Тема 15. Планування охорони навколишнього середовища

1. Загальна характеристика та структура плану охорони навколишнього середовища

2. Планування охорони та раціонального використання водних ресурсів

3. Планування заходів з охорони повітряного басейну

4. Планування заходів з охорони та раціонального використання земель

5. Планування заходів з охорони та раціонального використання мінеральних ресурсів

Ключові поняття і терміни: Водоспоживання; водовідведення; водопостачання оборотне; граничнодопустимі концентрації; граничнодопустимі викиди; рекультивація; нафтогазовилучення; довкілля.

1. Загальна характеристика та структура плану охорони навколишнього середовища

Період, в який вступила світова економіка, пов’язаний з її інтенсифікацією та розширенням масштабів господарської діяльності суспільства та збільшенням обсягів використання у виробничих цілях природних ресурсів. Помітне зростання впливу на всі сторони життєдіяльності суспільства, його взаємодії з навколишнім середовищем. Все це загострює увагу до екологічних проблем, і насамперед до прямого та побічного впливу виробничої діяльності на природне середовищу, до зменшення запасів непоновлюваних сировинних та енергетичних ресурсів, впливу екологічних чинників на фізичне та психічне здорові людини та інше.

В сучасних умовах розширюється не тільки склад природних ресурсів, що використовуються в народному господарстві, але й загальний обсяг промислових та інших відходів, які вносяться в природне середовище. Тому потрібні значні економічні ресурси для здійснення різноманітних природозахисних заходів, спрямованих як проти забруднення навколишнього середовища, так і на прискорення відтворення природних ресурсів.

Навколишнє середовище — сукупність умов (природних і створених працею людини соціальних утворень), які впливають на життя людини, забезпечують її розвиток (фізичний, інтелектуальний, соціальний, духовний) як природно-соціальної сутності. Навколишнє середовище визначається як матеріальне середовище, в якому людина живе і працює, а основними його елементами є повітря, питна вода, їжа, предмети широкого вжитку, рослинний і тваринний світ, ґрунт, а також об’єкти, створені людиною, тобто фізичне середовище, що оточує людину в певному просторі й часі. Навколишнє середовище також розглядається як частина загального природного середовища, що формується з появою людини та її ставленням до природного середовища, тому з її розвитком воно набуває різних форм, які можуть бути зведені загалом до двох основних: перша — природне середовище, модифіковане людською діяльністю, зберігає свої основні (природні) властивості, тобто з екологічного погляду природа не руйнується. Друга — внаслідок впливу людини на природу навколишнє середовище втратило природні властивості, й виявом цього є концентрація населення, екологічні руйнування тощо, які загрожують будь-якій формі життя.

Враховуючи тісну взаємодію екології та економіки, можна сформулювати такі основні вимоги до природокористування:

— комплексний підхід до освоєння мінеральних ресурсів;

— всебічна врахування геологічних умов в ході промислового та транспортного будівництва;

— всебічна оптимізація умов життєдіяльності населення шляхом зберігання та поліпшення навколишнього середовища.

Водночас головною вимогою є повний перехід виробництва на безвідхідні технології та замкнуті цикли водоспоживання, щоб не допустити шкідливих викидів та відходів в навколишнє середовище та зберегти весь генофонд живої природа.

Природокористування — це взаємодія людини та природи у всій її різноманітності та складності. Основними складовими природокористування є природне середовище, географічне середовище, природні багатства та природні ресурси. Перераховані поняття загалом є категоріями природничих наук, відбивають відношення суспільства до природи загалом та окремих її елементів і тому не є економічними категоріями. Тому доцільно обмежитись тільки короткими їх визначеннями та характеристиками.

Природне середовище (або природні умови) — це сфера трудової діяльності та умови проживання.

Географічне середовище є тією передумовою, без якої не може бути і вся сукупність суспільних відносин. Властивості цього середовища є першою умовою розвитку матеріального виробництва.

Природні багатства — це сукупність речовин та сил природи, які можуть бути використані суспільством як в даний час, так і в майбутньому.

Природні ресурси виступають логічною ланкою, яка відбиває тісний зв’язок трудової діяльності людини з природним середовищем. До них відносять ту його частину, яка може бути використана у виробничому або в особистому споживанні на даному етапі розвитку суспільства. Природні ресурси є необхідною передумовою всякого виробництва та вихідним матеріалом для утворення будь-якого продукту.

Природокористування як діяльність розглядають в контексті мети, засобів та результатів. Метою використання природи — є задоволення матеріальних потреб. Раціональне природокористування передбачає комплекс науково-технічних, соціально-економічних, освітніх, культурно-виховних і політико-правових заходів і пов’язане з успішним задоволенням людських потреб, з бережливим ставленням до природних багатств, що, в свою чергу, потребує підвищення рівня екологічного мислення працівників усіх сфер діяльності.

Діючий економічний механізм екологічної політики в загальних рисах спонукає товаровиробників до обмеження природо руйнуючого пресингу, до діяльності у відповідності з чинними в Україні екологічними законами, постановами та іншими нормативними документами.

Слід зазначити, що підприємства нафтової, газової, а особливо нафтопереробної та нафтохімічної промисловості є потенційними джерелами забруднення атмосфери і водних басейнів. Зростання обсягу виробництва та ускладнення технології збільшують частку різних стоків, призводять до додаткових викидів в атмосферу. Тому підприємства запроваджують різні заходи з попередження шкідливих впливів на оточуюче середовище.

Природоохоронні заходи, що здійснюються підприємствами, повинні повністю компенсувати негативні впливи виробництва на природне середовище. Важливою складовою поліпшення охорони природи є здійснення екологічної орієнтації науково-технічного прогресу. З цією метою в проектах на будівництво нових, розширенню, реконструкції та технічного переозброєння діючих підприємств передбачаються природоохоронні споруди, будівництво та ефективність експлуатації яких забезпечує підприємство.

Промислові підприємства відшкодовують збитки, спричинені забрудненням навколишнього середовища та нераціональним використанням природних ресурсів, та несуть матеріальну відповідальність за недотримання законодавства про охорону природи. У випадках грубого порушення встановленого режиму природокористування його діяльність може бути припинена до усунення допущених порушень.

З метою організації управління процесом природокористування та забезпечення належного моніторингу за ним підприємства повинні розробляти в складі тактичного плану окремий розділ — “Планування заходів з охорони природи та раціонального використання природних ресурсів”. В цьому розділі плану доцільно всі заходи згрупувати за такими напрямами:

— охорона та раціональне використання водних ресурсів;

— охорона повітряного басейну;

— охорона та раціональне використання земель;

— охорона та раціональне використання мінеральних ресурсів.

Відповідно до перерахованих напрямів (груп) заходів формується і структура даного розділу плану. При цьому назви груп заходів можуть бути водночас і назвами підрозділів плану.

В процесі розроблення “Плану заходів з охорони природи та раціонального використання природних ресурсів” виконуються такі роботи:

— уточнюються діючі та розробляються нові норми питомих викидів в атмосферу, водоспоживання та водовідведення, землекористування;

— уточнюються обсяги споживання та використання водних ресурсів скидання стічних вод, зниження обсягів скидання забруднених стоків;

— уточнюється кількість шкідливих речовин, що викидаються в атмосферу, уловлюваних та знешкоджених шкідливих речовин, рівень уловлювання та очищення газоподібних викидів, зниження обсягів шкідливих;

— речовин, що викидаються в атмосферу;

— уточнюються показники використання природних ресурсів.

Висновки з аналізу, проведеного за цими напрямами, є основою для розроблення заходів, які включаються в цей розділ плану.