Поняття політики

• Роберт Даль — Політика — обмеження використання влади

  • Там де над індивідуумом чиниться насилля політика не твориться. Політика виступає як процес пошуку вирішення певних проблем

• Ласуел — прихід до влади, отримання найбільш бажаного блага групою чи індивідуумом

• Антагоністичне бачення — Політика — боротьба за владні повноваження у антагоністичному ключі.

Розділ політики на тріади

• Polity – політична організація колективного життя (форма правління, виборча система, Сукупність державних інститутів, загалом державний устрій)

• Politics – сукупність практик політичної взаємодії (певні ідеї, якими керуються люди, що беруть участь в політичному житті, протести, державні перевороти)

• Policy – певна програма дій, якою керуються певний політичний автор.

Політика як форма — Polity

Як процес — Politics

Як зміст — policy

Лекція

09.09.14

Влада

Що таке влада?

• Бертран Рассел — Влада (Power) — основоположне поняття суспільних наук, таке, як для природничих поняття енергія.

• Макс Вебер — Влада - вірогідність того, що соціальний автор перебуватиме в такій позиції з іншими авторами, що при будь-якому їх супротиві його інтереси будуть реалізовані.

• Переможець

• переможений

• соціальний фактор не впливає на визначення переможця і переможеного

• Роберт Даль

• А имеет власть над Б лишь в той мере, в какой он может заставить Б сделать то, что Б в ином случае не стал бы делать.

Potere – лат. - мати змогу.

Влада контекстуально залежна від напрямку і способу її використання.

Асиметричне використання сили — дозволяє реалізувати владу тим авторам, які не мають для цього достатньої кількості ресурсів.

Влив на вчинки об'єкта влади має три форми:

• прямий фізичний вплив

• використання заохочень і покарань (маніпуляція уявленнями про негативні і позитивні наслідки дій)

• вплив на точку зору

Виміри влади

1. Домінування

2. Маніпуляція — влада цінностей. Формування таких поглядів, які вигідні для певної політичної ситуації

3. Уповноваження (empowerment). Уповноважує об'єкт бути тим, чим він є, бути об'єктом влади.

Процес цивілізації — перехід до empowerment.

Погляди на природу влади

Влада як ресурс

• є результатом накопичення ресурсу (від народу до президента\парламенту)

Влада як комунікаційний елемент системи

• влада вимагає комунікації між елементами системи

Первый ряд определений (обозначим его как поведенческий)характеризует власть как особенную сущность, носителем которой выступает отдельная личность. Эта сущность выражается в локализованной энергии, заставляющей других людей повиноваться. В таком случае власть отождествлялась с вещью (силой), обладание которой дает право на повелевание. Для придания власти большей величественности и могущества она наделяется такими ценностными характеристиками, как божественный характер, справедливость, ответственность, добропорядочность. Природа власти объясняется биологической и психической природой человека.

Второй подход (социологический) трактует власть в терминах социального взаимодействия, как отношение чего-нибудь или кого-нибудь. Взаимодействие предполагает наличие по крайней мере двух сторон. В таком контексте наиболее распространенным является позитивистско-социологическое определение власти немецким социологом М. Вебером.

Он понимал власть как способность одного индивида в определенных социальных условиях проводить собственную волю вопреки сопротивлению другого индивида. В основе властных отношений лежат отношения господства и подчинения. Они складываются между субъектом властной воли (субъект власти - тот, кто обладает способностью влиять на другого и добиваться поставленных целей) и объектом властного воздействия (объект власти - тот, кто осуществляет свое поведение в соответствии с содержанием властного воздействия, т. е. с характером предъявляемых субъектом власти требований).

Расширяя границы социального субъекта до группы, организации, общества, американский социолог Т. Парсонс обратил внимание на две характерные черты власти. Он представил власть, во-первых, как способность принимать решения и добиваться их обязательного выполнения и, во-вторых, как способность общества мобилизовать свои ресурсы для достижения общих целей.

Співвідношення між владою і пануванням

Веббер

• Поняття влади є соціологічно аморфним, воно є надто абстрактним.

