слів і речень зі сторінки на сторінку, відповідність підписів

ілюстраціям.

28. Особливості традиційного і сучасного видавничих процесів, роль коректора і редактора в них.

Редакційно-видавничий процес є

складним процесом підготовки видавничого

оригіналу. До нього належать декілька

рівнів і станів. Учасниками редакційно-

видавничого процесу є: автор або перекладач,

редактор або головний редактор, художній

редактор (дизайнер), технічний редактор,

верстальник, складальник, коректор.

Кожен із них має своє коло обов’язків. Але всі вони співпрацюють

між собою, і від цього значною мірою залежить якість видання. Слід

зазначити, що коректурні відбитки із металевого набору або роздрук

із комп’ютерного набору, призначені для коректури, читають, крім

коректора, і автор, і редактор, і технічний та художній редактори.

Однак ці учасники редакційно-видавничогпроцесу

опрацьовують коректурні відбитки з певною метою в межах власної

компетенції, тому вони не можуть повністю замінити коректора.

Обов’язки коректора як учасника редакційно-видавничого

процесу:

1) звірення набраного тексту з авторським оригіналом;

2) виправлення граматичних, орфографічних, пунктуаційних та

ін. помилок;

3) звернення уваги редактора на сумнівні місця в тексті;

4) перевірка внесених складальником правок;

5) перевірка плівки на ідентичність підписаній коректурі;

6) уніфікація елементів видання.

Питання, які виникають у коректора в ході роботи над

коректурними відбитками, розв’язують автор (перекладач) і

редактор. При чому роблять це в такій послідовності: спочатку

редактор, а вже потім автор. Останній знімає ті питання, на які не

може відповісти коректору редактор.

Кінцевою метою роботи редактора над коректурними відбитками

є випуск у світ видання без помилок як суто правописного, так і

технічного характеру.

Щоб реалізувати цю мету, редактору треба володіти стійким

комплексом особистісних і професійних якостей, а також бути

готовим до виконання коректури як основног виду діяльності.