Марксизм (неомарксизм)

Сам по собі марксизм мало досліджує міжнародні відносини, проте є базове положення.

Карл Маркс був одним з перших теоретиків глобалізації –

Британське панування в Індії – попри все зло, що зробив британський колоніалізм в індії, його треба вважати позитивним, бо він зруйнував традиційний уклад життя.

Історія в всьому світі починає відбуватися однаково, що веде дивергенції культурних і політичних норм.

Віра в універсальну глобальну теорію знаходиться в серцевині марксизму.

Як теорія міжнародних відносин (Микола Бухарін).

Світове господарство та імперіалізм – сформулював теорію імперіалізму

На початку 20 ст весь світ вже глобалізований, пов’язаний єдиною системою глобальної економіки

Багаті держави – експлуатують бідних

Бідні держави

Держави не є самостійними акторами, а є кластерами одного з двох макрокластерів (багатих чи бідних держав), логіка на міжнародній арені диктується цією приналежністю

В сучасній формі марксизм.

Кокс – міжнародні організації репрезентують інтереси багатих держав, впливаючи на бідні.

Теорія гегемонії – домінування за допомогою цінностей і норм.

Іммануїл Валерштайн – світ системний аналіз – у сучасних міжнародних відносинах практикується принцип міждержавного розподілу праці.

Поділ міжнародної політики на три пояси – центр, напівпериферія, периферія.

• Центр – розвинуті (високий ВВП), демократичні держави.

• Вкладає в міжнародну економіку

• Великі інвестиції

• Високотехнологічну продукцію

• Беруть:

• Ресурси

• Периферія

• Бідність

• Недемократичні уряди

• Експортують певну сировину, імпортують все решту

• Напівпериферія

• Частково вдалось створити часткову промисловість

Конструктивізм

На логіку і поведінку держав на міжнародній арені впливають і нематеріальні фактори

• Ідентичність держави

• Уявлення про загрози і здобутки

• Певні культурні норми і цінності еліт, що знаходяться при владі в кожній конкретній державі

У кожної держави є певна ідентичність, держави при взаємодії з іншими державами реагують відповідно до їхньої ідентичності.

На політику держав впливають також уявлення, загроза ніколи не є прямої.