• Вебер называл понятие власти социологически аморфным. То есть для осуществления власти не предполагается наличия каких-либо особых человеческих качеств (сила, ум, красота и пр.) или каких-то особых обстоятельств (противостояние, конфликт и др.). Любые возможные качества и обстоятельства могут служить для реализации воли. Это могут быть прямое насилие или угрозы, престиж или обаяние, какие-то особенности ситуации или институциональный статус и т.д. Человек, имеющий большие деньги, высокое положение или просто более обаятельный, тот кто умеет лучше других использовать подвернувшиеся обстоятельства тот, как правило, имеет и больше власти.

• Для характеристики властного потенциала специалисты еще используют понятие господства. Господством называется вероятность того, что приказ определенного содержания вызовет подчинение у тех, кому он адресован. Господство более сильное понятие, чем власть. Господство это легитимированная и институционализированная власть.

• Ідея розуміючої соціології — лише знаючи мотиви дій соціального автора ми розуміємо саму його дію

• що значить для автора допускати волю іншого (чому одні підкорюються)

Herrschof (нім.):

• політичне лідерство

• домінування

• панування

Панування — як відповідь на питання “чому ми підкорюємось?”

• Володіння пануючим певними потрібними іншому матеріальними цінностями\інтересам

• ціннісно-раціональні фактори

• легітимність — один соціальний автор є легітимним пануючим над іншим

Типи панування(легітимності):

• традиціний — так було завжди, монархія

• харизматичний — найбільш рідкісний тип панування, заснований на психологічній взаємодії. Необхідним параметром для становлення харизматичного панування є криза (соціальна, релігійна\тд тп)

• раціонально-бюрократичний\легальний.

М. Вебер. Традиционное лидерство (основано на традициях, обычаях и привычке последователей к подчинению),харизматическое лидерство (основано на вере в не­обыкновенные, выдающиеся качества вождя) и рационально-легальное (бюрократическое) лидерство (осу­ществляется на основе законов и в рамках законов).

Рутинізація харизми та перехід до інших типів панування.

-Чому ми підкорюємось?

-Ми підкорюємось тому, що певний автор є легітимним.

-Чому він є легітимним?

-Тому, що йому була надана легітимність

-Чому йому була надана легітимність?

-Бо він харизматичний\раціонально-бюрократичний

Визначення політичної влади

Лекція 23.09.14

Ідеологія

• Ідеологія як наука про ідеї, що розвивалася республіканцями в Франції — наука про досвід і формування ідеї.

Негативна зміна змісту ідеології відбувається в 19ст завдяки Наполеону

• Змінюється ідеології — перетворення на політичне доктринарство 1804-1820р

• 1850 Карл Маркс — ідеологія - хибна свідомість.

  • Культура підозри — видимі мотиви наших дій приховують справжню причину нашої поведінки. Класова боротьба є мотивом усіх дій.

  • Класи не усвідомлюють справжню природу речей через хибну свідомість

  • За допомогою хибної свідомості панівний клас нав'язує підлеглим явлення, що панування є нормою речей.

  • Правильна свідомість — усвідомлення людиною класової боротьби. Також ідеологія

Система ідей, якими експлуататори послуговуються для власної вигоди.

Gramsci виділяє два класи панування

• домінування — панування за допомогою примусу

• гегемонія — панування через систему ідей

Карл Мангайм

Парадокс Мангайма — звільнення від ідеології є формою ідеології. Існування завжди відбувається в рамках певної ідеології. Повертає ідеологію до первинного значення — системи ідей.

• 1960 — формування школи анти-ідеології

  • Майкл Оукшот

  • Поппер

  • Дарендоф

    • протиставляння ідеології і політики

    • політика — вільний обмін поглядами, раціональний вибір пріоритетів, відкрите суспільство. Можливість існування різних точок зору на одну проблему

    • Ідеологія — догматичне проголошення приймання інтересів одних груп коштом інших

      • -уніфікований погляд на всі аспекти політичного життя

    • Необхідно знищувати ідеологію на користь політики.

1989 р — Френсіс Фукуяма — Кінець історії — боротися з ідеологіями не потрібно, бо вони вже померли. Під кінцем історії мають на увазі кінець історії з великої літери як боротьби ідей. В сучасному глобалізованому світі повноцінно перемогли ідеали лібералізму.

Що таке ідеологія?

П'ять класичних ідеологій

1. Лібералізм -

2. Консерватизм

3. Соціалізм

4. Анархізм

5. Фашизм

понятие «идеология»

Понятие «идеология» ввел в научный оборот французский ученый Дестют де Траси в самом начале ХІХ века. В его трактовке идеология означала науку об идеях, о их возникновении и эволюции, о их взаимодействии и переходе от одних людей к другим. Это соответствовало смыслу сочетания древнегреческих слов «идеа» – мысль, замысел и «логос» – учение, наука. Развитие общественных наук с течением времени серьезно изменило понимание сути этого понятия. Несмотря на образовавшееся расхождение между содержанием и вербальным смыслом термина «идеология», этот термин стал популярным.

Значительный вклад в популяризацию понятия «идеология» помимо своего желания внес Наполеон Бонапарт. Его, императора, который непреклонно и талантливо утверждал практическими делами величие Франции, посмели критиковать с позиций либеральной идеологии как диктатора и узурпатора власти какие-то теоретики-ученые. Наполеон стал энергично утверждать, что любая идеология не имеет ни содержания, ни смысла, а идеологов (теоретиков) он назвал лицемерами, оторванными от жизни болтунами и, вообще, пустыми и никчемными людьми.

В популярный термин новое понимание в значительной мере внесли К. Маркс и Ф. Энгельс. Они критиковали утверждение философа Гегеля за то, что мир будто бы является воплощением идей, а общественные отношения – это продукты сознания людей. Эту точку зрения они называли идеалистической, а все учение – идеологией. Отсюда делался вывод, что идеология является ложным, извращающим действительность учением. Материалистический же подход означал обратное: бытие, т.е. окружающая действительность, определяет сознание людей. Учение, которое опирается на материалистическую основу, будет уже не идеологией, а наукой. Последователи марксизма считали это учение подлинно научной теорией об объективном познании и революционном преобразовании общественных отношений. Отцы марксистского учения признавали существование идеологии как феномена (необычного, исключительного явления), присущего только классовому обществу с его неравенством, угнетением и обманом. Именно в этих условиях у каждой социальной группы, слоя, класса формируются и утверждаются свои ценности, интересы, идеалы и устремления. Затем они оформляются в соответствующие теории, адекватные их положению в обществе. С построением коммунизма, когда исчезнут классы и восторжествует справедливость, исчезнет и идеология. Вместо нее будет господствовать только наука.

В настоящее время в научной литературе и общественно-политической практике вполне утвердился подход к пониманию идеологии как формы выражения «интереса». В основе «интереса» всегда лежат «потребности» – материальные и духовные. Стремление к постоянному удовлетворению этих потребностей обычно приводит к столкновению с другими субъектами общества, имеющими подобные интересы. Это вызывает необходимость заранее объявлять о своих интересах, о своих правах и устремлениях, удовлетворять их.

Такие заявления преподносятся общественности как правило в облагороженном виде, одетыми в цинично приукрашенную оболочку – концепцию с целью замаскировать или смягчить содержащую в «интересе» выгоду, корысть, даже посягательство на чужое. Современное понимание идеологии представляется таким: идеология – это концептуальная совокупность идей, представлений и духовных ценностей, предназначенных для обоснования и защиты интересов ее носителей.

Носителями идеологии могут быть индивиды, группы, корпорации, партии, нации, религиозные конфессии, государства и даже цивилизованные объединения, т.е. все социальные субъекты, способные выработать сносное теоретическое (концептуальное) обоснование своих интересов и устремлений или приобщиться к какой-нибудь господствующей идеологии в конформистских, корыстных целях. Следовательно, в человеческом обществе идеология присутствовала всегда, хотя и не имела нынешнего названия. Она вроде бы «негласно» являлась весьма важным атрибутом человеческого сожительства, выступая духовным интегратором общностей.

Идеология является столь же древней, как и само общество. С развитием общества, когда шел закономерный процесс увеличения количества и умножение разнообразия социальных образований, соответственно развивалась и усложнялась идеология. Первобытнообщинное сожительство уже можно считать истоком генезиса идеологии, хотя она там присутствовала в виде своеобразного «эмбриона». В то время духовное общение людей определялось примитивными потребностями и возможностями, не выходило за пределы рода, племени. Этими рамками были ограничены их представления, мечты и идеалы, в этом маленьком мирке вращались и их интересы.